Перспективи селекції Morus nigra L. на декоративність методом індукованої поліплоїдії

     Схема розміщення                         Деревна порода

     плюсового дерева

     у кварталі                  

                                         1. Область

                                         2. Район

                                         3. Держлісгосп

                                         4. Лісництво

                                         5. Квартал N

                                         6. Виділ N

                           Коротка характеристика насаджень  виділу,

                           в якому знаходиться дерево

                                         7. Склад

                                         8. Бонітет

                                         9. Тип лісу

                                        10. Середній вік, (роки)

                                        11. Середня повнота

                                        12. Середня висота, (м)

                                        13. Середній діаметр, (см)

                           Основні таксаційні показники  відібраного

                                          дерева

                                        14. Вік дерева (років)

                                        15. Діаметр на висоті 1,3 м

                                        16. Перевищення середнього

                                            діаметра, (%)

                                        17. Висота (м)

                                        18. Перевищення середньої

                                            висоти, (%)

 

          Картку склав

 

                      "_____"_________ 199  р.

 

                                         Підпис

 

             Паспорт плюсового дерева № (за  реєстром)

     1. Місцезнаходження  дерева.

     2. Таксаційна  характеристика насаджень виділу.

     3. Характеристика  плюсового дерева.

     4. Догляд за  плюсовим деревом.

     5. Спостереження  за плюсовим деревом.

     6. Використання  живців, насіння, плодів, нащадків.

        плюсового  дерева

     7. Результати  досліджень властивостей нащадків.

        плюсового  дерева.

     8. Рішення про  перевід до елітного.

 

     Відібрані плюсові  дерева після випробування насіннєвих  поколінь складають основу селекційно-насінневої бази країни.  До категорії елітних переводять плюсові дерева, які  виявили стійке успадкування цінних господарських ознак у результаті перевірки по нащадкам.  Відповідальність  за  охорону стосовно дерев несуть керівники лісогосподарських підприємств.

     Плюсові дерева  відгороджуються забором та відмічають  білою смугою шириною 10 см, яку  наносять на висоті 1,5 м масляною  фарбою. На смузі з північної  сторони ставлять чорною фарбою  номер у вигляді дробу.  В  чисельнику номер за держреєстром,  у знаменнику номер по лісгоспу.

 Нумерація насаджень  порядкова в межах кожного  підприємства. При проведенні лісовпорядження  паспортизовані плюсові дерева  і насадження наносять на картографічні  матеріали і заносять у відомості  з указівкою місцезнаходження  і таксаційною характеристикою  кожного об'єкта. Про кандидатів  у плюсові дерева і насадження  роблять запис у таксаційному  описі.

Плюсові дерева і насадження підлягають охороні і заощадженню, що покладені на підприємства, де вони виділені.

1.6  Перевірка  генотипу плюсових дерев виду  Quercus robur L.  за нащадками

Перевірку генотипу плюсових дерев Quercus robur L. проводять двома основними способами. Основним і надійним, але довготривалим способом вивчення спадкових властивостей плюсових дерев є їх випробування за насіннєвим потомством, для чого створюються спеціальні дослідні випробувальні культури. Для створення таких культур в урожайні роки окремо з кожного дерева заготовлюється насіння з таким розрахунком, щоб з нього можна було виростити не менше, як 200-300 нормально розвинених сіянців. Для контрольних культур використовується середній зразок насіння з того ж насадження, де ростуть плюсові дерева. З контрольного зразка насіння також вирощуються контрольні сіянці в однакових лісорослинних умовах.

Також для вивчення спадкових властивостей плюсових дерев використовують їх вегетативне потомство на клонових та інших плантаціях при умові закладки щеп на одновіковий та однотипний підщепний матеріал та створенні контрольних щеплень прищепним матеріалом з середнім дерев тих же насаджень.

