Вплив лікеро-горілчаного заводу на атмосферу

На стаціонарних постах проводяться спостереження за специфічними забруднюючими речовинами. Спостереження за основними забруднюючими речовинами на цих постах допускається проводити за скороченою програмою та не проводити їх, якщо середньомісячні концентрації цих речовин протягом року не перевищують 0,5 середньодобової ГДК. Перелік речовин для контролю на кожному стаціонарному пості в місті встановлюється місцевими органами Державного комітету по гідрометеорології і контролю природного середовища та санітарно-епідеміологічної служби.

На маршрутних постах проводяться спостереження за основними забруднюючими речовинами та специфічними речовинами, характерними для промислових викидів даного населеного пункту.

На пересувних постах проводяться спостереження за специфічними забруднюючими речовинами, характерними для викидів даного підприємства.

При проведенні епізодичних досліджень, спостереження проводяться по програмі, яка включає необхідний мінімум регулярної програми.

 Відбір проб. Тривалість відбору проб забруднюючих речовин при визначенні разових концентрацій складають 20-30хв. Тривалість відбору проб забруднюючих речовин для визначення середньодобових концентрацій при дискретних спостереженнях за повною програмою складають 20-30хв., при безперервному відборі - 24 години. Відбір проб при визначенні приземної концентрації в атмосфері проводять на висоті від 1,5 до 3,5 м від поверхні землі. Конкретні вимоги до способів та засобів відбору проб, необхідних реактивів, умов зберігання та транспортування зразків, індивідуальних для кожної забруднюючої речовини, встановлюються в нормативно-технічних документах на методи визначення забруднюючих речовин.

 Характеристика забруднення атмосфери. За даними про забруднення атмосфери визначають величини концентрацій домішок: разові (20-30хв), середньодобові, середньомісячні, а також середньорічні. Середньодобові концентрації визначають як середнє арифметичне значення разових концентрацій, отриманих по повній програмі через рівні проміжки часу, включаючи обов'язкові строки: о 1, 7, 13, 19 годині, а також заданими безперервної реєстрації протягом доби. Середньомісячні значення концентрацій забруднюючих речовин визначаються як середнє арифметичне значення всіх разових або середньодобових концентрацій, отриманих протягом місяця. Середньорічну концентрацію забруднюючої речовини визначають як середньоарифметичне значення разових або середньодобових концентрацій, отриманих протягом року.

Загальні  санітарно-гігієнічні вимоги до повітря  робочої зони.

Нормовані ГОСТ 12.1.005-88. Цей стандарт поширюється  на повітря робочої зони підприємств народного господарства. Стандарт встановлює загальні санітарно-гігієнічні вимоги до показників мікроклімату та допустимого вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Вимоги до допустимого вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони поширюються на робочі місця незалежно від їх розташування (у виробничих приміщеннях, в гірських виробітках, на відкритих площадках, транспортних засобах тощо). Вимоги до мікроклімату не поширюються на робочі місця в підземних та гірських виробітках, в транспортних засобах, в тваринницьких та птахівницьких приміщеннях, в приміщеннях для зберігання сільськогосподарських продуктів, холодильниках та складах. Стандарт не поширюється на вимоги до повітря робочої зони при радіоактивному забрудненні. Він містить загальні вимоги до методів вимірювання та контролю показників мікроклімату та концентрацій шкідливих речовин.

♦ Оптимальні та допустимі величини показників мікроклімату у виробничих приміщеннях. Показниками, які характеризують мікроклімат, є:

1. температура повітря;                    3) швидкість руху повітря;
2. відносна вологість повітря;        4) інтенсивність теплового

                                                                 випромінювання.

Оптимальні  показники мікроклімату поширюються  на всю робочу зону, допустимі показники встановлюються диференційовано для постійних та непостійних робочих місць.

Припустимі  величини показників мікроклімату встановлюються у випадках, коли по технологічним  вимогам, технічним та економічним  причинам не забезпечуються оптимальні норми.

В кабінах, на пультах та постах управління технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та інших виробничих приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційною напругою, повинні дотримуватись оптимальних величин температури повітря 22-24°С, його відносної вологості 60-40% та швидкості руху (не більше 0,1 м/с). Перелік інших виробничих приміщень, в яких повинні дотримуватись оптимальні норми мікроклімату, визначається галузевими документами, погодженими з органами санітарного нагляду в установленому порядку.

