Аудит основних засобів будівельної компанії

Розрахунок  амортизації здійснюється по формулі:

                                                                                                                (2.9)

 

Кумулятивний  коефіцієнт розраховується на кожен  рік використання об'єкта діленням кількості років, що залишаються  до кінця очікуваного терміна  використання об'єкта ОЗ, на суму числа  років його корисного використання. Сума років (або цифр років) корисної експлуатації об'єкта - це результат додавання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

У нашому випадку, оскільки термін служби верстата складає 4 року, сума цифр років дорівнює:

1+2+3+4=10.

У випадку якщо термін експлуатації об'єкта достатньо тривалий, сума цифр років визначається по формулі кумулятивного числа:

                                                                                        (2.10)

 

де п - термін служби (у нашому прикладі - 4 роки). В прикладі кумулятивний коефіцієнт складає: в 2007 рік - 4/10, 2008 рік - 3/10, 2009 рік - 2/10, у 2010 - 1/10.

Ефект від використання цього методу такий же, як і від  використання методу зменшення залишкової вартості, - у перші роки експлуатації списується основна частина початкової вартості, але досягається це не за рахунок того, що в наступні роки зменшується база для нарахування амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації. Проте зменшення залишкової вартості відбувається повільніше. По закінченні останнього строку корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

В таблиці 2.7. наведено розрахунок амортизації початковою вартістю 20 000 грн., ліквідаційної - 2 000 грн. і термін експлуатації 4 року методом суми цифр років.

Таблиця 2.7.

Розрахунок амортизації початковою вартістю

Роки експлуатації	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена  амортизація (знос), грн.	Залишкова вартість, грн.
0	-	-	-	20000
2009	18000*4/10	7200	7200	12800
2010	18000*3/10	5400	12600	7400
2011	18000*2/10	3600	16200	3800
2012	18000*1/10	1800	18000	2000
	Всього	18000

 

Найшвидшу амортизацію  забезпечує кумулятивний метод, за ним - метод прискореного зменшення залишкової вартості. Прямолінійний метод і  виробничий метод дають однакові результати, якщо випуск продукції рівномірно розподілений по роках.

На базовому підприємстві для нарахування амортизації  основних засобів використовують два  методи: прямолінійний для групи 1, та метод зменшення залишкової вартості для основних засобів груп 2 і 3. Чому саме, в обліковій політиці підприємства, після вступу в силу ПБО 7, визначені дані два методи? Як зазначалось вище за прямолінійним методом найкраще проводити амортизацію за такими об’єктами основних засобів, як будівлі споруди, а якщо звернути увагу на додаток 3, то в даному випадку даний метод є найбільш прийнятним для основних засобів групи 1. Однак при виборі методу амортизації перед керівництвом постало питання проведення нарахування амортизації, адже, як зазначено в ПБО 7, за прямолінійним методом амортизація проводиться на первісну вартість об’єкта основних засобів, а оскільки по об’єктах основних засобів 1 групи проводилась амортизація виникла певна дилема. Виходячи з даної ситуації керівництво підприємства вирішило продовжувати нараховувати амортизацію, за первісною вартістю, але з урахуванням уже накопиченого зносу, до прирівнення вартості об’єктів нульового значення.

Що ж стосується основних засобів груп 2 і 3, то в даному випадку проблем ніяких не виникало, адже за методом зменшення залишкової вартості амортизація нараховується на залишкову (балансову) вартість і використовується він для об’єктів основних засобів схильних швидкому моральному старінню, у силу чого термін їхнього корисного використання може бути визначений лише приблизно, а якщо звернутись до додатку 3 то ми побачимо, що основні засоби даних груп схильні до швидкого морального старіння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3

 

Розділ 3. Методика аудиту основних засобів ТзОВ «КНП»

 

3.1. Проведення  аудиту на підприємстві

 

Методика аудиту - це спосіб дослідження дій і подій у системі суб'єкта господарювання з метою підтвердження виданої ним фінансової інформації.

Більшість підприємств вітчизняної промисловості після приватизації державної власності перетворилися на акціонерні товариства. Власники та акціонери цих підприємств зацікавлені у збереженні та збільшенні свого капіталу з метою отримання максимального прибутку та найбільших дивідендів. Для того, щоб підприємства успішно функціонували, збільшували обсяги виробництва продукції та знижували її собівартість, раціонально використовували за призначенням матеріально-грошові засоби, виконували свої обов'язки щодо погашення боргів постачальникам та державі, правильно організували та вели бухгалтерський облік, виникає необхідність в аудиті витрат на виробництво продукції (робіт і послуг).

Метою аудиторських перевірок є сприяння раціональному  використанню засобів і предметів  праці, а також самої праці  для зниження витрат виробництва  і одержання підприємством стабільного прибутку. Також метою аудиту витрат є встановлення вірогідності даних первинних документів щодо визначення витрат, повноти та своєчасності  їх відображення  в  облікових реєстрах, відповідності методики обліку витрат чинним нормативним актам [14, с. 189].

Проведення  аудиторських перевірок обліку витрат на виробництво є одним із основних питань аналізу діяльності виробничих підприємств. Визначення собівартості готової продукції (робіт, послуг) є однією з основних задач підприємства.

Собівартість  одиниці продукції є основою для прийняття більшості управлінських рішень. Успіх підприємства залежить від своєчасної та достовірної інформації про формування собівартості, тому що: витрати на виробництво є базою для встановлення ціни продажу; інформація про собівартість знаходиться в основі прогнозування та управління виробництвом та використовується для вирішення великої кількості поточних оперативних завдань управління.

