Вплив лікеро-горілчаного заводу на атмосферу

Вимоги до контролю за дотриманням максимально  разової ГДК. Контроль вмісту шкідливих речовин в повітрі проводиться на найбільш характерних робочих місцях. При наявності ідентичного обладнання чи виконанні однакових операцій, контроль проводиться вибірково на окремих робочих місцях, розташованих в центрі та по периферії приміщення. Вміст шкідливої речовини в даній конкретній точці характеризується наступним сумарним часом відбору: для токсичних речовин - 15хв, для речовин переважно фіброгенної дії -30хв. За вказаний період часу може бути відібрана одна чи декілька послідовних проб через рівні проміжки часу. Результати, отримані при однократному відборі чи при усередненні послідовно відібраних проб, порівнюють з величинами ГДК _мр._рз.

Протягом  зміни та (або) на окремих етапах технологічного процесу в одній точці повинно бути послідовно відібрано не менше трьох проб. Для аерозолів переважно фіброгенної дії допускається відбір однієї проби. При можливому надходженні в повітря робочої зони шкідливих речовин з гостронапиленим механізмом дії, повинен бути забезпечений контроль із сигналізацією то перевищення ГДК. Періодичність контролю встановлюється в залежності від класу небезпеки шкідливої речовини: для 1 класу - не рідше 1 разу на 10 днів, II класу - не рідше 1 разу на місяць, III та IV класів не рідше 1 разу на квартал. В залежності від конкретні к умов виробництва, періодичність контролю може бути змінена за погодженням з органами державного санітарного надзору. При встановленій відповідності вмісту шкідливих речовин III, IV класів небезпеки рівню ГДК допускається проводити контроль не рідше 1 разу на рік.

Вимоги до контролю за дотриманням сгредньозмінних  ГДК. Середньозмінні концентрації визначають для речовин, для яких встановлено норматив - ГДК_сз._рз. Вимірювання проводять приладами індивідуального контролю або за результатами окремих вимірювань. В останньому випадку її розраховують як величину, середньозважену за часом, з урахуванням перебування працюючого на всіх (в тому числі поза контактом з контрольованою речовиною) стадіях та операціях технологічного процесу. Обстеження здійснюється протягом не менше ніж 75% тривалості зміни, протягом не менше 3-х змін. Розрахунок проводиться за формулою:

де К_сс - середньомісячна концентрація, мг/м³; К₁, К₂,...К_n - середньоарифметичні величини окремих вимірювань концентрацій шкідливої речовини на окремих стадіях (операціях) технологічного процесу, мг/м³; t₁, t₂, …t_n – тривалість окремих стадій (операцій) технологічного процесу, хв.

Періодичність контролю за дотриманням середньозмінної  ГДК повинна бути не рідше кратності  проведення періодичних медичних оглядів, встановленої Міністерством охорони  здоров'я.

♦ Вимоги до методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Структура, зміст та виклад методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.010-90.

Методики  вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони, які розробляються, переглядаються чи впроваджуються, повинні бути затверджені Міністерством охорони здоров'я і метрологічно атестовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.010-90. Методики та засоби повинні забезпечувати виборче вимірювання концентрації шкідливої речовини в присутності супутніх компонентів на рівні < 0,5 ГДК. Сумарна похибка вимірювань концентрацій шкідливої речовини не повинна перевищувати +25%.Результати вимірювань концентрацій шкідливих речовин в повітрі приводять до умов: температури 293К (20°С) та тиску 101,ЗкПа (760 мм рт.ст.). Вимірювання концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони індикаторними трубками повинно проводитись у відповідності з ГОСТ 12.1.014-84. Для автоматичного безперервного контролю за вмістом шкідливих речовин гостронапиленої дії, повинні бути використані швидкодіючі та малоінерційні газоаналізатори, технічні вимоги до яких повинні бути узгоджені з Міністерством охорони здоров'я.

Загальні  вимоги до методів визначення забруднюючих речовин.

