Необхідною також є перевірка
наявності у документах всіх необхідних
реквізитів: найменування документа, дата
складання, найменування організації,
від імені якої складений документ, зміст
господарської операції, її вимірники
в натуральному і грошовому виразі, найменування
посадовців та їх особисті підписи. За
цим слідує перевірка віднесення загальновиробничих
витрат до того періоду, в якому вони реально
понесені (тобто до періоду, до якого відноситься
пов'язана з ними діяльність), шляхом порівняння
даних первинних документів з бухгалтерськими
записами. Далі потрібно звірити віднесення
загальновиробничих витрат на відповідні
рахунки.
Наступним етапом загальних
процедур є перевірка санкціонування
всіх загальновиробничих витрат шляхом
ознайомлення з внутрішніми документами
організації за підписом генерального
директора, фінансового директора або
інших уповноважених співробітників,
регламентуючими політику організації
за твердженням витрат. І останньою загальною
процедурою буде вивчення результатів
перерахованих процедур на предмет відповідності
ведення обліку клієнтом встановленим
методикам.
Після того як загальні процедури
аудиту загальновиробничих витрат було
завершено, аудитор переходить до наступного
блоку процедур – детальні тести зі складу
загальновиробничих витрат. В першу чергу
аудтор проводитиме процедуру перевірки
при здійсненні організацією декількох
видів діяльності, випуску продукції декількох
видів, наявності роздільного обліку загальновиробничих
витрат, а також відповідності загальновиробничих
витрат конкретному виду діяльності.
Після чого здійснюється перевірка
акуратності запису (наявність випадкових
арифметичних і інших помилок). Особливу
увагу аудиторові слід приділити перевірці
незвичайних операцій, проводок з нестандартною
кореспонденцією рахунків. Такі операції
слід перевіряти дуже ретельно, просити
документи на підставі яких здійснювалися
такі проведення, адже за такими операціями
можуть приховувати шахрайство. З цієї
процедури слідує перевірка документального
обгрунтовування загальновиробничих
витрат.
Потім потрібно перевірити
правильність оцінки та відображення
у звітності загальновиробничих витрат
(ф.2 та примітки до фінансової звітності),
а також правильності і обгрунтованості
включення до загальновиробничих витрат.
Заключними процедурами детальних тестів
зі складу загальновиробничих витрат
буде перевірка правильності визначення
та обліку загальновиробничих витрат
та перевірка порядку визначення та списання
загальновиробничих витрат, відповідність
методу, вибраному в обліковій політиці,
послідовність його вживання. Результати
перевірки загальновиробничих витрат
оформлюють у робочих документах.
2.2 Аудит прямих витрат
Прямі витрати — це витрати,
які пов'язані безпосередньо з виробництвом
і можуть бути віднесені на конкретний
виріб і розподілені на підставі техніко-економічних
розрахунків.
До складу прямих витрат входять
прямі матеріальні витрати (вартість сировини
та основних матеріалів, покупних і комплектуючих
напівфабрикатів та ін.); витрати на оплату
праці, які можуть бути прямо віднесені
на конкретні види продукції; інші прямі
витрати (нарахування на соціальні заходи,
амортизація виробничого обладнання та
його поточний ремонт тощо).
Перевірка достовірності формування
прямих матеріальних витрат полягає у
визначенні правомірності віднесення
витрат до прямих матеріальних, правильності
оцінки виробничих запасів, відповідності
методу оцінки обраній обліковій політиці,
правильності встановлення норм витрат
сировини, списання нестач і втрат у межах
норм тощо. Тут доцільно використати такі
аудиторські процедури по суті як перевірка
бухгалтерських документів і записів
(слід перевірити такі документи: Наказ
про облікову політику, накладні, накладні-
вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення)
матеріалів, розрахунки бухгалтерії тощо),
запити (пояснення бухгалтера), повторні
обчислення (сум оцінки виробничих запасів,
вартості їх списання тощо), аналітичні
процедури (при аналізі відхилень від
діючої методики обліку прямих матеріальних
витрат, для надання рекомендацій та висловлення
незалежної аудиторської думки). За результатами
перевірки складається робочий документ
щодо порушень наметодики обліку витрат
виробництва, що дасть змогу визначити
суми завищення (заниження) витрат сировини
та розмір викривлень прямих витрат на
виробництво кожного виду продукції.
