Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Марта 2013 в 02:59, шпаргалка
1. Історичний розвиток форм вартості та грошей.
2. Суть, основні функції грошей та їх взаємозв’язок
3. Форми грошей та їх еволюція
...
65. Основні види балансів міжнародних розрахунків.
66. Світовий ринок позичкових капіталів.
67. Сучасний фінансизм
67. Сучасний фінансизм
Починаючи з 1976 року, за наслідками угод Ямайської валютної конференції, світове господарство вступає в епоху фінансизму.
Термін "фінансизм" характеризує особливий період розвитку світового господарства, при якому рентабельність фінансової системи - надбудови - господарства є визначальною щодо рентабельності в сфері виробництва нефінансової сфери, здебільшого матеріальних благ - базису.
Починаючи з 1976 року, світова економіка стає на шлях дещо збоченого розвитку, оскільки первинною була, є і буде нефінансова сфера. Людям потрібні матеріальні блага, а не гроші. Останні - інструмент для досягнення перших, а не навпаки.
За логікою розвитку господарства, визначальним є базис, а не надбудова. Епоха фінансизму запропонувала протилежні умови економічних взаємовідносин.
Якщо середня рентабельність бізнесу нефінансового сектора в Європі за два останні десятиліття перебуває у межах 25-30%, то прийнятна рентабельність в фінансовій сфері перевищує 3% на місяць, тобто більше 36% річних. Справді, для чого отримувати 25-30%, якщо можна отримувати 36% і більше?
На думку відомого російського фінансового аналітика Хазіна, ключовим інструментом системи фінансизму є облікова ставка центральних банків. Якщо ж говорити про світову господарську систему, то передусім слід мати на увазі облікову ставку Федеральної резервної системи США.
Аналізуючи період розвитку фінансизму, неважко помітити, що облікова ставка ФРС, починаючи з 1980-х років, падала. У 1980 році вона становила 17%, у 1990 році - 8%, у 2000 році - 6%, у 2005 році - 4%, нині - 0-0,25%.
З позиції логіки розвитку даної системи така тенденція закономірна: дорогі гроші внаслідок оптимізації господарства перетворюються на дешеві.
В такому випадку в економічних суб'єктів - банків - завжди існуватиме інтерес не лише до кредитів ФРС чи інших центробанків, а й до виробництва у нефінансовій сфері, оскільки з тілом кредиту потрібно повертати ще й відсоток.
Такий перебіг подій посилював фінансові установи. Це спричиняло зменшення облікової ставки центробанками і привласнення першими все більшої маржі.
В умовах глобального середовища Україна не може залишатися осторонь. Остання криза довела, що вітчизняна економіка, особливо фінансова сфера, чутливо реагує на процеси загальнопланетарного масштабу. Її інтегрованість у глобальний ринок ускладнює можливості уряду впливати на ці виклики. Питання нової, альтернативної фінансизму, системи взаємовідносин господарюючих суб'єктів та інструментів їх регулювання залишається відкритим.