Вплив атомних електростанцій на навколишнє середовіще

Створено безліч чорнобильських фондів. Чи є значний позитивний ефект від їхньої діяльності? Як оцінюється діяльність численних громадських організацій, спрямованих на допомогу у подоланні наслідків на ЧАЕС?

Негативно ставлюся до того, шли всіх намагаються загнати "в одне стійло". От є, наприклад, "Союз Чорнобиль", чи фонд допомоги дітям Чорнобиля тощо - і діяльність сконцентровується лише в них. В жодному випадку не можна обмежувати ініціативу громадян на створення таких організацій. Держава повинна сприяти їх становленню, тому-що централізація не дає змоги дійти до конкретної людини, її проблем, залучити всі можливі кошти для їх вирішення. Наприклад, будь-яка зарубіжна організація швидше надасть допомогу невеликій громадській організації, яка займається оздоровленням дітей, аніж потужній забюрократизованій організації, яка, на їхню думку, не використає кошти належним чином. Це підтверджує практика. Тому я підтримує розмаїття організацій, фондів, інша справа, як вони працюють. От, наприклад, з бюджету виділено 1 млн. гривен для підтримки та адресної допомоги "Союзу Чорнобиль України" та іншим неурядовим організаціям. Коштами розпоряджався "Союз Чорнобиль". Нещодавно працівник МНС звернувся із проханням погодити суму в 1 млн., таким чином, як і в минулому році, і знову передати в розпорядження "Союзу Чорнобиль". А де ж інші організації, адже в бюджеті зазначено і щодо інших організацій? Я за підтримку діяльності всіх організацій, які мають фіксоване членство, звітуються за фінансову діяльність тощо. Тобто на ці кошти однаковою мірою мають претендувати різні організації - всі ті, хто вносить свій вклад в мінімізацію наслідків катастрофи на ЧАЕС. Держава не має можливості покрити всі видатки, які передбачені законодавством, тому залучення громадських організацій, на діяльність яких виділяють кошти як вітчизняні, а здебільшого закордонні спонсори є дуже важливим. Світова громадськість розуміє наші проблеми: допомагають оздоровлювати наших дітей, надсилають ліки, гуманітарну допомогу, тому саме велике розмаїття громадських організацій і фондів сприяють організації такої співпраці. Ще дуже важливо вчитися і не повторювати помилки щодо надання пільг, адже чорнобильцями стали і дехто з тих, хто і не бачив Чорнобиля, жодного разу не ступав на радіоактивне забруднену землю, але дістали всі пільги, які мають навіть інваліди Чорнобиля.

Яку частку (більшу чи меншу) складають бюджетні кошти, що виділяються неурядовим організаціям, порівняно із допомогою закордонних держав?

Однозначно, - це кошти, які надаються міжнародними організаціями. Держава знову виділила у цьому році 1 млн. гривен, який має розподілитися між тими організаціями, які активно залучають допомогу з-за кордону, оздоровлюють наших дітей, працюють з інвалідами. Громадська організація, маючи кошти, чи відповідний фонд, може швидко, а при потребі і негайно зреагувати в певній ситуації, коли, наприклад, людині потрібна невідкладна операція і це потребує без зволікань виділення коштів. Адже державна бюрократична машина настільки складна, що дехто може і не дочекатися необхідної допомоги... Позитивним є і те, що у громадській організації рішення приймається колегіальне.

Національні пріоритети на шляху подолання наслідків катастрофи на ЧАЕС?

Найболючіший і найзначущіший - це соціальний напрямок. Люди переселені із своїх нажитих місць - це стресова ситуація, особливо для людей старшого віку, молоді легше переносять такі зміни. Необхідно, щоб чорнобильці постійно відчували підтримку держави: право на вступ дітей до ВУЗу без іспитів, пільги у сплаті комунальних послуг, можливості для оздоровлення тощо. Але коли урядом приймається рішення, що певні пільги не будуть сплачуватися чи через рік-два будуть ліквідовані взагалі, людина відчуває себе незахищеною, покинутою. До таких рішень треба підходити виважено - насамперед мають бути створені належні соціальні умови, щоб людина могла себе забезпечити і ті доплати вже не матимуть такого важливого, навіть катастрофічного значення. Лицю після цього, на думку членів Комітету, можна переглядати Чорнобильське законодавство в сенсі соціального захисту населення в бік його зменшення.

Другий напрямок - це питання, пов'язані із зоною відчуження. Там працює велика кількість людей, внаслідок чого кількість інвалідів-чорнобильців зростає. Але залишити напризволяще зону не можна, тому-що там є близько восьмисот могильників і за ними необхідно доглядати, треба доглядати і за лісом. Окрім цього зона - це унікальний науковий полігон, де можна вивчати вплив радіації на довкілля, біоресурси. В зоні відчуження об'єкт "Укриття", який нерозривно пов'язаний із самою станцюю. Є підрозділ, який охороняє зону - ніщо без його відома і дозволу не може бути вивезене із зони - це врегульовано законодавче з метою забезпечення радіаційної безпеки.

