Учёт нематериальных активов

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Економічна сутність та класифікація нематеріальних активів………….5
2. Правове регулювання та регламентне забезпечення обліку операцій з нематеріальними активами і організація обліку на базовому підприємстві……………………………………………………………….11
3. Характеристика досліджуваного підприємства………………………...14
4. Документування обліку операцій з нематеріальними активами………20
5. Синтетичний і аналітичний облік операцій з нематеріальними активами…………………………………………………………...………24
6. Технологія облікового процесу операцій з нематеріальними активами з використанням ПК і закордонного досвіду……………………………..37

Висновки……………………………………………………………………...44

Література…………………………………………………………………….46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В умовах переходу до ринкових відносин у складі майна суб’єктів господарювання з’явився своєрідний вид засобів, що не має речової форми – нематеріальні  активи.

Актуальність теми дослідження, зумовлена  тим, що поняття нематеріальних активів  для економіки України є досить новим, обмеженим в використанні, а тому мало вивченим. Але повсякденне використання комп’ютерних програм, інтелектуальної праці (власності), розвиток науки і техніки зумовлюють потребу правового оформлення та відображення в бухгалтерському обліку цих процесів.

Нематеріальні активи підприємства являють  собою частину загального капіталу підприємства. На протязі всього часу діяльності підприємства нематеріальні  активи частково відносяться до собівартості продукції. Але їх особливість полягає  в тому, що вони можуть на кінець строку визначеного корисного використання:

― стати не придатними до подальшого використання (100% зносу);

― бути придатними до подальшого використання (їх необхідно проіндексувати і далі використовувати в виробничій діяльності або реалізувати);

― стати більш цінними, ніж їх первинна вартість (необхідна оцінка вартості).

Нематеріальні активи — це активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

До нематеріальних активів належать:

• права використання майна, природних ресурсів;
• права промислової власності;
• права інтелектуальної власності;
• ділова репутація (гудвіл);
• привілеї;
• патенти;
• інші нематеріальні активи.

Мета та задачі дослідження.

 Мета цієї роботи полягає  у вивчені та систематизації  основних методичних принципів  і організаційних основ вдосконалення  обліку нематеріальних активів  підприємства в умовах діючого  законодавства.

Для досягнення визначеної мети в  роботі поставлені вирішенні наступні задачі:

― вивчені економічна сутність та класифікація нематеріальних активів;

― розглянуте правове регулювання  та регламентне забезпечення нематеріальних активів;

― дана повна характеристика базового підприємства;

― розглянуті організація обліку і бухгалтерія підприємства;

― розглянуті синтетичний і аналітичний  облік нематеріальних активів;

― розглянута технологія облікового процесу операцій з нематеріальними  активами з використанням ПК і  закордонного досвіду.

Предмет і об’єкт дослідження.

Предметом дослідження є методика й організація обліку нематеріальних активів підприємства. У якості об’єкта  дослідження обрано ВАТ «Кримський содовий завод», який є одним з провідних підприємств в Східній Європі по виробництву технічної кальцинованої соди.

 

 

 

 

 

 

1. Економічна сутність та класифікація  нематеріальних активів

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам [33]. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи № 242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає:

• порядок їх визначення та оцінки;
• нарахування їх амортизації;
• списання з балансу;
• розкриття інформації.

Положення цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм власності [2].

Витрати, пов’язані  із створенням чи придбанням нематеріального активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підлягають у наступні звітні періоди визнанню як актив.

Не визнаються як актив, а завжди відображаються у  складі витрат звітного періоду:

• витрати на рекламу;
• витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
• витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності (організаційні витрати);
• витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

• існує ймовірність отримання у майбутньому економічних вигод підприємством внаслідок його використання;
• його оцінка може бути достовірно визначена. Надходження і оприбуткування будь-якого об’єкта нематеріальних активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними первинними документами, в яких наводяться детальна характеристика об’єкта, його первісна вартість. термін корисного використання, норми зносу (амортизації). місце, де буде використовуватися об’єкт.

До нематеріальних активів  належать: об’єкти права інтелектуальної власності, об’єкти права користування природними ресурсами, об’єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, гудвіл (ділова репутація), інші нематеріальні активи.

Об’єкти права інтелектуальної  власності:

1. Право власності на винахід. Документ, що підтверджує право власності. Патент.

