Вплив лікеро-горілчаного заводу на атмосферу

Характкристика основних забруднювачів :

Марганець – один з основних металів, необхідний для життєдіяльності організмів. Збіднення марганцю у рослин викликає хлороз (недостача хлорофілу). Деякі грунти збідненні і потребують марганцевих добрив. Але сполуки марганцю мають і токсичну дію. Вражають ЦНС. Якщо вдихати пил із з’єднань марганцю на протязі 1-3 років, це може призвести до хронічних отруєнь.

Пил, що міститься в  повітрі, спричиняє погіршення клімату , зменшує прозорість атмосфери, збільшує кількість днів з туманами. часточки пилу можуть мати різний колір, розміри, хімічну природу, форму тощо. Потрапляючи на листя дерев, вони не лише створюють перешкоду для проходження сонячного світла, знижують інтенсивність фотосинтезу, а й можуть завдавати пошкоджень гострими краями або спричиняти опіки та отруєння. Особливістю пилу є те, що він може бути нетоксичним, але, адсорбуючи на своїй поверхні газоподібні, паруваті або рідкі сполуки, набуває інших властивостей і збільшує цим небезпеку як для рослин, так і для тварин та  людей.

Діоксид вуглецю (СО2) – продукти згорання палива, яких щорічно потрапляє в атмосферу понад 2 млрд. т. Нешкідливий для людського організму, використовується в побуті, господарських цілях. Особливу небезпеку створює вуглекислий газ, затримуючи теплове випромінювання в приземному шарі атмосфери. Ця властивість вуглекислоти в атмосфері отримала назву парникового або оранжерейного ефекту;

Окис вуглецю (СО) – продукт неповного згорання палива. В повітря потрапляє з автомобільними викидами (60%), викидами промислових підприємств, при спалюванні твердих відходів, при лісових пожежах. Щороку його поступає в атмосферу близько 250 млн. т. Значна частина його поглинається грунтовими мікроорганізмами. Газ без запаху, кольору, смаку. При значних концентраціях в закритих приміщеннях вступає в реакцію з гемоглобіном крові, витісняючи кисень і може призвести до кисневого голодування організму, його загибелі.

Діоксид азоту (NO) - утворюються при згоранні палива, виробництві добрив, кислот, віскозного шовку, целулоїду. Щороку в атмосферу від індустріальних джерел поступає близько 20 млн.т азотистих сполук;

Атмосферне повітря одночасно забруднюється кількома шкідливими речовинами. Кожна з них, взята окремо,  може мати концентрацію, що менша ГДК і начебто нешкідлива, але сумісний вплив усіх забруднювачів викликає такий  же ефект, як речовина з перевищеною ГДК. Це явище називають ефектом сумації дії шкідливих речовин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Аналіз стану  забруднення довкілля

За змістом попереднього розділу  проводиться система заходів по врегулюванню викидів забруднюючих речовин в атмосферу при несприятливих метеорологічних умовах та надзвичайних ситуаціях.

Своєчасне проведення планово-попереджувального  обслуговування і ремонту технологічного обладнання, дотримання правил техніки  безпеки та правил експлуатації, правил пожежної безпеки – виключає виникнення небезпечних ситуацій, виникнення пожеж.

Спостереження за джерелами  викидів ЗР в атмосферу посягає  в забезпеченні функціонування джерел виділення ЗР в режимі, що не перевищує  встановлених значень ГДВ, а також  в контролі джерел викидів. Контролю на підприємстві підлягають ті з викидів, ЗР яких за критерієм небезпечності (КНР), що визначаються параметром Ф, задовольняє нерівності :

                                   Ф=0,01х Н, при Н>10,0 м

             Ф=0,1       при Н<10.0 м  

Н (м) - середньозважена  по підприємству висота джерел викидів;

М – маса викиду і-тої  речовини, т/рік;

    По умовах нерівності приводиться перелік ЗР, що підлягають контролю на даному підприємстві на контрольних точках, на джерелах викидів. При перевищенні нормативів ГДВ в результаті аварії підприємство зобов’язане у встановленому порядку доповідати про це органам, що здійснюють державний контроль атмосферного повітря та вжити заходи  по ліквідації аварії. Даний розділ розроблено згідно з типовою інструкцією по організації контролю промислових викидів ЗР в атмосферне повітря для промислових підприємств затверджено замісником голови Госкомгідромета 10.06.1986року.

