Аудит витрат виробництва

Результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському звіті. Аудиторський звіт містить відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність і достовірність фінансової звітності. У зв'язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою. Аудиторський звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом. Аудитор оформлює звіт за наслідками аудиторської перевірки, який включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини:  у вступній частині вказують місце і дату складання звіту, назву аудиторської організації та її адресу, № і дату видачі Сертифіката та Свідоцтва про включення до реєстру суб’єкта аудиторської діяльності, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон і положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Національні стандарти аудиту, якими керувався аудитор.  В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, стану внутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно-правових актів і встановлених правил ведення бухгалтерського фінансового обліку і складання фінансової звітності.

У звіті за наслідками аудиторської перевірки повинна в обов’язковому порядку міститься наступна інформація: період часу, до якого відноситься документація підприємства, яка була перевірена в ході аудиту; вказівка про те, які бухгалтерські документи були перевірені суцільним методом, а які вибірковим та на підставі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка; перелік зауважень, недоліків. При цьому в обовязковому порядку повинно бути вказано, які з наведених зауважень є суттєвими, а які ні.

Звіт за наслідками аудиторської перевірки обліку витрат на виробництво містить чотири розділи: перевірка елементів облікової політики в частині витрат та порядку їх дотримання; перевірка системи обліку витрат за складом витрат суб’єкту господарювання; перевірка записів у первинних документах, облікових реєстрах і звітності; перевірка інформації про порушення ведення обліку, нестачі, зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах попередніх ревізій, перевірок.

У звіті за наслідками аудиторської перевірки результати аудиту групуються за  напрямами: господарські операції з обліку витрат на виробництво, які відображені у відповідності з діючим законодавством та внутрішніми вимогами підприємства; господарські операції з обліку витрат, які мають суперечливий характер (з точки зору аудитора, підприємства, законодавства); господарські операції з обліку витрат на виробництво, які відображені не вірно та з порушенням чинних вимог.

Аудиторська перевірка закінчується заключним висновком. Аудитор складає висновок про те, чи відповідає інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат і собівартості реалізованої продукції, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок обліку, підготовки і подання фінансових звітів. Щоб скласти об’єктивну думку щодо інформації про витрати суб’єкта господарювання, випуск продукції та її собівартість, аудитору необхідно: одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і достатня; вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Аудитор у безумовно позитивному висновку зазначає, що:

1) облік витрат на виробництво відповідає чинним вимогам діючого законодавства та внутрішнім положенням і розпорядженням;

2) первинна інформація  стосовно витрат на виробництво належно відображається обліковцями підприємства;

3) залишки й обороти  за витратними рахунками дають  достовірне та дійсне уявлення  про стан речей на підприємстві;

4) звітна інформація про  витрати на виробництво достовірно відображає їх розмір;

5) первинний, аналітичний, синтетичний  облік та звітність стосовно  витрат на виробництво відповідає вимогам законодавства.

У разі існування певних причин, за яких аудитор не може видати безумовно позитивного висновку, розглядаються такі причини, що дають можливість визначити конкретний вид підсумкового документу в конкретній ситуації.

Причини невпевненості: обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може отримати всю потрібну інформацію і пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку витрат на виробництво), не має можливості виконати всі обов’язкові аудиторські процедури (через обмеження у часі); ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновку щодо ситуації (спірна ситуація у обліку витрат на виробництво, багатоваріантність управлінського або технологічного рішення).

Причини незгоди: неприйнятність системи або способів обліку витрат; розходження у судженнях щодо відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку витрат; незгода з повнотою та способом відображення фактів у обліку витрат і звітності; невідповідність здійснення або оформлення операцій з обліку витрат на виробництво законодавству та іншим вимогам.

Аудитор в умовно позитивному висновку зазначає, що:

1) облік витрат не відповідає  чинним вимогам діючого законодавства  та внутрішнім положенням і  розпорядженням, проте така невідповідність  має обмежений вплив на стан  обліку взагалі;

2) первинна інформація  стосовно витрат на виробництво не належно відображається обліковцями підприємства, хоча таке відображення суттєво не перекручує загальну оцінку системи обліку витрат;

3) звітна інформація про  витрати не достовірно відображає  їх розмір, але має не значний  рівень відхилення, тому не є  суттєвим з точки зору користувачів  інформації про облік витрат на виробництво.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його невпевненості й незгоди. Відмова від висновку виникає у разі невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може дійти висновку про фінансові документи в цілому. Аудитор обов'язково вказує, з яких причин висновок не може бути складений.

Якщо аудитор відмовляється надати аудиторський висновок, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від надання аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть бути детальніше обґрунтовані моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів.