Проблеми економічного зростання в Україні та напрями їх розв’язання

План

Вступ

Розділ 1. Теорії економічного зростання.

1.1. Зміст економічного  зростання.

1.2. Основні типи  економічного зростання.

1.3. Рушійні сили  економічного зростання (розвитку).

Розділ 2. Моделювання  економічного зростання.

2.1. Фактори, що  впливають на економічне зростання.

2.2. Проблема якості  економічного зростання.

2.3. Система показників  динаміки суспільного виробництва.

Розділ 3. Проблеми економічного зростання в Україні  та напрями їх розв’язання.

3.1. Концептуальні  засади державної програми забезпечення  економічного зростання в Україні.

3.2. Світові тенденції  сприятливі для України.

3.3. Шляхи вирішення  проблеми економічного зростання  в Україні.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Економічне зростання - це основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни. Він є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу порівняно зі зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

Економічне зростання - це збільшення обсягів реального  ВВП в одному періоді порівняно  з іншим, або зростання економічної  могутності держави (є більш вузьким  за змістом порівняно з економічним  розвитком).

Найважливішими проблемами економічного зростання є:

• тенденції та джерела зростання;

• забезпечення його довготермінової стійкості;

• наслідки вибраної моделі технологічної політики;

• темпи оновлення  структури народного господарства;

• вимір факторів та результатів зростання.

З метою вирішення  цих та інших проблем застосовують моделі економічного зростання (неокласична  модель, неокейнсіанська модель, модель економічного зростання Р. Солоу).

Економічне зростання  є важливою економічною метою  кожної країни. Збільшення обсягу продукції  в розрахунку на душу населення означає  підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше  задовольняти потреби людей і  ефективніше розв'язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробітків у  ході економічного зростання створює  можливості сім'ям і окремим особам отримувати додаткові матеріальні  блага і послуги без відмови  від споживання інших життєвих благ. Економічне зростання дає змогу  країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без зниження наявного рівня  споживання та скорочення інвестицій. Воно створює можливості для скорочення робочого часу і збільшення часу відпочинку й дозвілля. Економічне зростання  полегшує розв'язання проблеми обмеженості  ресурсів. Нарешті, воно дає змогу  нації зберігати державну незалежність.

Економічне зростання  розглядається як важлива економічна мета, оскільки збільшення реального  обсягу національного продукту у  розрахунках на душу населення означає  підвищення рівня життя. Економічне зростання має важливіше значення, ніж стабільність. Це пояснюється  тим, що саме завдяки такому процесові  з'являється більша можливість для  вирішення соціально-економічних  проблем як у межах держави, так  і на міжнародному рівні, підвищується матеріальний добробут та рівень життя  населення.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси економічного зростання.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд  задач:

• визначити риси економічного зростання;
• охарактеризувати значення економічного зростання;
• дослідити типи економічного зростання;
• виявити прояв факторів економічного зростання.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема економічного зростання.

Об’єктом дослідження є основи та загальні риси економічного зростання.

Предметом дослідження виступає дослідження типів та факторів економічного зростання.

Розділ 1. Теорії економічного зростання

1.1. Зміст  економічного зростання

Проблеми економічного зростання особливо гостро постали  перед людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали  раніше. Уперше про економічне зростання  заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ  Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду  будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори  його стимулювання і стримування.

Економічне зростання  є надзвичайно складним явищем. З  даного приводу відомий американський  історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна  враховувати природні ресурси, політичні  інститути, законодавство, а також  багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої  теорії, на думку вченого, — майже  нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення  всеохоплюючої та універсальної  теорії, не робили спроб «обійняти  неосяжне». Тому кожна теорія або  модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори  економічного зростання.

Дійсно, головною метою  економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню  стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

1.2. Основні  типи економічного зростання

Виокремлюють два  основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних  параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням  виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального  використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного  процесу економічного розвитку в  окремі періоди для ряду країн  може мати (і має) місце регресивний  тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного  виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах  СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного  спаду.

Щодо основних типів  економічного зростання, то на практиці вони не існують в абсолютних формах. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або  як переважно інтенсивний тип  економічного зростання. Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний  шлях економічного розвитку. В Україні  після тривалого спаду виробництва  необхідно підготувати матеріальну  базу для інтенсивного економічного зростання. Чим раціональніше функціонує процес відтворення, тим вище ефективність суспільного виробництва.

1.3. Рушійні  сили економічного зростання  (розвитку)

Політико-економічний  аналіз змісту рушійних сил економічного зростання (розвитку) передбачає врахування не лише дії базисних економічних  категорій (внутрішніх суперечностей, потреб, інтересів тощо), але й  функціонування надбудови держави, політичних, ідеологічних, правових, культурно-духовних та інших відносин і відповідних  інституцій: політичних партій (рухів), релігійних концепцій і т. ін. Таким чином, економічне зростання виступає завжди як результат дії економічних і неекономічних факторів. До останніх належать географічно-кліматичні, національно-демографічні, військово-політичні, культурні, інституціональні тощо. Вплив кожного з факторів може бути різним (як позитивним, так і негативним), але не правомірно абстрагуватись від них, а тим більше від їх сукупності.

