Учёт нематериальных активов

Можливість появи гудвілу (негативного  гудвілу) на балансі покупця обумовлена тим, що вартість будь-якого підприємства як цілісного господарсько-майнового  комплексу завжди в ту або іншу сторону відрізняється від сукупної вартості придбаних у такий спосіб активів і зобов’язань. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, перевищує оцінну вартість придбаних унаслідок даної угоди активів і зобов’язань, отримана в результаті такого порівняння різниця визнає нематеріальним активом, облік якого ведеться на рахунку 126 „Гудвіл”. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, менше оцінної вартості придбаних активів і зобов’язань, різниця визнається контрактивом, облік якого ведеться на рахунку 19 „Негативний гудвіл”.

І в тому, і в іншому випадку  всі інші активи прибуткуються в  дебет відповідних рахунків їхнього  обліку по справедливій вартості на дату придбання. Гудвіл стає об’єктом бухгалтерського  обліку й об’єктом відображення в  звітному балансі тільки у випадку  проведення операції покупки підприємства, тобто тоді, коли покупець витрачається на придбання підприємства.

Величина гудвілу залежить від  комплексу заходів, спрямованих  на примноження прибутку фірми, але  не пов’язаних зі збільшенням активних операцій. Тобто від таланту управлінців, кваліфікації, вміння та досвіду співробітників, загального стану ділових відносин фірми у світі бізнесу; її становища  на ринку, досягнутого завдяки якості продукції, робіт, послуг, товарів, а  також застосуванню новітніх технологій. Гудвіл залежить також від рентабельності та фінансової стабільності фірми, міцності торговельних зв’язків, репутації  серед покупців та постачальників, місця знаходження фірми тощо.

Не може бути об’єктом бухгалтерського  обліку й об’єктом відображення в  звітному балансі гудвіл, отриманий  унаслідок здійснення діяльності підприємства, навіть якщо це підприємство успішно  працює, має міцні, вигідні ділові зв’язки, має висококваліфікований персонал, гарну репутацію серед  клієнтів, вигідне місцезнаходження, оскільки такий гудвіл неможливо  вірогідно оцінити, а отже, ідентифікувати. Тобто в такому випадку події, що викликають ріст вартості підприємства, не можуть бути виділені і відображені в обліку окремо. На відміну від інших активів, гудвіл не може бути самостійним об’єктом укладання угод, оскільки даний нематеріальний актив не може існувати окремо від підприємства, його неможливо ні продати, ні передати, ні подарувати. Гудвіл є наслідком здійснення угоди, а не його об’єктом.

Гудвіл відрізняється від всіх інших нематеріальних активів по методах оцінки, засобах придбання, методах амортизації, засобах вибуття (списання). Цілком можливо, що в деяких випадках вартість гудвілу може бути умовною [37].

 

Аналітичний облік

Аналітичний облік організовується  за видами нематеріальних активів та інвентарними об’єктами, на кожний з  яких відкривається картка обліку нематеріальних активів. Підприємство може самостійно розроблювати додаткові субрахунки та аналітичні рахунки, виходячи зі специфіки  діяльності, конкретних потреб, завдань  управління та контролю [38].

На підставі первинних документів рух нематеріальних активів протягом звітного періоду відображається в  облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та форм звітності. По рахунку 12 „Нематеріальні активи”  ведеться журнал-ордер № 13, а по рахунку 19 „Негативний гудвіл” — журнал-ордер № 15 (див. додаток В і Г).

Також ми можемо поглянути, як аналітичний  облік нематеріальних активів ведеться у Балансі (табл. 4.1) [35].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. ТЕХНОЛОГІЯ  ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ ОПЕРАЦІЙ  З НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ З  ВИКОРИСТАННЯМ ПК І ЗАКОРДОННОГО  ДОСВІДУ

В умовах автоматизації обліку виникає  потреба контролювати роботу ЕОМ (електронно-обчислювальних машин) зі здійснення облікового процесу. Причому, як свідчить досвід (особливо закордонний), такий контроль технології облікового процесу стає домінуючою функцією оператора на ЕОМ. При використанні ЕОМ методика традиційних видів  контролю має свою специфіку і, крім того, застосовуються особливі види контролю. Відрізняються за своєрідністю порядок і техніка оформлення, виправлення помилок та їх відображення в обліку [19].

