Податки в системі доходів держави

 Що стосується непрямих  податків то у 2011 р. податок на додану вартість становив 130093753246,2 грн., що на  43777837496,1 грн. більш, ніж у 2010 р. та на 45497097397,1 грн. більш, ніж у 2009 р. Темпи росту податку на додану вартість 2011 року у порівнянні з 2010 роком та 2009 роком склали відповідно 150,7% та 153,7%. 

Акцизний податок з  вироблених в Україні підакцизних  товарів (продукції) у 2011 р. склав 25189124497,1 грн., що на  2169235674,6 грн. більш, ніж у 2010 р. та на 7604574783,4 грн. більш, ніж у 2009 р. Він збільшився у порівнянні з 2010 роком на 9,4%, у порівнянні з 2009 роком - збільшився на 43,2%.

Акцизний податок з  ввезених на митну територію України  підакцизних товарів (продукції) у 2011 р. склав 7822056990,7 грн., що на 3221244405,8 грн. більш, ніж у 2010 р. та на 4132055767,6 грн. більш, ніж у 2009 р. Темпи росту 2011 року у порівнянні з 2010 роком та 2009 роком склали відповідно 170,0% та 211,9%. 

Ввізне мито склало в 2011 р. 10462776274,8 грн., що на  1906365572,0 грн. більше, ніж у 2010 р. та на 4133961000,2 грн. більше, ніж у 2009 р. У 2011 р. воно збільшилось у порівнянні з 2010 роком на 22,3%, у порівнянні з 2009 роком - збільшилось на 65,3%.

Вивізне мито склало в 2011 р. 1311306184,6 грн., що на  1016510121,5 грн. більше, ніж у 2010 р. та на 928600337,5 грн. більше, ніж у 2009 р. Темпи росту 2011 року у порівнянні з 2010 роком та 2009 роком склали відповідно 444,8% та 342,6%.

Динаміку деяких прямих та непрямих податків показана на рис. 2.4. та на рис. 2.5. На протязі 2011-2010 років відбулося збільшення абсолютних та відносних показників майже всіх наведених прямих та непрямих податкових надходжень Державного бюджету України, крім вивізного мита.

Рис. 2.4. Динаміка прямих податкових надходжень Державного бюджету України за 2009-2011 роки

Рис. 2.5. Динаміка непрямих податкових надходжень Державного бюджету України за 2009-2011 роки

РОЗДІЛ 3 СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ  ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ В УКРАЇНІ

 

3.1. Зарубіжний досвід  формування системи податкових  надходжень та можливості використання  його в Україні

 

Формування податкової системи  України, яка має безліч неточностей  та суперечень потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

Аналіз оподаткування  зарубіжних країн розпочнемо з досвіду  Франції.

На сьогодні податкова  система Франції стабільна у  незмінності переліку податків i зборів, правил їх справляння, проте ставки податків щороку переглядаються з урахуванням  економічної ситуації та напряму  економіко-соціальної політики держави. Характеризуючи податкову систему  Франції, варто було б виділити її соціальну спрямованість, перевагу непрямих податків, особливу роль прибуткового податку, врахування територіальних аспектів, гнучкість системи у поєднанні  з жорсткістю, широку систему пільг i знижок, відкритість для міжнародних  податкових угод.

Провідною ланкою бюджетної  системи Франції є податок  на додану вартість, який враховує характер здійснюваної операції i не залежить від  фінансового стану платника податків. Законодавством  передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування  при експортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці i продажу. Крім того, від сплати ПДВ  звільняються такі види діяльності: медицина i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного характеру; страхування та гральний бізнес.

У Франції існує перелік  видів діяльності, що надає право  обирати між ПДВ i прибутковим  податком, а саме: надання в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; фінанси i банківська справа; літературна, спортивна, артистична діяльність; муніципальне господарство. Пільги мають підприємства, які роблять  інвестиції, шляхом вирахування з  ПДВ сум, що спрямовуються на інвестиції. Слід зазначити, що у Франції при  такій гнучкості ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, а це говорить про його ефективність.

У Франції при боротьбі з ухиленнями від сплати податків податкові центри володіють інформацією  з банківських баз даних: до них  надходить інформація про кожен  відкритий рахунок, великий переказ  грошей, який формально може стати  приводом для детальнішої перевірки  декларації, заповненої самим платником  податків [13, с.32].

Таким чином, можемо констатувати факт досить раціонального поєднання розподілу податкових надходжень між загальнодержавним та регіональним рівнем у Франції, таку систему перерозподілу коштів, яка мінімізує втрати від корупції доцільно використовувати і в Україні.

Основними прямими податками  у Фінляндії є податок на прибуток і податок на власний капітал. Оцінка податків провадиться щороку в один і той самий час, протягом десяти місяців після закінчення звітного періоду платника податків.

В Данії прибутковий податок  з фізичних осіб – один з найважливіших, оскільки забезпечує приблизно половину загальної суми податкових надходжень. Розмір податкової відповідальності в Данії залежить від статусу платника податків (резидента або нерезидента) та від джерела доходу. До резидентів належать фізичні особи, які перебувають на території країни протягом повних шести місяців, навіть якщо вони не мають постійного житла[21].

Останнім часом широко пропагується можливість подання декларацій за допомогою Інтернету. Захист інформації забезпечується присвоєнням платнику податків індивідуального пінкоду, який повідомляється йому лише поштою. На сьогодні за допомогою Інтернету декларується близько 30% нарахувань.

Сплата податкових платежів здійснюється через комерційні банки, Інтернет, чеками і через регіональні  управління податкової служби готівкою.

Платежі через банки та Інтернет надходять до бази даних  лише в електронному вигляді. Своєчасність і правильність перерахування банками  податкових платежів забезпечується стягуванням  з них штрафу певного розміру.

