Облік коштів підприємства на рахунках в банках

 — дебет рахунка 374 «Розрахунки за претензіями»;

 — кредит рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

При поновленні банком на поточному рахунку підприємства помилково списаної суми роблять зворотній запис:

 — дебет рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

 — кредит рахунка 374 «Розрахунки за претензіями».

Помилково зарахована на поточний рахунок підприємства сума відображається:

 — дебету рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

 — кредиту рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Після одержання виписки банку з виправленим помилковим записом складається бухгалтерська проводка із зворотною кореспонденцією рахунків:

 — дебет рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»;

 — кредит рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Так забезпечується ідентичність записів на поточному рахунку як в банку, так і на підприємстві.

 

 

3. Особливості обліку коштів на поточному рахунку в банку в іноземній валюті.

 

Валюта обслуговує функціонування світової економіки і створює умови для інтеграції національних економік різних країн. На основі валюти функціонує валютний ринок і формуються його такі регулятивні інструменти, як платіжний баланс та валютний курс.

Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність (експорт, імпорт товарів, спільну діяльність, орендні операції тощо), підприємства України – резиденти використовують іноземну валюту як засіб платежу з іноземними партнерами (нерезидентами).

Підприємства-резиденти (далі підприємства), що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають валютні рахунки в установах банків, які мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Це, як правило, та сама установа, де підприємство має поточний рахунок у національній валюті, або інший банк.

Відкриття поточного рахунку автоматично тягне за собою відкриття транзитного валютного рахунку організації, оскільки на нього буде проводитись зарахування сум іноземної валюти, що надійшла від іноземних партнерів.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент подає до банку заяву на відкриття рахунка.

До заяви додаються:

1) завірена нотаріально  копія Свідоцтва про державну  реєстрацію;

2) завірена нотаріально  копія статуту;

3) копія документа, що  підтверджує постановку підприємства  на податковий облік, завірена  податковим органом, нотаріально  або уповноваженим представником  банку;

4) картка із зразками  підписів, завірена нотаріально;

5) довідка про реєстрацію  підприємства в органах ПФУ.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, до банку подаються лише два документи:

1) заява про відкриття  рахунку;

2) картка зі зразками  підписів і відбитком печатки.

Після подання зазначених документів між установою банку і власником рахунка укладається договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Установа банку у разі відкриття поточного рахунку в іноземній валюті зобов'язана повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунку та НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

Юридичним особам-нерезидентам поточні рахунки в іноземній валюті не відкриваються.

До отримання повідомлення про постановку рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік поточні торговельні операції по цих рахунках здійснюватись не можуть.

Тимчасовий поточний рахунок в іноземній валюті – рахунок, призначений для зарахування коштів, що вносяться для формування статутного капіталу господарського товариства (якщо це передбачено засновницькими документами).

Такий рахунок відкривають в тому ж порядку, що і тимчасовий рахунок в національній валюті. Однак режим використання нього рахунку обмежується тільки зарахуванням внесків до статутного капіталу.

За відкриття валютних рахунків і здійснення по них операцій підприємство сплачує банку комісійну винагороду в іноземній валюті за ставками, які кожний уповноваженні банк встановлює самостійно. Крім нього, банк стягує з підприємств суми в іноземній валюті на оплату поштово-телеграфних витрат, комісійних винагород іноземних банків та інших витрат, фактично понесених у зв'язку із здійсненням валютних операцій.

Як правило, раз на квартал банк нараховує і виплачує відсотки по залишках коштів на валютних рахунках за ставками, які визначаються на основі ставок по короткострокових депозитах на міжнародному валютному ринку.

Відсотки по залишках валютних коштів на поточних рахунках нараховуються в валюті рахунку, а сплата їх здійснюється або в валюті рахунку, або, за бажанням власників рахунків, в національній валюті.

Для переоформлення рахунків у зв'язку з реорганізацією підприємства (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням, виділенням) до банку подають ті ж документи, що необхідні для відкриття рахунку новоствореним підприємствам. У випадку зміни назви підприємства, не викликаної реорганізацією, подають тільки заяву власника рахунку, нову копію свідоцтва про державну реєстрацію і зміни до засновницьких документів (при зміні характеру діяльності копію нового статуту (положення)). У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформлюється на ліквідаційну комісію. Для цього до банку подають рішення про ліквідацію і нотаріально завірену картку із зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується, а вже ліквідаційна комісія вживає заходів щодо закриття додаткових рахунків.

Розпорядження про припинення операцій на банківських рахунках видається тільки на підставі акту перевірки або службової записки. Акт перевірки складається і в тому випадку, якщо податковим органам було відмовлено в перевірці. На основі службової записки розпорядження видається тільки у двох випадках, коли:

1) порушений порядок реєстрації  суб'єкта;

2) є реальна загроза, що  платник витратить гроші з  рахунку або проведе відчуження  майна.

Випадки припинення операцій по рахунках:

 ― порушення встановленого законодавством порядку реєстрації в органах державної податкової служби як платника податків;

 ― відмова органам державної податкової служби в проведенні документальної перевірки;

 ― недопущення посадових осіб податкової служби для обстеження приміщень, пов'язаних зі створенням об'єктів оподаткування;

 ― неподання бухгалтерських звітів, податкових декларацій (розрахунків), декларацій про валютні цінності;

 ― неподання органам державної податкової служби та їх посадовим особам звітів про застосування РРО, комп'ютерних систем та інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків та інших платежів;

 ― недопущення посадових осіб податкової служби для обстеження РРО, комп'ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, ваго-касових комплексів, систем і засобів штрихового кодування;

 ― неподання суб'єктами підприємницької діяльності свідоцтв про державну реєстрацію, спеціальних дозволів на здійснення підприємницької діяльності, сертифікатів відповідності РРО та комп'ютерних систем;

 ― відсутність обліку об'єктів оподаткування;

 ― наявність реальної загрози витрачання грошей або відчуження майна, вилучення яких у встановленому законом порядку єдиним способом компенсації збитків, нанесених державі у зв'язку з неплатоспроможністю юридичної особи.

