Основні проблеми та шляхи удосконалення фінансово-господарської діяльності в ринкових умовах України

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор ретельно вивчає ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності підприємства.

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних обставинах. Основна мета аудитора - впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано.

 

 

Розділ III. Основні  проблеми та шляхи удосконалення  фінансово-господарської діяльності в ринкових умовах України

 

          3.1. Концепції визначення фінансового результату в міжнародній

обліковій політиці

В силу розвитку зовнішньоекономічних відносин, посилення фінансових ринків,  розширення масштабів діяльності багатонаціональних корпорацій,  які діють на території більш ніж однієї країни,  виникає необхідність забезпечення доступної інформації звітності іноземним користувачам. 

  Я.В.  Соколов і  В.Я.  Соколов вважають,  що МСФЗ  створені в інтересах міжнародних корпорацій,  щоб полегшити їм складання консолідованої звітності,  та інвесторів,  щоб полегшити їм переміщення капіталу з однієї країни в іншу.

Координатор Проекту  Міжнародного огляду бухгалтерського  обліку  (СААР - 2001)  в Україні О.Свістич відзначав позитивні наслідки реформування системи бухгалтерського обліку,  а саме: «Застосування нових національних стандартів дає змогу додати реального економічного змісту фінансової звітності. У тому вигляді, в якому вони вже існують, ці стандарти дозволяють робити те, що необхідно для вирішення більш глобального завдання – через забезпечення зрозумілості та прозорості фінансової інформації для широкого кола інвесторів,  ділових партнерів,  клієнтів сприяти розвитку національного бізнесу» [15, 22] .

Теоретичною основою  МБС є фундаментальні концепції, викладені в двох документах КМБС: Основах підготовки і подання фінансової звітності і в МБС 1. 

Фундаментальні концепції  включають допущення безперервної діяльності,  нарахування, відповідності і постійності облікової політики.  На основі концепцій,  як відомо,  визначено критерії звітності,  що є її якісними характеристиками.  В узагальненому вигляді дані критерії представлені в табл. 3.1.

 

Таблиця 3.1

Критерії фінансової звітності

Критерії	Ознаки критеріїв	Умови відповідності  критеріям
Доречність	Суттєвість	Цінною є інформація, неправильна оцінка якої може негативно вплинути на рішення користувачів звітності
	Своєчасність	Дотримання законодавчих термінів подання звітності Відповідність вигід  від використання інформації витратам на ведення обліку і складання звітності Можливість фінансового  прогнозу від звітної інформації
Надійність	Достовірність	Повнота і адекватність первинного, поточного обліку і звітності Представлення в звітності  вичерпної та суттєвої інформації Застосування міжнародних  стандартів звітності
	Змістовність	Пріоритет економічної  інформації над юридичною формою
	Об’єктивність	Звітна інформація має  бути вільна від упередженості Звітність має бути єдиною для всіх користувачів звітності
	Обачливість	Пріоритет обліку збитків, витрат і зобов’язань Оцінка активів за мінімальною вартістю,  зобов’язань -  за максимальною
	Перевіряємість	Незалежний аудит звітності Оприлюднення звітності
Порівнянність	Постійність	Послідовність і розкриття  облікової інформації Допустимість зміни  облікової політики для достовірного представлення інформації розрахунок результатів змін
Зрозумілість	Доступність для розуміння	Чіткість і ясність  звітних статей, показників і пояснень Достатній рівень знань  користувачі

 

 

 

Існує думка, що звітність  може виконувати свою роль тільки в тому випадку, якщо відповідатиме таким принципам: правильності, об’єктивності точності і своєчасності [9, 135] .

Основним критерієм є достовірність звітної інформації, поданої без викривлень і фальсифікації.  Достовірність  досягається  повнотою  первинного,  поточного  обліку  і  звітності,  їх взаємною адекватністю, суттєвою та вичерпною інформацією, застосуванням міжнародних стандартів, представленням  інформації  в  режимі  розумності  витрат  на  її  збирання  і  підготовку.  Кожна  із  цих складових має свій зміст.

Дві форми фінансової звітності – баланс та звіт про фінансові результати (звіт про прибутки та збитки)  демонструють  два  єдині  способи  описання  будь-якого  об’єкта.

Правовідносини  у  сфері  бухгалтерського  обліку  до  1  січня  2005  р.  в  ЄС  регламентували Четверта та Сьома Директиви.

Четвертою  Директивою  передбачено  чотири  формати  звіту  про  прибуток  та  збитки: вертикальний  на  операційній  основі,  вертикальний  на  основі  елементів  витрат,  горизонтальний  на операційній основі, горизонтальний на основі елементів витрат.

Разом з тим держави-члени  ЄС можуть дозволити або вимагати від усіх товариств або будь-яких класів  товариств  надавати  звіти  про  прибуток  і  збитки  за  іншою  формою,  за  умови,  що  надана інформація  є,  принаймні,  еквівалентною  тій,  яка  вимагається  статтями  23–26  Четвертої  Директиви

[8, 66] .