Нормується  ГОСТ 17.2.4.02-81. Цей стандарт встановлює загальні вимоги до методів визначення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. На його основі повинні розроблятися державні стандарти на конкретні методи визначення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. Стандарт не поширюється на загальні вимоги до методів з використанням приладів автоматичного контролю. Він повністю відповідає СТ СЕВ 2598-80. Відбір та підготовка проб для визначення забруднюючих речовин проводиться за ГОСТ 17.2.3.01-77. Загальні вимоги до методів:

• Метод повинен бути виборчим в присутності шкідливих речовин, які постійно та найбільш часто містяться в атмосфері, наприклад: SO₂, NН₃, СО, Н₂S, N0_x, зважених частинок, а також СО₂, Н₂О і супутніх речовин, та повинен забезпечувати визначення забруднюючої речовини у відібраній пробі повітря в кількості меншій чи рівній 0,8 гранично допустимої концентрації (ГДК) цієї речовини. Похибка методу не повинна перевищувати ±25% по всьому діапазону вимірюваних концентрацій.
• Метод повинен забезпечувати вимірювання з вказаноюпохибкою концентрації забруднюючої речовини в межах величин від 0,8 до 10 ГДК. В описі методу повинно бути вказано час, протягомякого були стабільні продукти хімічних реакцій, що передували визначенню забруднюючої речовини.

♦ Метод повинен включати:

• опис заважаючих впливів;
• умови та метод відбору проб, транспортування та зберігання відібраних проб повітря;
• опис апаратури та приладів, що використовуються, перелік реактивів, що застосовуються, та їх кваліфікацію;
• перелік розчинів, що застосовуються, порядок їх приготування та використання, терміни та умови зберігання;
• умови аналізу відібраних проб та порядок побудови калібровочного графіка;
• обробку даних випробувань та зазначення похибки визначення;
• метод знешкодження продуктів аналізу;
• вимоги безпеки по використанню реактивів та поводженню з небезпечними і шкідливими для здорові продуктами, утвореними в процесі визначення, а також вимоги безпеки до умов підготовки та проведення вимірів;
• фізико-хімічні властивості забруднюючої речовини - формула, молекулярна маса, запах, розчинність у воді та органічних розчинниках, температура плавлення, температура кипіння, тиск та концентрація насичених парів, агрегатний стан, коротка токсикологічна характеристика, значення ГДК тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

Для покращення екологічного стану навколишнього природного середовища необхідне технічне переозброєння  виробництва на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго - і ресурсозберігаючих технологій, будівництва та екологічно чистих технологій процесів, розв’язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів.

Для зменшення кількості  речовин, які викидаються данним заводом пропоную використовувати  на ньому новітню технологію, про  яку йтиметься далі.

Те, що існують десятки технологій перетворення промислових і побутових відходів у золото, у прямому і переносному значенні цього слова, відомо всім і давно. Але побачити, а точніше почути, як щойно спалений природний газ у спеціальному реакторі відразу ж відновлюється до повноцінного метану, та ще й в такому самому спожитому обсязі, погодьтеся, мало кому доводилося. Розробку такої технології завершили наприкінці січня в одному з відділень  науково - дослідного економічного інституту України.

Багаторічне дослідження вчених - новаторів за назвою "Термодинамічне каталітичне відновлення вуглекислого газу СО2 до газу метану СН4" втілилося в чотири типи установок, кожна з яких, у залежності від походження промислових викидів, може бути застосована на теплоелектростанціях, у металургії, при виробництві цементу чи вапна - усюди, де побічним продуктом виробництва є концентрований вуглекислий газ.

Звичайно, це в ідеалі. Проте заледве не ідеальні умови  для використання цього ноу-хау  автори розробки знайшли на... спиртозаводі. Одна з численних місцевих винокурень в Тернопільській області щорічно викидає в атмосферу 12 млн м3 продукту бродіння, а це майже стовідсотковий вуглекислий газ. І якось так збіглося, що завод споживає саме таку кількість природного газу, тому і на пропозицію вчених випробувати в них установку погодилися відразу. Користь очевидна: підприємство заощадить на паливі чималі гроші.