Значною є проблема з людьми, які проживають на радіоактивне забрудненій території - це у Київській, Житомирській, Рівненській областях, кількість яких сягає до 3,5 млн., з них понад 1 млн. 200 тисяч дітей.

Спостерігається цікава річ - чорнобильців помирає більше, ніж іншого населення України, незважаючи на вжиті державою заходи щодо їхнього соціального захисту. Проте, кількість чорнобильців-інвалідів збільшується, хоча, за логікою, їх число мало б зменшуватися. Це якраз і пов'язане з людьми, які проживають на радіоактивне забруднених територіях. Процес збільшення кількості людей, що користуються пільгами, достатньо не вивчений виконавчою владою. Можливо, бажання потрапити під захист чорнобильських законів, отримати згідно із ними пільги спонукають людей до негідних вчинків, як от: майбутня мама, яка має народити дитя, але вже виселена із зони, повертається туди, народжує там дитину, на яку поширюються всі задекларовані державою пільги... Такі речі потребують постійної уваги органів виконавчої влади. Позиція членів Комітету, зокрема В. Яценка, який особливо піклується про захист чорнобильців, є така, що категорично заперечує штучне збільшення кількості потерпілих. А моя позиція була такою від самого початку - ми маємо захищати лише потерпілих, в іншому випадку держава не зможе належним чином захищати справді потерпілих, дітей. Аналогія із поняттям "Учасник бойових дій" - цих людей можна зараз перелічити на пальцях, але на практиці їх кількість з роками зростає, бо поняття, хто підпадає під цю категорію, значно розширили - і це безконечно. Втрачається сам смисл захисту...

Отже, проживання на радіоактивне забруднених територіях і дозволяє цю кількість примножувати. Тому фінансові можливості для тих, хто дійсно постраждав і потребує допомоги, зменшуються, зменшуються… Це є проблема і для виконавчої і для законодавчої гілок влад.

Міжнародна допомога. Ваша оцінка

Що стосується міжнародної допомоги, то хотілося би подякувати громадянам, організаціям, державам, які поставилися до нас із співчуттям. Підставою для надання такої гуманітарної допомоги слугували і слугують на сьогоднішній день резолюції Генеральної асамблеї ООН. Коли є резолюція Асамблеї ООН, яка закликає держави, окремі комерційні структури, корпорації надавати допомогу Україні в ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, в соціальному захисті, то тоді з'являється рядочок у бюджеті тієї чи іншої держави, чи у бюджеті окремих установ, чи організацій, а моли такого заклику немає, то нібито і відпадає така необхідність. Оскільки є багато держав, які вважають себе бідними і претендують на міжнародну допомогу, то ми маємо тим більше виважено підходити до питань, пов'язаних із проханням про підтримку, вони мають бути науково обґрунтовані: чому ми потребуємо такої допомоги. В іншому випадку, може і не з'явитися резолюція Генеральної Асамблеї ООН із закликом надати Україні підтримку. Саме з цією метою до 15-річчя Чорнобиля готується міжнародна конференція "15 років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання". Відкриється вона в середу 18 квітня. Запрошені представники країн Великої Сімки, заступник Генерального секретаря ООН, заступник керівника МАГАТЕ, Вони будуть представлені разом із науковцями. Буде розглянута статистика, наукові дослідження, медичні наслідки. Буде проведено аналіз і з'ясовано, чи дійсно причина хвороб людей в Україні є наслідком Чорнобильської катастрофи, чи є й інші причини. А саме до цього закликають і члени Євросоюзу, і інші держави світу, які заявляють, що захворювання в Україні на сьогоднішній день не пов'язані з наслідками катастрофи. Вони наголошують на інших причинах і подають прохання України про допомогу, як спробу перекласти наші економічні проблеми на плечі міжнародного співтовариства.

Тому ми запрошуємо провідних зарубіжних вчених, які своїми очима побачили б зону відчуження, лікарні, в яких лежать наші чорнобильці, побували в місцях їхнього компактного проживання, пересвідчились, чи є Чорнобильський фактор причиною захворювань, чи є інші причини. Чи нам потрібно вкладати гроші у вирішення цих проблем, чи робити, як радять: забудьте, не звертайте уваги, природа своє вирішить. До речі, Росія, практично, так і чинить.

