Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Августа 2014 в 12:31, курсовая работа
Актуальність теми моєї курсової роботи полягає в тому, що поняття «носій інформації» засноване на двоєдності інформації (відомостей) і матеріального носія. Інформація фіксується в документах, які надають їй організаційну форму і переміщають її в часі і просторі. Відомості «закріплюються» на матеріальному носії або навіть «прив’язуються» до нього і тим самим відокремлюються від творця інформації. У результаті ми отримуємо зафіксовану інформацію в книзі або статтю в журналі, картину або кінофільм, банк даних або інший масив документів (даних) на паперовому, машиночитаному та інших носіях.
ВСТУП
В даній курсовій роботі я маю на меті висвітлити наступну тему: «Матеріальна складова документа».
Актуальність теми моєї курсової роботи полягає в тому, що поняття «носій інформації» засноване на двоєдності інформації (відомостей) і матеріального носія. Інформація фіксується в документах, які надають їй організаційну форму і переміщають її в часі і просторі. Відомості «закріплюються» на матеріальному носії або навіть «прив’язуються» до нього і тим самим відокремлюються від творця інформації. У результаті ми отримуємо зафіксовану інформацію в книзі або статтю в журналі, картину або кінофільм, банк даних або інший масив документів (даних) на паперовому, машиночитаному та інших носіях.
Документована інформація становить основу управління, його ефективність значною мірою базується на виробництві та споживанні інформації. У сучасному суспільстві інформація стала повноцінним ресурсом виробництва, важливим елементом соціального і політичного життя суспільства. Якість інформації визначає якість управління, оскільки інформація, як кровоносна система, пронизує всі органи управління, забезпечуючи їх енергетичним потенціалом і приводячи в цілеспрямований рух .
Інформація фіксується в документах , які надають їй організаційну форму і переміщають її в часі і просторі. Документи і документована інформація лежать в основі управлінських рішень і є їх матеріальним втіленням, забезпечують юридичною силою і тим самим сприяють їх виконанню.
Високий ступінь актуальності має в даний час саме документована інформація (документ) . Документи при формуванні єдиного інформаційного простору органів обласного, регіонального та місцевого рівнів циркулюють досить активно (останнім часом – більше в електронному форматі).
Сучасний стан документального середовища обумовлено не тільки соціально–економічними перетвореннями, а й розвитком інформаційних технологій. Велике значення в сучасному управлінні набувають комп’ютерні технології та засоби, що забезпечують на базі чинного законодавства та інших правових норм оперативність фіксації, збору, обробки, пошуку та передачі інформації, надійність її зберігання, віддалений доступ, надання інформації в потрібний час, на потрібному носії та в потрібній формі, з урахуванням психологічних і ергономічних вимог .
Документування інформації дозволяє зафіксувати її на певному носії, надати їй необхідну організаційну форму, засвідчити справжність та юридичну силу, забезпечити необхідними реквізитами для її ідентифікації з метою пошуку та використання, а також здійснити повноцінну інформаційну підтримку управлінських процесів і накопичити інформаційний ресурс в цілях розвитку організації і збереження індивідуальної пам’яті про неї в часі і просторі. Виходячи з цього, вивчення документа як форми організації і представлення інформації в процесах управління має важливе самостійне наукове і практичне значення.
Доступ, який відкрився до світових інформаційних ресурсів, перехід на електронне документування, збереження і передачу документів, тобто перехід на принципово нові способи організації інформації та доступу до неї, ставить перед документознавством принципово нові наукові та прикладні проблеми.
Об’єктом дослідження даної роботи є документ, предметом – матеріальна складова документа.
Метою курсової роботи є дослідження еволюції пристроїв для фіксації, збереження і передачі інформації у часі і просторі у процесі розвитку людства. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури. Загальний обсяг роботи _____ сторінок.
РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ДОКУМЕНТА ЯК СИСТЕМНОГО ОБ’ЄКТА: МАТЕРІАЛЬНА СКЛАДОВА.
Документ як цілісне утворення являє собою систему – велику кількість закономірно пов’язаних одне з одним елементів і частин. Елемент – найменша одиниці поділу документа. Сукупність однорідних елементів, що виконують необхідну для існування системи функцію називаються підсистемою. Якщо в системі є декілька підсистем, то вся система стає складною.
