Эмисионые банки

7)  визначає  напрями розвитку сучасних електронних  банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське  регулювання та нагляд;

9) веде Державний  реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) веде офіційний  реєстр ідентифікаційних номерів  емітентів платіжних карток внутрішньодержавних  платіжних систем;

11) здійснює  сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12) складає платіжний  баланс, здійснює його аналіз  та прогнозування;

13) представляє  інтереси України в центральних  банках інших держав, міжнародних  банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює  відповідно до визначених спеціальним  законом повноважень валютне  регулювання, визначає порядок  здійснення операцій в іноземній  валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15) забезпечує  накопичення та зберігання золотовалютних  резервів та здійснення операцій  з ними та банківськими металами;

16) аналізує  стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує  інкасацію та перевезення банкнот  і монет та інших цінностей,  видає ліцензії на право інкасації  та перевезення банкнот і монет  та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь  у підготовці кадрів для банківської  системи України;

20) визначає  особливості функціонування банківської  системи України в разі введення  воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) здійснює  інші функції у фінансово-кредитній  сфері в межах своєї компетенції,  визначеної законом.

Національний  банк України є:

- центральним банком країни;

- емісійним центром країни;

- органом валютного регулювання та контролю;

- органом регулювання банківської діяльності;

- кредитором останньої надії;

- фінансовим агентом уряду;

- організатором міжбанківських розрахунків.

    Основною  функцією Національного банку  України як центрального банку   держави є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні. Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Банки та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків.

   Національний  банк представляє інтереси України  у відносинах із центральними  банками інших країн, міжнародними  банками та фінансово- кредитними  організаціями.

 

    Національному  банку України належить монопольне  право на емісію грошей в  обіг, а також випуск національних  грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та  карбування монет створено власний  Банкнотно-монетний двір. З введенням  у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей.

    Забезпечення  економіки готівковими грошима  здійснюється через мережу регіональних  управлінь Національного банку  на замовлення банків. Національний  банк створює і організовує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку. Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

     У  сфері валютного регулювання  Національний банк:

- здійснює валютну  політику на підставі принципів  загальної економічної політики  України;

- складає разом  з Кабінетом Міністрів України  платіжний баланс України;

- контролює  дотримання затвердженого Верховною  Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

- визначає ліміти  заборгованості в іноземній валюті  уповноважених банків нерезидентам;

- нагромаджує,  зберігає і використовує резерви  валютних цінностей для здійснення  державної валютної політики;

- видає ліцензії  на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

- визначає способи  встановлення і використання  валютних (обмінних) курсів іноземних  валют, виражених у валюті України,  курсів валютних цінностей, виражених  в іноземній валюті або розрахункових  (клірингових) одиницях.

У сфері валютного  контролю Національний банк:

- здійснює контроль  за виконанням правил валютних  операцій на території України;

- забезпечує  виконання уповноваженими банками  функцій щодо здійснення валютного  контролю.

   На Національний  банк покладено функцію банківського нагляду та контролю за виконанням банками законодавства з банківської справи, додержанням економічних нормативів, установлених Національним банком, та власних нормативних актів. Для захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк установлює для банків такі обов'язкові економічні нормативи:

• показники  капіталу банку;

• платоспроможність;

• співвідношення високоліквідних активів до робочих  активів банку;

• показники  ліквідності банку;

• максимальний розмір ризику на одного позичальника..

   Порядок розрахунку  зазначених економічних нормативів  визначається Національним банком.Для  підтримки стабільності банківської  системи та розширення її кредитних  можливостей Національний банк  видає банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов'язаних з структурною перебудовою економіки України. Виконуючи функцію кредитора останньої інстанції, Національний банк України видає банкам кредити під програми фінансового оздоровлення банків. Рефінансування банків здійснюється через аукціони (з 1994 року), що забезпечує створення рівноправних умов доступу банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджено ломбардний кредит (з 1996 року) та операції репо під заставу державних цінних паперів (з 1997 року).

