Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

  Загальна характеристика обліку

Управління  підприємством взаємопов'язане з  первинного інформацією, що групується і перетворюється в обліковій  системі у інформаційні сукупності, які характеризують стан об'єктів обліку. У широкому розумінні поняття облік пов'язують із спостереженням, вимірюванням та реєстрацією певних явищ. Об'єктом обліку є виробничо-господарська і фінансова діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ. Змістом обліку, як прикладної частини економічної науки, у багатоукладній економіці є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері мікроекономіки. Завданням обліку є сприяння раціонального використання засобів і предметів праці та самої праці суб’єктом господарювання.

Суб’єктами  господарської діяльності є фізичні  та юридичні особи. Фізичними особами  є громадяни країни та інших держав, юридичними особами – підприємства, організації й установи. Господарський  облік здійснюють як приватні, так  і юридичні особи. Ці суб’єкти господарської діяльності є обліковими одиницями, які мають окрему систему бухгалтерського обліку і складають звітність за час їх діяльності.

Облік виник  і розвивався разом із господарською  діяльністю людини. У XV ст. з’явилися  перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445-1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга “ Трактат про рахунки і записи” є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як наукова і прикладна економічна наука.

Метою обліку є  адекватне відображення господарської  діяльності, формування і надання  повної та вірогідної інформації для підтримки управлінських рішень. Зміст обліку розглядають через його стадії (етапи): спостереження; вимірювання; реєстрацію; групування; узагальнення. Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.

Облік за своїм  призначенням забезпечує інформацією  управління (менеджмент), оскільки він, перш за все, є функцією управління, поряд із плануванням, контролем, аналізом і прогнозуванням. Зазвичай, облік поділяють на: оперативно-технічний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об’єкти, способи одержання й обробки інформації.

Оперативно-технічний  облік являє собою збір поточної інформації про хід господарської діяльності підприємства. Він використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними у поточному моменті: він не має певної системи документації; використовує всі види вимірників, забезпечуючи оперативність одержання інформації.

Статистичний  облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні явища і процеси. Статистика застосовує різні вимірники  і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини). Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державні статистики, що регулює облікові показники в системі національних рахунків.

Бухгалтерський  облік є основним видом обліку. Він відображає виробничо-господарську і фінансову діяльність підприємств, організацій, установ і охоплює  всі засоби господарства, джерела  їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.

Бухгалтерський  облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрацій накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачами для прийняття рішень. 
Важливі особливості бухгалтерського обліку полягають у тому, що він перш за все вартісний, суцільний і безперервний, документально обґрунтований, використовує властиві йому способи опрацювання інформації.

Юридичні особи, незалежно від їх організаційно-правової форми і виду діяльності, повинні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для прийняття рішень.

Всі три види обліку – оперативно-технічний, статистичний і бухгалтерський – тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного й утворюють  єдину систему обліку.

Бухгалтерський  облік у загальному циклі управління підприємством виконує інформаційну, контрольну і аналітичну функції.

Інформаційна  функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Контрольна  функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання спланованих завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.

Аналітична  функція бухгалтерського обліку полягає у здійсненні на основі первинних та зведених його даних процесу економічного аналізу щодо наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.

Для досягнення мети та виконання обліком функцій  він має відповідати таким  вимогам: зіставності показників планування і прогнозування та обліку, точності й об’єктивності, ясності і доступності, своєчасності, економічності.

Зіставність показників планування та обліку необхідна для оцінки виконання спланованих завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність ґрунтується на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.

Вимога до бухгалтерського обліку про точність і об’єктивність визначаться необхідністю представлення достовірної і неупередженої інформації. Точність і об’єктивність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і відображати справжній стан і результати діяльності.

Вимога про  зрозумілість і доступність облікової  інформації для широкого оклад користувачів забезпечується публікацією звітних  даних показників діяльності підприємства, яків дають змогу проаналізувати результати його діяльності навіть без  спеціальної економічної освіти. Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства.

Забезпечення  прийняття оперативних управлінських  рішень неможливе без чітко організованої системи збору і оброки облікових даних. Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформацією, необхідною для прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва. 
Організація збору і оброки облікової інформації на підприємстві повинна відповідати принципу економічності. Дана вимога досягається шляхом раціональної організації обліку, використання прогресивних форм ведення обліку, автоматизацією обліково-обчислювальних робіт, яка приводить до економії матеріальних і трудових ресурсів. 
Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик неможливо обмежуватися тільки грошовим вимірником. У зв’язку з цим в господарському обліку застосовують різні вимірники: натуральні, трудові, грошові (вартісні).

Натуральні  вимірники, передусім, забезпечують кількісне  і якісне відображення майнових облікових  об’єктів в одиницях ваги, об’єму, площі, потужності тощо. Натуральні вимірники  можна застосовувати лише для обліку однорідних об’єктів, їх не можна узагальнювати, використовуючи різні одиниці виміру. 
Трудові вимірники використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу – днях, годинах, хвилинах. За їх допомогою, у поєднанні з натуральними, встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють розмір і фонд оплати праці.