С.Ф.  Голов  зазначає,  що  горизонтальний  формат,  який  має  двосторонню  форму (ліворуч наводяться  доходи,  а  праворуч  –  витрати),  нечасто  зустрічається  на  практиці.  Звіт  про  прибутки  і збитки  на  операційній  основі  передбачає  групування  операційних  витрат  за  функціями  бізнесу (виробництво,  збут,  дослідження,  управління)  та  може  мати  багато-  або  одноступеневу  форму.

Багатоступеневий  звіт  передбачає  поетапний  розрахунок  чистого  прибутку (збитку).  Він  визначає розбіжності між П(С)БО та МСБО стосовно звіту про фінансові результати (табл. 3.2).

 

Таблиця 3.2

Розбіжності в формуванні інформації Звіту про фінансові  результати відповідно до П(С)БО та МСБО

Положення	МСФ3	П(С)БО 2
Формат	Дає змогу вибрати класифікацію операційних витрат за функціями або за характером (елементами)	Визначає єдину форму звіту (ф.№2), у якій Операційні витрати  подаються за функціями у розділі  І та за елементами у розділі ІІ
Деталізація інформації	Додаткові рядки,  заголовки та проміжні підсумки слід подавати у звіті,  якщо цього вимагають інші стандарти або якщо це необхідно для правдивого відображення фінансових результатів  діяльності підприємства	Наведення додаткових рядків,  заголовків або підсумків не передбачено  (крім інших податків з обороту  та частки меншості у консолідованому звіті)
Подання доходів і  витрат	У додатку до МСБО 1  наведено приклади звітів про фінансові  результати, де доходи і витрати звичайної діяльності подано у такому розрізі: · пов’язані операціями · пов’язані фінансовими інвестиціями та залученням фінансування	Доходи та витрати  звичайної діяльності поділено на : · операційні · фінансові · інші

 

 

 

Продовження табл. 3.2

Подання діяльності, що припинена	Згідно з МСФЗ 5  прибуток  (збиток)  до оподаткування від діяльності,  що припинена,  слід наводити безпосередньо у звіті	Відсутні вимоги щодо подання прибутку (збитку) від діяльності, що припинена
Подання надзвичайних подій	Окреме подання надзвичайних подій не передбачене	Доходи і втрати від  надзвичайних подій наводяться окремо від  звичайної діяльності

 

 

Для деяких західноєвропейських  країн (Франція, Бельгія, Іспанія, Фінляндія та ін..) характерним є складання  Звіту  про  прибутки  і  збитки  на  основі  елементів  витрат.  При  такому  підході  витрати групуються  за  однорідними  економічними  елементами (матеріали,  оплата  праці  тощо),  а  не  за функціями (виробництво, управління, збут) [7, 78–79] .

На думку Р. Ентоні та Дж. Ріс звіт про фінансові результати складається з двох складових. Одна відображує  прибуток (стан)  активів  –  грошових  коштів  або  засобів  до  одержання  –  в  результаті реалізації  товарів  і  послуг  замовникам,  ці  суми  називають  доходами.  Друга  відображує  відтік (споживання) ресурсів, які були необхідні для одержання доходів, їх називають витратами [22, 16] .

В зарубіжній практиці виділяють  такі методи обліку прибутків:

1.  Чистий  балансовий  прибуток.  Для  акціонерних   товариств  це  прибуток  після  відрахування податків,  але  до  розподілу прибутку  на дивіденди акціонерам  і  на  відрахування до  резерву.  Саме  за цим показником акціонери визначають управлінську політику керівництва підприємства.

2.  Cash  flow (готівковий  потік).  Цей  показник  визначається  додаванням  до  чистого  прибутку суми амортизаційних відрахувань. Він має велике значення при визначенні ліквідності підприємства та його дохідності.

3.  Можливість  до  самофінансування.  Цей  показник  розраховують  відніманням  від  сash  flow розподіленого  прибутку.  Одержана  таким  чином  величина  має  назву «валове  самофінансування». Віднявши  від  неї  амортизаційні  відрахування  до  резервного  фонду,  отримуємо  чисте самофінансування  –  ту  частину  прибутку,  яка  залишається  в  руках  компанії  по  завершенню  всіх розподілених операцій. Показник можливості самофінансуватися має важливе значення при розробці політики фінансування капіталовкладень, а також інвестиційної політики підприємства.

4. Підприємницький дохід. Розраховують додаванням до сash flow податку на корпорації та суми за  статтею «інші  резервні  відрахування»  за  виключенням  тієї її частини,  яка  вже містить  сash  flow,  а також  фінансові  витрати  за  довгостроковими  борговими  зобов’язаннями.  Паралельно  із  сash  flow необхідно відняти величину інших прибутків і доходів від фінансових операцій [5, 344] .

