Перспективи розвитку аналітичних документів

 

Нині інформаційні Internet-технології вважаються найсучаснішими. Вони знищили всі кордони у світовому інформаційному середовищі, стали простим і дешевим засобом спілкування для всіх бажаючих у світі, не залежно від фахових та інших ознак. Послугами Internet користується понад кілька сотень мільйонів людей у світі, і їх кількість постійно зростає.

 

Особливе місце серед інформаційних технологій займає й мультимедійна технологія, яка обробляє та відтворює статичну графіку, або малюнки, анімацію, відеозображення, звук.

 

Останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. До них можна зарахувати відбір первинних документів з електронних баз даних, складання бібліографічних описів, анотацій і рефератів, відбір більшості вторинних документів. Самі процеси створення вторинних документів, здійснювані за допомогою ЕОМ, приводять до створення якісно нових інформаційних продуктів -- баз даних. Однак комп'ютерна і телекомунікаційна технологія є лише засобом наукової обробки документів. Порівняльна оцінка, відбір документів, аналітико-синтетична обробка їх за змістовою ознакою -- прерогатива референтів-аналітиків, бібліографів, інших інформаційних посередників-професіоналів. Вони визначають тематичні межі, цільове і читацьке призначення та остаточний відбір документів [12].

 

 

3.2 Проблематика опрацювання інформації в Україні

 

 

На сучасному складному етапі розвитку нашого суспільства Україні особливо необхідні кадри, які могли б глибоко осмислювати, аналізувати процеси, що відбуваються і знаходити шляхи розв'язання кризових явищ. Адже аналітичне мислення необхідне не тільки вченим, працівникам освіти і культури, але і працівникам всіх сфер суспільного виробництва і управління.

 

На мою думку сьогодні аналітичне осмислення, поряд з іншими, особливо потребує соціальна сфера життя суспільства. А отже при документознавця чільне місце повинно займати формування його аналітичного мислення.

 

Розвиток аналітичного мислення документознавця, на мою думку, являє собою певний алгоритм, складовими компонентами якого є [21]:

 

формування у документознавця визначеного складу і структури соціального знання в його специфічній цілісності в процесі навчання і самоосвіти;

 

вироблення вміння аналізувати соціальні явища, розуміти їх сутність давати їм об'єктивну оцінку і робити адекватні висновки з певного кола фактів;

 

розвиток бачення предмету своєї діяльності і осмислення сукупності своїх безпосередніх обов'язків;

 

оволодіння методами практичного розв'язання соціальних проблем, які визначають методику конкретного виду роботи;

 

вироблення здатності прогнозувати можливі результати і наслідки своєї інформаційної діяльності.

 

Розрізняють інформаційну діяльність, яка є частиною розумової праці і включає операції із сприйняття, переробки і видачі інформації, що невіддільна від розумової праці фахівців науки і техніки, та інформаційне обслуговування (сервіс), котре є галуззю професійної діяльності, основні складові якої -- процеси створення, оформлення, збирання, аналітико-синтетичної переробки, пошуку, поширення, зберігання й організації використання інформації. Ці процеси виконують професіонали -- інформаційні працівники з метою підвищення ефективності праці фахівців різних галузей людської діяльності. Формування документних потоків, масивів, ресурсів, фондів, створення інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних бібліографічних покажчиків, фактографічних довідок, написання рефератів та оглядів, редагування, рецензування і переклад текстів тощо є різновидами інформаційної діяльності, що потребують знання основ аналітико-синтетичної обробки документів [26].

