Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

Бухгалтерський  облік, як наука і практична діяльність, тісно пов’язані з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін. Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання. Ці закони вивчають розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку. 
Процедурні правила бухгалтерського обліку регламентує законодавча база, яка регулює діяльність підприємства. Правова регламентація розглядається не тільки як метод, а як принцип управління. Тому юридичні науки, правові дисципліни формують правове поле бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ.

Бухгалтерський  облік тісно пов'язаний з економічною  теорією і прикладами економіки, які вивчають різні фази відтворення: виробництво - обмін - розподіл - споживання та такі економічні категорії, як виробничі ресурси, ціна, гроші, товар, прибуток. Разом з тим, економічні теорії є методологічною базою інших економічних наук, зокрема мікро- та макроекономіки, економічної статистики. Фінансів, менеджменту і маркетингу.

Предмет і метод бухгалтерського  обліку

Предмет бухгалтерського обліку та його основні  об'єкти

Бухгалтерський  облік, як і будь-яка наука, має  свої предмет, об'єкти, суб'єкти і метод, за допомогою якого досліджують  сферу його охоплення. Предмет - це те, на що спрямована пізнавальна (науково-теоретична) та практична діяльність людей. Предметом бухгалтерського обліку в широкому розумінні є те, що відображається в його системі, тобто вся господарська діяльність підприємства чи об'єднання як облікової одиниці або, наслідуючи загальноприйняту термінологію, суб'єкта, що знаходиться на самостійному балансі. Безпосередньо предметом обліку, його складовими виступають факти (дії, події) господарської діяльності, які трансформуються у своїй сукупності в певний стан і результати господарської діяльності. Вивчення того, що обліковується, розкриває предмет бухгалтерського обліку, а вивчення того, як ведеться облік, якими способами і прийомами його здійснюють, розкриває його метод. 
Суб'єктами бухгалтерського обліку є підприємства, організації, установи, особи, що здійснюють будь-який вид діяльності. Предмет розглядається через його окремі елементи, складові, які називають об'єктами. Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх рух у процесі кругообороту. 
Предмет бухгалтерського обліку обмежується рамками суб'єкта господарювання. Інформація, а не самі об'єкти в їх фізичному розу-мінні, є предметом обліку. Предмет обліку - це факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процес придбання, виробництва та збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, результати діяльності підприємства, формування інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів. 
Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в три групи:

господарські  засоби (майно);

джерела утворення  господарських засобів (капітал);

господарські  процеси.

Отже, предметом  бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і використанням, джерела формування та їх цільове призначення, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві.

Вивчення об'єктів  бухгалтерського обліку, якими є  ресурсний потенціал підприємства, здійснюють через групування господарських засобів за двома ознаками:

за складом  і розміщенням;

за джерелами  утворення (формування).

Майново-ресурсний  потенціал підприємства - це основні  й оборотні засоби, що належать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському  балансі. Групування засобів за складом і розміщенням залежить від особливостей господарської діяльності підприємства. Залежно від їхньої ролі вони виступають як засоби праці і предмети праці. У зв'язку з цим засоби праці і предмети праці поділяють на основні та оборотні.

Оскільки майно  відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами. Активи - це матеріальні і нематеріальні  ресурси, набуті підприємством у  результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Тобто облік повинен розглядати у своїй системі матеріальні ресурси, наділені потенційною продуктивністю: непридатні і неліквідні активи списуються з обліку. Робочі активи поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, основними, виходячи з засад бухгалтерського обліку, є:

за формою функціонування;

за характером участі у  процесі обороту;

за ступенем ліквідності.

Класифікацію  активів підприємства наведено на рис. 2.1. За формою функціонування матеріально-ресурсний  потенціал поділяють на такі групи: матеріальні, нематеріальні, фінансові активи.

