Перспективи розвитку аналітичних документів

 

У 1970-і роки в СРСР діяло 20 центрів аналізу даних Державної служби стандартних довідкових даних (ДСССД), діяльність якої організовувалася й направлялася Держстандартом СРСР, за участі АН СРСР, міністерств та відомств. Ці центри були створені в системі Академії наук СРСР, в Держстандарті СРСР, в Міністерстві хімічної промисловості СРСР, Міністерстві охорони здоров'я СРСР інших міністерствах. ДСССД в 70-і рр. являлася міжгалузевою багаторівневою науково-інформаційною системою, покликаною забезпечувати отримання достовірної інформації про властивості матеріалів, та оперативно задовольняти потреби науки и техніки в такій інформації [13].

 

На початку 1990-х рр. інформаційне обслуговування наукових досліджень здійснювалось органами державної системи науково-технічної інформації (ДСНТІ) СРСР, яка охоплювала всі галузі народного господарства та мала свої осередки в усіх регіонах країни. Характерними ознаками ДСНТІ були ієрархічність побудови та відповідність структурі управління народним господарством. Централізоване опрацювання основних видів документів у всесоюзних інститутах і центрах інформації дозволяло виключити дублювання у процесі закупівлі літератури, істотно знизити витрати галузевих і територіальних інформаційних систем на формування та використання інформаційних ресурсів, забезпечити доступ до централізованих масивів усім зацікавленим організаціям та підприємствам.

 

 

 

ДСНТІ функціонувала на основі розподілення функцій між інформаційними органами різних рівнів у збиранні, опрацюванні, збереженні та розповсюдженні науково-технічної інформації. На "верхньому" рівні цієї системи було розташовано всесоюзні органи інформації: ВІНІТІ; ВНТІЦ; ЦНДІПІ; ДПНТБ тощо. Другий рівень складали республіканські та територіальні (багатогалузеві), а також галузеві інститути науково-технічної інформації та економічних досліджень. На низовому рівні системи перебували інформаційні підрозділи та науково-технічні бібліотеки організацій і підприємств.

 

Основним виробником інформації (бібліографічної, реферативної, фактографічної, прогнозно-аналітичної) були інформаційні та бібліотечні центри, які складали верхній рівень ДСНТІ. Саме тут опрацьовувався увесь потік світової науково-технічної інформації. Завдяки багатогалузевому охопленню, одноразовому опрацюванню матеріалів, створенню паралельних рядів бібліографічних посібників, видання цих органів були конкурентоспроможними, вони користувалися найбільшим попитом серед науковців і дослідників. Другий потік утворювали неопубліковані документи, в яких було наведено результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), технологічний досвід, раціоналізаторські пропозиції тощо. Подібні документи надходили з низових осередків до центральних галузевих органів, де вони синтезувалися та здобували належне висвітлення в виданнях інформаційного органа відповідної галузі [12].

 

Республіканські (регіональні) інститути науково-технічної інформації були головними в республіці з інформування про документи міжгалузевої тематики, науково-технічні досягнення та передовий досвід з різних питань промисловості, будівництва, транспорту, економіки, а також матеріали національними мовами. Республіканські центри пристосовували бібліографічну, реферативну, оглядову інформацію всесоюзних та галузевих центрів до потреб фахівців регіону, а також надсилали до них відомості про найбільш перспективні розробки в регіоні й, таким чином, також ставали виробниками вторинної інформації, тобто аналітичної. Саме цим займався УкрНДІ НТІ, який випускав оглядову та експрес-інформацію з вузькогалузевих та проблемно-тематичних питань, аналітичні огляди для керівників виробництва "Нове в науці, техніці та виробництві" (26 серій) і готував інформаційні карти та анотовані переліки технічної документації.

 

Складовою частиною ДСНТІ була інформаційна система з суспільних наук, головним центром якої був Інститут наукової інформації з суспільних наук (ІНІСН). Одним з видів діяльності Інституту був випуск проблемно-тематичних реферативних і бібліографічних збірників, а також аналітичних оглядів, які готувалися в співпраці з академічними інститутами. Система наукової інформації з суспільних наук мала й ряд галузевих і регіональних центрів та мережу інформаційних відділів у наукових установах і вузах. Галузеві інформаційні органи функціонували у сфері вищої освіти, культури та мистецтва, права тощо. Регіональні інформаційні центри (відділи, сектори) входили до складу академій союзних республік. їх головним завданням було збирання, наукове опрацювання та зберігання інформації з суспільних наук, найбільш цікавої для наукових установ та державних органів республіки. Вони також координували інформаційну діяльність у межах регіону та узагальнювали досвід низових інформаційних ланок, щоб поповнювати центральні інформаційні видання та банк даних. Свою мережу інформаційного забезпечення мали й гуманітарні наукові установи АН УРСР, діяльність яких координувало Відділення наукової інформації АН УРСР [31, 32].

