Облік необоротних активів в зарубіжних країнах

Міністерство освіти і науки України

Міжрегіональна академія управління персоналом

Західнодонбаський інститут

кафедра фінансів

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

Пояснювальна записка

 

 

 

Тема   Облік необоротних активів в зарубіжних країнах 

 

 

Студента (ки)____________________________________________

 

 

Група __________ Напрям підготовки________________________

 

 

Студента(ки) ______________ _______________________________

   підпис     ініціали, прізвище

 

 

Керівник ______________ _______________________________

   підпис     ініціали, прізвище

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012

 

РЕФЕРАТ

 

Пояснювальна записка  до курсової роботи:

33 сторінки;

3 таблиці;

1 рисунок;

1 додаток;

45 джерел літератури.

Об’єкт дослідження – облік необоротних активів в зарубіжних країнах.

Мета дослідження – визначити особливості обліку необоротних активів в зарубіжних країнах.

У курсовій роботі використовувалися  такі методи дослідження: групування - для визначення залежностей одних показників від інших; табличний (графічний) - для наочного зображення результатів дослідження.

Необоротні активи у  сучасних умовах господарювання відіграють визначальну роль, оскільки вони становлять вагому частину майна будь-якого суб’єкта господарювання. Щодо необоротних активів існує низка невирішених проблемних питань. Особливої уваги потребує питання трактування терміну “необоротні активи” та їх класифікації. На сьогодні різко виділяються розбіжності у назві та визначенні засобів, під якими в бухгалтерскому обліку розуміють необоротні активи. Саме цим пояснюється актуальність даного дослідження.

Практичне значення одержаних результатів, полягає в тому, що реалізація висновків сприятиме підвищенню ефективності бухгалтерського обліку необоротних активів.

 

 

ОСНОВНІ ЗАСОБИ, НЕМАТЕРІАЛЬНІ  АКТИВИ, ПЕРВІСНА ВАРТІСТЬ, АМОРТИЗАЦІЯ, МОРАЛЬНИЙ ЗНОС, ФІЗИЧНИЙ ЗНОС, ГУДВІЛ, ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

 

ЗМІСТ

ВСТУП                       4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ                    6

1.1. Економічна сутність необоротних активів               6

1.2. Склад та класифікація необоротних активів          11

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З НЕОБОРОТНИМИ

АКТИВАМИ  В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ              15

2.1. Особливості обліку основних засобів            15

2.2. Особливості обліку нематеріальних активів           19

2.3. Методи нарахування амортизації

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ          24

ВИСНОВКИ                    31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ               33

ДОДАТКИ

Додаток А Склад необоротних активів підприємств різних країн світу

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Жодне підприємство не обходиться без використання у виробничій діяльності різних об'єктів необоротних активів, наявність яких забезпечує розвиток господарюючого суб'єкта. На сучасному етапі становлення ринкових відносин методика і принцип обліку необоротних активів обговорюються і виступають об'єктом пильної уваги економістів не тільки в Україні, але і у всьому світі. Розробка методики і правил обліку необоротних активів ведеться як на рівні окремих країн, так і міжнародних організацій.

Необоротні активи є  одним з найважливіших об’єктів економічних наук, зокрема бухгалтерського обліку. Необоротні активи у сучасних умовах господарювання відіграють визначальну роль, оскільки вони становлять вагому частину майна будь-якого суб’єкта господарювання. Щодо необоротних активів існує низка невирішених проблемних питань. Особливої уваги потребує питання трактування терміну “необоротні активи” та їх класифікації. На сьогодні різко виділяються розбіжності у назві та визначенні засобів, під якими в бухгалтерскому обліку розуміють необоротні активи. Саме цим пояснюється актуальність даного дослідження.

Мета дослідження – визначити особливості обліку необоротних активів в зарубіжних країнах.

Для реалізації мети сформульовано такі завдання:

- проаналізувати підходи закордонних науковців до поняття «необоротні активи», до їх структури та класифікації;

- визначити особливості обліку основних засобів в зарубіжних країнах;

- визначити особливості обліку нематеріальних активів в зарубіжних країнах;

- визначити особливості  нарахування амортизації необоротних  активів в зарубіжних країнах;

- розробити пропозиції удосконалення обліку необоротних активів враховуючи міжнародну практику і досвід.

