Еколого-біологічна характеристика флори рослин, які використовуються в косметології

   Органічні кислоти входять до складу клітинного соку більшості рослинних кліток. Скупчуючись в значних кількостях в листках, стеблах і особливо в плодах, вони надають цим частинам рослини кислого смаку. Деякі органічні кислоти цілющі, інші представляють супутні речовини, що легко видаляються з сировини при приготуванні косметологічного препарату.

   Мінеральні речовини, що містяться в рослинах, теж грають вельми істотну роль. Залежно від кількісного вмісту в рослинах їх ділять на макро- і мікроелементи. Макроелементи, до яких відносяться калій, кальцій, магній, кремній, фосфор, залізо і інші, досить широко зустрічаються в рослинах. Вміст в рослинах мікроелементів, до яких належать мідь, марганець, нікель, миш’як, кобальт, молібден, цинк і інші.

  Такі у загальних рисах основні речовини, що знаходяться в лікарських рослинах і надають цілющу дію на організм людини. Треба відмітити, що, не дивлячись на всі успіхи хімії і фармакології, далеко не у всіх випадках відомо, що ж саме в даній рослині є цілющим. Інколи пошуки алкалоїдів, глікозидів, ефірних масел і танидів в будь-якій лікарській рослині дають негативний результат, а тим часом рослина при найстрогішій клінічній перевірці дає сповна чіткий лікувальний ефект. У багатьох випадках вживання лікарських рослин цілющим виявляється не одна певна речовина, а комбінація речовин, причому сприяти терапевтичній дії можуть такі речовини, які, узяті самі по собі, жодною особою фармакологічною активністю не володіють.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Район на об’єкти та методи дослідження

2.1. Район дослідження

    Наші дослідження проходили  в Лозівському та Зміївському  районах Харківської області.

   Лозівський район розташований  у південній частині області  на межі з Дніпропетровською  та Донецькою областями. Площа- 1421, 8 км2. Населення – 107,4 тис.осіб, у тому числі міське – 71,4 тис.осіб.

   Поверхня-низовина пологохвиляста  лесова рівнина, розчленована долинами, балками та ярами. Перевищення  вирівняних ділянок над днищами  балок в межах обасті 15-25 м. Територія району знаходиться в межах вододільного плато басеїнів річок Сіверський Дінець та Дніпро. Загальний похил поверхні- з півночі на південь, абсолютні відміки висот- до 192 м. над рівнем моря. Район лежить у межах Лівобережно - Дніпропетровсько - Приазовської північно-степової фізико-географічної провінції, у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні.

    Річки належать до  басейну Дніпра та Сіверського  Дінця. Збудовано з вдосховища: Бритайське (224 га), Краснопавлівське (3,5 тис.га.) та Орільське (700 га), і також 123 ставки загальною площею водного дзеркала 1728 га. На південному сході району простягалося русло каналу Дніпро-Донбас.

   Серед грунтів найпоширенішими  чорноземи звичайні середньосмугасті( 78% площі району), є також лучно-болотні, подекуди солонцюваті та солончакові.

  Степова рослинність збереглася  на непридатних для оранки  ділянках вододолів і схилах  балок. Площа лісів і лісових  насаджень – 4,6 тис.га. лісосмуги  складаються з білої акації  звичайної, видів тополі, клена, дуба звичайного, ясена звичайного, шовковиці чорної тощо.

  Відсоток природних та напівприродних  територій становить 22,23%.

  У районі існують 7 заказників  місцевого значення (3-ботанічних, 2- ентомологічних, 1-загальнозоологічний, 1-орнітологічний), також дендропарк місцевого значення у м.Лозова. 

   Зміївський район (з 1976 по 1990 рр. — Готвальдівський) розташований у центральній частині Харківської області.

Площа району— 1365,7 км2 Населення— 81,5 тис. осіб, утому числі міського — 37,1 тис. осіб. Щільність населення — 60 осіб/ км2.

Територія району розміщується переважно на Полтавській рівнині та південно-західних відрогах Середньоросійської височини. Поверхня — підвищена платоподібна, плоскохвиляста рівнина, яка розчленована балками та ярами. Максимальні відмітки висот— у західній частині району (220-216 м над рівнем моря).

За фізико-географічним районуванням територію району відносять до Середньоросійської лісостепової фізико-географічної провінції, він лежить головним чином в недостатньовологій, теплій агрокліматичній зоні.