Підприємницький дохід  дає більш точну уяву про «вигідність» основної діяльності підприємства, ніж балансовий прибуток.

МСБО  не  визначає  формат  балансу,  тому  підприємство  може  само  обирати форму подання інформації про фінансове становище, якщо інше не передбачено законодавством.

У міжнародній практиці поширені такі моделі балансу:

-  горизонтальна (А=З+К), 

-  вертикальна (І варіант ) (А=З+К), 

-  вертикальна(ІІ варіант) (А–З=К) [12, 121] .

В умовах перехідної економіки  Міжнародні стандарти фінансової звітності недостатньо орієнтовані на вимоги управління функціонуванням локальної економіки і це фундаментальне положення більшість дослідників ігнорують.  Економіка,  перш ніж стати глобальною,  повинна стати розвиненою локальною.

 

3.2. Вдосконалення  системи управління розподілом  та використа-

ння прибутку підприємства

 

В умовах світової фінансової кризи та негативних  реалій  української  економіки  відбулося  формування  деструктивних  змін  у  більшості  галузях  національного  господарства  та  зниження  прибутковості  діяльності суб'єктів  господарювання.  Вади  системи  управління, що базувалися лише на поточних цілях досягнення максимального кінцевого результату в короткотерміновому періоді, відсутність елементів стратегічного  управління,  зокрема  при  розподілі  і  використанні  прибутку,  відсутність планування та системи прогнозування на вітчизняних підприємствах, а також нехтування недопустимо низьких показників абсолютною платоспроможності та високими фінансовими ризиками діяльності, виступили основним каталізатором збиткової діяльності значної частини вітчизняних підприємств [14, 108].

Розподіл прибуткових  та збиткових підприємств за галузями економі-ки в Україні у 2009 р. відображено на рисунку 3.1.

 

Рис.3.1. Розподіл підприємств за кінцевими фінансовими результатами  діяльності в Україні за 2009 р.

За  даними  Державного  комітету  статистики  України  у 2009 р. 41,3% підприємств працювали збитково,  а сума  чистого збитку  становила 130593,6 млн грн. Необхідно зазначити, що 58,7 % підприємств, що працюва-ли  прибутково,  отримали  лише 99003,7 млн грн чистого прибутку,  що свідчить про значний спад економіки України [18].

Загалом під управлінням  прибутком підприємства необхідно  розуміти

побудову  системи  управління,  що  враховує  тактичні  та  стратегічні  аспекти управління,  спрямована  на  підвищення  кінцевих  результатів  діяльності суб'єкта  господарювання,  яка  розглядається  як  сутність  взаємопов'язаних елементів, кожних з яких виконує певну роботу, спільна  дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини. 

Оперативна система  управління прибутком реагує на поточні  пробле-ми управління та повинна забезпечити прибуткову діяльність підприємства у

короткотерміновому  періоді.  Натомість,  стратегічна  система  управління спрямована на формування процесу стратегічних змін, які створюють умови необхідності  зміни  діючої  стратегії  управління  прибутком  підприємства  з

урахуванням відповідності  його внутрішніх можливостей умовам зовнішньо-го середовища [17, 87].

Система  організаційного  забезпечення  управління  прибутком  –  це взаємозалежна  сукупність  внутрішніх  структурних  служб  і  підрозділів  підприємства, які забезпечують розроблення й прийняття управлінських рішень щодо окремих аспектів формування та використання прибутку та несуть відповідальність за результати цих рішень. Останнім часом організаційне управління  прибутком  базується  на  формуванні  більш  ефективних  структурних підрозділів  підприємства –  центрів  відповідальності.  Вихідним  моментом створення системи управління прибутком, на основі виділення центрів відповідальності,  є  персоніфікація  відповідальності  за  прийняття  рішень.  Виділяють три види центрів відповідальності: витрат, прибутку, інвестицій [11, 8].

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування  спів-відношень  у  спрямуванні  прибутку  на  цілі  виробничо-технічного  розвитку, соціального  розвитку,  формування  фінансового  резерву,  на  виплату  засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Водночас, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні  заходи,  а  також  використовується  для  погашення  кредитів,  отриманих на інвестиційні цілі [ 2, 21].

Управління  розподілом  та  використанням  прибутку  підприємства  доцільно здійснювати поетапно:

1. Перший  етап –   формування  інформаційної  бази  для  аналізу  ефективності використання підприємства.

2. Другий етап –   ретроспективний  аналіз  використання  прибутку    підприємства.

3. Третій  етап –   дослідження  внутрішніх  та  зовнішніх  чинників,  що 

впливають на ефективність використання прибутку підприємства.

4. Четвертий  етап  –  це  визначення  напрямів  розподілу  прибутку  у поточному   період  з  врахуванням  стратегічних  та  тактичних  цілей  підприємства.

5. П'ятий етап –  розроблення системи управлінських  рішень по забез-печенню повного  та ефективного використання розподіленого прибутку.