Основні проблеми та шляхи удосконалення фінансово-господарської діяльності в ринкових умовах України

а) аналіз та оцінка рівня  і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

б) аналіз фінансових результатів  від іншої реалізації, позареалізаційної  та фінансово-інвестиційної діяльності;

в) аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

г) аналіз взаємозв’язку  витрат, обсягів виробництва продукції  та прибутку;

д) аналіз взаємозв’язку  прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

е) аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

ж) факторний аналіз показників рентабельності [3, 267].

Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками, як валовий  і чистий дохід, прибуток..

Вироблена суб'єктами господарювання валова продукція включає вартість спожитих засобів виробництва і новостворену живою працею вартість — валовий дохід. Валовий дохід — це та частина вартості та вимірювана його частина валового продукту, яка залишається за вирахуванням частини вартості та вимірюваної його частини всього виробленого продукту, який відшкодовує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Отже, валовий дохід — це частина вартості валової продукції за вирахуванням матеріально-грошових витрат, крім тих, що використані на оплату праці [4, 98]

Валовий дохід є узагальнюючим  показником, який характеризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробництво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використовуються на оплату праці.

Основними факторами  підвищення валового доходу є збільшення обсягу виробництва продукції та зниження матеріально-грошових витрат.

Валовий дохід, створюваний  на підприємстві, є джерелом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і накопичень, однією з форм яких є чистий дохід.

Чистий дохід — це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці. К. Маркс зазначав: "Чистий же дохід є додаткова вартість, отже — додатковий продукт, який залишається за вирахуванням заробітної плати...". Таким чином, чистий дохід є додатковим продуктом, тобто це валовий дохід за вирахуванням коштів на оплату праці.

Чистий дохід, який створюється  на підприємстві, поділяється на дві  частини. Одна з них вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга залишається на підприємстві й визначається як різниця між вартістю продукції та витратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий дохід підприємства, у свою чергу, складається з реалізованого чистого доходу і чистого доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Чистий дохід у залишках продукції, яка використовується на внутрішньогосподарські потреби, визначається як різниця між вартістю продукції за цінами реалізації та її собівартістю.

Реалізований чистий дохід розраховується за проданою продукцією і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції [27, 166]

Отже, прибуток — це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він у встановленому порядку.

За розміром прибуток від продажу продукції, хоч і  тотожний реалізованому чистому  доходу, однак менший від чистого  доходу підприємства на суму, що залишається  в залишках продукції, використаної на внутрішньогосподарські потреби.

Крім прибутку від  продажу на підприємствах розраховуються прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наведених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

Загальний прибуток — це прибуток від продажу продукції та надання послуг, реалізації інших цінностей і нематеріальних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, скоригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат.

Чистий прибуток —  це частина загального прибутку після  сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет [30, 500]

Прибуток є найважливішим  показником, який узагальнено характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення та використання фондів економічного стимулювання) до досягнення якомога вищих показників виробництва, джерелом доходів Державного бюджету.

 

1.3. Особливості  аудиту фінансової звітності промислових підпри-

ємств

 

Фінансовий результат  діяльності промислового підприємства характе-

ризує його економічну ефективність. Детальній перевірці підлягають доходи

і видатки. На початку  аудиту фінансової звітності суб'єктів  підприємницької

діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншимнормативно-правовим актам  (Закону України  "Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність  в Україні", затвердженим Положенням  (стандартам) бухгалтерського обліку тощо)  [ 23, 232] .  Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення її реальності й достовірності аудитори мають виявляти нереальну дебіторську заборгованість.

При цьому особливу увагу  потрібно зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи арбітраж адміністрацією підприємства пропу-щено, і вона підлягає списанню на збитки. У такому разі аудитор зобов'яза-ний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб. Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені вчасно;  за товари,  роботи і послуги,  не сплачені вчасно;  поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом,  з оплати праці тощо).  При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки, довідками тощо [13,107] . 

 Аудит фінансових результатів промислового підприємства охоплює кілька етапів:

1. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток – це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від поза реалізаційних операцій,  зменшена на суму витрат за цими операціями. Ключовим питанням аудиту є визначення показників,  які характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку – зниження собівартості продукції, підвищення якості та поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори,  які не є заслугою підприємства –  завищення цін,  тарифів,  порушення встановлених стандартів тощо.

2. Визначення величин балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню.  Балансовий прибуток при цьому коригується таким чином:  збільшується (зменшується) на суму перевищення (зниження) витрат на оплату праці персоналу підприємства,  зайнятого в основній діяльності,  у складі собівартості реалізованої продукції порівняно з їх нормативною величиною, зменшення на суму рентних платежів, що вносяться до бюджету із прибутку в установленому порядку,  зменшення на суму дивідендів, отриманих за акціями та іншими цінними паперами, які належать підприємству, зменшення на суму доходу, одержаного від пайової участі у спільних підприємствах.