2. Право власності на промисловий зразок. Патент.

3. Право власності на корисну модель. Патент.

4. Право власності на сорт рослин. Патент.

5. Право власності на товари і послуги. Свідоцтво.

6. Право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню до господарського обігу сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів.

7. Право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження.

8. Право власності на фірмову назву. Чинним законодавством визначаються права й обов’язки суб’єктів господарської діяльності, пов’язані з використанням фірмових назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.

9. Право власності на базу даних. Право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії з введення до господарського обігу сукупності даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих для пошуку та обробки за допомогою ЕОМ, тощо[5].

Об’єкти права користування природними ресурсами:

1. Право користування надрами землі, а також розробка корисних копалин.

2. Право користування земельною ділянкою, а також право оренди земельної ділянки.

3. Право на користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище.

4. Право на користування водними, біологічними та іншими ресурсами, які впливають на рівень екологічної безпеки підприємств, населених пунктів, регіонів тощо.

Об’єкти права  користування економічними, організаційними та іншими вигодами, такими, як право на використання економічних та інших привілеїв, монопольні позиції на ринку виробництва товарів і надання послуг, гудвіл тощо. Права підтверджуються відповідними документами.

Гудвіл (ділова репутація) – це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології тощо[23].

Вартість гудвілу визначається різницею між ціною придбання  і звичайною ціною відповідних  активів [38].

Аналітичний облік ведеться за видами окремих об’єктів нематеріальних активів.

Нематеріальні ресурси - це  складова частина потенціалу підприємства, що приносить економічну вигоду впродовж відносно тривалого періоду. Для нематеріальних ресурсів характерна відсутність матеріальної основи отримання прибутків та невизначеність розмірів    прибутку, що буде отриманий [28].

Склад нематеріальних ресурсів та активів  підприємства відображений у таблиці 1.1.

Види ліцензій:

1. В залежності від об'єму  прав на використання ліцензії  розрізняють:

- Проста ліцензія надає ліцензіару право самостійно використовувати технічне рішення та можливість заключати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами;

- Виключна ліцензія передає ліцензіату право виключного використання об'єкта ліцензії,  але ліцензіар залишає за собою право використовувати технічне рішення;

- Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата усіх  прав передбачених патентом.

2. В залежності від умов, за  якими надається дозвіл використовувати  об'єкт ліцензії розрізняють:

- Добровільна ліцензія;

- Примусова ліцензія.

3. В залежності від характеру  об'єкта, що передається за ліцензійною  угодою розрізняють:

- Патентна ліцензія;

- Безпатентна ліцензія.

Розрізняють три способи обліку нематеріальних ресурсів підприємства:

1.  Даний спосіб полягає у списані усієї суми витрат за рахунок прибутку у поточному році. Цей підхід консервативний але він не відповідає принципу нарахування: об'єм  реалізованої продукції порівнюється  з   витратами.

2. Другий спосіб полягає у  тому, щоб взагалі не враховувати  витрати на наукові дослідження  при розрахунку прибутку поточного  року, а відкласти їх на майбутні  періоди з метою включення  в собівартість реалізованої  продукції у наступні роки. У цьому випадку витрати, що відкладені, є нематеріальним активом і будуть включені у баланс, як частина вартості підприємства.

3. Третій спосіб полягає у тому щоб списати деяку частину витрат на наукові дослідження у поточному році, а залишок відкласти на майбутні періоди.

Розрізняють два підходи до оцінки нематеріальних активів підприємства:

1. Витратний - передбачає облік усіх витрат на розробку, правову охорону, маркетинг та інші витрати.

2. Ринковий - передбачає розрахунок прибутку, що можна отримати від реалізації продукції, отриманої від використання певної розробки. Для реалізації ринкового підходу необхідно враховувати конкурентоспроможність продукції, отриманої на основі використання розробки на конкретному ринку, а також можливість отримання прибутку [26].

Отже, нематеріальні активи — це активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам [23].

До нематеріальних засобів (активів) належать: придбане місце на товарній, фондовій біржах, авторські права, права  на інтелектуальну власність і використання земельних ділянок, програмне забезпечення, майнові права, вартість одержаних  патентів, ліцензій та інших активів, які не мають матеріальної форми, але дають можливість підприємству отримувати прибуток.