Матеріальні активи - це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів  підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Основні засоби - це сукупність засобів праці, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі. Вартість основних засобів зменшується поступово відповідно до їх фізичного і морального зношування. 
Активи 
За формою функціонування | 
За участю в обороті | 
За ступенем Ліквідності 
Матеріальні активи 
Оборотні | 
Необоротні 
Нематеріальні активи | Ліквідні 
Абсолютно-ліквідні 
Фінансові активи | Низько-ліквідні 
Рис. 2.1. Класифікація активів підприємства

До них належать: земля, будівлі, споруди, машини, інструменти  та інші засоби, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік): вартісну межу об'єктів основини засобів підприємство встановлює самостійно.

Незавершене будівництво - це вартість недобудованих об'єктів, споруд, фінансування яких здійснюють для потреб підприємства.

Запаси - це активи, які утримуються  з метою подальшого продажу, використання для виробництва продукції, виконання  робіт та надання послуг або в  господарській діяльності. До запасів відносять: виробничі запаси, тварин на вирощуванні й відгодівлі, незавершене виробництво, готову продукцію, товари.

Нематеріальні активи - це об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але  не є речовими цінностями (права  користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо). Нематеріальні активи, як і основні засоби переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх функціонування шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.

Фінансові активи - це група  господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших  фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед конкретним підприємством за відвантажену їм продукцію, товари чи надані послуги. Фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість можуть бути довгостроковими (з терміном повернення понад рік) і поточними (з терміном повернення до року).

За характером участі у  процесі обороту господарські засоби (активи) поділяють на необоротні та оборотні активи.

Необоротні активи - це сукупність майнових цінностей, які багаторазово 
беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові Інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Оборотні активи - це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банку. 
За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяють на абсолютно ліквідні, ліквідні й низько ліквідні. Ліквідність активів підприємства - це ступінь можливості конвертування їх у грошову форму з метою своєчасного забезпечення платежів підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями. 
До абсолютно ліквідних активів належать кошти та їх еквіваленти, зокрема грошові кошти в національній та іноземній валютах в банках і касі, цінні папери тощо. До ліквідних активів належать поточні фінансові вкладення та дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари. До низько ліквідних активів належать основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів. 
Розглянута класифікація активів підприємства за різними ознаками характеризує передусім їх склад, структуру, а також їх розміщення. Всебічна інформація про активи є важливим об'єктом бухгалтерського обліку й економічного аналізу, оскільки вказує в які об'єкти вкладено кошти підприємства.

Наявні господарські засоби (активи) підприємства формуються за рахунок  як власних, так і залучених коштів (джерел). Тому господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначенням класифікують на: 
власні джерела формування засобів; залучені джерела формування засобів.

До власних  джерел формування господарських засобів  належать кошти статутного, акціонерного та пайового капіталу (кошти, внесені  засновниками, фундаторами та акціонерами підприємства), а також кошти додаткового та резервного капіталу, прибутку та цільове фінансування, доходи майбутніх періодів, одержані у процесі діяльності. 
Статутний капітал формується за рахунок вкладів засновників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами (статутом). Розмір статутного капіталу може змінюватися лише за рішенням засновників (акціонерів) за рахунок додаткових вкладень засновників або за рахунок частини прибутку підприємства, як збільшення, або зменшуватися при вибутті одного з засновників чи викупу акцій.

Резервний капітал  є джерелом коштів, призначених для  покриття передбачуваних у майбутньому  можливих видатків, резервів на списання прострочених боргів, гарантійних зобов'язань, збитків тощо.

Додатковий  капітал формується за рахунок емісійного доходу, до оцінки активів, безоплатно одержаного майна тощо.

Фінансування  є джерелом коштів за рахунок державного бюджету або фізичних чи юридичних  осіб. Фінансування діяльності підприємства з державного бюджету називають бюджетним фінансуванням. Якщо кошти підприємству надають з певною метою, то таке фінансування називають цільовим.

