Еколого-біологічна характеристика флори рослин, які використовуються в косметології

 

 

Міністерство освіти, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

 

Природничий факультет

кафедра ботаніки

 

 

Еколого-біологічна характеристика флори рослин, які використовуються в

косметології

 

 

 

 

Курсова робота

студентки 31-а групи

Мінки Вікторії Володимирівни

Науковий керівник:  

к.б.н., доц. Філатова О.В.

 

Харків 2011

                                              Зміст

Вступ....................................................................................................................3

  Розділ 1. Огляд літератури

  1.1. Історія розвитку косметології, як науки..................................................6-7

  1.2. Біохімічний склад рослин, які використовуються в

          косметології...............................................................................................8-11

   Розділ 2. Район на об’єкти та методи дослідження

    2.1. Район дослідження....................................................................................12-13

    2.3. Об’єкт  та методи  дослідження................................................................14-15

  Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення

    3.1. Еколого-біологічна характеристика рослин, які використовуються

           в        косметології .......16-34

    3.2. Участь рослин, які використовуюься в косметології у  

          складанні  фітоценозів .......35-42

    3.3. Хімічний склад та  фармакотерапевтичні властивості 

          дослідженої  флори......................................................................................43-54

  Розділ 4. Можливості використання теми дослідження у роботі

           вчителя ........55

Висновки ........56-57

Список використаної літератури ........58-59

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Косметика в наші дні — це цілісна система знань про будову шкіри, про її роль в процесах життєдіяльності і загальному обміні організму, про терморегуляторной, захисною, дихальною, виділенням і інших її функціях, про механізми поглинання нею різних, зокрема, біологічно активних, речовин. Зараз, що дуже важливе, зріс інтерес до лікування травами на противагу використанню ліків, створених штучним шляхом[33]. 

  У наш час, коли ринок заповнений хімічними засобами, інтерес до природної косметики не слабшає, адже у неї є істотні переваги — висока ефективність, дешевизна і можливість самостійно виготовляти косметику в домашніх умовах[2,5,7].

   Косметологія - це наука або мистецтво? Це питання з`явилося в ту далеку годину, коли Людина тільки усвідомила себе людиною. Неможливо навіть уявити собі годину її народження, також як і не можна заперечувати її положення, що міцно вкоренилося в сучасному світі[28,29].

          Фітокосметика (від грец. Phito -  рослина) - це високоякісний продукт, виготовлений на натуральній основі рослинного походження. Виробляється у відповідності з останніми науково-дослідними розробками. Така косметика відрізняється високим вмістом (70%) цінних екстрактів лікарських трав[25]. До складу фітокосметики входять: витяжки, екстракти, есенції рослинного походження, вітаміни, фітогормони, консерванти, і багато інших речовин. Всі ці компоненти виконують певні і дуже важливі функції[19].

  Випуск фітокосметики здійснюється  на сучасному науково-технічному  виробництві з повним циклом  робіт, починаючи з заготівлі  рослин і закінчуючи випуском продукції. При цьому враховується досвід народної медицини, актуальні відкриття в медицині, хімії, біології[19,11].

Збір і заготівля рослин виробляються в певний час, тому що необхідні для виробництва фітокосметики активні речовини утворюються і накопичуються в рослинах у певні періоди їх розвитку, що, безумовно, враховується при зборі сировини[10]. Деякі рослини заготовлюються весною, або літом в період цвітіння, інші-восени в період дозрівання плодів. Розподіляються активні речовини по-різному, що також обов’язково враховується.   Звичайно ж, перш ніж використовувати ту або іншу рослину, вона піддається всебічним дослідженням (фармакологічному, ботанічному, хімічному). Кожен інгредієнт проходить клінічну перевірку на дерматологічну безпеку (подразнюючу дію) і алергенність. Лікарські рослини зручні і в домашньому використанні[11,34].

   За останні 10 років інтерес  до фітокосметики значно зріс  порівняно з 80-ми роками XX ст. У  той час із-за бурхливого розвитку  хімічної промисловості про натуральні продукти зовсім забули. У ті роки вважалося, що будь- яка синтетична сполука набагато корисніша для людського організму, ніж найцінніші природні компоненти. Погіршення екології, винекнення нових хвороб призвело до повернення у виробництво фітокосметики[13,22].

 

  Мета: Вивчення фіторізноманіття та фармако-терапевтичних властивостей лікарських видів рослин, що зростають у Харківській області, і використовуються у косметології.

 

   Завдання:

1. Вивчити історію застосування рослин в косметології.
2. Вивчити видовий склад рослин, що мають лікарські властивості і застосовуються у косметології
3. Зробити їх порівняльний морфолого-екологічний аналіз, з’ясувати господарське значення.
4. Дослідити участь вивченої флори у складанні природних фітоценозів.
5. Проаналізувати хімічний склад і фармакотерапевтичні властивості дослідженої флори.
6. З’ясувати можливості використання результатів дослідження у роботі вчителя біології.