Технологія, що перетворює один газ в інший, не вимагає традиційних  видів палива, не викидає продуктів  згоряння в навколишню природне середовище, не має інших шкідливих відходів.

За підрахунками, при  мінімальному навантаженні установка  окупить себе за 2,3 роки.

Практичне втілення цього  проекту дає змогу Україні  стати енергетично незалежною державою. Очікують подвійну вигоду. Перша - безумовна економія природного газу. Друга - зменшення викидів парникових газів в атмосферу, що відповідно до Кіотського протоколу заохочується євро-бонусами: (екологічна комісія Євросоюзу платить 12,00 Євро за 1 тону знешкоджених викидів СО2). Тому згодом можна буде торгувати не тільки спиртом, але і квотами на викиди вуглекислого газу.

Згідно з нормативно – технічною документацією, нормування якості НПС здійснюється з метою  встановлення гранично допустимих норм впливу на це середовище , що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує раціональне  використання та відтворення природних ресурсів за умов сталого розвитку господарської діяльності. В Україні  розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення яких за певних умов негативного впливу на стан здоров’я людини.

Ефективність екологічного моніторингу вирішальним чином  залежить від правильної її організації. Можна роками вести моніторинг  у регіоні не одержати значимих результатів. У той час, попереднє вивчення ситуації, аналіз можливих впливів проблему, на яку звертають увагу офіційно уповноважені організації.

Перед формуванням довгострокової програми моніторингу доцільно провести рекогносцирувальні (попередні) дослідження. На цьому етапі важким є збір усієї  вже наявної інформації з проблеми і її аналіз. Будь-які вже наявні дані варто використовувати ефективно, навіть якщо в них і є якість очевидні неточності. Одним з ефективних прийомів вибору пріоритетів є картографування джерел впливи й упорядкування їх попередніх «портретів» по літературних даних.

Наприкінці хочеться ще раз підкреслити, що власне організація  аналітичних вимірів не є самоціллю. Тим більше вимірів, що потребують залучення  дорогого і складного устаткування. Рекогносцирувальні дослідження цілком можна проводити використовуючи мінімум засобів вимірів. Основна проблема складається в одержанні адекватної інформації НПС і про джерела впливу. А інформацію можна витягти як затриманих раніше чисельних матеріалів, так і проводячи власні візуальні спостереження,  я пропоную більшу увагу приділити моніторинговим дослідженням і спостереженням так як це допоможе уникнути екологічних і економічних збитків, і передбачити негативний вплив на навколишнє середовище.                                                                                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Результати розрахунків  забруднення атмосфери викидами

 Чуднівської філії  ДП ”Житомирський лікеро-горілчаний  завод”

Найменування речовини	Концентрація в долях  ГДК
	XM	C33
1	2	3
Промплощадка №1
Заліза окис	‹ 0,1	відсутн.
Марганець та його сполуки	‹ 0,1	відсутн.
Азоту діоксид	0,169	0,08
Діазот	‹ 0,1	відсутн.
Вуглецю оксид	‹ 0,1	відсутн.
Хлор	‹ 0,1	відсутн.
Метан	‹ 0,1	відсутн.
Спирт етиловий	‹ 0,1	відсутн.
Ацетальдегід	1,345	0,31
Формальдегід	‹ 0,1	відсутн.
Кислота оцтова	0,054	0,02
Бензин	‹ 0,1	відсутн.
Вуглеводні Граничні	‹ 0,1	відсутн.
Пил деревини	2,692	0,53
Пил дріжджів	‹ 0,1	відсутн.
Пил зерновий	3,089	1,0
Пил абразивно-металічний	0,134	0,05
Промплощадка №2
Заліза окис	‹ 0,1	відсутн.
Марганець та його сполуки	‹ 0,1	відсутн.
Азоту діоксид	‹ 0,1	відсутн.
Спирт етиловий	‹ 0,1	відсутн.
Натрію гідроксид	0,528	0,27
Промплощадка №3
Пил Зерновий	0,833	0,56
Спирт етиловий	‹ 0,1	відсутн.