Прибуток підприємства є безпосереднім джерелом поповнення засобів і резервів. У бухгалтерському обліку відображають не тільки формування прибутку, а й розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), сплату податку на прибуток, відрахування в резервний капітал та ін. використання.

До залучених  джерел формування господарських засобів підприємства належать ті, що тимчасово ним використовуються, а потім повертаються їх власникам. До таких джерел відносять: кредити і позики банків, кредиторську заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими): з юридичного трактування вони мають форму зобов'язань, з економічного, - чужий капітал задіяний у господарській і фінансовій діяльності підприємства.

Кредити (позики) - це грошові кошти, отримані підприємством  на умовах повернення від банків чи інших кредитних установ. За користування кредитом сплачують відсоток як ціну за використання чужого капіталу. Залежно від терміну повернення кредити поділяють на довгострокові (понад рік) і короткострокові (до року). При кредитуванні підприємств банки дотримуються таких принципів: забезпеченість та цільовий характер кредиту, повернення, строковість та сплатність кредиту. 
Кредиторська заборгованість - це тимчасово залучені підприємством кошти від фізичних та юридичних осіб. Така заборгованість підприємства перед іншими контрагентами виникає за умови отримання від них продукції, послуг чи робіт, раніше сплати за них. Кредиторську заборгованість у межах нормативних (контрактних) термінів оплати рахунків чи зобов'язань вважають нормальною, а в разі порушення термінів платежів - простроченою. 
Фізичні та юридичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість, називаються кредиторами. Відповідно облікові регламентації джерела залучених коштів називають зобов'язаннями і трактують як заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. 
Власний капітал і зобов'язання (пасиви) відображають у балансі з правої сторони, вони є важливими об'єктами бухгалтерського обліку.

У процесі господарської  діяльності господарські засоби перебувають  у русі, здійснюючи постійний кругообіг та змінюючи при цьому форму і вартість. Проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг називають операційним циклом. Основними стадіями кругообіг господарських засобів є такі процеси: постачання, виробництва, реалізації.

Господарські  процеси в узагальненому вигляді - це взаємодія трьох складових: засобів праці (обладнання, інструменти), предметів праці (сировина, матеріали, паливо), живої праці (робоча сила). У бухгалтерському обліку окремий процес як частина кругообігу господарських засобів складається з первинних елементів - господарських операцій. Під терміном господарська операція розуміють дію або подію, яка викликає зміни у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підприємства. Характеристикою господарської операції є її відмітні від інших ознаки, що дає можливість групувати однорідні господарські операції. Показники господарської операції забезпечують кількісну характеристику операції з допомогою відповідних вимірників (натуральних, трудових, грошових). Отже, господарські операції в сукупності складають господарські процеси, які в цілому формують кругообіг засобів (капіталу). 
Процес постачання (придбання) - стадія кругообігу, на якій грошові кошти перетворюються в засоби виробництва і трудові ресурси, Підприємство в результаті забезпечується матеріальними, інтелектуальними і людськими ресурсами. При цьому об'єктами обліку тут є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові операції з постачальниками.

Процес виробництва - стадія кругообігу, на якій створюють блага шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Виготовлений продукт доставляють до споживача. Тут об'єктами обліку є витрати (засоби праці в розмірі зношеної частини, сировина, паливо, енергія, праця та її оплата), собівартість продукції, наявність та рух готової продукції. 
Процес реалізації - стадія кругообігу, на якій реалізують вироблену товарну продукцію, і остання набирає грошової форми, що дає можливість продовження наступного операційного циклу кругообігу капіталу. В процесі реалізації об'єктами обліку є витрати, пов'язані з відвантаженням та реалізацією продукції, обсяг відвантаження та реалізації продукції, обчислення доходу та прибутку від реалізації продукції, розрахунки з покупцями та за зобов'язаннями з податковими та іншими органами. 
Отже, процеси постачання, виробництва і реалізації є важливими об'єктами бухгалтерського обліку.