При забезпеченні оптимальних показників мікроклімату, температура внутрішніх поверхонь конструкцій, які огороджують робочу зону (стін, підлоги, стелі тощо), чи пристроїв (екранів тощо), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування чи пристроїв, що огороджують його, не повинні виходити більше ніж на 2 °С за межі оптимальних величин температури повітря для окремих категорій робіт. При температурі поверхні огороджуючих конструкцій нижче або вище оптимальних величин температури повітря робочі, місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м. Температура повітря в робочій зоні, виміряна на різній висоті та в різних ділянках приміщень, також не повинна виходити протягом зміни за межі оптимальних величин.

Коливання температури  повітря по горизонталі в робочій  зоні, а також протягом зміни допускаються до 4 °С - при легких роботах, до 5°С - при середній важкості роботах та до 6°С - при важких роботах, при цьому абсолютні значення температури повітря, виміряної на різній висоті та в різних ділянках приміщень протягом зміни, не повинні виходити за межі допустимих величин. Вимоги до температури внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій та пристроїв не поширюються на температуру поверхонь систем охолодження та опалювання приміщення та робочих місць.

При забезпеченні оптимальних та допустимих показників мікроклімату в холодний період року, слід застосовувати засоби захисту робочих місць від радіаційного охолодження від скляних поверхонь віконних отворів, в теплий період року - від попадання прямих сонячних променів.

Інтенсивність теплового випромінювання працюючих  від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних та непостійних робочих місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м² при опромінюванні 50% поверхні тіла та більше 70 Вт/м² - при величині поверхні, що опромінюється, від 25 до 50% та 100 Вт/м² - при опроміненні більше 25% поверхні тіла.

Інтенсивність теплового опромінення працюючих  від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, "відкрите" вогнище тощо) не повинна перевищувати 140 Вт/м², при цьому опроміненню не повинно піддаватися більше 25% поверхні тіла та обов'язковим є використання засобів індивідуального захисту, в тому числі засобів захисту обличчя та очей. При наявності теплового опромінення, температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхні межі оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних робочих місцях - верхні межі допустимих значень для постійних робочих місць.

У виробничих приміщеннях, розташованих в четвертому будівельно-кліматичному районі, який визначається відповідно до будівельних норм та правил по кліматології та геофізиці, затвердженими Держбудом, при дотриманні вимог по попередженню перегрівання працюючих, верхню межу допустимої температури повітря в теплий період року, допускається підвищувати на постійних та непостійних робочих місцях відповідно:

• не вище 31 та 32°С - при легких роботах;
• не вище 30 та З ГС - при роботах середньої важкості;
• не вище 29 та 30°С - при важких роботах.

Швидкість руху повітря  при цьому повинна збільшуватись на 0,1м/с, а відносна вологість повітря знижуватися на 5% на кожний градус збільшення температури, починаючи від верхніх меж допустимих температур повітря, для окремих категорій робіт по важкості в теплий період року.

У виробничих приміщеннях, розташованих в будівельно-кліматичному підрайоні IV Б, який визначається відповідно з будівельними нормами та правилами по кліматології та геофізиці, допускається в теплий період року на постійних та непостійних робочих місцях збільшувати відносну вологість повітря, але не більше ніж на 10% по відношенню до допустимих величин, для різних параметрів температури повітря.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2. Проектування  структури моніторингової мережі                

♦ Вимоги до методів вимірювання та контролю показників мікроклімату. Вимірювання показників мікроклімату повинні проводитись на початку, всередині та в кінці холодного та теплого періоду року не менше ніж 3 рази в зміну (на початку, всередині, вкінці). При коливаннях показників .мікроклімату, пов'язаних з технологічними та іншими причинами, вимірювання необхідно проводити також при найбільших та найменших величинах термічних навантажень на працюючих, що мають місце протягом робочої зміни. Вимірювані величини показників мікроклімату повинні відповідати нормативним вимогам. Температуру, відносну вологість та швидкість руху повітря вимірюють на висоті 1,0 м від підлоги чи робочої площадки при роботах, які виконуються сидячи, та на висоті 1,5 м - при роботах, які виконуються стоячи. Вимірювання проводять як на постійних, так і на непостійних робочих місцях при їх мінімальному та максимальному віддаленні від джерел локального тепловиділення, охолодження чи вологовиділення (нагрітих агрегатів, вікон, дверних отворів, воріт, відкритих ванн тощо). В приміщеннях з великою щільністю робочих місць, при відсутності джерел локального тепловиділення, охолодження чи вологовиділення, ділянки вимірювання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря розподіляються рівномірно по всьому приміщенню відповідно з (табл.4.2.1.)

