Облік основних засобів на підприємстві

Що стосується амортизації основних засобів, то в міжнародному обліку використовуються такі методи нарахування амортизації: прямолінійне списання, зменшення залишку, метод суми одиниць продукції.

За статистикою в Україні здебільшого використовують прямолінійний та метод зменшення залишкової вартості. Найбільший вплив на вибір методу нарахування амортизації у практичній діяльності мають такі фактори:

• простота/складність методу та можливість його застосування;
• вплив на собівартість продукції та вартість засобів у звітності;
• кваліфікація робітника, уповноваженого вирішувати це питання;
• наявність корпоративної політики у сфері нарахування зносу.

 

3. Аналіз нормативно-правової бази з обліку основних засобів підприємства

 

Основною метою нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні є встановлення єдиних для всіх підприємств правил його ведення, які гарантують і захищають інтереси користувачів фінансової звітності і визначення перспектив та основних напрямків удосконалення його з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Згідно з Законом України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з 1 січня 2000 року нормативно-правове регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти в межах його повноважень.

У період з 2000  року по сьогоднішній день Міністерством фінансів було розроблено і затверджено 34 положення  (стандарти) бухгалтерського обліку,  План рахунків бухгалтерського обліку,  Інструкцію про його застосування та інші нормативно-правові документи.  Проаналізувавши прийняті нормативні документи з бухгалтерського обліку,  в тому числі обліку основних засобів, можна виділити декілька рівнів нормативного регулювання:

І – Конституція України; Податковий кодекс України; Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”; інші законодавчі акти;

ІІ –  П(С)БО 7  «Основні засоби»; П(С)БО 14 «Оренда»;  П(С)БО 16  «Витрати»;  П(С)БО 27  "Необоротні активи, утримувані для продажу,  та припинена діяльність";  інші нормативно-правові акти;

ІІІ –  Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємстві організацій; Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків;  Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів; Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку; інші нормативно-правові акти;

ІV  –  Наказ про облікову політику підприємства;  робочий план рахунків для обліку основних засобів;  наказ про проведення інвентаризації.

Перших три рівні регулюються на рівні держави і є обов’язковими для виконання усіма підприємствами та організаціями. При чому документи певного рівня не повинні протирічити документам більш вищого рівня. Документи четвертого рівня формуються безпосередньо на підприємстві.

В статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу, а також підприємство самостійно визначає облікову політику та питання,  які з цим пов’язані. Так, в наказі про облікову політику щодо основних засобів доцільно визначити строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, методи нарахування амортизації,випадки, коли ліквідаційна вартість не використовується при обчисленні амортизації.

Процеси економічної глобалізації,  гармонізації та стандартизації обліку,  які відбуваються в міжнародному масштабі,  та адаптація вітчизняного обліку до міжнародних стандартів вимагає удосконалення його нормативно-правового забезпечення як на рівні держави, так і на рівні окремого підприємства.  Розробка національних стандартів бухгалтерського обліку на основі міжнародних стала об’єктивною необхідністю, яка викликана розвитком міжнародних економічних взаємовідносин, а саме, це допоможе однаково тлумачити фінансову звітність та зробить її більш доступною і зрозумілою для іноземних інвесторів,  що буде сприяти залученню інвестицій в економіку та довіри до національної системи обліку.

Так, з метою приведення нормативної бази бухгалтерського обліку та фінансової звітності у відповідність з Міжнародними стандартами фінансової звітності було внесено зміни до чинних нормативно-правових актів з регулювання бухгалтерського обліку. Ці нововведення призвели до виникнення нових проблемних питань, зокрема з обліку основних засобів, утримуваних для продажу, який регулюється П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» . Це положення є віддзеркаленням МСФЗ 5  “Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність” [37].П(С)БО 27  “Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність” передбачає виділення в окрему класифікаційну групу тих непоточних активів, залишкову вартість яких буде відшкодовано шляхом продажу, а не подальшої експлуатації.

Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу, лише якщо виконано всі умови, визначені у п. 1 р. II П(С)БО 27. Ось вони:

- економічні вигоди очікують отримати від продажу необоротних активів, а не від їх використання за призначенням;

- активи готові до продажу в їх теперішньому стані;

- їх продаж, як очікують, завершать впродовж року з дати визнання їх утримуваними для продажу;

- умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

- їх реалізація має високу ймовірність. Зокрема, якщо керівництво підприємства підготувало план або уклало твердий контракт про продаж, активно пропонує їх на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

МСФЗ 5  з більшими вимогами підходить до критеріїв визнання необоротного активу, утримуваним для продажу. Так, наголошуючи, серед іншого, на необхідності високої ймовірності його реалізації, він вимагає: “Щоб підвищити ймовірність продажу, управлінський персонал відповідного рівня повинен скласти план продажу активу (або ліквідаційної групи) та ініціювати активну програму щодо визначення покупця і виконання плану. Крім того, актив (або ліквідаційна група) повинен активно просувати на продаж на ринку за ціною, поміркованою з огляду на їх поточну справедливу вартість”. Більше того, дії, вчинені для виконання плану продажу, повинні вказувати на неможливість внесення до нього будь-яких важливих змін або скасування цього плану.

