Облік основних засобів на підприємстві

Склад комісії, яка підписує акт, зазначається в Положенні про облікову політику підприємства. Акти зберігаються протягом всього терміну експлуатації об'єкту та протягом трьох років після списання об'єкта з обліку за умови, що за цей період була проведена ревізія.

Форму 03-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів» використовується при оформленні приймання-передачі основного засобу з капітального ремонту, реконструкції або модернізації. Акт складається в одному примірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізація здійснювалися господарським способом, та в двох - якщо стороннім підприємством (другий примірник передається підприємству, яке здійснювало роботи). Цей документ підписує працівник цеху (відділу), уповноважений прийняти об‘єкт основних засобів, і представник цеху (підприємства), який виконував ремонт, реконструкцію або модернізацію. Потім форму № ОЗ-2 підписують у головного бухгалтера і директора і передають до бухгалтерії. При цьому, слід пам‘ятати, про те, якщо це був капітальний ремонт , реконструкція або модернізація об‘єкта, треба внести зміни до його технічного паспорта.

Акт на списання основних засобів (форма № ОЗ-3) потрібен для оформлення повного або часткового вибуття основних засобів (окрім автотранспорту). Його заповнює спеціальна комісія, затверджена керівником підприємства у двох примірниках: один для матеріально-відповідальної особи, другий – для бухгалтерії власника, і обов‘язково завіряють підписом керівника. Витрати на розбирання і матеріальні цінності (запчастини, матеріали, металобрухт та ін.) отримані від такого розбирання, записують до розділу «Розрахунок результатів списання об‘єкта». Це й буде підставою для оприбуткування таких ТМЦ на склад.

Форма № ОЗ-4 « Акт на списання автотранспортних засобів» призначена для списання транспорту (вантажних або легкових авто, причепів бо напівпричепів) при його ліквідації. Обидва примірники підписує комісія, затверджена наказом керівника підприємства, і сам керівник: перший примірник призначено для бухгалтерії, другий – особі, відповідальній за об‘єкт. Крім підтвердження вибуття, форма № ОЗ-4 дозволяє оприбутковувати на склад залишки від розбирання списаного транспорту. Відомості про них, а також суму витрат на розбирання заносять до графи «Розрахунок результатів списання автомобіля (причепа, напівпричепа).

Інвентарну картку обліку основних засобів використовують для узагальнення інформації про кожен об‘єкт основних засобів. Іноді її заводять і на групу об‘єктів, але тільки за умови, що ці основні засоби одного типу, надійшли в одному календарному місяці, а також мають однакове виробничо-господарське призначення, технічну характеристику і вартість. Приводом для відкриття картки слугує акт форми № ОЗ-1, технічна та інша документація на даний об‘єкт. Надалі до форми ОЗ-6 заносять усі відомості про об‘єкт. Тобто з цього документа завжди можна дізнатися про місцезнаходження об‘єкта, про ремонти, дооцінку, переоцінку, індексацію або знос, а також про вибуття або про результати його списання.

У розділі «Коротка індивідуальна характеристика об‘єкта» проставляють лише основні якісні та кількісні показники, а також важливі прибудови і пристосування, що до нього належать. Якщо ж доопрацювання основних засобів було суттєвим і призвело до того, що простого опису зміни в картці недостатньо, то замість старої картки заводять нову, в якій відображають вже оновлені характеристики.

Опис інвентарних карток основних засобів (форма № ОЗ-7) ведуть для обліку і систематизації карток № ОЗ-6. Відповідає за його оформлення і зберігання бухгалтерія підприємства. Описи ведуть в одному примірнику за кожною класифікаційною групою. Інформацію про вибуття основних засобів зазначають у графі «Відмітка про вибуття».

Картку обліку руху основних засобів (форма № ОЗ-8) заповнюють у кінці місяця за даними інвентарних карток з розрахунку амортизації та інших форм. Його ведуть окремо за кожною класифікаційною групою. Інвентарні картки і картки обліку руху сумарно звіряються з даними синтетичного обліку основних засобів. Наприкінці року за підсумковими сумами карток обліку руху і обліковими даними заповнюють звітність про рух основних засобів.

Інвентарний список основних засобів ведуть для обліку об‘єктів за місцем їхньої експлуатації і за матеріально-відповідальними особами. Дані в інвентарному списку повинні бути тотожні записам в інвентарних картках. Він з тих документів, що узагальнюють інформацію. У формі № ОЗ-9 завжди видно, які саме об‘єкти значаться за тим чи іншим відділом.

