Шпаргалка по "Деньги, кредит, банк"

• валютними курсами, які безпосередньо контролюються  або фіксуються урядом;

• вільними ринковими  курсами, встановленими приватним  попитом та пропозицією.

64. Характеристика, структура та операції валютного ринку.

За екон. змістом:  валютний ринок - це сектор грош. ринку, на якому урівноваж-ся попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта. За своїм признач. і організац. формою валютний ринок - це сук-ть спец. інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити нац. і іноз. валюту. Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності. Суб’єктами - будь-які економічні агенти та посередники (банки, валютні біржі). Ціною на валютному ринку є валютний курс - ціна грошової одиниці даної валюти в грош. одиницях іншої валюти. Валютний ринок має свою структуру, яка включає нац. (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Нац. валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмеж-ся екон. простором конкретної країни і реул-ся її нац. валютним закон-вом. міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції. Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформац. технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями: - за характером операцій: ринок конверсійних операцій, ринок депозитно-кредитних операцій; - за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський; - за видами конверсійних операцій: ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо; - за формою валюти: ринок безготівкових операцій ринок готівки. Чинники, що визнач. кон’юнктуру валютного ринку можна розділити на такі три групи:  1) Курсоутворюючі чинники: - стан платіжного балансу кр-ни,  - обсяги ВНП, які виробляються в кр-ні, - внутр. і зовн. пропозиція гр-й, - процентні ставки в кр-х, валюти яких порівнюються, - співвідн. внутр. цін кр-ни з зовн-ми. Ці чинники - базові, оск. визначають такий стан співвідн. попиту та проп-ї на вал.  ринку, який схильний до стабільності чи поступової, внутрішньо зумовленої та передбачуваної зміни. 2) Регулюючи чинники: - заходи прямого держ. регулювання (фінансово-бюдж. пол-ка, квотування та ліцензування, грош.-кред. пол-ка, регулювання цін, інтервенційна пол-ка, розподіл валюти тощо), - структурні чинники - впливають на кон’юнктуру ринку через зміну курсоутворюючих чинників. Вводяться дер-вою свідомо для досягн. певн. цілей в її екон. пол-ці і можуть давати значн. ефект в умовах, коли ек-ка кр-ни перебуває у стані тривалої рівноваги. 3) Чинники кризового хар-ру: - дефіцит держ. бюджету, - безконтрольна емісія та інфляція, - штучне і надмірне регулювання цін, - висока монополізація вир-ва. Ці чинники виникають при порушенні динамічної рівноваги ек-ки, послаблюють дію курсоутворюючих чинників та знижують результативність регулятивних заходів дер-ви. У всій цій сукупності вирішальною (базовою) є перша група (курсоутворююча). У свою чергу, у базовій групі ключове місце займає платіжний баланс, його стан та динаміка.

Вал. ринок виконує  певні ф-ції, в яких виявляється його призначення й екон. роль.  Осн-ми його ф-ціями є: - забезп. умов та мех-мів для реал-ї валютн. пол-ки дер-ви; - створення суб’єктами вал. відносин передумов для своєчасного здійснення міжнар. платежів за поточними і капітальними розрах-ми та сприяння завдяки цьому розв-ку зовн. торгівлі; - забезпечення прибутку уч-кам вал. відносин; - форм-ня та урівноваження попиту та проп-ї валюти і регулювання вал. курсу; - страхування валютних ризиків; - диверсифікація валютних резервів. Названі ф-ції реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій. Під валютними операціями розуміють будь-які платежі, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за кількома критеріями: 1) за терміном здійснення платежу з купівлі продажу валюти: - касові або операції з негайною поставкою; - строкові. 2) За мех-мом здійснення операції: операції спот; - форвардні оп-ї; - ф’ючерсні оп-ї; опціоннні оп-ї. 3) За цільовим призначенням: - операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрах-ми; - операції з метою страхування від валютн. ризиків (операції хеджування); - операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції. 4) За формою здійснення: - безготівкові; - готівкові. 5) За масштабами операцій:- оптові (здійснюються між банками); - роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).  Касові операції полягають у купівлі продажу валюти на умовах  її поставки не пізніше 2-го робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим на момент її  підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти у той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше - на другий робочий день. Ця остання угода називається "спот", а касові операції на цій умові - "операції спот". Операції спот дають можливість їх уч-кам оперативно задовольнити свої потреби у валюті на вигідних умовах.  Строкові валютні операції полягають у купівлі продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції підрозділяються на кілька видів залежно від мех-му їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні.  Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами.  До них належать передусім форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони. Форвардні операції - це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. У форв. контр-х строки передачі валюти звичайно визначаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. При їх підписання ніякі аванси, задатки тощо не допускаються. Ф’ючерсні оп-ї - це теж різновид cтрокових оп-й, в яких два контрагенти зобов’язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф’ючерсного контракту). Опціонні оп-ї - це різновид строкових оп-й, за яки між між уч-ками укладається особлива угода, що надає одному з них право (а не обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціон.