При перевірці правильності
формування прямих витрат на оплату праці
та відрахувань на соціальні заходи аудитору
необхідно порівняти обсяги фактично
виконаних робіт (на підставі первинних
документів) з нормами та розцінками, порівняти
розцінки з тарифними ставками відрядників
за відповідними розрядами робіт і кількість
годин вимагається для їх виконання (за
даними тарифно-кваліфікаційного довідника).
Відповідно, будуть застосовані такі аудиторські
процедури по суті: перевірка бухгалтерських
документів та записів (табель обліку
робочого часу, наряд на відрядну роботу,
рапорт на відпустку, розрахунок ЄСВ, платіжні
доручення тощо), запит (пояснення бухгалтера,
працівників підприємства), повторне обчислення
(сум нарахованої заробітної плати, відпускних,
єдиного внеску на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування тощо),
аналітичні процедури (при аналізі відхилень
від діючої методики обліку прямих витрат
на оплату праці та відрахувань на соціальні
заходи, для надання рекомендацій та висловлення
незалежної аудиторської думки).
Перевірка прямих витрат на
амортизацію ґрунтується на визначенні
правильності нарахування амортизації
на об’єкти основних засобів виробничого
призначення та відображення його в обліку.
При цьому доцільно використовувати такі
аудиторські процедури по суті: перевірка
бухгалтерських документів та записів
(розрахунки бухгалтерії щодо сум нарахованої
амортизації, акт введення в експлуатацію
основних засобів та інші, аналіз рахунка
13, або головна книга в частині рахунка
13 «Знос (амортизація) необоротних активів»
тощо), запити (пояснення бухгалтера), повторне
обчислення (сум нарахованого зносу), аналітичні
процедури (при аналізі відхилень від
діючої методики обліку прямих витрат
на амортизацію основних засобів виробничого
призначення та для надання рекомендацій
та формування аудиторського звіту).
2.3 Джерела отримання аудиторських
доказів
Аудитор отримує аудиторські
докази за допомогою застосування однієї
чи кількох із вказаних нижче процедур:
- перевірка;
- спостереження;
- опитування та підтвердження;
- підрахунок;
- аналітичні процедури.
Перевірка складається із вивчення
бухгалтерських регістрів, документів
по витратам виробництва. Перевірка бухгалтерських
регістрів і документів дає аудиторські
докази різного рівня надійності залежно
від їх характеру, джерела отримання й
ефективності засобів внутрішнього контролю
підприємства.
До трьох основних категорій
документальних аудиторських доказів,
які мають для аудитора різний рівень
надійності, відносять:
- документальні аудиторські
докази, які створені і зберігаються у
третіх осіб;
- документальні аудиторські
докази, які створені третіми особами
і зберігаються на підприємстві;
- документальні аудиторські
докази, які створені і зберігаються на
підприємстві.
Процедура спостереження полягає
в нагляді за процесами чи процедурами,
які виконуються іншими особами.
Опитування полягає в пошуку
інформації, яку можна отримати від обізнаних
осіб підприємства чи за його межами. Опитування
може варіювати від формальних письмових
записів, адресованих третім особам, до
неформального усного опитування працівників
підприємства. Відповіді на опитування
можуть дати інформацію, якою аудитор
раніше не володів чи яка підтверджує
аудиторські докази. Підтвердження полягає
в отриманні аудиторами підтверджувальної
інформації, яка міститься в бухгалтерських
регістрах.
Процедура підрахунку полягає
в перевірці арифметичної точності первинних
документів витрат на виробництво і регістрів
обліку або в самостійному здійсненні
підрахунків.
Аналітичні процедури передбачають
аналіз найважливіших показників і співвідношень,
включаючи підсумкове дослідження відхилень
і взаємозв'язків, що суперечать іншій
інформації, які стосуються витрат на
виробництво, або відхиляються від очікуваних
показників.
Для того щоб отримати аудиторські
докази залежно від змісту об'єктів аудиту
та умов їх дослідження, використовують
загальнонаукові та спеціальні прийоми
документального і фактичного контролю.
Зміст документів аудитор перевіряє
суцільним чи вибірковим способом.
