Шпаргалка по "Деньги, кредит, банк"

 

56. Суть, форми організації та основні операції страхових компаній.

  Страхові компанії здійснюють страхування життя або майна. В нашій країні існує майнове і особисте страхування. Майнове страхування розрізняється залежно від категорії та за видами застрахованого майна – страхування будівель та споруд, сільськогосподарських культур та тварин, засобів автотранспорту і рибальських суден, домашнього майна тощо.

  Особисте страхування  поділяється на страхування життя,  яке включає змішане страхування,  страхування дітей, шлюбне, страхування пенсій, на випадок смерті та втрати працездатності (довічне і на певний строк), страхування від нещасних випадків, в якому розрізняються особисте страхування, страхування за рахунок підприємств і організацій, страхування пасажирів.

  Кошти страхових організацій складаються із статутного фонду, поточних надходжень по страхових операціях та фондів спеціального призначення.

  В міру розвитку в нашій країні ринкових відносин виникають нові форми страхування, альтернативні державному. За аналогією із західними державами утворюються страхові компанії, які бувають двох видів: акціонерні і взаємні.

  Кошти акціонерної  страхової організації формуються  шляхом об'єднання індивідуальних  капіталів окремих підприємств, організацій та приватних осіб. При створенні акціонерного товариства кожний акціонер повинен внести певну суму грошей.

  Участь окремого акціонера в акціонерній компанії виражається у володінні ним акціями, які дають право на одержання пропорційної частки доходу. Акціонерні компанії, на відміну від взаємних, застосовують тверді тарифи.

  Взаємні страхові компанії представляють собою кооперативну форму організації. Їх капітал утворюється за рахунок платежів окремих осіб. Кожний застрахований згідно з правилами організації компанії стає частковим її співвласником. Тарифи взаємних компаній вищі, ніж акціонерних. Капітал цих компаній утворюється за рахунок продажу полісів, які дають право на участь у прибутках. Кожний застрахований вносить страхові платежі залежно від припустимої суми збитків компанії. Якщо внаслідок страхових операцій у компаній залишається прибуток, він розподіляється між її членами або спрямовується на рахунок майбутніх платежів чи на збільшення страхової суми.

 

57. Особливості  функціонування пенсійних фондів.

  Пенсійні фонди створюються фірмами для виплати пенсій працівникам і службовцям. Створення таких фондів дозволяє зменшити податкові платежі фірми та використовувати їх для купівлі акцій інших компаній, що забезпечує зміцнення фінансової могутності даної компанії. У західних країнах пенсійні фонди створюються приватними та державними корпораціями, фірмами та підприємствами для виплат пенсій та допомоги працівникам і службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій самих пенсійних фондів. У пенсійних фондах західних країн акумулюються значні кошти, які інвестуються переважно в акції акціонерних компаній як на національному, так і на міжнародному ринках позикових капіталів. Профспілкові фонди є самостійною ланкою західної кредитної системи. Уряд заохочує розвиток пенсійних фондів, тому що частина їх резервів розміщується у короткострокові і довгострокові цінні папери.

  В Україні існує  пенсійний фонд, який до проголошення  незалежності був відділенням пенсійного фонду Радянського Союзу. Кошти пенсійного фонду формуються за рахунок обов'язкових строкових внесків підприємств, установ і організацій, осіб, які займаються індивідуальною діяльністю, в тому числі на основі індивідуальної (кооперативної) оренди або в особистому селянському господарстві, обов'язкових строкових внесків громадян, коштів направлених на виплату пенсій військовослужбовцям строкової служби та особам, які входять до органів внутрішніх справ і національної безпеки. Цей фонд включає кошти на фінансування виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними віку від 1,5 до 6 років, передбачених централізованими програмами.

  У бюджет пенсійного  фонду спрямовуються й добровільні  внески підприємств, громадських  організацій та громадян, інші грошові надходження.

 

58. Інвестиційні, лізингові, факторингові компанії.