По території району протікають р.р. Сів. Донець та його притоки — Уда, Мож (з притоками Вільшанкою та Боровою), Гомільша, Бишкин та ін. Озера розташовані в заплавах річок, з них найбільше — Лиман. Побудовано 84 ставки загальною площею водного дзеркала 480 га.

На території району поширені чорноземи типові глибокі (більш ніж 46 % площі району). Трапляються також сірі лісові, лучноболотні, дерново-слабопідзолисті грунти.

Ліси (в основному по берегах Сів. Дінця) та лісові насадження займають площу 45 тис. га. Серед деревних порід переважають дуб звичайний (56% площі) та сосна звичайна (37%). Ростуть також вільха клейка, клен татарський, види верби, бруслини, глоду, терен, калина звичайна тощо. Флора району включає близько 140 видів лікарських рослин.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 50,78.

В районі засновано національний природний парк «Гомільшанські ліси» та 11 заказників місцевого значення (2 — ландшафтних, 3 — лісових, 2 — ботанічних, 3 — ентомологічних та 1 — гідрологічний). Площа територій ПЗФ становить 15782,2 га (11,57% від загальної площі району).

 

 

 

2.2. Об’єкт та методи дослідження.

Об’єкт дослідження – лікарські рослини Харківської області, фітоценози з участю лікарських рослин.

Предмет дослідження: еколого-біологічні, господарські і фітоценотичні особливості лікарських видів рослин.

Матеріали з досліджуваної теми збиралися у 2010-2011 роках в с. Герсеванівський, Лозівського району та с. Гайдари, Зміївського району, Харківської області. При цьому нами були використані методи збору рослин, гербаризації, визначення, маршрутних екскурсій, екологічного аналізу та камеральні методи (аналіз, складання таблиць, діаграми та висновки).

Для того, щоб правильно зібрати, визначити та загербаризувати рослину, необхідно виконувати такі правила: рослини для гербаріїв збирала у суху погоду. Для гербаріїв брала непошкоджені рослини з підземними органами, не обриваючи зелених минулорічних пагонів, пожовклого листя. У деревних рослин зрізала окремі пагони. Підземні органи рослин обережно звільняла від ґрунту, товсті корені або кореневища розрізала уздовж, залишаючи в гербарії лише половину. Рідкісні рослини не збирала, описувала їх на місці. З метою охорони природи необхідно дуже обережно відноситись до всіх рідкісних і зникаючих рослин.

Було проведено визначення життєвих форм за класифікацією К. Раункієра та їх аналіз. Класифікація ґрунтується на аналізі пристосування рослин до виживання у несприятливу пору року. Характерним показником такого пристосування вважається розташування і захист бруньок відновлення. За цією ознакою виділяється п’ять основних життєвих форм:

фанерофіти – рослини, бруньки відновлення яких розташовані високо над землею і захищені бруньковими лусками; хамефіти – невисокі рослини, у яких бруньки відновлення розміщені на пагонах невисоко над поверхнею ґрунту і взимку часто вкриваються снігом; гемікриптофіти – багаторічні трав'янисті рослини, бруньки відновлення яких знаходяться на поверхні ґрунту і захищені власними відмерлими листками та снігом; криптофіти - багаторічні трав'янисті рослини, у яких надземні органи на зиму відмирають, а бруньки відновлення закладаються на кореневищах, бульбах, цибулинах тощо; терофіти – однорічні рослини, що переживають несприятливу пору року у вигляді насіння.

У досліджених видів рослин визначали екологічні групи за відношенням до світла. Геліофіти – рослини, що пристосувалися до життя при повному сонячному освітленні; тіньовитривалі – рослини, що можуть нормально зростати при значному затіненні; сціофіти – рослини, що не переносять прямої сонячної радіації і нормально розвиваються лише в затінених місцях.

Був проведений і морфологічний опис. Для кожного виду рослин також, визначались екологічні групи за відношенням до світла та вологи. Екологічні групи рослин за відношенням до вологи наступні: гідрофіти – водяні рослини, прикріплені до ґрунту й занурені у воду лише нижньою частиною  свого тіла; гідатофіти – рослини повністю занурені у воду; гігрофіти – суходільні рослини, що ростуть лише в умовах надмірного зволоження; мезофіти – екологічна група рослин, що ростуть в умовах середнього зволоження; ксерофіти – рослини посушливих місцезростань.