З метою отримання аудиторських доказів
досліджується зміст операцій, при цьому
аудитор установлює їх законність, доцільність
та достовірність.
Законною операція вважається
тоді, коли її зміст не суперечить чинному
законодавству, постановам уряду, положенням
та інструкціям відповідних органів управління.
Доцільність операцій визначається
їх цілеспрямованістю на виконання завдань,
які стоять перед підприємством за умов
дотримання законності.
Слід зазначити, що операція може бути
законною, але недоцільною, і навпаки.
Достовірність господарської
операції встановлюється під час формальної
і арифметичної перевірки документів.
Основними прийомами фактичного
контролю, які застосовуються з метою
отримання аудиторських доказів, є:
- інвентаризація;
- контрольний замір;
- експертна оцінка;
- спостереження на місцях;
- контрольний запуск сировини
і матеріалів на виробництво та ін.
Інвентаризація – методичний
прийом контролю фактичного стану підконтрольних
об'єктів, здійснюваний з метою забезпечення
збереження цінностей і раціонального
використання їх у фінансово-господарській
діяльності. Під час інвентаризації установлена
наявність (фактична) майна приводиться
у відповідність з даними поточного обліку.
Таким чином, на основі зіставлення фактичних
даних за об'єктами контролю з відповідними
даними бухгалтерського обліку з'ясовується
стан витрат на виробництво. Документи,
які відображають результати інвентаризації,
є доказом фактичного стану цінностей
на певну дату, підтвердженого підписами
членів інвентаризаційної комісії і матеріально
відповідальних осіб. Таким чином, у ході
інвентаризації аудитор отримує докази
стосовно реальності активів і пасивів,
які перевіряються.
Контрольні заміри робіт –
прийом фактичного контролю, що застосовується
під час перевірки виконаних робіт та
проведення фактичного контролю обсягів
виробництва і послуг. За допомогою цього
методу аудитор перевіряє правильність
звітних даних щодо виконання будівельних,
монтажних і ремонтних робіт з метою отримання
аудиторського доказу про достовірність
відображених в обліку обсягу та вартості
робіт.
У процесі аудиту для отримання
доказу правильності складання проектно-кошторисної
та іншої технічної документації або для
підтвердження якості готової продукції
і виконаних робіт застосовується експертна
оцінка. Для цього залучають спеціаліста
необхідної кваліфікації – експерта.
Висновок експерта використовується як
аудиторський доказ.
З метою отримання доказів про
правильність застосування норм витрат
на виробництво продукції, сировини і
матеріалів аудитор застосовує прийом
контрольного запуску сировини і матеріалів
на виробництво. Для цього залучаються
спеціалісти-технологи. Результати контрольного
запуску оформляються актом, де обов'язково
вказується, хто проводив перевірку (склад
комісії, прізвища працівників, які брали
участь у запуску); назва, кількісна та
якісна характеристика сировини або основних
матеріалів, направлених на перероблення;
вихід продукції чи напівфабрикатів за
нормативним розрахунком; фактичний випуск;
назва та кількість отриманих і безповоротних
відходів.
Під час аудиту для отримання
аудиторських доказів широко використовуються
такі основні прийоми документального
контролю, як зустрічна перевірка документальних
даних, техніко-економічні рахунки, нормативна
перевірка тощо.
Це дуже трудомістка робота,
але вона дозволяє перевірити правильність
ведення обліку в цілому по підприємству.
Розділ 3 Послідовність
проведення аудиту витрат на виробництво
продукції
3.1 Підготовчий етап проведення
аудиту витрат на виробництво
Згідно МСА 300 «Планування аудиту
фінансової звітності» перед початком
проведення аудиту виробничих витрат
аудитор повинен визначити загальну стратегію
аудиту, у якій необхідно вказати обсяг,
час і напрям аудиту. Стратегія аудиту
повинна бути спрямована на розробку плану
аудиту. Аудитор, відповідно до МСА 300 «Планування
аудиту фінансової звітності» має розробити
план аудиту з описом характеру, часу та
обсягу запланованих процедур оцінки
ризиків, характеру, часу та обсягу запланованих
подальших аудиторських процедур на рівні
тверджень та інших запланованих аудиторських
процедур, які слід виконати для дотримання
вимог МСА під час виконання завдання.