Бюджетно-правова політика України

Загальновідомо, що кожна  держава для забезпечення виконання  своїх функцій зобов’язана мати відповідні кошти, які концентруються в бюджету. Через прибутки та видатки  центрального уряду і місцевої влади, тобто через бюджетну систему, здійснюється пряме державне регулювання економіки.

Джерелом формування коштів бюджету є:

• по-перше власні доходи держави, тобто надходження платежів за ресурси, що належать їй відповідно до законодавства;
• по-друге, податки, які сплачують юридичні і фізичні особи зі своїх доходів.[4,31]

Перехід до ринкових відносин, розвиток нових форм власності зумовлюють втрату державою значної частини  власних доходів. У результаті податки  стають основних джерелом формування коштів бюджету.

Податки здійснюючи свою регулюючу  функцію, завжди прямо або опосередковано впливають на економічну діяльність суб’єктів господарювання. Тому податкова  система повинна будуватися з  урахуванням вище названих чинників, а вони, в свою чергу, можуть впливати на результати її функціонування. Створення  податкової системи і розробка податкової політики не можуть вестися спонтанно.

Податкова політика повинна  забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку — це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, а з іншого — забезпечити надходження до бюджету коштів, достатніх для  задоволення державних потреб. [20,14]

Тому основне завдання держави і її органів полягає  в тому, щоб створити настроюваний податковий механізм впливу на господарську поведінку юридичних і фізичних осіб.

Отже, бюджетно-податкова політика є інструментом реалізації фінансової політики держави на основі централізації частини прибутків суб'єктів господарської діяльності і розподілу їх відповідно до потреб і пріоритетів суспільства. В даний час бюджетно-податкова політика невіддільні одне від одного. Ця політика є найважливішим інструментом формування державного бюджету.

 

 

ІІ. Бюджетно-правова політика України на сучасному етапі.

2.1. Стан бюджетно-податкової системи України.

Економічну ситуацію кожної країни значною мірою зумовлює податкова  система держави, складовими елементами якої є бюджетні витрати й система  оподаткування, що включає досить широке коло податків різної спрямованості.

На сьогодні є підстави стверджувати, що бюджетно-податкова  система виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб’єктів  господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у  кредитних ресурсах. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності суб’єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необгрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень. [29,316]

     Питання про вдосконалення податкової системи, що відповідає стратегії євроінтеграційного розвитку країни, сприяє інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання, знаходиться в центрі уваги наукової та громадської думки з часу здобуття незалежності України. Особливо сьогодні, на державному рівні визнано гостроту проблеми оподаткування, пов'язаної з надмірністю податкового тягаря, що є однією з причин фінансової нестабільності підприємств,  зменшення сукупного попиту, частини податкових надходжень до бюджету й економічної кризи.

Система оподаткування України  розвивається поступово, зміни, які  відбувалися за роки незалежності, були позитивні: кількість податків було зменшено, податкові ставки знижено, зменшилась також кількість звільнень  від оподаткування, водночас розширилась  база оподаткування, значно поліпшилось  надходження податків.[5,27]

Однак, в сучасних умова  податкова система України має ряд недоліків:

- значна складність та суперечливість податкової системи;

- фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання;

- витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

- значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків;

- непрозорість податкового регулювання;

-діяльність Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики є недостатньо узгодженою і ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин;  корумпованість і каральний зміст податкових відносин.

Відповідно до наявних  проблем, основними завданнями податкової реформи в Україні мають бути: [27,213]

- формування нового інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом;

- підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращання адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків;

- забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря між платниками податків;

- демократизація податкової служби України, а саме зміна ідеології її функціонування на основі реформування податкової служби.

