Аудит операцій з руху коштів у касі і на розрахунковому рахунку

Програми можуть бути стандартними, які розробляються аудиторською фірмою та втілюють в собі накопичений професійний досвід виконання різних видів робіт. Між цим, неможливо розробити універсальні програми перевірки, бо немає повністю схожих підприємств, навіть якщо вони працюють в одній галузі, мають схожі виробничі та організаційні структури. Тому, якщо використовуються стандартні програми або контрольні листи, необхідно їх доробляти відповідно до умов конкретного завдання.

Під час підготовки програми аудитору для виконання робіт  по договору доречно враховувати  такі обставини:

• визначені оцінки ризику суттєвих викривлень;
• рівень впевненості, який має бути забезпечений при отриманні аудиторських доказів у процесі виконання процедур по суті;
• заплановані терміни виконання тестів контролю і процедур по суті;
• можливість координації будь-якої позиції в плані перевірки, наприклад, заміна одного працівника на іншого, надання технічної або методичної допомоги;
• кількість асистентів (тобто працівників аудиторської фірми, які мають менший досвід роботи в порівнянні зі старшим персоналом);
• необхідність залучення інших аудиторів або експертів.

Програма аудиту, як і  інші документи, що формуються в процесі перевірки, є важливим інструментом, який дозволяє забезпечити якісне надання професійних послуг, а також зменшити ризик не виявлення суттєвих помилок.

Найчастіше, для зручності, програму аудиту оформлюють у вигляді таблиці (додаток 4). На початку програми вказується назва підприємства, період, дата, та об’єкти перевірки. Також обов’язкові прізвище та ініціали аудитора, який виконує перевірку конкретного об’єкту аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку, та передбачають місце для приміток про фактичне виконання кожного пункту програми. Програма по кожному об’єкту аудиту підписується керівником групи аудиторів, або керівником аудиторської фірми.

 З кожного розділу програми формуються документально підтверджені висновки, які є основою для формування та висловлення думки аудитора в аудиторському звіті та висновку.

Програму аудиту, як і  загальний план, слід переглядати  в ході перевірки (якщо це необхідно). Причини всіх змін мають бути задокументовані.

На підготовчому етапі аудиту  касових  операцій  аудитор   повинен

розглянути загальні питання організації  роботи каси на підприємстві:

• інтенсивність касових операцій;
• основні напрямки касових надходжень і видатків;
• кваліфікація і практичний досвід  працівників,  які  забезпечують  роботу каси на підприємстві;
• наявність договорів з касирами про  повну  матеріальну  відповідальність.

Порядок проведення аудиту руху грошових коштів у касі показано на рис. 4.1 [3, с. 260].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.1. Порядок проведення аудиту касових операцій

 

 

Перш за все необхідно перевірити відповідність залишків по рахунку 30 «Каса» стосовно субрахунків у синтетичних та аналітичних регістрах обліку й зафіксувати інформацію в робочих документах за наведеними в додатку 5 зразками.

При перевірці достовірності  інформації за господарськими операціями з готівковими грошовими коштами  в іноземній валюті необхідно  перевірити правильність застосування валютного курсу, встановленого  Національним банком України та правильність відображення в бухгалтерському обліку курсових різниць. Курсові різниці згідно з П(с)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Аудитор має пам'ятати, що згідно з П(с)БО монетарні статті в іноземній валюті на кожну дату балансу відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу, а визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків і на дату балансу.

На наступному етапі необхідно провести формальну документальну перевірку по відображенню готівково-розрахункових операцій. Така перевірка проводиться вибірково. Аудитор, керуючись МСА 530 "Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки" самостійно встановлює вибірку документів для формальної перевірки [7].

Результати такого контролю відображають у тесті вибіркового  формального контролю касових операцій.

Не зважаючи на те, що дотримання вимог касової дисципліни здійснюють внутрішні і зовнішні контролюючи органи, аудитор зобов’язаний провести перевірку по всіх напрямах (суцільно або вибірково).

Слід урахувати можливість типових порушень при веденні  операцій з готівкою. Основні порушення  – зловживання, розкрадання, помилки  в обліку касових операцій, які  можуть бути класифіковані наступним чином:

1. Пряме розкрадання грошових коштів нічим не приховане, або приховане неоформленими документами.
2. Неоприбутковані і привласнені грошові суми, що надійшли з банку; від різних фізичних, юридичних осіб по прибуткових ордерах; за домовленістю.
3. Надлишкове списання грошей по касі: повторне використання документів, неправильний перерахунок сум, списання сум за фальсифікованими документами.
4. Привласнення сум, законно нарахованих різним особам та організаціям.
5. Розрахунки сумами готівкових коштів, які перевищують граничну величину з іншими особами і підприємцям, які діють без утворення юридичної особи.
6. Розрахунки готівкою з населенням за готову продукцію, товари, роботи без використання РРО, без реєстрації реєстраторів у податковій службі.
7. Перевищення ліміту каси на кінець дня.
8. Несвоєчасні звіти підзвітних осіб за використанні грошові кошти.

Перелік виявлених помилок  доцільно відображати в робочому документі «Перелік виявлених помилок  і перекручень в касових документах». На відміну від контролюючих органів аудитор повинен дотримуватись принципів конфіденційності і не розголошувати порушення. Крим того доцільним буде попередити керівництво про можливі санкції за виявлені порушення і допомогти їх усунути.

Для перевірки руху грошових коштів на поточному рахунку також розробляється програма аудиту (додаток 6). Як і у випадку з грошовими коштами в касі необхідно з’ясувати залишки на поточних рахунках банка підприємства. Для цього аудитор направляє запит до банку про підтвердження залишків. Запит готується на бланку клієнта за двома підписами (клієнта і аудитора).