 

 

Об’єкт дослідження – лікарські рослини Харківської області, що використовуються у косметології.

 

Предмет дослідження: еколого-біологічні, господарські і фітоценотичні хімічні та фармако-терапевтичні особливості лікарських видів рослин, що використовуються у косметології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Історія розвитку косметології, як науки

    Колискою косметики вважається  Древній Єгипет, де косметичні  засоби були відомі понад 4000 років  тому. Перший довідник по косметиці  був виявлений в Єгипті і  складений Клеопатрою. Не так давно італійські вчені знайшли залишки парфумерної фабрики цариці Клеопатри. Цариця та її сучасниці єгиптянки фарбували волосся і використовували різні пахощі на основі натуральних речовин і трав - на шкіру обличчя і рук вони наносили пахучі масла, прагнучи надати їй гарний, доглянутий вигляд. При розкопках був виявлений «косметичний кабінет», що належав єгипетській цариці Хатшепсут. Не хто інший, як жерці в ті часи були кращими фахівцями по косметиці. Вони були хранителями рецептів виготовлення фарб, ефірних масел і пахощів. Вдалося відновити майже дві сотні косметичних рецептів: наприклад, для захисту від сонця дівчата та жінки використовували склади з суміші кунжутної, оливкової, касторової олій, овечого і волового жиру. У гробницях стародавніх поховань виявлені посудини з мазями і різними пахощами, що містять ладан, мирру, рожеве і лавандова олія. Секретом виготовлення косметичних засобів в той час володіли жерці - для цього вони використовували численні рослини. Вже тоді косметичні засоби застосовувалися як у лікувальних, так і в суто декоративних цілях. Так, наприклад, жерці Давнього Єгипту білили щоки, обводили очі зеленою (вуглекислої міддю) і натирали тіло запашними маслами, фарбували сиве волосся в чорний колір,використовуючи для цього кров чорних тварин. Що стосується використання лікувальних властивостей косметики, то в Стародавньому Єгипті існував обряд очищення повернулися із бою полководців за допомогою різноманітних косметичних засобів. Кілька днів і ночей на самоті храму жерці відновлювали фізичне і психічне здоров'я воєначальників за допомогою грязей, глини, рослинних бальзамів, масажних масел, фруктово-овочевих сумішей, кислого молока, молодого пива і водяних ванн, чергуючи контрастні стани активності і розслаблення. Заможні люди застосовували дорогі методи поліпшення зовнішності (фарбувалися і жінки, і чоловіки), дістаючи для цього спеціальні речовини, а менш багаті, не мудруючи, застосовували народні засоби. Наприклад, їдкий сік деяких видів півників використовували в якості рум'ян - подразнення шкіри цим соком викликало почервоніння, яке зберігалося тривалий час[34].

   До наших днів дійшла  мода єгипетських красунь - подовжувати  ока за допомогою темної лінії  вздовж повіки по напрямку  до скроні. Єгиптянки використовували  для цього яскравозелений олівець з розтертого малахіту, пізніше - чорну фарбу з паленої слонової кістки і деревного вугілля. Підведення очей не лише жінками, але й чоловіками запобігало запалення повік від сліпучого сонця і сухого вітру[32].

  Зберігся один з найдавніших у світі рецептів туалетної води, композиція якої була складена з ароматів мірри, лепехи, ялівцю, кипариса, коріандру, м'яти та меду. Стародавні єгиптяни використовували також аніс, кедр, коріандр, кмин, виноград і навіть цибуля і часник[22].

   У Древній Русі гігієна та догляду за шкірою також приділяли велику увагу. Особливо поширені були російські лазні зі своєрідним хльостким масажем віниками. Для освіження тіла робили масажі з мазями, приготованими на травах, застосовували так званий «холодець» - настій з м'яти[15]. Побутова косметика у російських жінок грунтувалася на застосуванні продуктів тваринного походження (молока, кисляку, сметани, меду, яєчного жовтка, тваринних жирів) і різних рослин (огірків, капусти, моркви, буряка тощо), для догляду за волоссям використовувалося реп'яхову олію[14]. Російські жінки знали, що огірковий сік, відвар петрушки роблять обличчя білим, а рослинні жири пом'якшують і відновлюють еластичність шкіри обличчя, шиї та рук. Їм були добре відомі і лікувальні властивості дикорослих трав. Вони збирали квіти, траву, ягоди, плоди, коріння рослин і вміло використовували їх для приготування косметичних засобів - настоєм волошки, наприклад, протирали жирну, пористу шкіру; подорожник, листя кропиви, мати-й-мачухи, коріння лопуха застосовували при лупи і випадання волосся;буряком користувалися як рум'янами[17,24].