 

У підсумку вищезгаданого слід зазначити, що на початок 1990-х рр. у СРСР було закладено основи державної системи НТІ. Вона охоплювала: усі сфери суспільної діяльності - науку, виробництво, освіту, культуру, мистецтво; усі категорії споживачів інформації; виконувала майже всі види завдань інформаційного обслуговування - облік, опис, систематизацію, оцінювання, узагальнення, підсумки, рекомендацію, аналіз, прогноз (два останніх вимагали подальшого розвитку та вдосконалення); була представлена різноманітними типами інформаційних видань (бібліографічних, реферативних, оглядово-аналітичних і прогностичних). Українська наукова література виступала складовою частиною загального потоку наукових джерел, що підлягали аналітико-синтетичному опрацюванню в системі органів ДСНТІ.

 

Розпад СРСР призвів до необхідності становлення в кожній з п'ятнадцяти незалежних держав національної системи НТІ. Йшлося саме про становлення цих систем, адже формуванням національних інформаційних ресурсів республіканські системи НТІ практично не займалися через надмірну централізацію ДСНТІ.

 

На сьогоднішній день в Україні вже налагоджено механізм опрацювання результатів НДДКР на базі Українського інституту науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ). Для патентної та нормативно-технічної документації створено власні системи обліку та державної реєстрації. Бібліографічним обліком вітчизняних публікацій займається Книжкова палата України, яка випускає серію поточних державних бібліографічних покажчиків - "Літописів".

 

Найменшого розвитку на сьогодні зазнала оглядово-аналітична діяльність. За наявності значної кількості інформаційно-аналітичних центрів у різних міністерствах, відомствах, політичних партіях і громадських організаціях в систему загальнодоступних документальних комунікацій їх продукція практично не поступає, що унеможливлює її ефективне використання.

 

За своїми завданнями інформаційно-аналітична діяльність належить до інформаційної діяльності, сутність останньої зводиться до сукупності процесів збору, аналізу, перетворення, зберігання, пошуку та поширення інформації. Інформаційно-аналітична діяльність спрямована на збір, виявлення, переробку та поширення інформації насамперед, в управлінських сферах економіки та політики. Основні процеси інформаційно-аналітичної діяльності пов'язані зі створенням та поширенням вторинної інформації [18].

 

Крім того, для управління сферою є не тільки оперативна орієнтація у масиві первинної інформації, як попереднє виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Тому для інформаційно-аналітичної діяльності особливого значення набуває систематичне визначення проблем, що виникають у процесі базової діяльності споживачів інформації, їх аналіз та інформаційне забезпечення управлінських рішень. Це зумовлює переважне застосування різних аналітичних та прогностичних методик. Результатом інформаційно-аналітичної діяльності є вторинні документи, інформаційна модель проблеми, огляди, оглядові довідки, інформаційні звіти тощо.

 

Держстандартом України створено при Українському науково-дослідному інституті стандартизації, сертифікації та інформації (Укр-НДІССІ) Інформаційно-аналітичний центр (ІАЦ), який передбачає: створення сучасної глобальної мережі системи Держстандарту України; ведення інформаційної роботи в рамках Міжнародної інформаційної мережі; створення банків даних в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, в тому числі баз даних нормативної документації на методи випробувань; проведення аналізу міжнародних і національних баз даних нормативних документів країн - торгових партнерів України, щодо методів випробувань і доукомплектування національного фонду; створення єдиного банку даних органів сертифікації та випробуваних лабораторій (центрів) зі сферами їх акредитації; створення єдиного банку даних результатів випробувань продукції; розроблення та впровадження електронних форм документів з результатами оцінки відповідності. Як свідчить досвід, без виконання цих умов практично неможливим є виконання задач інформаційно-аналітичної роботи в галузі стандартизації.

 

Результати інформаційно-аналітичної діяльності, засоби для їх створення та процеси цієї діяльності у галузі НТІ об'єднує поняття "Інформаційно-аналітичне дослідження", спрямоване не визначення проблемних ситуацій, що потребують вирішення, та підготовку інформаційних документів, які є підґрунтям прийняття управлінських рішень. Завданням інформаційно-дослідницької діяльності - створення вихідного знання для споживачів інформації у вигляді висновків або рекомендацій. Особливість методики інформаційно-аналітичних досліджень полягає в тому, що вони перебувають на перетині окремих наукових дисциплін, однак функціональна сутність дозволяє розглядати їх як складовий елемент інформаційно-аналітичної діяльності.