Геоботанічні дослідження проводилися у травні – червні 2011 року на степових схилах, в широколистяному лісі, та на заплавних луках р. Сіверський Дінець околиць с. Гайдари, Зміївського району, Харківської області. За допомогою геоботанічного опису ділянок ми визначали участь рослин у  складанні фітоценозу. На ділянці 1 м2 ми описували всі рослини, які на нії наявні, з зазначенням їх спільного проеційного покриття, коефіцієнта зустрічаємості та фенологічної фази

За допомогою літературних джерел встановлювалось господарське значення, хімічний склад та фармако-терапевтичні властивості. У лабораторних умовах, за допомогою підручників, на основі збірного матеріалу, складалися таблиці, робилися підрахунки, дані аналітично оброблялися. На основі цього будувалися діаграми, робилися підсумки та висновки. При розробці методичної частини були використані шкільні підручники, посібники для шкільного вчителя біології.

.  

Розділ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

 

3.1. Еколого-біологічна характеристика рослин, які використовуються в косметології

  Під час підготовки курсової  роботи, нами було опрацьовано 55 видів рослин- з найрізноманітніших фітоценозів Харківської області. Дані спостережень і обчислень занесені в таблицю за системою Армена Леоновича Тахтаджяна [].  Результати власних досліджень і дані про еколого-біологічну особливість досліджуваної флори занесла в таблиці.

           Наші дослідження показали, що проаналізована флора належить до 3 відділів: Хвощеподібні (Equisetophyta), Папоретеподібні (Polypodiophyta), Покритонасінні (Magnoliophyta), 4 класів: Хвощевидні (Equisetopsida), Папоротевидні (Polypodiopsida), Дводольні (Magnoliopsida), Однодольні (Liliopsida), 29 родин. Найбільше видове різноманіття властиве для родин Складноцвіті (Astraceae) – 13 видів, Розові (Rosaceae) – 8 видів , Губоцвіті (Lamiaceae) – 5 видів, Маслинові (Alliaceae) – 2 види, Жимолостеві (Caprifoliaceae) – 2 види, Бобові (Fabaceae) – 2 види,  до яких належить – 33,6% дослідженої флори (табл. 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

Еколого-біологічна характериска рослин, які використовуються в косметології

 

N з/п	Назва виду	Родина	Життєва форма за Раункієром	Екологічна гпупа за відношенням до:		Фітоценотична   приналежність	Господарське   значення
				вологи	світла
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Хвощ польовий Equisetum arvense L.	Хвощові Equisetaceae	криптофіт	мезофіт	тіньовитривалий	Берега річок, на вологих луках	Отруйна, лікарське
2	Щитник чоловічий Dryopteris filix-mas (L.) Schott	Щитникові Aspidiaceae	гемікриптофіт	мезофіт	геліофіт	Ліси	Отруйна, лікарське, рідкісна
	Сосна звичайна Pinus sylvestris L.	Соснові Pinaceae	фанерофіт	ксерофыт	геліофіт	Ліси	Деревинн, лікарське
	Туя західна Thuja occidentalis L.	Кипарисові Cupressaceae	фанерофіт	ксерофіт	геліфоіт	Ботанічні сади, парки, присадибні ділянки	Декоративне, лікарське, ефіроолійне
	Яловець звичайний Juniperus communis L.	Кипарисові Cupressaceae	фанерофіт	ксерофіт	тіньовитривалий	Соснові ліси	Декоративне, лікарське, харчове, деревинне, рідкісна
	Сон широколистий Pulsatilla latifolia Rupr.	Жовтицеві Ranunculaceae	гемікриптофіт	ксерофіт	геліофіт	Галявини, степи	Декоративне, рідкісна, лікарське, отруйна
	Мак самосійка Papaver rhoeas L.	Макові Papaveraceae	терофіт	ксерофіт	геліофіт	Піщані, кам’янисті місця	Бур’ян, декоративне
	Чистотіл великий Chelidonium majus L.	Макові Papaveraceae	гемікриптофіт	мезофіт	тіньовитривалий	Ліси, сади	Отруйна, лікарське
	Шовковиця біла Morus nigra L.	Шовковицеві Moraceae	фанерофіт	ксерофіт	геліофіт	Сади, лісосмуги	Харчове, кормове, медонос
	Хміль звичайний Humulus lupulus L.	Коноплеві Cannabaceae	криптофіт	мезофіт	тіньовитривалий	Ліси, чагарники	Харчове, лікарське
	Кропива дводомна Urtica dioica L.	Кропивові Urticaceae	криптофіт	мезофіт	тіньовитривалий	Ліси, чагарники, сади, смітники	Кормове, харчове, волокнисте