Відновлення операцій по рахунках проводиться посадовою особою банку тільки після отримання банком розпорядження про відновлення.

Безперечне списання (стягнення) коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих суб'єктами підприємницької діяльності в уповноважених банках України, здійснюється у випадках:

 ― у разі визнання боржником претензії;

 ― на підставі виконавчих документів судів України, виданих рішень про стягнення коштів в іноземній валюті;

 ― стягнення не внесених у строк податків і податкових платежів у разі недостатності коштів у грошовій одиниці України на рахунках боржника або його дебітора для погашення недоїмки.

Особливістю документального оформлення операцій по валютних рахунках для переказу коштів за кордон є оформлення платіжних документів на англійській мові. Платіжні документи виписуються в 2-х примірниках: один – банку, другий – власнику рахунку.

Про всі здійсненні операції банк повідомляє власників валютних рахунків шляхом видачі їм виписок банків. Виписки банку даються по кожному окремому валютному рахунку. Облік на валютних рахунках ведеться на підставі виписок банку і доданих до них розрахунково-платіжних документів, які отримані від інших підприємств і організацій, виписані самим власником рахунку або банком. Записи у виписці відображаються у тій валюті в якій здійснювалась операція, а також у гривневому еквіваленті по курсу НБУ.

Для обліку валютних коштів на рахунках в банку планом рахунків передбачено рахунок 31: субрахунки 312 «Поточний рахунок в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті». Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривні), при цьому він здійснюється щодо кожного виду валюти окремо (долари США, російські рублі, євро тощо).

Іноземна валюта перераховується в національну за курсом НБУ.

Для обліку операцій в іноземній валюті на рахунках у банку використовується субрахунок 312 «Поточний рахунок в іноземній валюті», до якого на підприємствах, як правило, відкривають аналітичні рахунки (субрахунки другого порядку):

 ― 3121 «Валютний рахунок  у країні»;

 ― 3122 «Валютний рахунок  за кордоном»;

 ― 3123 «Транзитний валютний  рахунок».

Записи на субрахунку 312 здійснюються на підставі виписок банку з валютних рахунків, які, як правило, відображають операції у валюті й у гривнях.

Безумовно, що для відбиття операцій використовуються належними чином оформлені документи, а саме:

 — технічна документація — паспорт на машини й устаткування, інструкції з монтажу;

 — товарно-супроводжувальна документація — сертифікати якості, пакувальні листи, комплектувальні відомості;

 — транспортно-експедиторська та страхова документація — залізничні накладні, коносаменти тощо;

 — складська документація — приймальні акти порту, докові розписки про приймання товарів тощо;

 — митна документація — вантажні митні декларації, довідки про сплату мита та митних зборів, податку на додану вартість;

 — розрахункові документи — рахунки-фактури, розрахункові специфікації, векселі, платіжні доручення тощо.

У методичному плані відображення операцій на субрахунку 312 здійснюється аналогічно з записами на субрахунку 311, тобто залишок валюти та її надходження оформлюється за дебетом, списання — за кредитом, у кореспонденції з різними рахунками відповідно до змісту операції.

У регістрах бухгалтерського обліку записи валютних операцій робляться одночасно у валюті та в гривнях (у чисельнику зазначається валюта, у знаменнику — гривні за курсом НБУ).

У зв’язку з тим, що курс гривні до іноземної валюти змінюється, валютні операції переоформлюються і це впливає на методику обліку.

Методичні засади обліку операцій в іноземній валюті регламентуються П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Згідно з цим положенням під час первинного відображення валютної операції застосовується валютний курс на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат).

Статті балансу, які формуються в результаті валютних операцій, перераховуються в гривні залежно від того, є ці статті монетарними чи немонетарними.

У П(С)БО 21 визначено, що монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей чи їхніх еквівалентів.

Таким чином, до монетарних статей належать грошові кошти та їхні еквіваленти, дебіторська й кредиторська заборгованість, яка буде погашена грошовими коштами (або їхніми еквівалентами), і фінансові інвестиції.

До немонетарних належать інші статті. Це основні засоби, нематеріальні активи, запаси, дебіторська та кредиторська заборгованість за бартерними (товарообмінними) операціями або щодо яких здійснюється взаємозалік, сплачені й отримані аванси за матеріальні цінності, витрати та доходи майбутніх періодів, статті власного капіталу.

Згідно з П(С)БО 21 сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, перерахована нерезидентам як платежі для придбання немонетарних активів (основних засобів, запасів тощо) й отримання робіт і послуг, під час включення до вартості цих активів перераховується в гривні з застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

У процесі здійсненні авансових платежів постачальникові в іноземній валюті частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) їхня вартість визначається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від нерезидентів як сплати за постачання готової продукції, товарів, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується в гривні з застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупців авансових платежів у іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації цих активів визначається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Згідно з П(С)БО 21 на кожну дату балансу:

 — монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;

 — немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю й зарахування яких до балансу пов’язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;