Ми пропонуємо удосконалену методику аудиту, в якій представлено перелік основних показників діяльності промислового підприємства, які в першу чергу потребують перевірки.

У процесі перевірки  витрат виробництва на промисловому підприємстві особливу увагу необхідно  приділити наступним основним показникам:

- наявність віднесення на зменшення або збільшення собівартості продукції (робіт, послуг) сум, які не мають прямого відношення до собівартості;

- правильність віднесення витрат майбутніх періодів на собівартість продукції;

- збір і віднесення на собівартість позавиробничих витрат [14, с. 190].

За перевірки  витрат виробництва підприємств аудитор має звернути увагу на правильність списання фактичних матеріальних цінностей, витрат на їх закупівлю і списання на окремі види калькуляційної одиниці. Особливу увагу необхідно приділити впливу цін на матеріальні цінності і транспортно-заготівельні витрати. За визначенням сум відхилень за закупленими матеріальними цінностями аудитор перевіряє, чи не має місце зміна вартості одних матеріалів на другі види з метою регулювання фактичної собівартості готової продукції. Крім того, встановлюються факти списання на собівартість витрат, які не належать до матеріалів, що використовуються у виробництві, тобто тих, які використовуються за проведення будівельних і ремонтних робіт загального виробничого призначення.

З особливою  увагою аудитор повинен перевірити правильність списання матеріальних витрат на окремі види калькулювання продукції. З цією метою для перевірки використовуються первинні документи з витрачання матеріальних цінностей (норми і нормативи), звітні документи структурних підрозділів, оскільки неправильне списання матеріальних витрат невиправдано збільшує або зменшує ціну на продукцію, що впливає на обсяги реалізації,  а невиправдане зниження ціни приводить до зменшення прибутку або збитковості підприємства.

При перевірці  собівартості аудитор має перевірити витрати майбутніх періодів, до яких належать:

- витрати на підготовку і освоєння нових видів продукції, що не призначені для серійного і масового виробництва;

- одноразові витрати з масового набору робочих за організації або за розширення виробництва;

- витрати на передплату періодичної преси.

Вивчаючи склад елементів «Витрати на оплату праці», аудитор повинен дослідити його складові частини; причини виплат за сумісництво професій, за роботу понад встановлений термін; оплату основних і додаткових відпусток, виплат за роботу у вечірню і нічну зміни. Необхідно перевірити, чи не має випадків включення до собівартості витрат, які не входять в неї, і заробітної плати апарату управління, іншого загальногосподарського персоналу підприємства, заробітної плати робітників підрозділів, які забезпечують збут продукції [14, с. 191].

Аудитору необхідно  перевірити витрати, які пов'язані  з операційною діяльністю, але  не включаються у собівартість продукції, а саме витрат на: збут продукції, пакувальні матеріали для відвантаження готової продукції на склад, ремонт тари, рекламу і вивчення ринку, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

Для використання аудиту собівартості на великому підприємстві необхідно перевірити ефективність використання і зберігання витрат, наявність невикористаного обладнання, його якісний стан, умови зберігання; причини невикористання майна; відповідність фактичного руху основних фондів даним бухгалтерського обліку. Аудитор повинен перевірити всі переоцінки об'єктів, керуючись законодавчими і нормативно-правовими документами.

У ході аудиту собівартості необхідно перевірити порядок:

- списання паливно-мастильних матеріалів;

- визначення амортизаційних відрахувань на повне відновлення вартості машин і обладнання;

- правильність віднесення до складу собівартості витрат на експлуатацію і ремонт обладнання;

- поділ витрат на змінні та постійні відповідно до класифікаційних ознак П(С)БО 16 «Витрати» і розподіл витрат за видами продукції.

При здійсненні аудиту передбачено перевірити графіки  проведення ремонтів; внутрішню організаційно-розпорядчу документацію; попередні матеріали державного і внутрішнього контролю; первинні зведені облікові документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансову     і     статистичну     звітність [14, с. 193].    

Під час  проведення аудиту необхідно керуватися Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в якому наведені такі терміни і поняття, як "елементи витрат", "напрями витрат", "нормальна потужність", "об'єкт витрат", "визнання витрат", "склад витрат", "розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності" та іншими нормативними актами.

Проте перш ніж розпочати перевірку  обґрунтованості формування і правильності обліку витрат виробництва необхідно  оцінити слабкі і сильні сторони  внутрішнього контролю процесу виробництва  і витрат.

Прибуток товариства формується з надходжень від реалізації основної товарної продукції, операційної діяльності та від фінансових операцій. Чистий прибуток підприємства залишається в повному розпорядженні товариства.

 

3.2. Аналіз проведеного аудиту на підприємстві

 

ТзОВ «КНП» здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку органам державної статистики.

Відкриваються слідуючи субрахунки:

271 “Готова продукція власного  виробництва”.

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Рахунок 90 “Собівартість реалізації”  призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової  продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунка 90 “Собівартість  реалізації” відображається виробнича  собівартість реалізованої готової  продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом – списання в  порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Адміністративні витрати, витрати  на збут та інші операційні витрати  не включаються до складу виробничої собівартості готової продукції, а  тому інформація про такі витрати  узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду – 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

Рахунок 91 Загальновиробничі витрати” призначено для обліку виробничих накладних  витрат на організацію виробництва  та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування. За дебетом рахунка 91 ”Загальновиробничі витрати” відображається сума визначених витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Відкриті слідуючи субрахунки: 911 “Загальновиробничі витрати рослинництва”, 912 “ Загальновиробничі  витрати тваринництва”.

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

На рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображаються загальногосподарські витрати пов’язані з управлінням  та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунка 92 “Адміністративні витрати” відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.