 

1.2. Біохімічний склад  рослин, які використовуються в  косметології

     Цілющі властивості лікарських рослин пояснюються тим, що тваринний світ, у тому числі і людина, мільйони років розвивався у тісному зв'язку з рослинами, які були його основним джерелом їжі. Тому клітини рослин, тварин і людини мають багато спільних функцій і властивостей[1]. Однак тільки рослини можуть створювати різноманітні органічні сполуки з мінеральних речовин, води та сонячної енергії, людині і тваринам це не дано. У складі рослин містяться біологічно (фармакологічно) активні речовини, які в організмі людини або тварини викликають певний терапевтичний ефект, впливаючи на ті чи інші органи. У рослинах вони зазвичай містяться в невеликій кількості, але зате володіють сильною дією на організм людини[5,25].

   Огляд речовин, що діють, почну з найбільш поширених і таких, що мають, мабуть, найбільше значення в косметології –це кумарини. Кумарини широко поширені в рослинному світі, і приємний запах свіжого сіна якраз і обумовлений їх вмістом. Вперше ці речовини були виділені в 1820 році з бобів «тонко» південноамериканського дерева, що має індіанську назву «кумаруна». Звідси і назва речовин, виділених у вигляді безбарвних запашних кристалів. Згодом відкрили, що кумарин утворює багато похідних, і в даний час відомо більше 150 таких природних з’єднань. З цієї групи найбільш важливими для медицини виявилися речовини, що відносяться до фурокумаринів. Було встановлено, що багато хто з них володіє різними фармакологічними властивостями. Деякі підвищують чутливість тварин і людини до ультрафіолетових променів, що у ряді випадків викликає хворобливі явища на шкірі у вигляді різних висипів і інших дерматитів при зіткненні з рослинами, що містять їх, в сонячні дні[2,22,10]. 

   Дубильними речовинами називають сполуки багатоатомних фенолів, що мають терпкий смак і дублять шкіру. Серед дубильних речовин найбільше поширення мають галлотанини, эллаготанини і дубильні речовини, що конденсують. Рослинні дубильні лікарські засоби є надзвичайні  по фармакологічній дії і хімічній будові  біологічно активних речовин. У минулому вони займали почесне місце в домашньому лікуванні,а тепер їх успадкувала сучасна медицина. Дубильні речовини у вигляді настоїв, відварів, екстрактів застосовують як кровоспинний засіб; крім того, вони діють як місцеві анестетики і антисептики і значною мірою як антидоти (протиотрути) і як в’яжучі засоби. Інтерес до дубильних речовин в медицині підвищився, коли виявилося, що багато з них (особливо катехіни) в значній мірі володіють  – вітамінною активністю, збільшуючи резистентність стінок кровоносних судин і одночасно зберігаючи і підсилюючи дію вітаміну С[23,24.26].

   Багато рослин відрізняються більш менш сильним запахом, особливо помітним, якщо їх молоде листя розтерти між пальцями. Запах полину, чебреця або материнки, ймовірно, відомий кожному. Всі ці запахи обумовлені вмістом в рослинах особливих речовин – ефірних масел.  Схожість з жирами в ефірних маслах лише зовнішня, а за хімічним складом це абсолютно різні сполуки: жирні масла є складними ефірами гліцерину з жирними кислотами, а ефірні масла – складні суміші різних органічних сполук. До складу ефірних масел можуть входити ароматичні і аліфатичні сполуки і два класи терпеноїдів – монотерпени і сесквитерпени. Багато рослин, що містять ефірні масла, використовуються як сировина для здобуття духів, одеколонів і інших виробів парфумерної промисловості; інші служать як приправи, що ароматизують їжу  або напої. Деякі ефірні масла мають лікарське значення і надають певну фізіологічну дію на органи  тварин і людини[4,5,8].

   З речовин неалкалоїдного, і не глікозидного характеру можна назвати вітаміни. У рослинному і тваринному організмі вітаміни грають величезну роль в побудові тих ферментних систем, без яких не можуть відбуватися жодні перетворення речовин в клітках. Набір вітамінів в рослин і тварин  різний; найбільше вітамін виробляють рослини. Найширше поширений вітамін С. Деякі вітаміни не зустрічаються в рослинних клітках і виробляються самим тваринним організмом, але знову-таки з речовин, які тварини отримують з рослин. Наприклад, у всіх зелених частинах рослин є замаскований хлорофілом червоно-жовтий каротин; він же знаходиться у ряді жовтих плодів (абрикоси, обліпиха). У організмі травоїдних тварин каротин перетворюється на вітамін А[9,11,12].

  Ще є слизи і камедь. Прикладом камеді може служити так званий вишневий клей, який утворюється  на тріщинах кори вишневих і черешневих дерев. У рослині камеді та слиз (коли вони не є наслідком хворобливого перетворення клітинних стінок) утворюються або як запасні речовини, споживані самою рослиною на процеси зростання, або ж виконують особливу роль. Наприклад слиз, виступаючий на поверхні насіння айви і льону, приклеює це насіння до ґрунту і тим самим перешкоджає їх здуванню вітром. Слизи володіють високою водозатримувальною здатністю, тобто здатні поглинати багато води, не розріджуючись. Слизи і камедь зазвичай є супутніми речовинами, що заважають виділенню необхідних лікарських речовин[30].