У разі встановлення розбіжностей у залишках на певну дату проводиться  глибинний тест, при якому аудитор  проводить наступні процедури:

• простежує, з якого часу з’явилися розбіжності залишків на рахунку;
• у періоді, в якому виявлено розбіжності, проводить суцільно перевірку руху грошових коштів;
• при встановлені господарських операцій, які не знайшли відображення в бухгалтерському обліку, вимагає пояснень у відповідальних осіб;
• готує інформацію клієнту про встановлені розбіжності та рекомендації по їх усуненню.

На наступному етапі  аудитор перевіряє відповідність  залишків і оборотів грошових коштів у національній валюті в синтетичних  і аналітичних регістрах обліку і фіксує інформацію в робочому документі «Перевірка відповідальності залишків грошових коштів у національній валюті у регістрах синтетичного і аналітичного обліку».

При перевірці банківських  операцій, залежно від оцінки системи  внутрішнього контролю, аудитор встановлює вибірку банківських виписок, за якими вивчає відповідність записів у банківських виписках і регістрах обліку. Перевіряє наявність виписок з кожного банківського рахунка і ланцюжка перехідних залишків у них. До кожній виписки банку повинні бути додані відповідні підтверджуючи документі, перевіряється наявність підписів і штампів. Також аудиторові потрібно підтвердити відповідальність дат платіжних доручень датам у банківських виписках, правильність заповнення платіжних доручень, таксування оборотів у виписці банку.

Документи, які викликають сумнів, уважно перевіряються як  за  формою, так і за змістом. При  цьому,  як  правило,  необхідно  провести  за  згодою замовника  зустрічну перевірку і взаємний контроль операцій.

При перевірці достовірності  інформації за господарськими операціями по рахунках в іноземній валюті необхідно перевірити правильність застосування валютного курсу, встановленого Національним банком України, та коректному відображенні в бухгалтерському обліку курсових різниць. Згідно з П(с)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» відображається у складі інших операційних доходів або витрат. Результати перевірки правильності відображення залишків на валютних рахунках знайдуть відображення в робочому документі «Перевірка відповідності залишків коштів у іноземній валюті синтетичним і аналітичним регістрам обліку»

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. ЗБІР АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ ТА ОФОРМЛЕННЯ РОБОЧИХ ДОКУМЕНТІВ

 

Найбільш важливою, відповідальною і трудомісткою роботою аудитора є підготовка аудиторських доказів  по всіх об’єктах контролю. За допомогою аналізу, узагальненню аудиторських доказів аудитор формулює висновки щодо правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності на підприємстві, що перевіряється.

У міжнародній практиці питання стосовно збору і використання інформації, на якій ґрунтується аудиторська думка, регламентовані комплексом стандартів (МСА 500-559 «Аудиторськи докази»).

Відповідно до них  аудиторські докази – це надійна  і вірогідна інформація, отримана аудитором у процесі формування обґрунтованих свідчень, на яких базуватиметься думка аудитора, що буде основою для здійснення підготовки аудиторського висновку і звіту.

Як правило, у процесі  перевірки аудитор отримує великий  обсяг інформації від економічного суб’єкту, що перевіряється, або від  третіх осіб. Лише певна частина інформації може служити підтвердженням або спростуванням існування та достовірності відображення факту, події, процесу чи явища фінансово-господарської діяльності підприємства-клієнта у його звітності на певну дату. Така інформація становить сутність аудиторських доказів та слугує основою для аудиторського висновку і звіту. [6, с. 160].

Отже, виходячи з цього, аудиторські докази повинні відповідати наступним вимогам:

• необхідність – інформація, що міститься в конкретному аудиторському доказі, повинна характеризувати об’єкт дослідження.
• достовірність – аудиторські докази повинні бути правдивими та гідними довіри;
• достатність – інформація, що міститься в аудиторських доказах, повинна бути достатньою для визначення стану об’єкту контролю;
• своєчасність – аудиторські докази повинні бути правдивими та гідними довіри.

Не всі аудиторські  докази носять вичерпний характер. Тому особливу увагу слід приділяти  їх видам та аналізу кожного з  них.

За джерелами отримання  докази можуть поділятися на:

• зовнішні докази – документальні підтвердження та усні заяви третіх сторін, таких як покупців, замовників, постачальників, підрядчиків, інших контрагентів підприємства – клієнта, попереднього аудитора,  банків (наприклад: про залишки на поточних рахунках);
• внутрішні докази – внутрішня документація замовника, документальні підтвердження та усні заяви, отримані аудитором від керівництва;
• докази отримані безпосередньо аудитором – результати аналізу зовнішніх і (або) внутрішніх доказів;
• комбіновані – різнохарактерні докази, які не суперечать один одному за своїм змістом.

Зовнішні докази, як правило, користуються найбільшою довірою.

Важливо відмітити, що для  отримання доказів аудитор може використати одну або декілька процедур: фактичну перевірку, підтвердження, документальну перевірку, вивчення, спостереження, опитування, перерахунок, тести, зустрічні перевірки, аналітичні процедури.

Час проведення аудиторських процедур залежатиме і від того, коли відповідні аудиторські докази можуть бути отримані, кількість процедур залежатиме від завдань аудиту і об'єму робіт. Перевірка може бути суцільною, вибірковою, аналітичною, комп'ютеризованою. Аудитор сам обирає найбільш ефективний метод перевірки, який необхідно використати при підтвердженні інформації.