Об’єкт дослідження – облік  необоротних активів в зарубіжних країнах.

Предмет дослідження – теоретичні засади обліку необоротних активів в зарубіжних країнах.

У курсовій роботі використовувалися  такі методи дослідження: групування - для визначення залежностей одних показників від інших; табличний (графічний) - для наочного зображення результатів дослідження.

Практичне значення одержаних результатів, полягає в тому, що реалізація висновків сприятиме підвищенню ефективності бухгалтерського обліку необоротних активів.

Робота складається з реферату, вступу, трьох розділів і висновків.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

 

1.1. Економічна сутність  необоротних активів

 

Для правильного визначення поняття «необоротні активи»  та розкриття їх сутності слід в першу чергу дослідити, що розуміють під цим терміном в різних науках економічної групи. В економічній теорії, фінансах, бухгалтерскому обліку по різному розглядають їх, по різному трактують поняття, навіть зустрічаємо різну назву терміну, який є об’єднуючим для засобів довгострокового користування.

Для правильного розуміння поняття  необоротных активів необхідно дослідити поняття активу, що нами було здійснено у попередніх дослідженнях. Визначено, що активи – це сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів і прав, виражених у грошовій вартості, які контролюються підприємством і використовуються з певною метою [38, с. 155].

В своїх наукових працях з питань финансового менеджменту І.О. Бланк [3, с. 153-157] під активами підприємства розуміє контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, які характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати дохід, постійний оборот яких в процесі використання зв’язаний з факторами часу, ризику і ліквідності. Зокрема учений виділяє декілька класифікаційних ознак: за характером функціонування, за характером участі активів в різних видах діяльності підприємства, за характером фінансових джерел формування активів тощо, а також за характером участі в господарському процесі з позицій особливостей їх обороту, відповідно до якої виділяє оборотні (поточні) та необоротні активи. Саме ця класифікація активов призначена для цілей бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Зарубіжні вчені-бухгалтери М.Р. Метьюс, М.Х.Б. Перера зазначають, що “поділ активів на основні і оборотні прийшов у практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу в кінці ХІХ або на початку ХХ століття” [27, с. 274].

Варто наголосити на тому, що те, що в  економіці та юриспруденції називають капіталом, в бухгалтерскому обліку називають активами. Тому однією з теорий походження поділу активів на оборотні та необоротні (основні) є класичний поділ капіталу визначним економістом Карлом Марксом на оборотний і основний.

На думку дослідника М.В. Півторака застосування у П(С)БО 2 “Баланс” терміну “необоротні активи” є не досить коректним стосовно тих об’єктів, які він об’єднує [31, с. 6]. Автор зазначає, що єдиним активом, який не є оборотним, є земля. Виходячи з цього, він пропонує поділяти активи на основні і оборотні, що відповідає класичному принципу поділу капіталу.

Отже, необоротні активи, тобто основний капітал є складовою активу (майна) підприємства. В іноземній економічній та обліковій практиці поняття «необоротні активи» позначають різними термінами, що випливає з особливостей перекладу з різних мов світу. Наприклад, англійською мовою необоротні активи можуть називатися non-current assets (необоротні активи), fixed assets (фіксовані активи), long-term assets (довгострокові активи) тощо.

Для правильного визначення поняття  «необоротні активи» та розкриття їх сутності необхідно провести огляд економічної літератури. Насамперед нами проаналізовано визначення терміну у довідниковій літературі.

При цьому ми зіткнулися з проблемою  схожості термінів, тому досліджуємо визначення не тільки необоротных активів, а й основного капіталу, основних засобів, основних фондів, довгострокових активів, тощо.