Враховуючи реальні  умови роботи джерел викидів ЗР, результати проведених розрахунків та обстежень впливу джерел викидів на забруднення НС, а також, що розглядуване підприємство по якісному та кількісному складу викидів ЗР відноситься до IV групи КНП, для яких практично можна встановлювати нормативи на рівні фактичних викидів.

 

Коригування санітарно-захисної зони підприємства з урахуванням "Рози вітрів"

Даний проммайданчик  відноситься до  IV категорії небезпеки. Розміри С33 500,0 м не коригуються для проммайданчиків IV категорії небезпеки. Як внаслідок цього, розміри С33 для різних направлень вітру в залежності від результатів забруднення атмосфери і середньорічної рози вітрів району дислокації проммайданчика не уточнюється для виробництв IV категорії небезпеки. Як показує аналіз карт розсіювання концентрації ЗР на межі нормованої С33 і за її межами не перевищують ГДК.

Розрахунок санітарно-захисної зони

Розміри санітарно-захисної зони, встановлені в санітарних нормах проектування, перевіряються розрахунком  забруднення атмосфери у вiдповiдностi із вимогами ЗНД-86 “Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств”, із урахуванням перспективи розвитку підприємства. Отримані по розрахунку розміри СЗЗ уточнюються окремо для різних напрямів вітру в залежності від результатів розрахунку забруднення атмосфери i середньорічні рози вітрів за формулою:

L = L_o · P/P₀, де

Lо (м) - розрахунковий розмір СЗЗ дільниці місцевості в даному напрямку, де концентрація шкідливих речовин перевищує ГДК;

L (м) - розрахунковий розмір СЗЗ;

Р (%) - середньорічна повторність  напрямку вітрів розглядуваного румбу;

Ро(%) - повторність напрямків  вітру одного румбу при круговій розі вітрів.

Дане підприємство згідно «Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів” (Наказ  Міністерства охорони здоров’я України № 173 від 19 червня 1996 р., додаток № 4) відноситься до IV класу небезпеки з нормативним радіусом СЗЗ 100 м.

Розрахункова СЗЗ –  визначається за результатами розсіювання  в атмосферному повітрі пилу неорганічного. Розрахунковий розмір Lо по Румбах наведено в таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1.

Розрахунок розміру СЗЗ з урахуванням рози вітрів

Напрям вітру	Пн	ПнСх	Сх	ПдСх	Пд	ПдЗх	Зх	ПнЗх
Р,%	8	6	9	16	11	11	24	15
Lо	56	84	35	36	50	50	51	50
Р/Ро	0,64	0,48	0,72	1,28	0,88	0,88	1,92	1,20
L	36	40	25	46	44	44	99	44
Румби	Пд	ПдЗх	Зх	ПнЗх	Пн	ПнСх	Сх	ПдСх

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Оцінка та планування стандартних вимог і правил спостереження та контролю за станом довкілля на об’єкті

4.1. Оцінка існуючого  стану моніторингових досліджень

Правила контролю якості повітря населених пунктів нормуються ГОСТ 17.2.3.01-86. Цей стандарт поширюється на правила контролю якості повітря територій, що заселяються, існуючих населених пунктів і таких, які ще будуть будуватися. Він не поширюється на правила контролю якості повітря території промислових підприємств. Стандарт відповідає СТ СЕВ 1925-1979 в частині, що стосується способів тривалості та числа відбору проб.

Організація контролю. Встановлюється 3 категорії постів спостереження за забрудненням атмосфери – стаціонарні, маршрутні, пересувні.

Стаціонарний пост призначений  для забезпечення безперервного  реєстраційного вмісту забруднюючих речовин  чи регулярного відбору проб повітря  для слідую чого аналізу. З числа  стаціонарних постів виділяються опорні стаціонарні пости, які призначені для виявлення довгострокових змін вмісту основних і найбільш поширених забруднюючих речовин.