Поняття «системи» відносне як і поняття «елемент». Якщо системою вважати документ як такий, то його сутнісними підсистемами будуть інформаційна і матеріальна (речовинна) складові, а також конструктивні елементи документа (титульний лист, обкладинка, палітурка, форзац тощо), об’єднані в складне ціле. Підсистемою документа може виступати і текст, що складається з глав, параграфів, абзаців. Як елементи документа виступають заголовок, передмова, колонтитул, плетіння, форзац і т.п. Документ як ціле – це єдність складових його елементів і підсистем, суперсистема по відношенню них. З точки зору сукупності документів, зібраних у фондах органів інформації, бібліотеках, архівах, книгарнях та ін. (в залежності від масштабів системи) документ стає підсистемою або навіть елементом.
Вивчення документа як системи полягає у виявленні його елементів, підсистем і зв’язків між ними, тобто у вивченні його структури. Встановлюються ознаки і параметри, що характеризують документ як систему. Визначаються функції, виконувані елементами, підсистемами всередині і зовні цієї системи, її властивості, тобто якісні відмінності, що зумовлюють відносну самостійність, стійкість і стабільність даної системи, придатність документа для використання в соціальній комунікації.
При системному підході досліджуваний документ розглядається як частина більш великої системи соціальних комунікацій. Тому, перш за все, важливо з’ясувати, частиною якої більш загальної системи (цілого) є в даному випадку документ. Саме цим визначаються його можливості, задаються цілі існування, функції, що виконуються в суспільстві, закономірності функціонування. Документ являє собою відносно самостійну систему завдяки наявності власних ознак і властивостей, що обумовлюють його відмінність і схожість з іншими матеріальними об’єктами. Ознака відображає зовнішню прикмету, за якою можна віднести спостережуваний об’єкт до документа. На відміну від нього властивість відбиває якісну, тобто внутрішньо властиву документу відмінність. Документ характеризується наявністю всіх властивостей одночасно (різна лише ступінь їх прояву), а набір ознак документа в кожному випадку може бути індивідуальним.
При написанні даної курсової роботи, я аналізувала деяку допоміжну літературу та помітила одну закономірність – вчені зовсім мало приділяють увагу розкриттю такого поняття як «носій інформації», проте ще меншу увагу вони приділяють поняттю «матеріальна основа документа».
Розглядаючи історію документознавства можу зробити висновок, що поява уваги до зовнішньої форми (основи документа) була пов’язана не з узагальненням даних характеристик документа як ідеального об’єкта, а з конкретним документом та його специфічними ознаками як речового виробу.
Термін «документ» використовується в багатьох галузях знань. Майже в кожній з них є одна чи декілька версій його розуміння у відповідності із специфікою тих об’єктів, котрі вона вивчає і котрим надає статус документа. У відповідності з цим по різному трактують і основу документа.
Найбільш загальним визнається визначення документа як «будь–якого матеріального об’єкту, який може бути використаний для передачі інформації в суспільстві», включаючи експонати музеїв і навіть тварин у зоопарку, тлумаченням якого фактично і розпочинається наука про документ. На думку бібліотекознавця Столярова Ю.М. документом вважається будь–яка інформація (інформація створена людським розумом на відміну від інформації, зафіксованої в діях неживої природи чи біології), зафіксована у просторі та часі з метою її використання, передачі і зберігання.
Отже, в цьому разі з поняття основи документа виключають такі поняття, як носії біологічної інформації, носії неживої природи. За словами Соколова А.В., соціальна інформація – спосіб руху, ідеального в просторі та часі. А оскільки такий рух може розглядатися як передача повідомлення у вигляді сукупності знаків чи окремого знаку, що є текстом, то, на думку бібліотекознавця, «документи – це документовані тексти».
Витоки цієї концепції базуються на термінології французьких істориків перших десятиліть XX ст., котрі називали всі історичні джерела (як письмові, так і неписьмові) документами. Однак значна частина джерелознавців не поділяла і не поділяє такої точки зору, залишаючи за класом документів тільки «записи». У цьому прикладі фігурує поняття основи, на якій певним способом закріплена певна соціальна інформація.