2.2. Відображення інформації про основні засоби підприємства у системі звітності

Однією з важливих проблем, що стоять перед системою управління підприємством є створення на підприємстві дієвої системи управління його майном. Тому одним з найважливіших завдань, що має ставитися при побудові системи ефективного та раціонального використання майна суб’єктів господарювання є формування на підприємстві достовірної інформації про рівень забезпеченості та ефективність використання основних засобів. Визначальне місце в такій системі належить фінансовій звітності.

Підприємство має розкривати у фінансовій звітності таку інформацію щодо кожного класу основних засобів:

• базу, використану для визначення валової балансової вартості;  
• методи амортизації, що використовуються;  
• період корисної експлуатації або норми амортизації, що застосовуються; 
• валову балансову вартість і суму накопиченої амортизації на початок і кінець звітного періоду; 
• узгодження балансової вартості на початок і кінець звітного періоду.

Узгодження балансової вартості основних засобів на початок і кінець звітного періоду забезпечується відображенням їх зміни внаслідок: надходження; визнання активами, які утримуються для продажу (або включення до ліквідаційної групи, яку утримують для продажу); придбання в результаті об’єднання підприємств; збільшення або зменшення внаслідок переоцінки; зниження вартості внаслідок зменшення корисності та його сторнування;  амортизації; чистої курсової різниці, то виникла внаслідок переведення фінансової звітності із закордонних компаній;  інших змін.

Така інформація звичайно наводиться в примітках до річних фінансових звітів. Фінансова звітність має також містити таку інформацію: наявність і суми обмежень щодо прав власності, а також основні засоби, передані для забезпечення зобов'язання; облікова політика щодо витрат, пов'язаних із відновленням основних засобів; сума незавершеного будівництва; сума угод, пов'язаних із придбанням основних засобів. Крім того, у разі суттєвих змін в облікових оцінках слід розкривати характер і вплив змін, що стосуються: сум ліквідаційної вартості; прогнозованих витрат на демонтаж, переміщення чи відновлення об'єктів основних засобів; термінів корисної експлуатації; методу амортизації.

У разі переоцінки основних засобів у фінансовій звітності слід розкривати таку інформацію: база для переоцінки; дата, починаючи з якої переоцінка має чинність; чи був залучений незалежний експерт; природа індексів, що були використані для визначення відновлюваної вартості; балансова вартість кожного класу основних засобів, яка має бути включена до фінансової звітності у разі відображення основних засобів за собівартістю за вирахуванням зносу; зміна суми резерву переоцінки протягом звітного періоду та будь-які обмеження щодо розподілу його сальдо між акціонерами. Якщо для оцінки основних засобів застосовували кілька баз оцінки, треба розкривати валову балансову вартість за кожною базою за відповідними категоріями основних засобів.

Міжнародна практика бухгалтерського обліку також заохочує розкриття наступної інформації, яка може бути доречною для користувачів фінансової звітності:

• балансову вартість основних засобів, які тимчасово не використовуються; 
• валову балансову вартість основних засобів, які повністю амортизовані, але все ще перебувають у процесі експлуатації;
• балансову вартість основних засобів, які виведені з експлуатації та некласифіковані як утримані для продажу; 
• справедливу вартість основних засобів, якщо вона суттєво відрізняється від їхньої балансової вартості.

Не можна не погодитися з тим, що для користувача фінансовою звітністю така інформація вкрай важлива. Адже, яка користь від основних засобів, якщо право власності на них обмежено або коли точно відомо, і це відповідає обліковій політиці підприємства, що найближчого часу належить здійснити значні витрати на наявні у нього об’єкти основних засобів, щоб підтримати їх у робочому стані.

Нагальним питанням є відображення у фінансовій звітності інформації про основні засоби консервовані. Консервація — комплекс заходів, спрямованих на тривале зберігання основних виробничих засобів у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю у майбутньому відновлення їх функціонування. Консервація основних засобів здійснюється у тому разі, коли у певний період часу їх використання у виробничому процесі є недоцільним, проте підприємство не виключає можливості їх використання згодом у власній господарській діяльності. Об’єкти основних засобів, які тимчасово виводяться з експлуатації, не втрачають статусу основних засобів і, тим більше, не відчужуються підприємством, тобто не змінюють власника.

Виведення з експлуатації об’єкта основних засобів у зв’язку з консервацією відображається у бухгалтерському обліку відповідним записом: або шляхом відкриття додаткових субрахунків другого порядку до субрахунків 103 — 106, або відображенням таких основних засобів на відповідних рівнях аналітичного обліку субрахунків 103 — 106. У Балансі підприємства, згідно з п. 16 П(С)БО 2 «Баланс», вартість таких об’єктів наводиться у статті «Основні засоби» (форма №1, ряд. 030, 031, 032) (додаток З).