Розглядаючи визначення бачимо, що дійсно поняття необоротних активів є неоднозначним. Зокрема, в іноземній літературі часто немає об’єднуючого терміну, а відображаються окремі складові довгострокових засобів – основні засоби, нематеріальні активи тощо. У радянський період розвитку економіки нематеріальні активи як такі не існували, тому необоротні активи носили назву основних засобів чи основних фондів, особливістю яких була матеріально-речова форма. Велика кількість авторов називають необоротні активи основним капіталом, який включає матеріальні цінності, фінансові вкладення та нематеріальні активи.

Розглянувши визначення необоротних  активів, основного капіталу, довгострокових активів, можемо виділити декілька основних характеристик терміну, а саме майнові цінності, довгострокове використання, підлягають амортизації, призначені не для перепродажу, беруть участь у виробництві, корисний ефект від використання тощо.

Отже, необоротні (довгострокові) активи – це сукупність майнових цінностей і нематеріальних прав, які беруть участь у виробництві продукції та наданні послуг, призначені не для перепродажу, корисний ефект від яких очікується отримувати тривалий час (більше одного року або операційного циклу).

При визначенні змісту поняття необоротних  активов російськомовні дослідники піднімають проблему неправильної назви терміну, оскільки в російській мові вживається “внеоборотные активы”, тобто позаоборотні, ті які не беруть участі в господарському обороті. Ще Я.В. Соколов зазначав, що поділ активів на оборотні та необоротні є досить умовним, “з часів Л. фон Мізеса стало зрозуміло, що всі засоби, вкладені в господарство знаходяться в обороті, і вся різниця лише в часі обороту” [41, с. 491]. Саме тому деякі науковці пропонують перейменувати термін на “довгострокові активи” або ”основні активи” (Л.Л. Горецька, В.Є. Ванкевич, Л.Г. Ловінська, М.В. Півторак).

Проблемними питаннями необоротних активов займалися і займаються багато дослідників, які обліку, аналізу і контролю цього виду активів присвячують свої дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата і доктора наук. Серед українських науковців можна назвати О.П. Гаценко, Л.Л. Горецьку, Н.М. Урбан та інших. Однак, незважаючи на теми досліджень пов’язаних з необоротными активами, вони не розглядали узагальнююче поняття “необоротні активи”, їхні дисертації спрямовані на окремі складові необоротних активів, такі як основні засоби чи нематеріальні активи.

Що стосується іноземних (російських та білоруських) досліджень, то в них вивчається проблема трактування і класифікації необоротних активів. Такі науковці як М.О. Барсукова [1], В.Є. Ванкевич [11], Н.М. Поташкова [34] робили спроби вдосконалити визначення засобів довгострокового користування (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Авторські визначення терміну  “необоротні активи”

Автор	Визнання
Барсукова М.О. [1]	Необоротні активи – це майнові  цінності, які придбаються для  тривалого користування у виробничій діяльності організації, які характеризуються продуктивністю, здатністю приносити дохід і можливістю контролю
Ванкевич В.Є. [11]	Необоротні активи – це довгострокові  матеріальні і нематеріальні  активи, більша частина яких приймає участь в процесі виробництва продукції, робіт і послуг більше одного року і кругообігу засобів організації, забезпечує приплив грошових засобів
Поташкова Н.М. [34]	Необоротним активом вважається актив, який виникає в результаті минулих  подій, контролюється організацією, приносить організації економічну вигоду, має надійну оцінку, і тривалий строк коричного використання якого визначається його вкладом в дохід організації

 

Кожен з авторів виділяє  свої характерні риси. Всі з них обов’язковим вважають для необоротних активів економічну вигоду (дохід, приплив грошових коштів) від їх використання, а також тривалий строк корисного використання.

Вважаємо за доцільними розглянути визначення необоротних активів у чинних нормативних документах.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” [32] містить наступне визначення: необоротні активи – це активи, які не є оборотними. Це визначення зовсім не розкриває змісту поняття, оскільки воно не визначає жодну з характерних рис цього виду засобів. Крім того, проблема виникає і у зв’язку з тим, що у різних законодавчих актах наводиться різне визначення досліджуваного поняття. Так, для бюджетних установ необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року [28], а для комерційних банків – основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи [33].