 

Суб'єктами професійної інформаційної діяльності можуть виступати як окремі особи, так і спеціальні інформаційні установи. Фахівців-професіоналів, які виконують на своєму робочому місці інформаційну роботу для забезпечення інформаційних потреб держави, організації, фірми, посадових осіб, називають інформаторами, референтами-аналітиками, менеджерами інформаційних служб, інформаційними посередниками тощо. Саме такий фахівець має здійснювати процеси підготовки та поширення документної інформації. Він, як правило, не обмежується лише пошуком відомостей про потрібний документ (чи документи), а й робить анотований, реферативний, оглядовий чи аналітичний виклад змісту документа або сукупності документів на запити споживачів, готує різноманітні довідки, створює аналітичні огляди з розвитку проблеми тощо. Фахівець, котрий формує електронні бази даних (БД), також має володіти основами реферування, вміти відбирати ключові слова, робити координатне індексування, що розширює межі пошукового образу документа. Отже, референт-аналітик має володіти навичками згортання документної інформації, оцінювання та узагальнення її, знати суть процесів аналітико-синтетичної обробки документів, їхнє місце в інформаційній діяльності, характерні риси вторинних документів, методику створення їх [34].

 

Споживачем інформації можуть бути будь-яка людина або колектив, що потребує інформації, відібраної з масиву документних джерел і опрацьованої відповідно до інформаційної потреби. Іншими словами, споживач потребує документної, тобто зафіксованої на матеріальному носії, документографічної інформації, об'єктом якої є документ, його частина чи сукупність документів, що описують будь-який документ (документи); фактографічної інформації, що характеризує певний факт, подію чи їхню сукупність; концептографічної інформації, що характеризує певні ідеї, думки, концепції, погляди, уявлення; бібліографічної інформації, що містить відомості про документ (про його частину чи документний потік, документний масив, ресурс, фонд). Таку інформацію створюють для інформування споживача про існування документа, його внутрішні (змістові) та зовнішні (формальні) ознаки і властивості, для орієнтування в документному потоці, масиві, ресурсі, фонді. Цю інформацію може бути подано в будь-якій формі (усній, рукописній, друкованій, електронній тощо) як каталоги і картотеки, бібліографічні посібники, огляди і дайджести, а також як частини інших документів і т. д. Отже, йдеться про інформацію, яка є результатом наукової обробки первинних документів і має риси інформаційно-аналітичного дослідження. До сфери наукової обробки документів входить систематичне визначення кола питань, що виникають у процесі базової (професійної) діяльності споживача. Завданням референтів-аналітиків є виявлення, відбір, аналітико-синтетична обробка документної інформації та підготовка на цій основі інформаційних документів. Основна відмінність процесу наукової обробки документів полягає в тому, що її результат -- не просто аналіз і згортання первинної інформації, а перетворення її на інформаційний засіб базової діяльності споживача інформації [34].

 

Обов'язковими складовими наукової обробки документів є аналітичний відбір та критична оцінка документної інформації відповідно до потреб споживача, організація її у формі завершеного вторинного документа, а в разі необхідності -- його анотування, індексування (визначення індексів УДК і ББК). Наукова обробка документів як один з основних видів інформаційної діяльності потребує значних інтелектуальних зусиль і належить до розряду наукової діяльності. Значення наукової обробки документів настільки значне, що вона є одним з основних критеріїв оцінювання рівня наукової зрілості здобувачів наукового ступеня доктора і кандидата наук, діяльності науково-дослідних інститутів, одним із основних засобів ухвалення науково виважених управлінських рішень і т. ін. Визначальною умовою якості наукової обробки документів є досягнення відповідності змісту вихідних документів інформаційній потребі споживача. При цьому застосовують методи інформаційного аналізу і синтезу, загальну і спеціальну методику підготовки й оформлення інформаційних документів. Референт-аналітик має володіти не лише знаннями, вміннями і навичками в галузі аналітико-синтетичної обробки документів, загальною і спеціальною методикою створення інформаційних документів, а й орієнтуватися в проблемах базової діяльності споживача інформації [26].

 

 

Висновки

 

 

На сучасному етапі доступ до інформації абсолютно відкритий. За допомогою мережі Інтернет можна знайти будь-яку інформацію на різну тематику. Також важливе місце в отриманні людиною інформації посідають видання. Вони бувають різні і за напрямком, і за читацькою аудиторією. Сучасні технології дозволяють видавати видання не тільки на паперових носіях, а й у всесвітній мережі Інтернет.

