Сутність професійної етики аудиторів

Аудитор повинен дотримуватись принципу конфіденційності інформації, отриманої під час роботи у клієнта і не розкривати її третій стороні без дозволу клієнта. Це зобов’язання продовжується і далі, після завершення договірних відносин з клієнтом.

Аудитори повинні забезпечити дотримання конфіденційності їх підлеглими та особами, що надають консультації чи допомогу.

Принцип конфіденційності стосується не тільки розкриття інформації, а й того, щоб аудитор не використовував (чи не вдавав, що  використовує) її для особистої вигоди чи вигоди третьої сторони.

Аудитор відповідає за несанкціоноване розголошення службової інформації та комерційної таємниці. Встановлення складу, обсягу відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядку їх захисту є правом керівника підприємства. Відомості, що не можуть становити комерційну таємницю, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.93 №611 . Це — установчі документи, ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; державна звітність, інформація про кількість працюючих та їхню заробітну плату, дані для визначення податків та обов'язкових платежів тощо (Кримінальний кодекс України, ст. 148-7 "Розголошення комерційної таємниці"). Відповідальність за розголошення комерційної таємниці передбачена ст.67 Кримінального кодексу .

В Україні єдиним винятком із загального правила (розголошення будь-якої інформації лише з дозволу клієнта) є рішення суду або санкції прокурора. Ця вимога не враховує необхідності розголошення інформації під час здійснення перевірки якості аудиту.

З огляду на світовий досвід, забезпечення високої якості аудиторських перевірок потребує ширшого переліку випадків розголошення конфіденційності інформації.

Міжнародна практика передбачає розкриття конфіденційної інформації з дозволу клієнта, на вимогу законодавства чи професійних організацій (перевірка якості роботи аудитора уповноваженими органами професійних організацій, обмін інформацією з слідчими чи дисциплінарними органами професійних організацій тощо).

Ці приклади можуть бути такими:

-Аудитор  надає документи чи свідчення  при розгляді судової справи. В цьому випадку розкриття  інформації є, навіть, обов’язковим  для захисту професійних інтересів  аудитора.

-Аудитор  повідомляє відповідні державні  органи про виявлені порушення  законодавства (згідно з вимогами  законодавства).

Так,  ст 187 Кримінального Кодексу вказує, що  в таких ситуаціях, коли аудитор вирогідно і точно знає про факти вчинення особливо тяжких злочинів з боку клієнта і має на руках незаперечні докази вчинення злочинів, таких як державна зрада, порушення конституції, шпигунство і інших особливо тяжких злочинів. Але оскільки аудитор не може дати абсолютно точну оцінку фактів порушення  Кримінального кодексу, то він немає права про ці дії клієнта, а вони будуть вирішуватися судом.

-При  перевірці контролю якості, що  проводиться іншим аудитором, керівником  аудиторської  фірми, або іншим  регулювальним органом (АПУ).

-Розкриття  інформаціх можливе, коли є письмовий  дозвіл клієнта на її розголошення.

-Надаються  результати перевірки державному  органу, що призначив перевірку  і уклав договір з аудиторською  фірмою.

У випадках, коли аудитор визначив, яку інформацію можна розкрити, він повинен розглянути такі важливі моменти:

- уточнити  якого роду повідомлення  очікується  та адресат, при цьому аудитор  впевнюється в тому, що адресати  є належними одержувачами і  мають право на використання  такої інформації.

- чи буде  аудитор нести будь-яку юридичну  відповідальністьза розкриття інформації  та за наслідки цього розкриття.

 Професійна поведінка. Професійний бухгалтер повинен діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії і утримуватися від поведінки, яка б дискредитувала професію. Країни - члени МФБ для цього повинні, розробляючи Кодекси етики, враховувати відповідальність аудитора  перед клієнтами, роботодавцями, громадськістю.

Доброзичливість. Аудитор повинен проявляти до клієнта доброзичливе ставлення. Так, аудитор повинен бути чесним зі своїми клієнтами і докладати всіх свої професійних  зусиль, працюючи в їх інтересах. Аудитор також повинен поводити себе з   колегами так, щоб спияти співпраці та встановленню гарних з ними стосунків, підвищувати репутацію своєї професії.