3. Визначення величини податку на прибуток  (дохід), що належить сплаті до бюджету.  Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування,  а також пільгами,  які надаються суб'єктам підприємницької діяльності під час обчислення податків. Зокрема, це зако-нодавство з оподаткування прибутку, податок на додану вартість, та інші обов'язкові податки і платежі до державного і місцевих бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України. Ставки податків для окремих видів платників диференційовані. Законодавство визначає систему пільг при оподаткуванні.

4. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився в розпорядженні промислового підприємства.  Чистий прибуток підприємства визначає аудитор як різницю між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрямки використання чистого прибутку визначає підприємство самостійно[16, 57] .

          Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим становищем. Важливо не тільки отримати як найбільший прибуток, але і використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, для оптимального співвідношення темпів науково-технічного, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства проявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

Детальній перевірці  підлягають первинні документи, що характеризу-ють  збитки від списання боргів через  нестачі й крадіжки, через неплатоспро-можність боржників, підставою для чого є рішення судів про неспроможність

відповідача. Крім цього, аудит фінансового стану встановлює платоспромож-ність підприємства. Платоспроможним  промислове підприємство вважається

тоді, коли сума активів більша або дорівнює  його  зовнішній  заборгованості. Підвищення або зниження рівня  платоспроможності  підприємства  доцільно

встановити  за  зміною  показника  обігових  коштів (оборотного  капіталу)  як різницю між сумою  поточних активів (запаси і витрати мінус зношення мало-цінних  і  швидкозношуваних  предметів  плюс  грошові  кошти,  розрахунки  та інші  пасиви)  і  короткотерміновими  боргами.  Отже,  оцінювання  фінансового стану підприємства здійснюється за даними фінансової звітності [ 20,65] .

Підсумком аудиту фінансової звітності на промисловому підприємстві

є аудиторський висновок. Він має вміщувати відомості  про достовірність або

недостовірність  даних  фінансової  звітності  підприємства,  дотримання  ним правил ведення  бухгалтерського фінансового обліку, економічну оцінку його ліквідності, платоспроможності, дохідності.

Крім цього, у висновку аудитора зазначають, що достовірність  фінан-сової звітності підтверджується  документами, які стосуються первинного фі-нансового  обліку,  грошовими  документами,  наявністю  готівки,  цінних  паперів,  товарно-матеріальних  цінностей,  необоротних  активів  тощо.  Наприкінці висновку аудитор наголошує на позитивних і негативних аспектах діяльності підприємства,  вказує  на  виявлені  огріхи  та  порушення, викладає  рекомендації щодо їх усунення, поліпшення фінансового стану.

У  ринковому  середовищі,  коли  фінансово-господарська  діяльність

підприємства  здійснюється  на  принципах  самофінансування,  а  за  нестачі 

власних фінансових ресурсів – за рахунок позичкових коштів, дуже важливо

дати  аналітичну  оцінку  фінансової  незалежності  підприємства  від  зовнішніх джерел.  Запас  джерел  власних  коштів –  це  запас  фінансової  стійкості  підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позичені.

 Фінансову  стійкість  оцінюють  на  підставі  співвідношення  власних  і позичкових  коштів  у  активах  підприємства,  темпів  нагромадження  власних коштів внаслідок господарської діяльності, співвідношення довготермінових і короткотермінових позик, достатнього забезпечення матеріальних обігових засобів власними джерелами [25, 244] .

Одночасно  аудитор  з'ясовує,  чи  спроможне  підприємство  виконувати свої обов'язки перед бюджетом, кредитними та іншими органами. Для цього потрібно перевірити: правильність реєстрації підприємства в органах державної податкової адміністрації; наявність документа на право здійснення окремих  видів  діяльності,  статуту,  установчих  документів,  відкритого  рахунку  в банку; структуру активів і пасивів балансу на звітну дату; структуру власного капіталу; забезпечення підприємства власними обіговими коштами; повноту і своєчасність  сплати  податків  і  платежів;  фінансову  сталість,  платоспроможність тощо.

Під  час  перевірки  фінансових  звітів  клієнт  повинен  надати  аудитору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відпадає  необхідність  вносити  істотні  зміни  у  фінансові  звіти  з  тим,  щоб  вони відповідали  вимогам  норм (стандартів).  Для  забезпечення  якості  виконання аудиту  фінансової  звітності  необхідна  така  інформація:  баланс;  звіт  про  фінансові  результати;  звіт  про  рух  грошових  коштів;  звіт  про  власний  капітал; розшифрування  дебіторів  і  кредиторів; розрахунок  нормативу  власних  обігових коштів; бізнес-план; Головна книга; статистична звітність; податкова звітність; регістри бухгалтерського фінансового обліку; первинна документація.

Таким чином,  аудит  фінансової звітності має підтвердити  реальність інформації про активи і пасиви підприємства. При цьому аудитору потрібно здійснити такі процедури:

- ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського

фінансового обліку і  способами їх застосування;

- простежити, яким чином клієнт збирає інформацію для введення у