Аудит витрат виробництва

Разом з тим зміст загального плану аудиту може мінятися залежно від масштабів і специфіки діяльності, складності перевірки і конкретних методик, вживаних аудитором. При розробці загального плану аудиторської перевірки рекомендується грунтуватися на попередніх знаннях про економічного суб'єкта, а також на результатах проведених аналітичних процедур.

Аудит виробничих витрат доцільно побудувати за наступними етапами: вивчення нормативно-правового забезпечення, перевірка правильності формування собівартості продукції, достовірність формування прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи, прямих витрат на амортизацію та загальновиробничих витрат.

Аудитору доцільно розпочати перевірку з вивчення нормативно-правових документів з питань визнання виробничих витрат згідно з П(С)БО 16 «Витрати» та особливості визнання таких витрат у Наказі про облікову політику, умов Податкового кодексу України, Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Досліджуючи правильність формування собівартості продукції аудитор повинен дослідити облікову політику з метою визначення обґрунтованості вибору методу обліку витрат і калькулювання, варіанту зведеного обліку, порядку відображення на рахунках витрат та методів розподілу загальновиробничих витрат; організацію аналітичного обліку витрат на виробництво; відповідність групування витрат за місцями їх виникнення (виробництво, цех, дільниця, робоче місце); правильність оцінки незавершеного виробництва, розподілу витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом; ведення синтетичного й аналітичного обліку витрат на виробництво; повторне обчислення показників собівартості за даними зведеного обліку; ведення обліку витрат допоміжного виробництва; складання бухгалтерських записів з обліку витрат на виробництво; відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по рахунках витрат записам в облікових регістрах, Головній книзі, звітності.

 Перед початком перевірки в першу чергу аудитор повинен ознайомитися з організаційними і технологічними особливостями виробництва, видами продукції, що випускається, ресурсами, що використовуються підприємством.

Під організаційними особливостями необхідно розуміти етапи проходження технологічного процесу від одержання сировини та матеріалів зі складу до здавання на склад готової продукції після проходження відділу технічного контролю.

При цьому аудитор вивчає документальне оформлення руху сировини, напівфабрикатів з одного цеху до іншого, як здійснюється контроль за збереженням і раціональним використанням сировини. Технологічні особливості залежать від типу обладнання, яке використовується, наскільки це обладнання завантажене роботою – як повно використовується його потужність. Важливо звернути увагу на правильність застосування норм на списання сировини та матеріалів.

Слід мати на увазі, що при багатьох технологіях ці норми залежать від типу обладнання. Також необхідно перевірити відповідність наявного обладнання тому, яке відображене в бухгалтерському обліку.

Шляхом спостереження аудитор може перевірити час використання обладнання протягом доби. Перевіркою витрачання електроенергії за лічильниками розрахунковим шляхом можна встановити, скільки обладнання працювало фактично і зіставити одержані дані з даними обліку.

Таким чином можна перевірити достовірність даних про використання обладнання. Якщо при перевірці виявиться, що за розрахунками обладнання використовувалось у дві зміни, а за даними обліку – в одну, це свідчитиме про наявність грубих порушень і потребуватиме від аудитора вжиття відповідних заходів:

1. Взяти пояснення від начальника цеху й енергетика клієнта;

2. Провести опитування працівників.

Подібна ситуація може свідчити про випуск "лівої"" продукції.

Якщо в аудитора виникли такі підозри, він зобов'язаний зібрати докази, які об'єктивно підтвердили б або спростували цю інформацію.

При вивченні технологічних особливостей слід зіставити технологію, яка використовується підприємством, і технології, що використовуються в галузі, порівнявши такі характеристики: потужність; енергозатрати (необхідно орієнтуватися на енергозбережні технології); норми витрачання сировини; процент відходів тощо.

На етапі ознайомлення аудитор повинен встановити основні види продукції, що випускаються підприємством, її якість, супутню продукцію, її використання.

Аудит витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) проводиться після аудиту основних засобів, виробничих запасів, розрахунків з оплати праці тощо, що накладає відбиток на організацію аудиту інформації цієї під сукупності. При проведенні аудиту витрат на виробництво використовується вся інформація про встановлені суттєві відхилення при перевірках попередніх розділів, аналізується, розглядається в сукупності щодо об'єктів калькуляції.

2. Процедури аудиту витрат на виробництво продукції та послуг

Згідно МСА аудиторські процедури – це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів.

