Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Сентября 2014 в 15:43, курсовая работа
Актуальність теми. Після проголошення незалежності екологічне законодавство стало особливо інтенсивно розвиватися. Про це свідчать положення чинної Конституції України, нового Земельного кодексу України, Кодексу України про надра, Водного та Лісового кодексів України, законів України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», від 16 червня 1992 р. «Про природно-заповідний фонд України», від 16 травня 1995 р. «Про виключну (морську) економічну зону України», від 9 квітня 1999 р. «Про рослинний світ», від 13 грудня 2001 р. «Про тваринний світ» та інших кодифікованих і спеціальних законодавчих актів, які є джерелами екологічного права. На їх основі формується сучасний зміст українського екологічного права, регулюються відносини у сфері охорони природи.
Важливою особливістю екологічного права є наявність кодифікованих законодавчих актів — Земельного кодексу, Кодексу про надра, Водного кодексу, Лісового кодексу. Основне завдання цих актів полягає у встановленні принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу на природні ресурси.
На жаль, поресурсові кодекси мають однакові недоліки. По-перше, вони мають значну кількість відсильних норм, які ускладнюють їх застосування й істотно знижують ефективність їх регулюючої сили (ст. 42 ЛК, ст. 22 Кодексу про надра). По-друге, у зазначених нормативно-правових актах є багато нечітких, безадресних формулювань й декларативних положень, які практично не впливають на розвиток відповідних природноресурсових відносин. По-третє, деякі позиції поресурсових кодексів і законів не «працюють», бо не мають відповідного механізму реалізації. По-четверте, окремі їх норми фактично не відповідають вимогам регулювання природноресурсових відносин в умовах розвитку ринкової економіки та зумовленої її процесами малоконтрольованої антропогенної діяльності, а також нерідко не відрізняються належною науковою обгрунтованістю.
До законодавчих актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, інтегрованим, загальним об'єктом яких є природа, належать закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про охорону атмосферного повітря», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд України», «Про виключну (морську) економічну зону України» та ін.
Необхідно підкреслити, що чинні законодавчі акти, що регулюють відносини в екологічній сфері, потребують свого подальшого вдосконалення.
1 Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К., 1997. – С.21
2 Малишко М.І. Екологічне право України: Навч. посібник / За ред. В.З.Янчука. – К., 2001. - С.26
3 Петров В.В. Эклогическое право России: Учебник. – М., 1995. – С.24
4 Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К., 1997. – С.23
5 Природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учебник. – М., 1998. – С.33
6 Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К., 1997. – С. 36
7 Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І.Семчика. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – С.14
8 Земельне право України: Підручник / За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.28
9 Природоресурсове право України: Навч. посібник / За ред. І.І. Каракаша. – К., 2005. – С.64
10 Бобко А. Удосконалення лісового законодавства // Економіка України. – 2005. – № 2. – С. 64
11 Екологічне право України: (Особлива чистина): Навч. посібник. – Х., 1996. – С.124
12 Малишко М.І. Екологічне право України: Навч. посыбник / За ред. В.З Янчука. – К., 2001. – С. 44
13 Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К., 1997. – С. 259