Аудитор повинен проявляти до клієнта доброзичливе відношення та дотримуватись у спілкуванні з ним спокійного і витриманого тону. Доброзичливість повинна проявлятись і у ставленні до колег.

Технічні стандарти.  Аудитори повинні надавати свої послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. При цьому вони повинні дотримуватися стандартів, які поширюють:

-МФБ  (наприклад, Міжнародні стандарти  аудиту)

-Комітет  з Міжнародних стандартів бухгалтерського  обліку

-професійний  орган чи інший регулювальний  орган, відповідне законодавство

Чесність. Щоб заслужити і виправдати громадську довіру, аудитори повинні чесно виконувати свої професійні обов'язки.

Обов'язки (перед клієнтом). Обслуговуючи клієнта, аудитори повинні проявляти високі професійні й моральні якості, дбати про його інтереси, що має узгоджуватись з їх обов'язками перед суспільством (дбати про інтереси клієнта, якщо вони не суперечать суспільним).

Інтереси суспільства (обов'язки перед суспільством). Аудитори повинні діяти в інтересах суспільства, виправдовуючи його довіру. Вони повинні сприяти зростанню престижу та авторитету своєї професії і її можливості слугувати суспільству. Крім того, вони мають створювати умови для співробітництва та сприяння добрим взаємовідносинам між представниками своєї професії.

 

 

 

 

3. Принцип незалежності в професійній діяльності

аудиторів

Незалежність в контексті аудиторської діяльності означає можливість здійснювати аудит, оцінку одержаних результатів і складання аудиторського висновку неупереджено. Користувачі покладаються на висновки аудиторів саме тому, що вони складені неупереджено. Безумовно, незалежність слід розглядати як одну з найважливіших характеристик аудитора.

Якщо аудитор діє в інтересах клієнта чи якої-небудь іншої особи, він не може вважатись незалежним. Важливо, щоб аудитор був незалежний під час проведення аудиту, і користувачі фінансової звітності довіряли незалежності аудитора, тобто існувала фактична незалежність і зовнішня незалежність. Фактична незалежність полягає в можливості зберігати неупереджене ставлення протягом усього процесу аудиту. Зовнішня незалежність є результатом сприйняття незалежності аудитора іншими особами. Якщо аудитори мають фактичну незалежність, але при цьому користувачі гадають, що аудитори діють на користь своїх клієнтів, то цінність аудиту значно втрачається.

Встановлення досить жорстких меж щодо фактичної і зовнішньої незалежності може призвести до того, що вони суттєво обмежать послуги, що пропонуються клієнтам, самостійність аудиторів у проведенні перевірки, а також можливість аудиторських фірм наймати на роботу висококваліфікованих спеціалістів. Тому доцільно проаналізувати конфлікти, що виникли у зв'язку з вимогою незалежності, оцінити їх значення і визначити, як ці конфлікти вирішуються в рамках професії аудитора.

Зарубіжний досвід пропонує такі обмеження щодо залежності аудитора:

 — прямий фінансовий інтерес — забороняється пряме право власності: володіння акціями, майном; опікування майна; бути виконавцем чи управляючим будь-якого спадку; мати спільні капіталовкладення аудиторам чи його найближчим родичам (наприклад дружині) щодо підприємства-клієнта. Деякі аудиторські фірми за кордоном взагалі не дозволяють, щоб хто-небудь із їх робітників володів дкціями чи іншого роду капіталовкладеннями клієнтів незалежно від того, який підрозділ цієї фірми обслуговує того чи іншого клієнта (зарубіжні аудиторські фірми проводять анкетування своїх співробітників-аудиторів про володіння акціями підприємств, щоб мати необхідну інформацію для оцінки можливості призначення аудитора на аудиторську перевірку та укладення договорів на аудит з потенційними підприємствами-клієнтами);

— непрямий фінансовий інтерес — забороняється непряме право власності, коли є тісні, але не безпосередні відносини володіння між аудитором і клієнтом, наприклад, батьки батьків аудитора володіють акціями клієнта.

Примітки.

1. Винятками є обставини, коли  прямий чи непрямий фінансовий  інтерес характеризується незначною частотою контрактів чи наявністю великої фізичної відстані. Це стосується суттєвих фінансових інтересів, капіталовкладень чи ділових контактів родичів аудитора, наприклад, дітей, що не перебувають на утриманні, братів чи сестер-, батьків дружини чи чоловіка, а також чоловіків чи дружин цих родичів.