 

У ході опрацювання різної наукової літератури зясувалось, що найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі першоджерела, а конкретну тему в згорнутому й узагальненому вигляді, є аналітичні документи. Вони містять узагальнену інформацію, отриману в результаті всебічного, глибокого і критичного аналізу первинних документів, аргументовану оцінку стану і тенденцій розвитку проблеми, що розглядається.

 

Провівши аналіз основних видів аналітичних документів, до яких належать огляд стану питання, критичний аналітичний огляд, прогнозний огляд, інформаційний звіт про діяльність, тематичні підбірки, дайджест, досьє, прес-реліз тощо, розуміємо, що структура цих документів має багато спільного, однак є і певні особливості кожного виду.

 

Давши характеристику національній системі науково-технічної інформації приходимо до висновку, що до неї входять документні системи, що базуються на різних видах документів. Інфоцентри на відміну від інших документних систем орієнтуються на актуальну, можна сказати сьогочасну тематику, хронологічна глибина їхніх відомостей досить мала. У погоні за все новими й новими відомостями вони випустять із уваги старе мудре висловлення про те, що все нове - це добре забуте старе. Інфоцентри розглядають інформацію як товар, і цим радикально відрізняються від бібліотек, що бачать у ній культурну цінність. Підхід же інфоцентрів визначає постановку роботи в них як у підприємство з виробництва й продажу продукції: їхні послуги платні, у них процвітає ринковий підхід до надання інформації, їм властиві оперативність і супероперативність на базі новітніх технологій, у них стрімко розширюється приватний сектор.

 

Дослідивши основні аналітичні центри України та закордонних установ визначили, що основним завданням для них є реалізація оригінальних досліджень та освітніх програм, спрямованих на навчання та здійснення впливу на політиків і осіб, які формують громадську думку з широкого кола економічних, соціальних, політичних, екологічних питань та проблем безпеки. Крім того, вони виступають інструментом суспільного контролю, а відтак, визначають цілі та цінності суспільства. До найбільш авторитетних неурядових аналітичних структур України можна віднести: Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова (УЦЕПД), Агентство гуманітарних технологій (АГТ), Асоціацію молодих українських політологів і політиків (АМУПП), Атлантичну Раду України (АРУ), Інститут політики (ІП), Академію економічних наук України, Український культурологічний центр (УКЦентр) та аналітично-інформаційний журнал "Схід" (Донецьк) та ін. Найвпливовішими аналітичними центрами США є The Heritage Foundation («Спадщина»), Центр міжнародних приватних підприємств (Center for International Private Enterprise). А наприклад, У Чеській Республіці можна виділити 12 найкрупніших аналітичних центри: Громадянський інститут, клуб "Медіато", Фонд "Патріє" тощо.

 

Розглянувши використання інформаційних технологій в роботі з аналітичними документами приходимо до висновку, що останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій

 

Охарактеризувавши проблему використання інформації в Україні стає зрозумілим, що у наш час Україні особливо необхідні кадри, які могли б глибоко осмислювати, аналізувати процеси, що відбуваються і знаходити шляхи розв'язання кризових явищ. Адже аналітичне мислення необхідне не тільки вченим, працівникам освіти і культури, але і працівникам всіх сфер суспільного виробництва і управління.

 

На мою думку сьогодні аналітичне осмислення, поряд з іншими, особливо потребує соціальна сфера життя суспільства.

 

 

Список використаної літератури

 

 

ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1995. - 47с.

 

ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1995. - 24с.

 

ДСТУ 2737-94. Записування і відтворення інформації. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1994. - 158с.

 

ДСТУ 2394-94. Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1994. - 89с.