Програма аудиту витрат на виробництво продукції та послуг містить перелік таких аудиторських процедур:

• перевiрка наявностi наказiв (розпоряджень) про проведення інвентаризації та оцiнки незавершеного виробництва;
• перевiрка наявностi наказiв (розпоряджень) про прийняття в органiзації методiв розподiлення загально-виробничих витрат за об'єктами калькулювання;
• перевірка наявностi наказiв (розпоряджень) про призначення осiб, вiдповiдальних за збереженiсть матерiальних цiнностей, вiдпущених у виробництво;
• перевiрка наявностi договорiв про повну матерiальну вiдповiдальнiсть з особами, вiдповiдальними за збереженiсть матеральних цiнностей у виробничих підроздiлах.
• ознайомлення i вивчення органiзацiї виробництва, технологiчного процесу.
• перевiрка правильностi оформлення первинних документiв;
• перевiрка вiдповiдностi записiв аналiтичного й синтетичного облiку; на рахунку «виробництво» записам у Головнiй книзi, звiтностi;
• перевiрка органiзацiї ведення аналiтичного облiку витрат на виробництвi;
• перевiрка правильностi розподiлу i списания частини загальновиробничих витрат, якi входять до виробничої собiвартостi;
• перевiрка правомiрностi й своєчасностi внесення витрат до складу собiвартостi продукцiї (робiт, послуг);
• узагальнення відхилень, встановлених при перевiрках основних засобiв, виробничих запасів, розрахункiв з оплати працi, i визначення їх впливу на собiвартiсть продукції;
• перевiрка правомiрностi внесення до складу витрат на виробництво витрат, здiйснених суб'єктом господарювання;
• перевiрка правильності групування витрат за мiсцями їх виникнення (виробництво, цех, дiльниця, робоче місце);
• перевiрка своєчасностi внесення витрат на виробництво до собiвартостi продукцiї (робiт, послуг);
• вивчення правильностi облiку витрат майбутнiх перiодiв i своєчасностi їх списання на витрати виробництва;
• перевiрка правильностi й документального оформлення браку у виробництвi й правомiрнiсть списания втрат вiд браку;
• перевiрка правильностi оцiнки i списання зворотних вiдходiв, супутньої продукції;
• перевiрка правомiрностi вiднесення витрат до загально-виробничих та їх розподiлу;
• перевiрка правильностi списания нерозподiлених загальновиробничих витрат;
• перевiрка правильностi облiку напiвфабрикатiв власного виробництва;
• перевiрка списання витрат вiд браку, документальне оформлення браку;
• перевiрка результатiв проведения iнвентаризацiї незавершеного виробництва та вiдображення в бухгалтерському облiку;
• перевiрка правильностi оприбуткування готової продукцiї в натуральних показниках;
• перевiрка правильностi розподiлу витрат мiж готовою продукцiєю та незавершеним виробництвом;
• перевiрка правильностi ведення облiку витрат допомiжних виробництв;
• перевiрка вiдповiдностi нормативним документам:

• розподiлу непрямих витрат мiж окремими об'єктами облiку витрат;
• розподiлу виробничої собiвартостi мiж окремими видами продукції;
• розподiлу витрат, якi становлять виробничу собiвартiсть (крiм вартостi сировини) мiж витратами на переробку власної та давальницької сировини.

• перевiрка показника «Нормальна потужність» та обґрунтування вибору одиницi нормальної «потужності потужності»;

• перевiрка порядку розрахунку понаднормативних виробничих витрат;
• проведення арифметичного контролю показникiв собiвартостi за даними зведеного облiку;
• формування пакета документiв, якi передаються iншим аудиторам для подальшого аналiзу й обробки;
• складання аудиторського звiту i подання його спiльно з робочою документацiєю керiвнику групи.

При проведеннi перевiрки витрат на виробництво продукцi (робiт, послуг) аудитору необхiдно пам'ятати, що iнформацiя, яку надає роздiл и “Елементи операцiйних витрат” звiту за формою 2 “Звiт про фiнансовi результати", i iнформацiя про витрати виробництва за рахунком 23 “Основне виробництво" не є тотожними.

Встановивши кiлькiсть виробництв у суб'єкта господарювання, необхiдно перевiрити, чи ведеться аналiтичний облiк за видами виробництв, за пiдроздiлами й центрами витрат та чи вiдповiдають залишки й обороти синтетичного облiку вiдгiовiдним сумам за аналiтичними рахунками.

3. Узагальнення результатів перевірки

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності.

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки.

Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок, однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.

Суб'єкти підприємницької діяльності (замовники) зацікавлені у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, усуненні та попередженні (профілактиці) їх. Однак, коли аудитор невпевнений у спроможності підприємства продовжувати своє функціонування, він повинен зазначити це в аудиторському звіті, вказати сутність змін у фінансовій звітності, які б могли бути здійснені. Якщо невпевненість досить значна, то аудитор повинен відмовитися від викладення своєї думки або скласти звіт на підставі незгоди. Коли облікова інформація не відповідає даним фінансової звітності, аудитор відображає це в аудиторському звіті. Звіти аудитора мають бути короткими, обґрунтованими, чіткими і зрозумілими. Адміністрація підприємства-замовника має дати аудитору відповідь стосовно всіх зазначених у звіті недоліків і заходів щодо їх усунення. При цьому звіти можуть бути використані для складання аудиторських висновків за результатами здійсненої перевірки фінансово-господарської діяльності.

Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс.

Аудитор не несе відповідальності за виконання процедур перевірки або складення запиту стосовно фінансової звітності після дати підписання висновку. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недоліки, скласти нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таблиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському висновку. Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності. Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку не змінюється.