2.   При цьому суттєвість фінансової зацікавленості враховується тільки щодо непрямих прав власності. Рівень суттєвості визначається залежно від особистого статку (майна) та особистих доходів членів сім'ї аудитора.
3.   Якщо один із партнерів аудиторської фірми володіє акціями підприємства, яке не є клієнтом аудиторської фірми, але клієнт також володіє акціями цього підприємства, то суттєвість володіння клієнтом не повинна перевищувати 5 % від загальної суми активів чи 5 % від загальної суми прибутку до оподаткування.

Забороняються різноманітні форми позики між аудиторською фірмою і аудитором та клієнтом, бо мова йде про фінансові взаємовідносини. Тобто ні аудиторська фірма, ні аудитор особисто не повинні надавати чи одержувати позики від клієнта. Існує декілька винятків, а саме: несуттєві позики стосовно загального обсягу засобів позикоутримувача; позики під заставу житла, а також більша частина забезпечених позик.

Не дозволяється бути членом Ради директорів чи службовцем компанії клієнта, оскільки це впливає, на здатність незалежно оцінювати об'єк тивність складання фінансової звітності. Дозволяється аудиторам здійснювати аудит, якщо вони є почесними директорами чи опікунами некомер-ційних організацій і не беруть участі в голосуванні чи виконанні будь-яких функцій у сфері управління.

Незалежність аудитора втрачається, якщо адміністрація клієнта подала позов на аудиторську фірму щодо якості попереднього аудиту, або аудиторська фірма подала до суду на адміністрацію за обман чи зловживання. Це не стосується судових позовів щодо податків чи інших послуг, які не пов'язані з аудитом, а також судових розглядів аудиту, порушених третьою особою.

Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. регулює проблеми незалежності аудиторів в Україні. Зокрема в статті 24 "Спеціальні вимоги" вказується, що забороняється проведення аудиту:

• аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
• аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючому суб'єкті, що перевіряється;
• аудитором — членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
• аудитором — працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
• аудитором — працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

Крім безпосередньо аудиторських послуг з перевірки достовірності фінансової звітності, аудитори можуть надавати супутні послуги, а саме: ведення бухгалтерських записів та складання фінансової звітності; підготовка і подання податкових декларацій; надання секретарських послуг; надання консультацій з управління; підбір персоналу; послуги в галузі фінансів; спеціальні розслідування; аудит ефективності використання ресурсів та виявлення внутрішніх резервів.

Надання аудитором супутніх послуг — це основний об'єкт критики сфери аудиту. Найбільше це стосується робіт з відновлення та ведення бухгалтерського обліку і складання податкових декларацій. Виправданням ведення бухгалтерії і проведення аудиторської перевірки одного і того ж клієнта є, напевно, впорівняння незалежності і додаткових витрат у разі замовлення аудиторської перевірки у іншої аудиторської фірми. Але суперечливість зазначеного питання зумовила такі обставини:

• — клієнт повинен взяти на себе повну відповідальність за фінансову 
  звітність. Він повинен володіти достатньо повною інформацією щодо діяль 
  ності підприємства та його фінансового стану, а також застосованих бух 
  галтерських принципів, щоб обгрунтовано взяти на себе таку відпові 
  дальність, особливо стосовно об'єктивності оцінки і представлення, а та 
  кож адекватності розкриття інформації. Виникає багато суперечностей у 
  зв язку з цим щодо знань бухгалтерського обліку власниками малих 
  підприємств і вимог з відображення в ньому господарських операцій; аудитор не повинен виконувати функції службовця, а тим більше -адміністратора з організації діяльності підприємства. Наприклад, він не повинен укладати договори та затверджувати їх виконання, бути матеріально-відповідальною особою, виконувати будь-які повноваження від свого клієнта;
• клієнт повинен підготувати первинну документацію за всіма господарськими операціями достатньо детально, аби чітко розкрити їх суть і обсяг, щоб аудитор міг кваліфіковано скласти фінансову звітність на їх основі. Але перевіряючи фінансову звітність, яка повністю чи частково складена ним, аудитор повинен дотримуватися загальноприйнятих стандартів аудиту і провести аудиторські тести в достатньому обсязі.