 

ДСТУ 2395-94. Інформація та документація. Обстеження документа, встановлення його предмета та відбір термінів для індексування. Основні вимоги. - К.: Держстандарт України, 1994. - 10с.

 

ДСТУ 2628-94. Системи оброблення інформації. Оброблення тексту. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1994. - 35с.

 

Про бібліотеки і бібліотечну справу: закон України // Бібліотечний вісник. - 1995. - №2. - С. 1-5.

 

Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: закон України // Голос України. - 1992. - 8 грудня. - С. 7

 

Про інформацію: закон України // Голос України. - 1992. - 13 листопада. - С. 9.

 

Про науково-технічну інформацію: закон України // Голос України. - 1993. - 23 липня. - С. 6.

 

Амлинский Л.З. Взаимодействие органов НТИ и специальных библиотек в информационном обеспечении целевых комплексных программ. - К.: Знание, 1984. - 127 c.

 

Асєєв Г. Г. Інформаційні технології в документознавстві [Текст]: навч. Посіб. / Г. Г. Асєєв, В. Н. Шейко. - Харків: ХДІК, 1997. - 290 с. - ISBN 5 - 89076 - 009 - 6.

 

Буран В. Я. Бібліографія: заг. курс.: навч. посіб. для культ.-освіт. уч-щ. / В. Я. Буран - К.: Вища шк., 1984. - 215 с.

 

Васильєв О. Нові форми інформаційного обслуговування -- бібліотекам / О. Васильєв // Вісник книжкової палати України. -- № 9, 1999. --

 

С.20 - 21.

 

Гречихін А. А. Інформаційне видання: типологія і основні особливості підготовки / А. А., Гречихін, І. Г. Здоров. - М.: Книга, 1988. - 272 с.

 

Документально-інформаційні ресурси ХДНБ ім. В.Г.Короленка: збірник наукових статей. - Харків: ХДНБ ім. В.Г.Короленка, 1996. - Вип. 2. - 92 с.

 

Документы и делопроизводство: справ. пособие. - М.: Экономика, 1991. - 270 с.

 

Здобнов Н. В. Труды по библиографоведению и книговедению. Избранное / Н. В. Здобнов. - М.: Книга, 1980. - 272 с.

 

Зінов'єва Н.Б. Документ в комунікації і сприйнятті: лекції з курсу «Документознавство» / Н.Б. Зінов'єва, І.І. Пашніна, І.А. Саяпіна. - Краснодар, 1995. - 58 с.

 

Ільюшенко М.П. Документознавство. Документ в системі документації / М.П. Ільюшенко, Т.В. Кузнєцова, Я.З. Лівшиц. - М.: МГІАІ, 1977. - 132с.

 

Карачинська Е.Т. Аналітико-синтетична обробка документів: підруч. для студ. ін-тів культури / Е.Т.Карачинська, Є.А.Медведєва, В.К.Удалова, Л.Г.Хромченко. -- Харків, 1996. -- 257 с.

 

Корж А. В. Документація праводілової сфери: лекції та зразки документів: навча.посіб. / А. В. Корж. - Київ, 2003. - 237 с.

 

Корєнной А. А. Інформація і комунікація / А. А. Корєнной. - К.: Наукова думка, 1986. - 143 с.

 

Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики / наук. ред. і автор вступ. ст. Г.М. Шведова - Водка. - К.: Кн. палата України, 1999. - 115 с.

 

Коршунов О. П. Библиографоведение: общ. курс: учеб. для библ. фак. ин-тов культуры, ун-тов и пед. Вузов / О. П. Коршунов. - М.: Кн. палата, 1990. - 231 с.

 

Кулішов С. Документальні джерела наукової інформації / С. Кулішов- К.: УкрІНТЕІ, 1995. - 191 с.

 

Кушнаренко Н.М. Документознавство: навч. посіб. / Н.М. Кушнаренко. - 7-ме вид., стер. - К.: Знання, 2006. - 459 с. - (Вища освіта ХХІ ст.).