Грошовий вимірник застосовують для узагальнення вартості об’єктів обліку, оскільки власний  каптал і зобов’язання обліковуються виключно у грошовій оцінці. Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, для визначення результатів і рентабельності діяльності, здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами.

Взаємопов’язане використання в обліку всіх трьох вимірників забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об’єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і економіки країни в цілому. 
В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік диференціюється за сферою діяльності та за обліковими функціями.

За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється  на виробничо-господарський, бюджетний  і банківський. За об’єктами обліку, планом рахунків, специфікою ведення  ці види обліку істотно відрізняються один від одного. За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на фінансовий, податковий і управлінський. 
Фінансовий облік - комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв’язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.

Податковий  облік - окремий функціональний облік, який ведуть з метою посилення  контрольно-аналітичної функції  обліку правильності нарахувань та сплати податків. Здійснюється для формування показників валового доходу і валових витрат з метою обчислення прибутку і податку.

Фінансовий  і податковий облік регулюються  законодавством. Такі види обліку обов’язкові  для всіх суб’єктів господарювання, їх показники оприлюднюються у фінансовій звітності та деклараціях.

Управлінський облік - процес підготовки інформації, необхідної для потреб внутрішнього менеджменту з метою регулювання  поточної діяльності підприємства. Здійснюється для формування деталізованих показників всередині підприємства.

Інформаційна  функція обліку.

Внаслідок агрегування  показників первинної документації в обліковій системі формується інформація, що набуває нової якості, відмінної від початкової. Первинна інформація про витрачання засобів  на виробництво набуває нової якості, яка характеризує величину витрат і новостворений продукт (дохід). Тобто облікова система, як інформаційна база, подає не тільки рух засобів і джерел, але й ефективність (продуктивність) їх використання, а тому цікавить широке коло користувачів, яких поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Більшість важливих рішень, незалежно від їх суті, базується на фінансових розрахунках. Облік забезпечує ці розрахунки потрібною базисною інформацією та дає аналітичну орієнтацію щодо можливих чинників та наслідків альтернатив, які розглядаються. У цей же час облік дає змогу здійснювати зворотній зв’язок: фінансові звіти підприємства, які періодично складаються для зацікавлених осіб, містять у собі й відомості про економічні наслідки раніше прийнятих рішень. 
Залежно від основних інтересів і цілей користувачами можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори. До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств і найманий менеджмент, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо. До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.

Користувачі облікової інформації 
Внутрішні | Зовнішні 
Власники | Ділові партнери на ринку | Органи державного регулювання і контролю | Інші користувачі 
Управлінський персонал | Інвестори | Податкові органи | Фінансові аналітики і радники 
Менеджери | 
Бланки | 
Державна статистика | 
Громадські органи 
Керівники підрозділів | 
Постачальники | Цільові фонди | Суд, арбітраж 
Працівники підприємства | 
Покупці та замовники | Комісії і комітети | Аудиторські контори 
 
Рис. 1.1. Класифікація користувачів облікової інформації

До користувачів, які мають прямий фінансовий інтерес, належать дійсні чи потенційні контрагенти  підприємства на ринку, інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери. Органи державного регулювання та контролю, податкової служби, статистики, державні і міжнародні цільові фонди, державні і міжнародні комісії і комітети, а також учасники фондового і товарних ринків належать до групи користувачів, які не мають прямого фінансового інтересу. До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки. У будь-якому разі важливим є точність розуміння інформації, оскільки термінологія обліку має специфічний професійний характер. Ефективна передача інформації означає, що той, хто користується інформаційною базою обліку і звітності розуміє її економічний зміст.

Бухгалтерський  облік як галузь економічної науки

Бухгалтерський  облік є самостійною теоретичною  і практичною економічною наукою, галуззю практичної суспільної діяльності. Бухгалтерський облік являє собою  самостійну галузь наукових знань, яка має певні системоутворюючі ознаки і є частиною системи економічних наук. Облік є динамічною і відкритою системою, яка контактує з економікою, тому з розвитком економічної системи змінюється система обліку: з’являються нові елементи, втрачають актуальність інші, постають нові зв’язки між елементами (рахунки, правила розрахунків окремих економічних показників, моделі обліку ресурсів, собівартості, прибутку та ін.). Бухгалтерський облік займає центральне місце в системі облікових дисциплін тому, що його організація і методологія регламентується законами, стандартами, планом рахунків, законодавчими актами, які є обов’язковими для застосування на всіх підприємствах і організацій. У цей же час на бухгалтерський облік як систему впливають методологічні дисципліни, які мають важливе значення для розвитку його теорій – теорія систем, теорія інформатики, менеджмент та інші. Хоча названі дисципліни і не відносяться до облікових, їх вплив на формування загальної теорії бухгалтерського обліку є загальновизнаним.