Эмисионые банки

Національний банк у процесі розроблення і реалізації монетарної політики регулює загальну суму грошової пропозиції, а що стосується банкнотної (готівкової) емісії, то він її обмежує відповідно до зміни реального обсягу попиту на готівку.

Сьогодні в країнах  з ринковою економікою готівка становить у . загальній грошовій масі (пропозиції) незначну частку — 5—10%. Незважаючи на це, вона посідає особливе місце в грошовій системі. Банки пропонують своїм клієнтам замінники готівки у формі депозитів, якими можна розпоряджатися з допомогою чеків, карток, переказів тощо, але в кінцевому підсумку комерційні банки залежать від емісійного банку, тому що клієнти можуть зажадати перетворення своїх банківських депозитів на готівку.

Національний банк, як правило, має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він зазвичай організовує виготовлення грошей, регулює їх оборот, вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші, здійснює їх утилізацію.  

 Готівка, що емітується  центральним банком, у багатьох  країнах є єдиним законним платіжним засобом на території країни.  Згідно з умовами створення Європейського економічного і валютного союзу з 1 січня 2002 р. на території країн, які запровадили євро, емітовані в готівковий обіг євробанкноти і євромонети. Євро стала єдиною валютою на території країн Європейського союзу.

В Україні емісійним  центром готівкового обороту  виступає Національний банк України, який із завершенням у 1996 р. грошової реформи емітує в обіг національну валюту — гривні та копійки. Як емісійний центр країни, він має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обороту.  

Національний банк як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування банків.  

 Враховуючи монопольне  право центрального банку на  забезпечення платіжного обороту готівкою, банки зберігають частку своїх резервів у безготівковій формі на рахунках у центральному банку. Коли у банків виникає потреба у підкріпленні каси готівкою, вони звертаються до центрального банку, який видає їм готівку в обмін на їх безготівкові резерви. Надлишки готівки комерційні банки здають до центрального банку для зарахування на їхні рахунки. Операції центрального банку щодо касового обслуговування комерційних банків не приводять до зміни обсягів грошової бази, але вони змінюють її структуру, зокрема частку готівкового компонента грошової бази.

Участь центрального банку у розрахунковому обслуговуванні банків може мати різні форми, що залежить передусім від характерного для даної банківської системи поєднання централізованої платіжної системи і децентралізованої. Централізована система передбачає здійснення міжбанківських розрахунків через рахунки комерційних банків, відкриті в центральному банку. Децентралізована система передбачає два варіанти розрахунків:

• через приватні розрахунково-клірингові центри з проведенням остаточних розрахунків (сальдо взаємних міжбанківських вимог та зобов'язань) через центральний банк;

• через кореспондентські рахунки, які банки відкривають  один у одного.

У багатьох країнах світу, крім централізованої платіжної системи, функціонують децентралізовані системи. Наприклад, у США поруч із централізованою платіжною системою Fed Wire, що належить ФРС і за якою кожний федеральний резервний банк є водночас розрахунковою палатою для банків свого округу, функціонує децентралізована система міжбанківських клірингових розрахунків — СНІРS (Сlearing House Interbahk Payments System).

Незалежно від характеру  і структури платіжної системи  центральний банк в її організації та функціонуванні відіграє ключову роль, яка проявляється у різних напрямах його діяльності, а саме:

* розробленні  нормативних  документів,  що  регламентують порядок функціонування платіжної системи;

* організації  і проведенні міжбанківських розрахунків;«наданні  банкам надкоротких кредитів (внутрішньоденних — (daylight overdrafts і нічних — overnignts) на завершення  міжбанківських розрахунків; .

* ліцензуванні спеціальних  видів діяльності у сфері міжбанківських розрахунків, наприклад проведення міжбанківського клірингу;

* проведенні остаточних розрахунків за операціями між учасниками розрахунково-клірингових центрів.

Центральний банк як банк з особливим статусом, виступаючи у ролі посередника у міжбанківських розрахунках, забезпечує: » мінімізацію  банківських ризиків;

* концентрацію, а водночас і оптимізацію надлишкових резервів банків;

*   належний рівень безпеки системи розрахунків;

* ефективне регулювання  грошового ринку завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан банківських рахунків;

* нагляд за функціонуванням  банківської системи в цілому, а також за діяльністю кожного  банку окремо;

* оперативне застосування  превентивних заходів щодо стабілізації фінансового стану банків—учасників ринку платіжних послуг; 

* взаємодію системи  міжбанківських розрахунків з процесинговими центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу цінних паперів тощо.

Також розглянули функції  НБУ які заключаются у  виконання своєї основної функції. Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, - цінової стабільності. Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами.

Національний банк України  встановлює порядок визначення облікової  ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

Також Націонльний банк України стоїт головна мета діяльності НБУ в цій сфері - підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи.

Удосконалення грошового  обігу - скорочення періодів між видачею  платні, широке використання кредитних  карток, електронного зв`язку, який прискорює  здійснення платежів - все це приводить  до збільшення швидкості обігу грошей. Це відчутно здешевлює систему обігу грошей, робить її мобільнішою та ефективнішою. У випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці має зрости. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням . Важливо звернути увагу і на те, що таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

Істотним  фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом за виробництво грошових знаків національної валюти - гривні здійснюється на основі повного технологічного циклу на відповідних виробничих потужностях Банкнотно-монетного двору НБУ із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання.

Для забезпечення виготовлення якісних грошових знаків, що відповідають вимогам затверджених зразків, Банкнотно-монетний двір створює технологію виготовлення грошей, яка виключає можливість потрапляння до складу готової продукції бракованих грошей.

З метою децентралізації  управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього  ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні  управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі, - передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від банків.

 

 

 

 

 

 

                                        

 

 

 

                                      

 

 

 

 

 

 

 

                                         ЛИТЕРАТУРА

1. Деньги, кредит, банки: Учебник/ Под ред. О.И. Лаврушина. –3-е изд., перераб. и доп. - М.: КНОРУС, 2009. – 448с.

2.Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник/ УАБС НБУ.- К.: Знання, 2011.

3. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності [Текст] : підручник / А.М. Герасимович ; Міністерство освіти і науки України, КНЕУ. – К. : КНЕУ, 2006 – 599 с. – IBN 966–574–567–0.

4. Карчева Г. Системний аналіз ефективності діяльності банків України [Текст] / Г. Карчева // Вісник Національного банку України. - 2012.

5. Мещеряков А.А. Організаційно-технологічні аспекти підвищення ефективності функціонування банку [Текст]: монографія / А.А. Мещеряков – К.: Наук. Світ, 2006. – 347с. - ISBN 966-675-447-9. ISBN 966-675-447-9.

6. Дані фінансової звітності банків України станом на 01.01.2009-01.01.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua /Bank_ supervision/  Finance_b/2010/01.01.2011/ fin_state.htm - Назва з екрану.

7. Шулик В. Банковская система Украины: испытания кризисом [Електронний ресурс] / В. Шулик // РА «Кредит Рейтинг». – Режим доступу: http://www.credit-rating.ua/ru/analytics/analytical-articles/12570/ - Назва з екрану.

8.  Потійко Ю.А Розподіл банківських активів в Україні. // Фінанси України 2009 р. № 6, с. 87.

9. Рентабельність операційної діяльності підприємств за видами економічної діяльності [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики. Статистична інформація. Фінанси.