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.2.1. 

 Мінімальна кількість дільниць вимірювання параметрів мікроклімату

Площа приміщення, м3	Кількість дільниць вимірювання
До 100	4
Від 101 до 400 включно	8
Вище 400	Кількість ділянок визначається відстанню між ними, яка не повинна перевищувати 10м

 

При наявності  джерел променистого тепла, інтенсивність теплового опромінення на постійних та непостійних робочих місцях необхідно визначати в напрямку максимуму теплового випромінювання від кожного з джерел, розташовуючи приймач прибору перпендикулярно падаючого потоку на висоті 0,5; 1,0 та 1,5 м від підлоги чи робочого майданчика. Інтенсивність теплового опромінення, виміряна на кожному з цих рівнів, повинна відповідати нормативним вимогам.

Вимірювання температури поверхонь огороджуючих конструкцій (стін, підлоги, стелі) чи пристроїв (екранів тощо), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування чи його огороджуючих пристроїв слід проводити в робочій зоні на постійних та непостійних робочих місцях. Температуру та відносну вологість повітря слід вимірювати аспіраційними психрометрами. При відсутності в місцях вимірювання джерел променистого тепла, температуру та відносну вологість повітря можна виміряти психрометрами типу ПБУ-1М, добовими та тижневими термографами та гігрографами при умові порівняння їх показників з показниками аспіраційного психрометра. Швидкість руху повітря вимірюють анемометрами ротаційної дії (крильчасті анемометри). Малі величини швидкості руху повітря (менше 0,3 м/с), особливо при наявності різнонаправлених потоків, виміряють електроанемометрами, а також циліндричними та шаровими кататермометрами. Теплове опромінення, температуру поверхонь огороджуючих конструкцій (стін, підлоги, стелі) чи пристроїв (екранів тощо), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування чи його огороджуючих пристроїв слід вимірювати приладами типу актинометрів, болометрів, електротермометр тощо. Діапазон вимірювання та допустима похибка вимірювальних приладів повинні відповідати вимогам (табл. 4.1.2.)

                                                                                                         Таблиця 4.1.2.

Вимоги до вимірювальних приладів

Назва показників	Діапазон вимірювання	Граничне відхилення
Температура повітря  за сухим термометром, ºС Температура повітря за змоченим термометром, ºС Температура поверхні, ºС Відносна вологість  повітря, %   Швидкість руху повітря, м/с Інтенсивність теплового  опромінювання, Вт/м2	Від 30 до 50 0-50 0-50 10-90 0-0,5 Вище 0,5 Від 10 до 350 Вище 350	±0,2 ±0,2 ±0,5 ±5,0 ±0,05 ±0,1 ±5,0 ±50,0

 

♦ Граничнодопустимий вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації (ГДК), які використовуються при проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, устаткування, вентиляції, для контролю за якістю виробничого середовища та профілактики несприятливого впливу на здоров'я працюючих.

Вміст шкідливих  речовин в повітрі робочої  зони підлягає систематичному . контролю для попередження можливості перевищення гранично допустимих концентрацій - максимально разових робочої зони (ГДК_мр._рз) та середньозмінних робочої зони (ГДК_сз._рз).

При одночасному  вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин різнонаправленої дії, ГДК залишаються такими ж, як і при ізольованій дії. При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин однонаправленої дії (за висновком органів державного санітарного надзору), сума відношень фактичних концентрацій кожного з них (К₁, К₂... К_n) в повітрі до їх ГДК (ГДК₁, ГДК₂ ... ГДК_n) не повинна перевищувати одиницю:

♦ Контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Загальні вимоги. Відбір проб повинен проводитись в зоні дихання при характерних виробничих умовах. Для кожної виробничої ділянки повинні бути визначені речовини, які можуть виділятись у повітря робочої зони. При наявності в повітрі декількох шкідливих речовин, контроль повітряного середовища допускається проводити за найбільш небезпечними та характерними речовинами, встановленими органами державного санітарного надзору.