Аудит операцій з руху коштів у касі і на розрахунковому рахунку

• до цієї норми не потрапляють приватні підприємці, які торгують продукцією власного виробництва, або знаходяться на спрощеній системі оподаткування;
• йдеться лише про продукцію (а послуга є не продукцією, а дією по відношенню до інших осіб).

За порушення норм цього Закону передбачені штрафні санкції.

Розрахунки готівкою фізичних осіб з підприємствами за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) можуть також проводитися через установи банків у порядку, визначеному Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків. Зазначені розрахунки здійснюються без надходження коштів до каси підприємства і відображення цієї операції в касовій книзі, а проводяться фізичними особами шляхом унесення готівки на внутрішні банківські рахунки і подальшого перерахування установою банку цих коштів на поточні рахунки підприємств та є для фізичних осіб (платників коштів) готівковими, а для підприємств (одержувачів коштів) безготівковими.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки  в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець дня в межах  затвердженого ліміту каси. Порядок  установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Відповідальність за неподання заявок-розрахунків у визначені строки та несвоєчасне одержання встановленого ліміту каси згідно з умовами договору на розрахунково-касове обслуговування покладена на підприємства.

Підприємства зобов'язані  здавати готівкову виручку понад  установлений ліміт каси в порядку  і строки, визначені установою  банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Оприбуткуванням готівки  в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в  повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у  встановленому порядку прибутковим  касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів. При проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК зі складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або через інкасаторів одержану ними готівкову виручку. Ці підрозділи мають також вести касову книгу (згідно з пунктом 4.2 Положення) та оприбутковувати готівку в своїх касах.

Готівкова виручка підприємств (підприємців) може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Для здійснення безготівкових  грошових розрахунків суб'єкти господарювання відкривають рахунки в банках у національній та іноземній валюті. Порядок відкриття банками рахунків для суб'єктів господарювання визначений Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003  N 492, зі змінами і доповненнями.

Клієнт має право  обрати будь який банк України для  відкриття рахунка та зберігання своїх коштів.

Розрахунки між юридичними особами, пов'язані з провадженням ними підприємницької діяльності, регулюються  цивільним правом (розділ 74 "Розрахунки"), нормативними документами НБУ та іншими нормативними документами.

Порядок проведення розрахунків  у національній валюті встановлений Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004  N 22, зі змінами і доповненнями.

Форми розрахунків, передбачені  Інструкцією, наведені на рис. 2.1. При проведенні аудиторського дослідження безготівкових розрахункових операцій аудитор повинен знати, що:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Класифікація розрахунків  у національній валюті

 

Порядок проведення розрахунків  у іноземній валюті регулюється  Законом України від 19.02.93 p., зі змінами  і доповненнями.

Виручка резидентів у  іноземній валюті підлягає зарахуванню на її валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, визначені в контрактах, але не пізніше ніж через 90 календарних днів віддати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Форми розрахунків  в іноземній валюті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРЛЮ І ВИЯВЛЕННЯ ЗОН РИЗИКУ

 

Внутрішній контроль має велике значення у справі здійснення удосконалення господарських процесів, налагодження всього механізму управління, посилення економічного використання засобів, зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності підприємств.

Основними завданнями контролю грошових коштів є:

• перевірка збереження грошових коштів у касі, на банківських рахунках і в розрахунках;
• перевірка цільового використання коштів;
• перевірка правильності стану господарських операцій з руху грошових коштів;
• перевірка вчасності зарахування грошових коштів на рахунки банку;
• перевірка вчасності оприбуткування грошових коштів у касу;
• перевірка вчасності повернення коштів підзвітними особами;
• перевірка вчасності перерахування коштів з метою погашення заборгованості за податками та іншими розрахунками.

Крім того, перевіряють повноту надходжень грошових коштів від реалізації продукції, робіт, послуг та інших дебіторів.