Нематеріальні активи входять до складу необоротних. Тому технологія облікового процесу нематеріальних активів (НМА) однакова з технологією облікового процесу необоротних активів  і ми можемо її застосувати в наших цілях.

В умовах функціонування автоматизованої  інформаційної системи обліку на АРМБ (Автоматизація робочих місць  бухгалтерів)  з обліку необоротних  активів вирішуються такі завдання:

• облік наявності та руху основних засобів, НМА по місцях зберігання або експлуатації;
• облік надлишків і недостач основних засобів та НМА;
• облік амортизаційних відрахувань;
• облік переоцінки основних засобів;
• облік НМА;
• облік капітальних інвестицій;
• облік інших необоротних активів.

Автоматизоване вирішення завдань  з обліку необоротних активів  на АРМБ ґрунтується на створенні  і веденні інформаційної бази про наявність основних засобів, яка сформована на підставі інвентарної  картотеки [29].

Призначення АРМБ з обліку необоротних  активів полягає у виконанні  таких системних обліково-контрольних  операцій:

• автоматизації документування первинної інформації; оперативного управління, контролю за наявністю і рухом основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів та інших необоротних активів;
• нарахування амортизації та видачі необхідної інформації на принтер чи екран дисплея на запит користувача.

Для обробки інформації з обліку необоротних активів доцільно створювати дво- або трирівневу систему АРМБ.

Технологічний процес обробки інформації складається з етапів:

• створення нормативно-довідкової інформації на момент упровадження;
• підготовки первинної інформації;
• створення інвентарної картотеки на момент упровадження;
• розрахунок амортизації;
• проведення розрахунків на АРМБ і занесення інформації в інформаційну базу;
• формування інформації для подальшого використання та перезапис її в суміжні АРМБ;
• проведення контролю й аналізу результатної інформації;
• прийняття управлінських рішень за наявною інформацією.

Управління роботою АРМБ з обліку необоротних активів і вибір  функції здійснюються автономно  в діалоговому режимі через головний модуль з використанням трьох  рівнів управління системою.

Інформаційний взаємозв'язок АРМ бухгалтера залежить від організації обліку основних засобів, територіального  розташування АРМБ, потужності технічних  засобів та інформаційних потоків [36].

Початком роботи є формування, коригування  нормативно-довідкової інформації, яка  складається з таких елементів:

• Довідник фірм;
• Довідник "Підрозділи";
• Довідник "Працівники" з визначенням матеріально відповідальних осіб (МВО);
• Довідник господарських операцій;
• Довідник "Проводки господарських операцій";
• Довідник "План рахунків бухгалтерського обліку";
• Довідник "Майно" (03, НМА, МШП (необоротні активи));
• Довідник "Напрямки діяльності".

Після формування нормативно-довідкової інформації формується інвентарна картотека  основних засобів, нематеріальних активів  та інших необоротних активів шляхом введення початкових залишків за допомогою документів "Акт прийому-передачі/дооцінки основних засобів, НМА, ШМА" та "Акт введення в експлуатацію основних засобів, НМА, ІНМА" або документа "Акт введення залишків майна".

Програмне забезпечення введення й  обробки первинного обліку включає  набір формалізованих процедур, що забезпечують:

• введення даних у відповідності зі структурою первинного документа;
• контроль реквізитів, що вводяться, на основі прийнятих методів;
• контроль машинного документа;
• коригування даних первинного обліку;
• алгоритмічну обробку показників первинного обліку;
• організацію хронологічної бази даних;
• висновок на екран, друк даних первинного обліку, введених в обробку.

На АРМБ з обліку необоротних  активів інформаційне забезпечення створюється у вигляді локальної  бази. Після введення нормативно-довідкової, первинної інформації проводиться  розрахунок і відображення вихідної інформації.