Однією з характеристик  сучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і  непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, які становлять 67,9%. Італія і Німеччина мають  досить урівноважену структуру [8].  Структуру прямих та непрямих надходжень зображено в табл. 3.1.

Таблиця 3. 1.

Частка податкових надходжень у країнах з ринковою економікою

                                                                                                                  %

№	Країни	Прямі податки   %	Непрямі податки, %	Інші податки, %
1.	США	43,6	42,1	14,3
2.	Англія	46,1	39,9	14,0
3.	Німеччина	32,1	61,1	6,8
4.	Франція	17,2	67,9	14,9
5.	Італія	36,3	55,2	8,5
6.	Канада	47,6	37,8	14,6
7.	Японія	48,3	37,6	14,1

 

 

 

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн та сучасна  практика оподаткування свідчать про  закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких  чинників: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв’язання найгостріших соціальних проблем, традицій оподаткування.

Важливим аспектом структури  податкових систем розвинутих країн  є структура прямих податків, яка  характеризується певними закономірностями, а саме – співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим  прибутковим податком. В країнах  із розвинутою ринковою економікою у  створеному національному доході переважають  індивідуальні доходи. 

Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості  розвинутих країн порівняно низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що утримуються  на всіх бюджетних рівнях і під  різною назвою, становлять 21,5% і відрізняються  від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного  пункту [8].

Але зупинимося на ньому  детальніше. Податок на прибуток корпорацій – це податок порівняно недавнього походження. Він отримав поширення  у зв’язку з розвитком форм бізнесу, заснованих на практиці обмеженої  відповідальності. Корпораційний податок  стягується з чистого прибутку компаній. Система оподаткування прибутку визначається при умові подвійного оподаткування, тобто одночасного  оподаткування прибутку на рівні  компаній і на рівні акціонерів, які отримують дивіденди. Податкове  законодавство окремих країн, наприклад  Канади і Бельгії, передбачає також  зниження ставки прибуткового податку  для компаній оброблювальних галузей. У Великобританії і Норвегії для  доходів від добування нафти  і газу встановлені завищені з  базою ставки пропорційного податку  [8].

Така роль податку на прибуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім зазначеної причини, що створює можливість зменшення питомої  ваги цього податку у податкових надходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західною теорією та практикою жорсткого взаємозв`язку між розміром податку на прибуток і його впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком, що перевищує 50% його величини, негативно впливає на стимули до приватної підприємницької та виробничої діяльності[21].

Розглянувши систему прямого  оподаткування розвинутих країн  світу можна побачити, що в ній  переважає прибутковий податок  з громадян, а податок на прибуток не має такого важливого значення у формуванні дохідної частини бюджету, а у нас – навпаки. Але за даного рівня життя переважної частини  населення переважання податку  на прибуток над прибутковим податком з громадян є закономірністю. Але  якщо розглянути це з другої сторони, то це свідчить про надмірний податковий тягар, який покладений на підприємства України, що є неприроднім.

З огляду на це, доцільно скористатися досвідом корпоративного оподаткування  Німеччини. Базова ставка цього податку становить 45 %. У разі розподілу прибутку компанія отримує податкову пільгу у розмірі 15 % суми розподілюваного прибутку, а отже ставка податку на розподілюваний прибуток, відповідно зменшується до 30 %, що повною мірою нейтралізує негативний вплив подвійного оподаткування.

Але перш за все ніж використовувати  теоретичну базу і практичний досвід країн Заходу, все це має бути переусвідомлене й адаптовано до наших умов. Встановлення високого рівня оподаткування з метою  вирішення передусім фіскальних завдань і поповнення бюджету  може бути основою податкової стратегії  на якийсь час, тому, що це заважає створенню  нових підприємницьких структур і призводить до масових банкрутств.

 

 

 

3.2. Оптимізація діяльності  та перспективи розвитку системи  податкових надходжень в Україні

 

Питання про вдосконалення  податкової системи, що відповідає стратегії  євроінтеграційного розвитку країни, сприяє інноваційно-інвестиційної  моделі економічного зростання, знаходиться  в центрі уваги наукової та громадської  думки з часу здобуття незалежності України. Особливо сьогодні, на державному рівні визнано гостроту проблеми оподаткування, пов'язаної з надмірністю  податкового тягаря, що є однією з причин фінансової нестабільності підприємств,  зменшення сукупного  попиту, частини податкових надходжень до бюджету й економічної кризи.

Українська система податкових надходжень є однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед  країн з розвинутою ринковою економікою, а й у глобальному порівнянні, що регулярно підтверджують міжнародні звіти та рейтинги, дослідження вітчизняних  економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні.

Ключовими негативними чинниками, що визначають надто низькі конкурентні  позиції української податкової системи, є такі:

1. Нестабільність, внутрішня  суперечливість і неузгодженість  податкового законодавства. Чинне  до 2011 року законодавство нараховувало  близько 600 законів та підзаконних  актів, що регламентують податкову  систему України. Деякі законодавчі  акти суперечать один одному  щодо нарахування чи адміністрування  одного й того ж податкового  платежу [11, с.3].

2. Високе податкове навантаження  на бізнес. Особливо це стосується  оподаткування оплати праці.

3. Нераціональний розподіл  податкового тиску між факторами  виробництва. В Україні основний  податковий тиск здійснюється  на капітал і людські ресурси,  які в сучасних економічних  умовах є рушійними силами  становлення інвестиційно-інноваційної  моделі економіки. Високе навантаження на фонд оплати праці і прибуток корпорацій є чинником стримування інвестицій в основні фонди та розвиток людських ресурсів.