Організація аудиту і аналізу розрахунків з бюджетом

Визначальною базою  побудови податкової системи є обсяг  видатків бюджету та цільових фондів. Так, з погляду організації фінансової діяльності держави податки є вторинними відносно видатків. В основі їх встановлення лежить наступна схема (рис. 1.3.).

Рис. 1.3 Місце податків в системі фінансової діяльності держави

Безумовно, слід врахувати  можливий негативний вплив високих  податків на суспільство й економіку, але й ігнорувати інтереси держави  неможливо. Збалансування доходів  бюджету з обсягом державних  видатків є аксіомою фінансової науки. 

Третью важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. Вони розглядаються за трьома напрямками:

• принципи формування податкової системи;
• принципи оподаткування;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      
• принципи податкової політики.

Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку та їх сукупності. До них відносять: рівнонапруженість в оподаткуванні, врівноваженість інтересів держави і платників податків та цілеспрямоване застосування податків,як фінансових інструментів регулювання соціально-економічного розвитку.

Рівнонапруженість означає  такий розподіл податкового тягара між субєктами оподаткування, який відображає всі аспекти їх діяльності. При цьому враховують: рівень доходів  і рівень споживання платників; їх майновий стан; зусилля кожного субєкта, які він докладає для отримання певного доходу, виходячи з своїх можливостей; характер отриманих доходів та напрями їх використання; співвідношення між споживанням та заощадженнями, тощо. Отож, рівнонапруженість відображає комплексний підхід і може досягатись лише за умови дотримання вимоги системності у побудові податкової системи.

Принцип рівнонапруженості  є ознакою високорозвиненої економіки, в умовах якої основу суспільства  становить так званий середній клас. Цей принцип означає, що всі платники мають однакові зобовязання перед державою за певними критеріями, тобто передбачається або використання пропорційних ставок, або дуже помірної і згладженої шкали прогресивних ставок. Прикметно, що свого часу найбільшим проявом соціальної справедливості вважався прогресивний прибутковий податок. В Україні такий підхід у період становлення ринкових відносин справді може призвести до перерозподілу через бюджет частини доходів багатих верств населення на користь бідних. Але у країнах суспільного добробуту аналогічний підхід буде шкідливий, оскільки високий рівень оподаткування багатих (провідної частини продуктивних сил) підриває у них стимули до високих результатів і внаслідок цього уповільнюються темпи економічного розвитку, що особливо болісно відобразиться якраз на найбідніших.

Необхідність встановлення рівноцінних прав і зобовязань усіх платників перед бюджетом визначається тим, що оподаткування доходів юридичних  і фізичних осіб має ставити всіх в однакове початкове становище, оскільки подальша господарська діяльність неодмінно веде до диференціації доходів.

Принцип врівноваженості  інтересів держави і платників  податку означає необхідність збалансування  інтересів та протиріч вищезгаданих сторін. Згідно з цим принципом податкова система має бути побудована таким чином, щоб держава мала достатньо доходів для покриття своїх видатків, і при цьому не підривався фінансовий стан платників податків.

Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових інструментів оначає, що формуючи податкову систему, слід врахувати її вплив на діяльність платників податків, а також на характер, темпи і пропорції соціально-економічного розвитку суспільства загалом. Даний принцип грунтується на регулюючій функції податків. Отже, формуючи податкову систему, необхідно підбирати такі податки, які дають змогу реалізувати певні пріорітети та завдання економічної і соціальної політики.

       Принципи  оподаткування відображають засади  справляння податків державою. Згідно  статті 3 Закону України „Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року в Україні встановлено 11 принципів побудови системи оподаткування [39]:

-  стимулювання науково-технічного  прогресу, технологічного оновлення  виробництва, виходу вітчизняного  товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції. Оскільки стабілізація економіки України та її економічний ріст багато в чому визначаються станом та перспективами розвитку науки і техніки, рівнем впровадження їх у виробництво, то необхідно створити такі фінансові умови, за яких кожен субєкт підприємницької діяльності буде зацікавлений у швидкій реалізації науково-технічних досягнень. Це ставить до системи оподаткування певні вимоги, як от: орієнтація системи на зниження чи диференціацію ставок обовязкових платежів, забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, надання пільг, тощо.

- стимулювання підприємницької  виробничої діяльності та інвестиційної  активності. З метою реалізації  даного принципу держава передбачає  введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), який спрямовується на розвиток виробництва. Одночасно стимулювати виробництво має і податкова система за допомогою прямих податків, оскільки вони суттєво впливають на фінансову стабілізацію платників і економіки в цілому.

-  обовязковість – означає впровадження норм щодо сплати податків і зборів, які визначені на підставі достовірних даних про обєкти оподаткування за звітний період, а також встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства (сплата процентів за прострочення обовязкових платежів, додаткове нарахування податку, застосування адміністративних штрафів, а також кримінальна відповідальність).

-  рівнозначність і  пропорційність – означає, що  справляння податків з юридичних  осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку, а також означає забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутки та пропорційно більших податків і зборів на більші доходи. Практика виконання цих вимог здійснюється через обгрунтовану диференціацію ставок податків і зборів в залежності від розміру доходу та характеру діяльності платника.

-  рівність – означає  недопущення будь-яких проявів  податкової дискримінації, забезпечення  однакового підходу до субєктів  господарювання при визначенні  податкових зобовязань. Дія цього принципу реалізується, перш за все, через побудову і встановлення ставок податків і зборів.