Вищезгадана концепція документа, котра, здавалося б, і звужує коло об’єктів до сукупності «слідів» матеріальної та духовної культури людства, виключаючи об’єкти живої та неживої природи, разом із тим майже не пов’язана з першим тлумаченням поняття «документ». У першому випадку ми мали справу з повідомленнями, що зафіксовані у вигляді знаків, чи знаку на матеріальному носії (або представлені носієм–предметом, котрому надано значення такого знаку). Тобто мова йшла про інформаційний процес, процес передачі інформації від людини людині. У цьому тлумаченні матеріальну основу також сприймають як носій інформації.
За третьою концепцією документ – це матеріальний об’єкт, створений людиною спеціально для передачі інформації (Швецова–Водка Г.М. включає сюди і тривимірні твори мистецтва: архітектури, скульптури). У загальному вигляді таке розуміння документу було поширене в 60–70–ті роки. Зрозуміло, що при будь–якій фіксації інформації на матеріальному об’єкті ми маємо справу з певним інформаційним процесом (збереження, передача інформації), але навряд чи кожний з цих об’єктів можна вважати документом, особливо з точки зору спеціальної призначеності носія для передачі інформації. В цьому разі для фіксування інформації спеціально може бути задіяний будь–який матеріальний об’єкт (у тому числі будинок, паркан чи тіло людини). Отже з третього визначення поняття «документ» також випливає ототожнення понять «носій інформації» і «матеріальна основа документа», що є не вірним, оскільки ці матеріали (об’єкти) призначені для фіксації певними способами і передачі інформації іншим поколінням, що є неможливим для носія.
Після проведення певного дослідження походження такого поняття як «матеріальна основа документа» можу сказати, що вперше це поняття як самостійне згадується в тлумачному словнику, який датується 1995 роком. Згодом воно зустрічається в праці Кушнаренко Н.Н. З цього можна зробити висновок, що тільки з цього часу відбувається остаточне виокремлення поняття «матеріальної основи документа» з поняття «носій інформації».
Виходить, що сам термін «матеріальна основа документа» – сукупність природних і штучних матеріалів, які використовуються для запису повідомлення і які становлять носій інформації. А носій інформації, який застосовується документуванні, – природна або штучно створена матерія, яка використовується як елемент документа і пристосована для закріплення на ній інформації при використанні конкретних знакових систем, що дають можливість створення різних видів документів.
РОЗДІЛ 2 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФОРМ ТА ВИДІВ МАТЕРІАЛЬНИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ.
Питання збереження інформації корінням своїми йде в глибоку старовину. Інформація була завжди, незалежно від того сприймалася вона людиною чи ні. І людина, ледь виділившись з тваринного світу, стала активно використовувати її у своїх власних цілях. Більш того, вона сама стала джерелом інформації для інших. Вже тоді інформацію вміли отримувати, обробляти, передавати, накопичувати і що особливо важливо – зберігати. Спочатку, для зберігання та накопичення інформації, людина використовувала свою пам’ять – він просто запам’ятовував отриману інформацію і пам’ятав її якийсь час. Тодішні потоки інформації не порівняти з нинішніми, тому людської пам’яті поки вистачало. Справа обмежувалася іменами одноплемінників, двома заклинаннями злих духів, та десятком міфів і легенд. Поступово, люди прийшли до висновку, що такий спосіб зберігання інформації має ряд недоліків:
Поява перших документів, тобто зафіксованої на різних носіях інформації, відноситься приблизно до 30 століття до н.е. Початком передачі даних було предметне документування. Предмети, що оточували первісну людину, наділялися особливим значенням, символізували поняття і явища. Наприклад, стріла – символ війни. Різновидом предметного документування є черепашкові і вузликові листи індіанців Північної і Південної Америки. Черепашкові листи (вампуми – нитки з нанизаними на них раковинами) індіанців Північної Америки були засобом запам’ятовування та передачі повідомлень (див. мал. 1). Їх зміст виражався кольором, кількістю і взаєморозташуванням раковин. Вампум також міг використовуватися замість грошей.
Мал. 1 – Вампум – засіб запам’ятовування та передачі повідомлень
Вузликове письмо (кіпу), що вживалося в державі стародавніх інків також було засобом утримання в пам’яті послідовності і логічного зв’язку усно переданих повідомлень – до основної товстої мотузці прикріплялися більш тонкі шнури, нитки і клапті різного кольору, де кожен елемент мав своє значення (див. мал. 2).