   ВИСНОВОК ЗА РОЗДІЛОМ 1: У цьому розділі ми розкрили теоритични основи виникнення емісійних банків. У XX ст. емісійна діяльність центрального банку зазнала істотних змін, зумовлених, по-перше, переходом від системи золотомонетного стандарту до системи обігу грошей, нерозмінних на золото, по-друге, модифікацією грошового обороту — розширенням сфери використання депозитних грошей.

Сьогодні в країнах  з ринковою економікою готівка становить  у . загальній грошовій масі (пропозиції) незначну частку — 5—10%. Незважаючи на це, вона посідає особливе місце в грошовій системі. Банки пропонують своїм клієнтам замінники готівки у формі депозитів, якими можна розпоряджатися з допомогою чеків, карток, переказів тощо, але в кінцевому підсумку комерційні банки залежать від емісійного банку, тому що клієнти можуть зажадати перетворення своїх банківських депозитів на готівку.

    Також ми розглянули функції НБУ які заключаются у виконання своєї основної функції. Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, - цінової стабільності. Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз діяльності Национального Банку з організації емісійного процесу.         

2.1. Організаційно-економічна характеристика діяльності НБУ.         

   Вищим органом управління Національного банку України є Рада НБУ, яка складається з 14 членів. Головним завданням Ради виступає розробка та контроль здійснення Основних засад грошово-кредитної політики, що ґрунтуються на ключових критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, які включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торговельного балансів країни.  Рада НБУ не має права втручатися в оперативну діяльність Правління НБУ. Іншими функціями Ради НБУ є:

— аналіз впливу грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку країни;

—затвердження кошторису доходів та витрат НБУ;

— визначення аудиторської компанії для проведення зовнішньої аудиторської перевірки НБУ;

— розгляд аудиторського  висновку та затвердження бухгалтерського  балансу НБУ;

— розподіл прибутку НБУ за звітний бюджетний рік;

— оцінка діяльності Правління НБУ тощо.

    Основним керівним органом НБУ є Правління, яке, згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики, через відповідні монетарні та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до законодавства та здійснює управління діяльністю НБУ. Очолює Правління Голова Національного банку України. Кількісний та персональний склад Правління затверджується Радою НБУ за поданням Голови банку. До складу Правління за посадою входять перший заступник та два заступники Голови НБУ, яких він призначає та звільняє за погодженням з Радою НБУ. Сам Голова НБУ призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на б років. Голова Національного банку України несе одноосібну відповідальність за діяльність банку перед Верховною Радою України та Президентом України.

Таблиця 2.1 Установи НБУ.

До установ  Національного банку України належать:

— Операційне управління;

— Головне управління;

— Інженерно-технічний  центр;

— Центральна розрахункова палата;

— Державна скарбниця;

— Центральне сховище;

— Банкнотно-монетний двір;

— Фабрика банкнотного  паперу.

     

       Основними елементами територіальної структури Національного банку України виступають Кримське республіканське управління та територіальні управління НБУ в кожній області країни. Територіальні управління Національного банку України не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти. Вони діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень.Національний банк України підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень. Ця підзвітність передбачає:¾ механізми призначення та звільнення Голови Національного банку та членів Ради НБУ;¾ доповідь Голови Національного банку України Верховній Раді України про діяльність НБУ;¾ надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі. Національний банк України не є підзвітним Кабінету Міністрів, але він повинен підтримувати економічну політику уряду, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.  

      Національний банк України видає нормативно-правові акти у формі Постанов Правління НБУ, інструкцій, положень, правил, що затверджуються Постановами Правління. Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Головному банку держави забороняється надання прямих кредитів як у національній, так і в іноземній валютах на фінансування витрат державного бюджету України. Йому також заборонено:

— бути акціонером або учасником банків та інших  підприємств, організацій, установ;

— здійснювати  операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані зі забезпеченням діяльності НБУ та його установ;

— здійснювати  торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку України.