 

Сутність інформаційно-аналітичного забезпечення полягає в застосуванні на стадії упорядкування (інформаційна складова) методів аналітичного оброблення інформації та методів аналізу на базі інформаційних знань, підготованих шляхом інтелектуального оброблення інформаційних масивів (аналітична складова). Таким чином, є дві аналітичні стадії оброблення: на етапі формування структурованої інформації і на етапі здійснення системного аналізу діяльності фірми для прийняття рішень. Розвиток інформаційно-аналітичного забезпечення різних видів діяльності сприяє більш ефективному використанню інформації в управлінських процесах.

 

У загальному вигляді система прогнозування, як правило, включає в себе певну спеціалізовану управлінську структуру, що забезпечує організацію та координацію відповідних прогнозно-аналітичних досліджень, експертні групи, блок методологічного та інформаційного забезпечення, підсистему визначення критеріїв оцінки технологій та взаємодії з зацікавленими в результатах прогнозування органами державного управління, організаціями, установами тощо. Головним функціональним елементом прогнозування є експертні групи. Принципи відбору експертів як у розвинутих країнах світу так і в Україні достатньо відпрацьовані. Зокрема, заслуговує на увагу досвід УкрІНТЕІ щодо формування системи критеріїв оцінки науково-технічних напрямів.

 

Особливо важливою для України є така складова прогнозно-аналітичного забезпечення як технологічне прогнозування. Його метою стає визначення коротко - та довгострокових перспектив і пріоритетних напрямів технологічного розвитку та перелік критичних технологій, які є найбільш важливими для реалізації інноваційної моделі розвитку економіки [29].

 

Система технологічного прогнозування повинна забезпечити також надання необхідних рекомендацій органам державного управління, підприємствам, діловим та комерційним колам для прийняття ними відповідних рішень щодо високотехнологічних розробок, забезпечення їх своєчасного патентного захисту та впровадження у виробництво.

 

Актуальність цього посилюється ще й тому, що через відсутність в організаціях необхідної інформації про кращі світові аналоги, технічний рівень значного числа розробок залишається на низькому рівні або фактично не визначається взагалі. Все це призводить до розпорошення фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів, ускладнює можливості застосування сучасних технологій та уповільнює темпи технологічного оновлення виробництва.

 

Фахівці сформулювали наступні завдання, що потребують пріоритетного вирішення:

 

o прискорений розвиток сучасної системи інформаційно-аналітичного забезпечення науково-технічної діяльності за рахунок створення загальнодержавної та міжгалузевих інформаційних комп'ютерних мереж і автоматизованих фондів інформації;

 

o створення постійно діючої системи прогнозно-аналітичного забезпечення та моніторингу науково-технічного розвитку, перспектив його впливу на соціально-економічні процеси.

 

На реалізацію цих завдань необхідно мобілізувати зусилля управлінців, науковців, аналітиків, працівників інформаційної сфери, патентознавців. Для забезпечення належної якості та ефективності важливо залучити до цієї роботи представників промисловості, великого та малого бізнесу.

 

Досліджуючи історію функціонування інформаційно-аналітичної діяльності можна відзначити, що 1970-рр. характеризувалися виникненням передумов для створення нових інформаційно-аналітичних центрів, які націлені на здійснення постійного збору опублікованої та неопублікованої інформації, а також на здійснення оцінки та класифікації даних, для забезпечення користувачів інформаційно-аналітичною інформацією, також важливим є створення в цей період автоматизованої системи інформаційно-аналітичної інформації, спрямованої на довідково-інформаційне обслуговування органів державного управління, організацій, юридичних та фізичних осіб. У 1990-і рр. відбувається реконструкція ДСНТІ та системи інформаційно-аналітичної діяльності та пристосування їх до нових умов існування. У зв'язку з ситуацією що склалася, ліквідуються органи НТІ, які займаються інформаційно-аналітичною діяльністю через відсутність державного фінансування. Як наслідок виникають нові незалежні центри науково-технічної інформації, які працюють на комерційній основ.

 

На сьогодні ключову роль в організації ІАД в системі НТІ в Україні відіграє УкрІНТЕІ, яка є базовою науковою організацією в сфері реалізації державної політики України в інформаційній діяльності. Наказом Міністерства освіти і науки України за інститутом закріплені окремі функції управління системою НТІ, до складу якої, окрім УкрІНТЕІ, входять Державна науково-технічна бібліотека (ГНТБ) і регіональні центри науково-технічної і економічної інформації.