Маршрутний пост призначений  для регулярного відбору проб у повітрі у фіксованій місцевості при спостереженнях, які проводяться за допомогою пересувного обладнання.

Пересувний пост призначений  для відбору проб під димовим (газовим) факелом з цілю виявлення  зони впливу даного джерела.

Розміщення і кількість  постів спостереження. Кожний пост незалежно  від категорії, розміщується на відкритій, провітрюваній з усіх сторін площадці з непилуючим покриттям – асфальті, твердому ґрунті, газоні – таким чином, щоб були виключені неточності результатів вимірювання присутністю зелених насаджень, приміщень тощо. Стаціонарний і маршрутний пості розташовуються в містах, вибраних на основі попереднього дослідження забруднення повітряного середовища міста промисловими викидами, викидами автотранспорту, побутовими та іншими джерелами та умов розсіювання. Ці пости розташовуються в центральній частині населеного пункту, житлових районах з різноманітним типом забудови (в першу чергу, найбільш забруднених), в зонах відпочинку, на територіях, розташованих біля магістралей з інтенсивним рухом транспорту.

Розміщення стаціонарних постів погоджується з місцевими органами Державного комітету по гідрометеорології і контролю природного середовища та санітарно-епідеміологічною службою. Опорні пости не підлягають переносу без попереднього дозволу Державного комітету по гідрометеорології і контролю природного середовища.

Місця відбору проб при  під факельних спостереженнях вибирають  на різних відстанях від конкретного  джерела забруднення з врахуванням  закономірностей поширення забруднюючих речовин в атмосфері.

Число постів та їх розміщення визначається з врахуванням чисельності населення, площі населеного пункту, рельєфу місцевості, розвитку промисловості, межі магістралей з інтенсивним транспортним рухом та їх розташуванням на території міста, зосередження місць відпочинку та курортних зон. Число стаціонарних постів в залежності від чисельності населення встановлюються не менше як 1 пост – до 50 тис. жителів, 2 пости – 100 тис. жителів, 2-3 пости – 100-200 тис. жителів, 3-5 постів – 200-500 тис. жителів, 5-10 постів – більше 500 тис. жителів, 10-20 постів (стаціонарних та маршрутних) – більше 1 млн. жителів.

В населених пунктах  встановлюють 1 стаціонарний або маршрутний пост через кожні 0,5 по 5 км з врахуванням  складності рельєфу та наявності  значної кількості джерела забруднення.

При проведені з розширених вимірювань стану забруднення атмосфери, число стаціонарних постів допускається збільшувати  по узгодженню з Міністерством охорони здоров’я та Державним комітетом по гідрометеорології і контролю природного середовища.

Програма та терміни  спостережень. На стаціонарних постах встановлюють чотири програми спостережень: повну, неповну, добову, скорочену.

Повна програма спостережень призначена для отримання інформації про разові та середньодобові концентрації. Спостереження за повною програмою  виконують щоденно шляхом безперервної реєстрації за допомогою автоматичних пристроїв чи дискретно через рівні проміжки часу неменше чотирьох раз з обов’язковим  відбором о 1, 7, 13, 19 годині за місцевим декретним часом. Допускається проводити спостереження по змінному графіку о 7, 10, 13 годин у вівторок, четвер, суботу, а також о 16, 19, 22 годині в понеділок, середу та в п’ятницю.

Спостереження за неповною програмою дозволяється проводити  з метою отримання інформації про разові концентрації щоденно  о 7, 13, 19 годині за місцевим декретним часом.

За скороченою програмою  спостереження проводяться з  метою отримання інформації про  разові концентрації щоденно о7 та13 годині за декретним часом. Спостереження  за скороченою програмою допускається проводити при температурі повітря нижче 45ºС і в місцях, де середньомісячні концентрації нижче 1/20 разової ГДК або менше нижчого граничного діапазону вимірювання

На опорних  стаціонарних постах проводяться спостереження за вмістом пилу, сірчистого газу, окису вуглецю, двоокису азоту (основні забруднюючі речовини) та за специфічними речовинами, які характерні для промислових викидів даного населеного пункту.