Для аналітичного обліку необоротних  активів автоматизованим шляхом ведеться інвентарна картотека. Для  ведення інвентарної картотеки  використовується довідник "Майно" (або "основні засоби, НМА, ШМА"), в якому відображаються всі необхідні дані для управління й обліку даних. Бухгалтер на підставі картки має можливість проаналізувати стан основних засобів, термін служби, суми нарахованого зносу, терміни і суми переоцінки основних засобів, правильність застосування відсотків амортизаційних відрахувань і методів нарахування амортизації, а також правильність нарахування і віднесення на рахунки виробничої діяльності амортизаційних відрахувань [35].

Для переоцінки, тобто зміни балансової вартості або накопиченого зносу  основних засобів і нематеріальних активів використовується документ "Індексація" з Журналу документів "Майно" (або "основні засоби, НМА, ШМА"). Для здійснення переоцінки вводяться коефіцієнти переоцінки за кожним інвентарним номером, після чого здійснюється прорахунок, але потрібно мати на увазі, що при необхідності зміни залишкової вартості потрібно змінювати або балансову вартість, або знос. У результаті використання даного документа здійснюється переоцінка балансової вартості основних засобів, НМА та їх зносу. Документ має дві друковані форми: "Індексація балансової вартості" та "Індексація зносу". Дані про переоцінку формуються в інвентарній картотеці.

На підставі первинних даних  і нормативно-довідкової інформації, введених в інформаційну систему, здійснюється відображення інформації про наявність  і рух за підрозділами, матеріально  відповідальних особами, за напрямами, видами діяльності і по підприємству в цілому. З цією метою формується "Оборотна відомість за рахунками  основні засоби, НМА, ШМА", "Оборотна відомість руху основних засобів, НМА, ШМА", "Залишки основних засобів, HMA, IHMA", "Відомість амортизаційних нарахувань", "Картка основних засобів, НМА, ШМА", "Обчислення амортизаційних нарахувань", "Вибуття основних засобів, НМА, ШМА", "Інвентаризаційна відомість основних засобів, НМА, ШМА". Для проведення аудиту ці відомості можна одержати в запитному режимі по зазначених групуваннях.

Для здійснення нарахування і розподілу  амортизаційних відрахувань за рахунками  бухгалтерського обліку формують "Відомість  амортизаційних нарахувань" та "Обчислення амортизаційних нарахувань". На підставі "Відомості амортизаційних нарахувань" бухгалтер здійснює за необхідний період аналіз і контроль правильності формування сум нарахованої амортизації. За допомогою відомості "Обчислення амортизаційних відрахувань" бухгалтер здійснює контроль за сумами нарахованого зносу та перерахуванням податку до бюджету [19].

"Оборотна відомість по рахунках  основні засоби, НМА, ШМА" призначена  для зображення кількісного та  вартісного вираження руху, тобто  залишків на початок та кінець, а також оприбуткування та  вибуття інвентарних об'єктів за одним із рахунків необоротних активів  — "Капітальні інвестиції", "Знос необоротних активів " та "Основні засоби", "НМА", "ШМА". За допомогою цієї відомості бухгалтер перевіряє правильність ведення кількісного аналітичного та бухгалтерського синтетичного обліку. Знайдені розбіжності в результатах цієї відомості та бухгалтерської відомості "Оборотно-сальдова відомість за рахунком" свідчать про існування помилок в документальному оформленні господарських операцій.

"Оборотна відомість руху  основних засобів, НМА, ШМА" призначена для виводу кількісного руху інвентарних об'єктів, але не за рахунком, а саме за інвентарними об'єктами в їх балансовій або залишковій вартості.

"Інвентаризаційна відомість  основних засобів, НМА, ШМА" призначена для проведення інвентаризації об'єктів на підприємстві.

Для здійснення контролю за правильністю і повнотою нарахування податку  на додану вартість на придбані і реалізовані  основні засоби формується на запит  бухгалтера довідкова інформація про  суми податку на додану вартість у  розрізі інвентарних об'єктів.