А в Примітках до річної фінансової звітності, відповідно до пп. 37.5 П(С)БО 7 «Основні засоби», окремо вказується залишкова вартість (первісна «мінус» знос) основних засобів, що перебувають на консервації (форма №5, ряд. 263). Вартість самих основних засобів, що перебувають на консервації, вноситься до рядків 210 — 250 форми №5 у складі основних засобів підприємства. Нарахування амортизації, згідно з п. 23 П(С)БО 7, припиняється на весь період консервації (що не скажеш про зарубіжний облік, в якому нарахування амортизації на час консервації не припиняють) (додаток М).

Враховуючи той факт, що під час консервації, обслуговування основних засобів у законсервованому стані та їх розконсервації усі роботи спрямовані на забезпечення збереження цих об’єктів, витрати підприємства відповідно до п. 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» включають до складу витрат, що здійснюються для підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані. Отже, витрати, пов’язані з консервацією основних засобів, повинні обліковуватися згідно з п. 29 і п. 7 (абзац 2) П(С)БО 16 «Витрати» у складі інших витрат. Згідно з порядком і призначенням рахунків, встановлених Інструкцією №291, для узагальнення інформації про такі витрати слід застосовувати субрахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

Відповідно, у фінансовій звітності такі витрати будуть відображені у складі витрат, що виникли у процесі звичайної діяльності, але не пов’язаної з операційною діяльністю, згідно з п. 31 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» (форма №2, рядок 160) (додаток И), а також в Примітках до річної фінансової звітності, згідно з Наказом №302 (форма №5, рядок 630 «Інші доходи і витрати», колонка «Витрати»).

Тобто при складанні фінансової звітності витрати підприємства повинні бути подані у суворій відповідності до вимог законодавства, щоб власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності мали змогу оцінити вплив таких витрат на фінансовий результат діяльності підприємства загалом і, відповідно, приймали рішення про доцільність утримання таких засобів.

Першим кроком із складання розділу II Приміток до річної фінансової звітності «Основні засоби» є перенесення залишків за дебетом окремих субрахунків 10 «Основні засоби»  та 11 «Інші необоротні матеріальні активи»  рахунків до 3-ї графи Приміток – «Залишок на початок року».  У графі 4 «Залишок на початок року»  у круглих дужках відображають кредитові залишки за 131 «Знос  (амортизація)  основних засобів»  та 132 «Знос  (амортизація)  інших необоротних активів» відповідно до груп основних засобів.Тобто вказані суми мають збігатися із відповідними сумами зазначеними у формі 1 Баланс. Після перенесення та взаємозвіряння залишків відображають зміни у складі кожної групи основних засобів, що відбулися протягом року. За окремими графами вказують надходження (графа 5), переоцінку (дооцінку, уцінку) первісної вартості та зносу (графи 6, 7), вибуття основних засобів (графи 8, 9), нарахування амортизації за рік (графа 10), втрати від зменшення корисності (графа 11), інші зміни за рік (графи 14, 15), залишок на кінець року. У графі 5 «Надійшло за рік» відображаютьпервісну вартість придбаних, створених (побудованих господарським чи підрядним способом), безоплатно отриманих, одержаних упорядку формування статутного капіталу, отриманих за програмами цільового фінансування основних засобів та інших необоротних матеріальних активів за звітний рік.

 У графах 6 і 7 «Переоцінка  (дооцінка +, уцінка –)» наводять інформацію щодо переоцінки первісної вартості основних засобів, інших необоротних матеріальних активів тасуми накопиченої амортизації за такими активами. За рядками граф 8 та 9 «Вибуло за рік» наводять, відповідно, інформацію щодо зменшення первісної вартості та зносу основних засобів та інших необоротних матеріальних активів унаслідок їх вибуття протягом року. Для заповнення графи 8 слід вибрати суми, відображені протягом року за кредитом рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» в кореспонденції за дебетом 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів», 973 «Собівартість реалізованих майнових комплексів», 976 «Списання необоротних активів», 99 «Надзвичайні витрати», 131 «Знос  (амортизація)  основних засобів», 132 «Знос  (амортизація) інших необоротних матеріальних активів». У графі 9 наводять дані щодо списаної суми зносу за об’єктами основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, що вибули і первісна вартість яких була відображена вграфі 8. Для заповнення графи 9 треба зробити вибірку за операціями, відображеними за дебетом рахунку 13 «Знос  (амортизація) необоротних активів» та кредитом рахунків10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи», які стосуються лише списання зносу в результаті вибуття об’єктів, а не їх уцінки.