-  соціальна справедливість - це забезпечення соціальної  підтримки малозабезпечених верств  населення шляхом запровадження  економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

-  стабільність –  означає забезпечення незмінності  податків і зборів, їх ставок  і пільг протягом бюджетного року. Виконання цієї умови дає можливість субєктам підприємницької діяльності планувати свою виробничу та інвестиційну діяльність, а державі здійснювати реальний вплив на подолання кризових явищ в економіці ;

-  економічна обгрунтованість  – полягає у встановленні податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей субєктів підприємницької діяльності з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами. Передумовою реалізації даного принципу є чітка система обліку і звітності, оскільки її відсутність призводить до звуження бази оподаткування;

-  рівномірність сплати –  встановлення строків сплати  податків і зборів, виходячи з  необхідності забезпечення своєчасного  надходження коштів до бюджету для фінансування витрат. Більшість податків і зборів сплачується платниками щомісячно оскільки  цей термін є оптимальним; 

-  компетенція означає, що  встановлювати та скасовувати  податки і збори, а також  пільги платникам, мають право виключно Верховна Рада України, Верховна Рада АР Крим і сільські, селищні, міські ради у відповідності із статтями 92, 138 пункт 4 та 134 Конституції України і іншими положеннями законодавства про оподаткування;

-  єдиний підхід – означає  забезпечення єдиного підходу  до розробки  податкових законів з обовязковим визначенням платника податку ізбору,обєкта оподаткування , джерела сплати,податкового періоду, ставок,строків та порядку сплати податку,а також підстав для  надання податкових пільг;

- доступність – забезпечення дохідливості положень податкового законодавства для платників податків і зборів. Норми законодавчих  та нормативних документів повинні формуватися чітко , лаконічно, і в доступній формі, що сприятиме їх правильному трактуванню.                                                                                                                                                                                              

Що стосується податкової політики – одного з вихідних принципів  формування податкової системи – то вона являє собою діяльність держави  у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави [86, с.31].    

Податкова політика здійснюється за певними напрямками, які визначаються завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. При цьому реалізація податкової політики грунтується на двох головних принципах – стабільності і гнучкості.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна виходити з встановлених на певний період орієнтирів і, водночас, носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків, порядку нарахування податкових платежів в бюджет, фінансових санкцій. Стабільність податкової політики  створює стабільність у суспільстві, оскільки дає можливість реалізувати інтереси всіх субєктів і сприяє налагодженню механізму справляння податків.

Принцип гнучкості полягає  в здатності податкової системи  швидко перебудовуватись для ефективного вирішення різноманітних питань, що виникають в політиці держави, без порушення стабільності системи оподаткування. Так, виходячи з вимог податкової політики України в сучасних умовах, в новому податковому законодавстві держава відмовилась від „зрівнялівки” в застосуванні адміністративного штрафу до посадових осіб підприємств і громадян, встановила фінансову відповідальність банків і інших кредитних установ за порушення законів про податки, більш чітко регламентувала права, обовязки і відповідальність державних податкових інспекцій з врахуванням діючого законодавства України. Принцип гнучкості забезпечується наявністю комплексу податкових пільг, які застосовуються до певних платників податку.

Ефективною та надійною може бути тільки та податкова система, яка побудована з дотриманням усіх вимог та принципів і яка враховує інтереси держави і платників, однаково враховуючи їх потреби та можливості. Тільки така податкова система може забезпечити державу надійними і достатніми доходами, цілеспрямовано впливаючи на діяльність кожного платника і соціально-економічний розвиток суспільства загалом [ 59, с.153].

Становлення податкової системи України почалося з прийняття 25 червня 1991 року Закону України „ Про систему оподаткування”. У 1994 році цей закон був ухвалений у новій редакції з урахуванням змін і доповнень, які мали місце у 1992 – 1993 роках. На сьогоднішній день вищезгаданий Закон діє у редакції з доповненнями, прийнята у 1997 році.В ньому було визначено основні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів і обовязкових платежів, порядок їх нарахування і терміни сплати, обєкти оподаткування, а також платників податків і їх відповідальність за порушення податкового законодавства.

Разом із прийняттям вищезгаданого  закону Україна стала на шлях „проб і помилок” у пошуку ефективної системи оподаткування. Так, адже із проголошенням незалежності наша держава опинилась в ситуації здійснення серйозних і рішучих змін, де часу на рух „від теорії до практики” практично не було. Як результат – більшість рішень щодо формування податкової системи в Україні приймались за відсутності науково обгрунтованих підходів, без врахування величезного досвіду зарубіжних країн, а лише у відповідності до особистих знань, інтуїції або інтересів керівництва держави та її організаційних структур.

Податкова система, встановлена  в Україні, не змогла витримати випробування часом – її недоліки занадто очевидні. Це призвело до того , що закони, які  регламентують податкові відносини  в Україні, весь час змінюються, до них вноситься величезна кількість поправок та уточнень з метою  погодження вищезгаданих законів з процесами, що мали місце у житті суспільства. Так, лише відносно податку на додану вартість за два роки було прийнято 40 законів про внесення змін та видано більше 100 розяснень та уточнень. За таких умов субєкти господарювання та фізичні особи опиняються в критичному становищі – більшість з них просто не в змозі встигнути за змінами, вони не знають, що саме, коли і за яким механізмом повинні сплачувати. До того ж постійне „латання дир” податкового законодавства ускладнює виробниче планування і розвиток, робить непередбачуваним інвестування, і в кінцевому підсумку дезорганізує підприємництво.

Роль податкової системи (а також її сутність та структура) визначаються податковою політикою, яку, виходячи із задач соціально-економічного розвитку, здійснює держава. В Україні, за умов переходу від командно-адміністративних методів управління до ринкових умов господарювання, податкова система мала б виконувати роль ефективного антикризового засобу. Проте, на жаль, вона своє завдання виконала з точністю до навпаки, ставши однією з причин загострення економічної кризи.