На сьогодні Концепцією реформування податкової системи, яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 року № 56, передбачено, що реформування податкової системи проводитиметься  до 2015 року виходячи із стратегічних цілей - побудови соціально-орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки та інтеграції у  європейське співтовариство відповідно до положень Конституції України, Універсалу національної єдності, завдань, передбачених проектом Державної програми економічного і соціального розвитку на 2007 рік, а також Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008 - 2010 роки, схваленого постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359. Відповідно до положень цієї Концепції реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами: на першому етапі (протягом 2007 року) передбачалось проведення заходів, спрямованих на подолання основних недоліків податкової системи, розроблення та ухвалення Податкового кодексу; на другому етапі (2008 - 2012 роки) передбачається реалізація положень Податкового кодексу для створення сприятливого середовища сталого економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі; на третьому етапі (2013 - 2015 роки) передбачається поглиблення реформування податкової системи з урахуванням досягнутого соціально-економічного рівня розвитку держави. Підсумовуючи результати Концепції реформування податкової системи за 2007 рік, можна сказати, що не повністю були виконані обіцянки нашої держави. Бачимо, що було прийнято проект Податкового кодексу України, який схвалений на засіданні Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2007 року, але в загальному не відбулось покращення податкової системи України, подолання її основних недоліків, не відбулась також ліквідація тіньового сектора економіки, велика кількість підприємців приховують свої справжні доходи від діяльності, щоб не сплачувати великої суми податків до бюджету України. Тому хочеться, щоб держава втілювала Концепцію реформування податкової системи не тільки на папері, але й в реальному житті. [29,328]

Також серед недоліків  податкової системи України варто  виділити наступні. По-перше, спрямованість  на фіскальне наповнення бюджету, яке  характеризується сучасною ситуацією  щодо виконання у IV кварталі 2009 р. податкових надходжень за рахунок сплачених  податків за І квартал 2010 р., що призведе в свою чергу до неможливості виконання  податкових надходжень у поточному  році. По-друге, вона характеризується високим податковим навантаженням  на підприємців. Аналізуючи рівень даного показника за 2007-2009 рр., згідно підрахунків податкове навантаження на економіку України впродовж досліджуваного періоду зростало. Якщо у 2007 р. цей показник становив 33,3 %, то у 2008 р. - 39,2 %, а вже у 2009 р. він зріс до 56,1%.  Головними причинами таких негативних тенденцій було значне зростання державного боргу протягом 2008-2009 рр. та падіння економіки у 2009 р. Тобто цей показник перевищив навіть показники в розвинених країнах світу ( в Іспанії - 37,2 %, в Великобританії - 36,6 %, в Німеччині - 36,2 % у 2008 р.). По-третє, податкова система характеризується значною затратою часу платниками податків на ведення та організацію податкового обліку та звітності і значними фінансовими витратами в свою чергу. За даними рейтингу, який був складений Всесвітнім банком, у минулому році Україна посіла 181 місце в списку з 183-х країн за простотою сплати податків. Загальна кількість податків, які сплачують суб'єкти господарювання в Україні, в середньому становить 147 податків, що займає 736 годин. На адміністрування податків бізнес щорічно витрачає понад 4 млрд. гривень. У цьому рейтингу Україна стоїть в одному ряді з такими країнами, як Ямайка, Гамбія, Узбекистан і Конго. Податкова система України, характеризується неузгодженістю та протиріччям окремих норм податкового законодавства, їх нестабільністю, безсистемним наданням пільг та перекручування сутності окремих видів податків; витратами на адміністрування певних податків, які значні порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Проблемні аспекти податкової політики України на сучасному етапі.

Податкова система України  є неефективною та не сприяє стабільним та адекватним надходженням до державного бюджету, а чинне податкове законодавство  замість стимулюючої ролі депресивно впливає на розвиток економіки, як істотне  гальмо соціально-економічного розвитку держави. Упродовж останніх років тривали  спроби прийняти Податковий кодекс - економічну конституцію країни.

«Каменем спотикання»  під час реформування податкової системи було те, що фінансування державних функцій у повному обсязі саме по собі створює суперечності між величиною потреби в податкових надходженнях і реальною можливістю їхнього одержання. Вирішення цього питання полягало у пошуку шляхів підвищення ефективності податкової політики і забезпечення державних фінансових потреб, з одного боку, а з другого - зменшення податкового тиску на суб'єктів економіки і оптимізація видатків держави.