65. Основні  види балансів міжнародних розрахунків.

  Платіжний  баланс – це сумуючий документ, в якому відображаються всі операції резидентів країни з резидентами інших країн на протязі визначеного проміжку часу, звичайно календарного року, у формі співвідношення надходжень та платежів.

  За економічним  змістом розрізняють баланс на  певну дату і за певний період. Платіжний баланс на певну  дату існує у вигляді співвідношення  платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Платіжний баланс за певний період ( місяць, квартал, рік ) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв”язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

  Якщо загальна  сума платежів по міжнародним  операціях країни відповідає  бюджету, то  такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат у відповідності з бюджетом, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.

  Люба операція, що  приводить до платежу, проведеного  громадянами даної країни ( чи  урядом ), є витратною статтею балансу (-); а та ,що веде до отримання громадянами країни ( чи урядом ) коштів, є прибутковою статтею балансу (+). Перелік витратних та прибуткових статей приведено у таблиці      .

В платіжному балансі  використовується принцип подвійного запису; кожна операція має дві  сторони – дебет та кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті..

Структура платіжного балансу

• Торговельний баланс
• Баланс послуг та некомерційних платежів
• Поточний платіжний баланс
• Баланс руху капіталів
• Баланс офіційних розрахунків

Торговельний баланс

• співвідношення вартості експорту та імпорту
• економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв”язків з партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних платежів :

   Включає платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв”язку, міжнародний туризм, обмін науково – технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо.

• За прийнятими у світовій статистиці правилами сюди входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами ( хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу.
• За методикою МВФ показують односторонні перекази :
• Державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
• Приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

“Невидимі”  операції – надходження від інвестицій та односторонні перекази.

Поточний платіжний  баланс – 

• Включає всі операції, які завершилися на протязі даного періоду, вони  впливають на платіжний баланс в той же рік чи період, коли вони відбулися, а не в наступні роки чи періоди.
• Включає експорт та імпорт товарів, експорт та імпорт послуг ( куди входять туризм, перевезення та страхування ), а також прибуток від іноземних інвестицій, односторонні трансферти на приватні і офіційні рахунки – грошові перекази, пенсії, дари та урядові субсидії.

Баланс руху капіталів  –

• Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни по інвестиціям. В наступні періоди вони будуть впливати на платіжний баланс в результаті надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених в попередні роки
• Вивіз капіталу включає
• Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.
• Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.
• Надання кредитів національними кредиторами позичальникам з інших країн.
• Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.
• Приток капіталу включає :
• Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.
• Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.
• Надання кредитів зарубіжними кредиторами позичальникам іншої країни.
• Придбання  нерезидентами депозитів банків країни.

Базисний баланс – сума рахунків поточного балансу та довгострокових рахунків балансу руху капіталів.

Баланс офіційних  розрахунків – це чиста сума усіх урядових операцій, кінцеві розрахунки по цих операціях для яких використовуються офіційні резерви. В офіційні розрахунки  можуть включати резерви урядових витрат ( в тому випадку, коли міжнародні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду ( в тому випадку, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).

66. Світовий  ринок позичкових капіталів. 

  Однією з важливих  характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кредиту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів на центральний елемент міжнародних економічних відносин. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансування відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.

  Міжнародний ринок позикових капіталів не лише продовжує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною структури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х р. у зв'язку з енергетичною кризою різко зросла роль деяких країн, що розвиваються, на світових ринках позикового капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно ослабло. Криза платоспроможності переважної більшості країн, що розвиваються, призвела до практичного витіснення їх з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. У зв'язку з цим з'явилися тенденції до сек'юритизації — переважання на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабливими для представників промислове розвинутих країн.

  Транснаціональні корпорації використовують приватні форми кредиту для розширення ринків збуту своїх товарів та послуг, як важливий фактор успішного ведення конкурентної боротьби з іншими країнами — експортерами капіталу. В останні десятиліття різко зросла "прив'язаність" кредитів до експортних поставок із країни-кредитора. Нерідко вся позика має бути використана для придбання товарів виключно в країні, що надає кредит.

  Державна форма  міжнародних кредитів, як правило,  готує грунт для приватних  інвестицій, оскільки надання кредиту тій чи іншій країні часто пов'язується з питанням надання пільг національним корпораціям країни-кредитора, концесій на розробку природних багатств в країні-позичальнику.

Міжнародний кредит виконує  ряд важливих функцій: стимулює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді відсотків від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних господарських зв'язків та поглибленню процесів міжнародної економічної інтеграції.