  Інвестиційні компанії (фонди) - це компанії, які знижують  ступінь ризику для своїх клієнтів. Вони виконують роль посередника між інвесторами та акціонерними компаніями різних галузей господарства. Це посередництво зводиться до такого: інвестиційні компанії випускають свої акції та розміщують їх на фондовому ринку, а отримані у такий спосіб кошти розміщюють в акції та облігації багатьох різних компаній, чим зменшується ризик банкрутства. Інвестиційні компанії виступають у ролі колективного інвестора. 
  Розрізняють інвестиційні компанії "відкритого типу", які беруть на себе зобов'язання викуповувати свої акції на вимогу, та "закритого типу", які такого зобов'язання не беруть. Нині у розвинутих країнах більш поширеною є відкрита форма організації інвестиційних компаній, оскільки акції цих фондів мають високий рівень ліквідності.

  Лізинг (від англ. lease – оренда) — це складна торгово-фінансова угода, при якій лізингова форма, тобто орендодавець, відповідно до побажань і спеціалізації орендаря купує у виробника визначене майно і здає його в оренду. Лізингові фірми часто виступають чи філіями дочірніми підприємствами великих компаній і банків. Число їхніх операцій останнім часом швидко збільшується.

   Факторинг - це достатньо новий для України фінансовий інструмент, розвиток якого потребує створення інституційних умов, насамперед, податкового законодавства і нормативно-правової бази, що дозволяє стягувати заборгованість за договорами факторингу. Факторингові операції є гнучким інструментом функціонування торгівлі, максимально враховуючи інтереси сторін комерційних угод.

    Зниження рівня  ціни, покращання якості товарів  та послуг, розширення товарної  номенклатури, організація безоплатної доставки, бонуси і т.і. - це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник. Товарний кредит є вигідним усім учасникам ринку: і виробникові, і дистриб"юторові, і роздрібному продавцеві. Інвестуючи кошти до каналів просування, більшість торгових компаній сьогодні здатна розширити об"єми продажу товарів.

    Однак стримуючим  фактором розвитку товарного  кредиту є необхідність інвестування  постачальником значних коштів  у оборотний капітал, а також  організаційні питання побудови продажу в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не платить і т.і. Тому побудова продажу в кредит потребує не тільки інвестицій в оборотний капітал, але також значний об"єм ресурсів витрачається на побудову технологій

 

59. Кредитні  спілки.

 

Стаття 1. Визначення кредитної спілки

1. Кредитна спілка - це  неприбуткова організація, заснована  фізичними особами, професійними  спілками, їх об'єднаннями на кооперативних  засадах з метою задоволення  потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

2. Кредитна спілка  є фінансовою установою, виключним  видом діяльності якої є надання  фінансових послуг, передбачених  цим Законом.

Стаття 2. Основні  принципи діяльності кредитної спілки

1. Діяльність кредитної  спілки грунтується на таких  основних принципах:

добровільності вступу та свободи виходу з кредитної  спілки;

рівноправності членів кредитної спілки;

самоврядування;

гласності.

 

2. Відповідно до принципів,  визначених у частині першій  цієї статті:

ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а  виключення з членів кредитної спілки дозволяється лише у випадках, визначених статутом спілки;

усі члени кредитної  спілки мають рівні права, в тому числі у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків;

забороняється будь-яке  втручання в діяльність кредитної  спілки, за винятком випадків, передбачених законом;

кредитна спілка зобов'язана  забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності, на їх прохання ознайомлювати з протоколами загальних зборів і засідань інших органів управління кредитної спілки, видавати копії документів та витяги з них у порядку, визначеному статутом.

Стаття 3. Юридичний  статус кредитної спілки

1. Кредитна спілка  є юридичною особою, має самостійний  баланс, банківські рахунки, які  відкриває і використовує згідно  із законодавством у самостійно  обраних банківських установах,  а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну символіку.

2. Кредитна спілка  набуває статусу юридичної особи  з моменту її державної реєстрації.

В незалежній Україні  перші кредитні спілки відновили  свою діяльність в 1992 році (створено перші 2 кредитні спілки в м. Кривий Ріг та м. Стрий (Львівська область). Відновлення кредитних спілок відбувалося за підтримки української діаспори з Канади та США.