Основні засоби, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів і на них припиняє нараховуватися амортизація.

Що стосується оцінки довгострокових активів, то визнані необоротні активи, утримувані для продажу, згідно з П(С)БО 27 відображують у бухгалтерському обліку і балансі на звітну дату за найменшою з двох величин – балансовою вартістю або чистою реалізаційною вартістю. Незважаючи на пряму вказівку в П(С)БО 27 на те, що згадану вище оцінку “необоротних активів на продаж” здійснюють саме на дату балансу, аналізуючи Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, можна дійти висновку, що  правило найменшої оцінки починає діяти з моменту їх первісного визнання.

Ми вважаємо, що на дату перекласифікації основні засоби переводять до утримуваних для продажу за балансовою (залишковою) вартістю і тільки потім (на дату балансу) оцінюють за найменшою вартістю (балансовою або чистою реалізаційною).

Якщо підприємство відмовилося від реалізації об'єкта основних засобів, визнаного раніше утримуваним для продажу, його повертають до необоротних активів за нижчою з оцінок: а) балансовою вартістю необоротного активу або групи вибуття на момент їх визнання як утримуваних для продажу, скоригованою на суми амортизації та переоцінки, які було б визнано за період його утримання для продажу; або б) вищою з оцінок – чистою вартістю реалізації необоротного активу або вартістю використання. Суму коригування включають до інших витрат (доходів) звітного періоду. Звідси випливає, що в разі непродажу необоротного активу необхідно буде додатково нараховувати його амортизацію і здійснювати переоцінку або визначати чисту вартість реалізації чи вартість використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Стан обліку основних засобів у ТЗОВ«ФІРМА «АРГО»

 

2.1. Документування операцій із основними засобами на підприємстві

 

 

 

Бухгалтерський облік здійснює суцільне й безперервне спостереження за господарськими процесами і відображає його в документах, які складають на кожну господарську операцію.

Будь-яка господарська діяльність відображається в бухгалтерському обліку способом суцільного і безперервного документування всіх господарських операцій, які здійснюють на підприємстві. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996–ХІV, затверджений 16.07.99 р. та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом МФУ № 88 від 24 травня 1995 р. визначають порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку та вимоги щодо складання документів. Документ — це безперечне письмове свідчення про здійснення господарської операції або письмове розпорядження на право її здійснення. Термін «документ» походить від латинського documentum і буквально означає свідоцтво, доказ. У теорії і практиці під документом розуміють матеріальний носій, на якому зафіксована інформація за допомогою різних засобів і способів.

Бухгалтерський документ — це документ певної форми і змісту, що містить інформацію про господарську операцію та юридично підтверджує факт її здійснення або розпорядження на право її проведення.

Первинний документ — це документ, який складено безпосередньо в процесі ведення господарської операції або відразу після її завершення.

Дані первинних бухгалтерських документів є основою первинної облікової інформації, а первинна документація — першим етапом облікового процесу.

Зведений обліковий документ — це документ, складений на підставі декількох первинних документів для використання їх для контролю та впорядкування оброблення даних.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені  якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за  здійснення господарської операції  та правильність її оформлення;

- особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операцій і технології опрацювання облікової інформації до первинних документів можуть бути внесені й інші додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу одержувача, тощо.

Документи складаються на бланках типових форм, затверджених Державним комітетом статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України, або виготовлених самостійно бланках, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Весь процес документообігу операцій з основними засобами ТзОВ «Фірма «Арго» можна представити на рис. 2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Документообіг операцій з основними засобами ТзОВ «Фірма «Арго»

 

Аналізуючи детальніше процес складання і заповнення документів з обліку основних засобів, зазначимо, що форма 03-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» використовується для:

- зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів;

- обліку введення об'єктів основних засобів в експлуатацію;

- оформлення внутрішнього переміщення основного засобу з одного підрозділу (цеху, відділу, ділянки) до іншого;

- виключення об'єктів зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству - як при продажу (обміні), так і при безоплатній передачі.

Винятком будуть лише ті випадки, коли введення об‘єктів у дію згідно із законодавством повинно бути оформлено в особливому порядку.

Приймальна комісія, призначена керівником підприємства, складає форму ОЗ-1 в одному примірнику на кожен об‘єкт основних засобів. Кожен об'єкт зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Виняток становлять інвентар, інструменти, обладнання та подібні об'єкти, якщо вони є однотипними та мають однакову вартість в одному календарному місяці, а також прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією й тією ж особою. Після оформлення і підписання акта в головного бухгалтера і у директора його з усією технічною документацією, що додається, передають до бухгалтерії.