У своїй роботі аудитор  значну увагу звертає на рівень внутрішнього контролю на підприємстві, від якого  значною мірою залежить обсяг  перевірки, її особливості тощо. Тестування внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій повинно дати інформацію (або спростувати її) про те, що на підприємстві:

• несумісні обов'язки розподілені;
• касові операції здійснюються у відповідності з чинним законодавством;
• збереження грошових коштів забезпечене належним чином;
• касові операції належним чином контролюються.
• безготівкові операції здійснюються у відповідності з чинним законодавством;
• усі операції витрачання грошових коштів із рахунків у банках санкціоновані відповідною особою;
• усі безготівкові операції відображаються в обліку;
• усі бартерні операції відповідають чинному законодавству і санкціоновані відповідальною особою.

З цією метою аудитор вивчає такі питання:

• наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;
• наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлює періодичність перевірок;
• наявність ознак формального проведення перевірок каси: призначення в комісії по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акта, які свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується та ін.;
• надання права підпису прибуткових і видаткових касових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;
• формальне проведення перевірок каси при зміні (звільненні) касирів;
• відсутність у штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;
• наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;
• застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням. Відповідальність за дотримання порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємств, головного бухгалтера і касира [3, с. 254].

Оцінюючи систему внутрішнього контролю і системи обліку слід пам’ятати, що більшість розрахунків здійснюється через банк, тому слід ретельно перевірити цю систему, перш ніж довіряти їй.

При проведенні оцінки системи  внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор використовує різні процедури, одна з яких опитування. Така процедура допомагає виявити слабкі сторони в системі контролю. Наприклад: результати опитування можуть виявити, що касир не знає, чи є на підприємстві наказ про раптові ревізії каси, або керівництво не звернуло уваги на укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Також розбіжності у відповідях на одні запитання аудитора вкажуть на слабкі сторони внутрішнього контролю.

Крим того, виявити  слабкі міста, зони ризику допомагає  вивчення актів перевірки дотримання порядку ведення операцій з грошовими коштами контролюючими органами.

За необхідністю аудитор  може брати участь в інвентаризації готівки в касі, але тільки як спостерігач. Процедури проводяться  в тому ж порядку що і контролюючими  органами, але здебільшого вибірково, для встановлення суттєвих відхилень, які впливають на об'єктивність звітних даних.

Суцільна перевірка  проводиться із замовлення клієнта  або при дуже низькій оцінці системи  внутрішнього контролю.

Результати вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій оформлюються в робочому документі, зразок якого наведено в додатку 1 «Тест внутрішнього контрою готівково-розрахункових операцій».

Що стосується аудиту грошових коштів на поточних рахунках банку, на ознайомчому етапі необхідно встановити, які рахунки відкриті та в яких банка, ознайомитись із договорами на банківське обслуговування, з депозитними договорами, встановити наявність грошових коштів на момент перевірки.

Інформацію про наявність рахунків у банку слід відобразити у робочому документі, зразок якого наведено в додатку 2.

На подальшому етапі необхідно оцінити систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, зразок тесу внутрішнього контролю руху грошових коштів на рахунках банку наведено в додатку 3.

 

Тестування надає змогу оцінити систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, встановити ризик контролю і обліку, та ризик не виявлення. При низькому рівні ризику не виявлення аудитор може покластися на результати роботи суб’єктів внутрішнього контролю і зменшити кількість аудиторських процедур, при високому – кількість аудиторських процедур планується за максимумом, і, за необхідності, може плануватися суцільна перевірка [3, с. 289].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ЗМІСТ ПРОГРАМИ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ В КАСІ ТА РОЗРАХУНКОВИХ РАХУНКАХ БАНКУ

 

При проведенні аудиту руху грошових коштів аудитор залежно  від оцінки внутрішнього контролю обирає метод організації перевірки (суцільний, вибірковий чи комбінований) та кількість  і види аудиторських процедур, які фіксує в програмі аудиту [3, с. 257].

Програма аудиту - це документ, що містить перелік завдань у  визначеній послідовності їх виконання, за допомогою яких отримуються достатні та надійні аудиторські докази у  відповідності до мети перевірки  щодо конкретного клієнта. Іншими словами - це докладні інструкції, яких повинні дотримуватися працівники аудиторської фірми в процесі здійснення аудиту фінансової звітності чи виконанні інших завдань [5].