1993 року Указом Президента  було затверджено «Тимчасове  положення про кредитні спілки»,  яким кредитні спілки відносилися до громадських організацій, які надавали фінансові послуги. 90ті роки ХХ століття характеризувалися створенням великої кількості кредитних спілок, але гіперінфляція 1993-1994 років та «валютна» криза 1998 року призвела до закриття багатьох спілок.

20 грудня 2001 року було  прийнято Закон України «Про  кредитні спілки», який визначив  правовий статус кредитної спілки  та модель її роботи. 2002 року  було створено Державну комісію  з регулювання ринків фінансових  послуг — центральний орган  виконавчої влади, основним завданням якого є регулювання небанківсього фінансового сектору України. У 2003 році почалася процедура перереєстрації кредитних спілок і вони змінили статус з «громадського об'єднання» на «фінансову установу».

 

   Кредитні спілки є різновидом кооперативів, створюваних окремими групами населення з метою об'єднання коштів для вирішення практичних проблем. Кредитні спілки утворюються на паях для короткострокового кредитування їх учасників (для будівництва або ремонту будинку, купівлі автомобіля тощо).

   Кредитні спілки - кооперативи, які організовані  з метою акумуляції заощаджень  своїх членів та їх взаємного  кредитування. Вони об'єднують осіб, які працюють на одному й  тому самому підприємстві, є членами  однієї профспілкової організації  або просто проживають в одній місцевості, їх грошові кошти складаються із вступних внесків та вкладів членів спілки, а також позичок комерційних банків. Кошти використовуються для кредитування членів спілки. Такі установи мають статус некомерційних організацій та відповідні пільги щодо оподаткування. Це дає можливість забезпечити членам спілки дещо вищий рівень дохідності на внески своїх членів та дешевші, ніж у комерційних банків, кредити.

   Зокрема, кредитні спілки визначаються наступними ознаками:

 1. Кредитна спілка завжди створюється і діє на базі певної монолітної спільноти людей, які об’єднані відповідно до їх інтересів, спільної діяльності або компактного місця проживання. Така спільнота виступає в якості поля членства для своєї кредитної спілки. В Україні полями членства для кредитних спілок  можуть бути трудові колективи, громадські організації, професійні спілки, церковні приходи та територіальні громади. Ця ознака відрізняє кредитні спілки від будь-яких суб’єктів підприємницької діяльності, які засновує довільна група осіб, об’єднаних з метою отримання прибутку в процесі господарського обороту вкладених інвестицій.

2. Кредитні спілки  надають послуги лише своїм  членам. Таким чином, на відміну  від суб’єктів підприємницької  діяльності в кредитній спілці  члени одночасно виступають в якості власників та клієнтів. Очевидно, що членам-власникам немає сенсу “заробляти” прибуток на собі ж як членах-клієнтах, а єдиним завданням спілки є забезпечення найдешевших послуг членам за рахунок акумульованих ними ж фінансових ресурсів.

3. В кредитній спілці  немає засновників та статутного  фонду з точки зору традиційного  трактування цих понять щодо  суб’єктів підприємницької діяльності. Будь-який член, незалежно від  моменту його вступу в спілку, має ті самі управлінські і  майнові права, що і перші 50 засновників. Кредитна спілка є відкритою організацією, в якій гарантується вільний вступ і вихід із членів спілки.

4. Кожний член спілки, незалежно від розміру його  вкладів, має право 1 голосу  в питаннях управління кредитною  спілкою. Отже, кредитна спілка як добровільне об’єднання громадян не може контролюватися обмеженою кількістю людей, що є запорукою захисту інтересів всіх без виключення членів та побудови роботи спілки на зассадах довір’я та взаємодопомоги.

5. Управління кредитною спілкою здійснюється відповідно до принципів демократичного самоуправління. Найвищим органом управління спілкою є Загальні збори членів, які скликаються принаймні 1 раз на рік. Збори обирають з числа членів три статутних органи, що діють в період між Зборами, а саме: Правління (оперативне управління поточною діяльністю, формування портфелю послуг та процентної політики), Кредитний комітет (реалізація кредитної політики щодо надання та супроводження позичок членам спілки) та Наглядовий комітет (нагляд за діяльністю органів управління спілкою). Всі ці органи працюють на громадських засадах. У випадку необхідності за рішенням Правління спілки може створюватися платна Виконавча дирекція.