Податкова система України  має багато недоліків, серед яких: [13,19]

- високий рівень податкового  навантаження на економіку в  цілому та на бізнес зокрема  (ставка податку на прибуток  в Україні становить 25%, у середньому  по країнах ЄС-12 - 18,9%, у т. ч.  у Польщі - 19%, Чехії - 20%, Естонії  - 21%, Латвії - 15%, Болгарії - 10%);

- відсутність економічно  обґрунтованого балансу між фіскальною  й регулюючою функціями податків, неефективна система державного  податкового регулювання, її неузгодженість  із завданням економічної політики  держави;

- велика кількість малоефективних  податків та менша, ніж у  європейських системах оподаткування,  тривалість базових податкових  періодів (щоквартальне декларування  і сплата податку на прибуток, тоді як у європейських країнах  - раз на рік), що погіршує позиції  України в міжнародному рейтингу  простоти ведення бізнесу за  показником «кількість платежів  на рік» та збільшує витрати  часу суб'єктів підприємницької  діяльності на сплату податків;

 

- нестабільність податкового  законодавства, яка обмежує можливості  формування суб'єктами господарювання  фінансової та економічної політики  в середньо- й довгостроковому  періодах;

- неоднорідність і складність  нормативно-правової бази оподаткування,  недостатня узгодженість і суперечливість  окремих законодавчих норм, відсутність  єдиної технології, наявність норм  непрямої дії в податкових  законах, що призводить до застосування  підзаконних актів, податкових  роз'яснень, а також збільшення  навантаження на судову систему  у зв'язку зі зростанням кількості  позовів щодо порушень податкового  законодавства;

- неузгодженість податкового  законодавства з іншими законодавчими  й нормативними актами;

- наявність економічно  необґрунтованих розбіжностей у  підходах до визначення й оцінки  доходів і витрат для встановлення  об'єкта оподаткування податком  на прибуток підприємств та  нормативно-правовою базою бухгалтерського  обліку в частині розрахунку  фінансового результату, що призводить  до невідповідності сум податкових  платежів підприємств реальному  результату їх господарської  діяльності;

- несвоєчасне виконання  зобов'язань із відшкодування  податку на додану вартість  суб'єктам господарювання;

- відсутність істотного  прогресу в досягненні цілей  реформування податку з доходів  фізичних осіб - розширення його  бази шляхом виведення доходів  із «тіні», про що свідчать  результати податкових перевірок  суб'єктів господарювання у 2008 році, за якими заробітну плату  «в конвертах» сплачували 42% перевірених  роботодавців, із них 74% роботодавців - фізичних осіб;

- порушення фундаментального  принципу справедливості в оподаткуванні  не виконання податковою системою  функції перерозподілу доходів  від багатих до бідних;

- недостатнє виконання  акцизним збором функції обмеження  споживання шкідливих для здоров'я  людини товарів, перед усім  унаслідок низьких ставок податку,  зо значно відстають від рівня  в європейських країнах, Зокрема,  навіть після підвищення у 2009 році ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби й нафтопродукти акциз на сигарети з фільтром у середньому становив 2,34 грн. із пачки (близько 0,25 євро порівняно з 1,28 євро у країнах ЄС); загальна частка акцизів (специфічна плюс адвалорна) в ціні сигарет виросла до 43% за мінімального для країн ЄС рівня 57%;

- викривлення стимулів  до економічної діяльності внаслідок  співіснування в по-датковій системі  України двох підсистем - загальної  і спрощеної, незацікавленість  суб'єктів малого підприємництва  у зміні свого статусу й,  відповідно, зростанні обсягів діяльності; використання суб'єктів підприємницької  діяльності, які застосовують спеціальний  режим оподаткування, у схемах  мінімізації податкових зобов'язань  підприємств, що працюють у  загальному режимі оподаткування;

- недосконала й витратна  система адміністрування податків  і зборів;

- низький рівень податкової  культури, значне поширення схем  мінімізації й ухилення від  сплати податків, що призводить  до податкової заборгованості  перед бюджетом і державними  цільовими фондами, недостатнього  фінансування виконання функцій  держави;

- нераціональна система  податкових пільг, що спричиняє  порушення принципу справедливості  в оподаткуванні та зниження  фіскальної ефективності основних  податків;

- нераціональна структура  внесків до Пенсійного та інших  державних фондів соціального  призначення, наслідком чого є  перекладання основного тягаря  внесків на роботодавців. Існування  чотирьох автономних фондів соціального  страхування та диференційованих  платежів до кожного з них  призводить до збільшення витрат  на адміністрування внесків, порівняно  із консолідованим варіантом  їх сплати (єдиний соціальний  внесок).

Однак в Податковому кодексі ці питання, на жаль, взагалі не враховано. Варто зауважити, що посилення «каральних» функцій податкової адміністрації не розв'яже проблем, а створить величезний вал судових розглядів, що на практиці не забезпечить підвищення рівня контролю за вчасним надходженням податків у бюджет. [ 3 ]