Аналізуючи рушійні  сили економічного розвитку, потрібно враховувати вплив таких факторів, як стан суспільної свідомості та рівень розуміння народними масами об'єктивних проблем і напрямів економічної  динаміки, культура праці та спілкування, панівні морально-етичні, релігійні  настанови, а також національні  традиції. Усі вони, будучи «продуктом» багатовікової історичної еволюції, хоча є надбудовними факторами, суттєво впливають на ефективність функціонування базисних елементів і відносин економічної системи. При цьому вони часто модифікують навіть її модель.

У цілому дієвий вплив  політичних, правових, моральних, духовно-культурних та інших факторів на економічний  прогрес знаходить своє вираження  в тому, що вони детермінують розкриття  можливостей і рушійних сил, які  закладені в тій чи іншій економічній  системі.

Нагромадження та його норма. Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу, у ході якого  відбуваються суттєві зміни в  структурі капіталу, пов'язані з  науково-технічним прогресом.

Норма нагромадження (виражена у процентах) характеризує відношення частки чистого доходу (прибутку), яку господарюючий суб'єкт (підприємець, фермер, держава) спрямовує на розвиток виробництва або будь-якої власної  справи, до загальної суми отриманого ним прибутку (доходу). На макроекономічному  рівні норма нагромадження —  це відношення фонду чистого нагромадження (тобто інвестицій, що йдуть на розширення виробництва) до загального обсягу національного  доходу, створеного за відповідний  період.

Вплив НТР на економічний  розвиток. До основних факторів економічного зростання, як відомо, належать: капітал, земля (у тому числі природні ресурси), праця (функція трудових ресурсів), а також підприємницькі здібності. Усі вони різною мірою впливають  на створення ВНП, і кожний з них  становить сукупність факторів «органічно взаємозв'язаних». До капіталу в узагальненому  вигляді можна віднести і НТР, вплив якої на темпи, характер економічного зростання постійно посилюється. Дані фактори матеріалізуються як у кількісних, так і в якісних параметрах, ще їх називають факторами пропонування. Кожний з них постійно змінюється залежно від інших, а також  від характеру соціально-економічного розвитку суспільства.

Революційна форма  НТП, тобто НТР, — це швидкий перехід  масового виробництва на якісно нові науково-технічні й технологічні принципи функціонування. Головною особливістю  сучасного етапу НТР є зрощування нових індустріальних технологій з  мікроелектронікою та комп'ютерною  технікою. Усе це різко підвищує ефективність виробництва, а також  зумовлює його урізноманітнення та динамічне  пристосування до запитів споживачів.

Нова якість економічного розвитку тісно пов'язана зі зміною його напряму, що знаходить своє виявлення  у посиленні соціальної спрямованості  економічного зростання. Особливо це виявляється в зростанні ролі людини у виробничому процесі, що є першою характерною рисою нової якості економічного розвитку.

Другою ознакою  цього процесу є докорінна  зміна його джерел і факторів, що безпосередньо пов'язано з інтенсивними трудо-, матеріале- та фондозберігаючими  факторами.

Сучасна НТР — складне, багатопланове  явище. В узагальненому вигляді  можна виділити її три важливих складових, які органічно пов'язані:

1) глибинний процес  Інтеграції науки і виробництва,  для якого характерне перетворення  виробництва економічних благ  на специфічний «технологічний  цех науки»;

2) принципові зміни  в підготовці кадрів. Нова техніка  і новітні технології потребують  і нового працівника: більш освіченого, кваліфікованого, високодисциплінованого, який гнучко пристосовується  до техніко-технологічних нововведень;

3) кардинальні зміни  в організації виробництва, праці  та системі управління цими  процесами; виробництво переходить  на нову техніко-технологічну  основу — комп'ютерну технологію.

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Моделювання економічного зростання

2.1. Фактори,  що впливають на економічне  зростання

Фактори, що впливають  на економічне зростання, розмаїті, кількість  їх доволі велика. Для з'ясування характеру  впливу кожного з них треба  ідентифікувати й класифікувати  їх.

У науковій літературі дуже поширена класифікація факторів економічного зростання, запропонована  Кемпбеллом Р. Макконнеллом, згідно з  якою економічне зростання країни визначається шістьома складовими. Чотири фактори зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання. Це кількість і якість природних та трудових ресурсів, обсяг капітальних благ й технологія. Такі фактори називають факторами пропозиції, вони є необхідною умовою для забезпечення розширення обсягів виробництва, але недостатньою для забезпечення економічного зростання. Крім того, економічне зростання залежить від фактора попиту, адже вироблені економікою товари й послуги повинні бути підкріплені відповідним рівнем сукупного попиту. Шостою складовою цієї класифікації є фактор ефективності, завданням якого є забезпечення максимально ефективного розподілу ресурсів з метою виробництва найкориснішої для суспільства продукції. У графічному вигляді економічне зростання, зумовлене дією вищезазначених факторів, відображається переміщенням кривої виробничих можливостей вправо.