Це ми обговорили питання соціального захисту, але ж є і технічні питання: закриття ЧАЕС, перетворення об'єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему, побудова об'єкта "Вектор, куди мають бути перезахоронені радіоактивні відходи, побудова сховища відпрацьованого ядерного палива, заводу з переробки рідких радіаційних відходів. У Меморандумі щодо закриття ЧАЕС і виведення її з експлуатації і були взяті на себе певні зобов'язання - з одного боку країнами "Великої сімки", які цього вимагали, з іншого боку - Україною. На мою думку ведення Україною переговорів і підписання Меморандуму не були достатньо професійними. Зокрема, не була реалізована ідея побудови на проммайданчику ЧАЄС, натомість виведених з експлуатації блоків, електростанції з парогазовыми турбінами. На сьогоднішній день кошти, задекларовані у Меморандумі, не повністю виділені. Ми могли б звинуватити окремі держави, приміром Німеччину, Францію, США, але це було б несправедливим. Справедливим було б те, що ми маємо визнати, що Україна працювала і працює з міжнародними організаціями не скоординовано. Окремо працює Мінпаливенерго, МНС, Мінекоресурсів, МВС, Мінохорони здоров'я, і те, що ми досягли на сьогоднішній день - це заслуга МЗС, наших дипломатів - при веж непорозуміннях, які виникають в Україні, вони знаходять можливість достойно представляти нашу державу і готувати необхідні документи, щоб просуватися вперед. Але коли ми в Україні виконуємо понад 80% робіт своїми можливостями, персонал, який працює в зоні отримує всі дозові навантаження, а нам платять менше 20% коштів, від тих, які зібрало світове співтовариство, а західні фірми представлені лише своїми консультантами, які забирають у вигляді платні 80% коштів і повертають їх назад на Захід... то чи можна з цим миритися? Я звертався з доповідними записками з цього приводу до Президента, Прем'єр-міністра України, в яких наголошував на необхідності призначення координатора, який мав би бути за посадою віце-прем'єром і взяв на себе відповідальність за координацію робіт з ліквідації наслідків, контролював використання коштів, а також роботу організацій, причетних до виконуваних за програмою робіт. Але відповіді не дістав. Тим часом кошти "розбазарюються" і прийде час, коли зарубіжні інвестори спитають про результати і зрештою Україна залишиться сам-на-сам із своїми проблемами.

Мушу в цьому сенсі відзначити Чорнобильську програму ООН, однією із складових якої є соціально-психологічна реабілітація населення. Якраз тут ці невеликі кошти реально працюють, люди дістають необхідну моральну, матеріальну і медичну підтримку. Хотілося б, щоб ця програма розвивалася і за обсягом і у часовому вимірі.

Як готуються до відзначення 15-річчя Чорнобиля громадські організації?

Ще від початку аварії, коли влада мовчала, саме громадські організації, перш за все Українська екологічна асоціація "Зелений світ", били на сполох і вимагали від державних структур правдиву інформацію щодо як само? авари, так і можливих наслідків.

Тепер таких застережень немає. Правду почули всі і вона страшна. Коштів для того, щоб поправити ситуацію, недостатньо.

Наші акції спрямовані на залучення додаткових коштів. Були проведені парламентські слухання, як і екологічні, так і присвячені питанню Чорнобилю. Ми не маємо права забувати про цю дату, бо тим швидше про неї забуде Європа, і Америка. Вони вже не відчувають впливу Чорнобиля, як тоді, у перші місяці, і для Європи зараз є важливішою проблема ящуру. Тому парламентські спухання щодо проблем Чорнобиля будуть знову, і знову, ми маємо будити пам'ять, щоб не забувати ті трагічні дні. Має бути видано декілька книг, присвячених Чорнобилю. Готуються висновки комісії, створеної з ініціативи Комітету з питань екологічної політики з метою з'ясування дійсних причин катастрофи. Комісія працює вже понад 2 роки, проаналізовано практично всі експертні висновки, які були зроблені в Україні, Росії, західними експертами, іншими організаціями. Проаналізовані дані, які залишилися після аварії навіть телефонні розмови, опитані свідки, вивчено параметри блоку в час роботи зміни, яка стала останньою. На основі тисяч таких показників будувалась логічна модель авар" на ЧАЕС. Нам дуже важко відновити останні 15 хвилин, запис було ліквідовано. Але це необхідно зробити, заради того, щоб картина аварії була достеменна. Важливим фактором, який сповільнив роботу комісії було те, що відразу після аварії було створено декілька різних відомчих комісій, які "розтяти" документи. Тому зібрати всі матеріали є складно, а дещо вже й втрачено.

Розробляючи логічну модель аварії на станції, ми дійшли висновку, що коли керівник тієї останньої зміни, Акімов, помираючи, сказав, що він робив все правильно, то це правда. За результатами роботи комісії очевидно, що зміна не винна і аварія готувалася "штучно", адже не може бути стільки збігів обставин... Навіть заради реабілітації персоналу, віддаючи шану вже померлим, ми мусимо знати дійсну причину аварії і згадана комісія незабаром оприлюднить результати своїх копітких досліджень. Лише зараз ми можемо сказати про рівень тієї неправди, яка була сказана про Чорнобиль. Неправда була сказана і про дійсні причини аварії, і цю неправду сказав колишній Радянський Союз, і МАГАТЕ знало про цю неправду, але звіт прийняли. Зараз, вже закриваючи ЧАЕС, ми мусимо сказати правду.