Додаткові відомості про генетичні властивості плюсових дерев може дати і вивчення їх поточного приросту за діаметром та висотою, який можна порівнювати не тільки з аналогічними показниками середніх дерев тих же насаджень, але і місцевими таблицями ходу росту. Особливої уваги заслуговує вивчення поточного приросту плюсових дерев за висотою.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Селекція Acer platanoides L. на декоративність методом гібридизації

2.1 Загальна характеристика клена гостролистого, його форми та господарське значення

 
Клен гостролистий (лат. Ácer platanoídes) - вид клена, широко поширений в Європі та Південно-Західній Азії. Звичайна рослина в усіх областях Середньої Росії та в Україні. Часто культивується в якості декоративних насаджень в садах і вздовж доріг. Ботаніки і фенологи вважають початок сокоруху у клена гостролистого настанням весни в рослинному світі.

Клен гостролистий - листопадне дерево заввишки 12-28 м з широкою, густою кулястою кроною. Кора молодих дерев гладка, сіро-коричнева, з віком темніє до майже чорної і покривається довгими, вузькими, переплітаються поздовжніми тріщинами. Гілки міцні, широкі, спрямовані вгору; коричневі або червонувато-сірі, з термінальним (верхівковим) зеленим або фіолетовим пуп'янком у вигляді тюрбана з великими пуп'янковими лусочками.

Листки прості, дланевідні, супротивні, з 5-7 зазубреними, крупнозубчатими лопастями, на кінцях лопастей загострені, голі, до 18 см в довжину. У верхній частині темно-зелені, знизу більш бліді, восени набувають жовте або помаранчеве забарвлення і потім опадають. З черешків листя і жилок зламаного листа виділяється характерний молочного кольору сік.

Квітки запашні, голі, яскраві, жовтувато-зелені, зібрані в щиток з 15-30, з'являються в першій половині травня до і під час розпускання листя. Клен гостролистий - дводомна рослина, тобто чоловічі і жіночі квітки зазвичай розпускаються на різних деревах. Запилюється комахами.

Нектарник являє собою плоске кільце і розташований між пелюстками і зав'яззю, основи тичинок занурені в нього.

Плід представляє собою подвійну крилатку, розпадається на два односім'яні плодики, з двома довгими (3,5-5,5 см) розходившимося під тупим кутом або майже горизонтально крилами, які здатні нести насіння на велику відстань. Насіння голі, з великим зеленим згорнутим зародком, без ендосперму, плескаті, дозрівають в кінці літа і можуть залишатися на дереві протягом зими. Насіннєва шкірка тонка. Плодоношення рясне і щорічне, в Росії й Україні - у вересні. Перші 3 роки росте досить швидко, річний приріст молодого дерева іноді досягає метра, плодоносити починає через 17 років. У природі живе до 150 років.

Практичне значення

 
  Клени дають прекрасну деревину. Вона щільна, тверда, міцна, колеться туго. 3 неї виробляють меблі й музичні інструменти, використовують її в машинобудуванні, авіабудуванні, для виготовлення фанери і токарних виробів.

Кленові дрова горять добре і довго утримують жар. Попіл клена гостролистого містить багато поташу. 3 клена звичайного шляхом підсочки навесні добувають сік, з якого виготовляють безалкогольні напої, кленовий сироп. Клени є джерелом для добування таніну і галової кислоти, які використовують у науковій медицині.

У народній медицині сік кленів вживають при цинзі і хворобах сечових органів, а кору як в'яжучий засіб. Листки і плоди клена звичайного — це високопоживний корм, вміст протеїну в нах коливається від 12,6 до 14,2 %, безазотистих екстрактивних речовин — від 43,2 до 55,5 % (від абсолютно сухої речовини).

У листках і корі кленів містяться таніди, які використовують для фарбування: опалим листям клена звичайного фарбують тканини в жовтий колір, разом з залізним купоросом — у чорний, відвар деревина — в жовто-коричневий колір. Клен звичайний широко використовують в зеленому будівництві для створення масивів, груп, алей, вуличних насаджень, узлісь; їх висаджують уздовж доріг.

У клена звичайного відомі такі декоративні форми: строкатолиста, розсіче нолиста, з кулястою і колоноподібною кроною та інші. Клен звичайний має важливе агролісомеліоративне значення.

2.2 Гібридизація як метод селекції

Гібридизація в широкому розумінні – основа всієї розмаїтості живих істот на землі, і в тому числі деревних порід. Чим ближче по своїй біологічній організації лісові породи, тим легше відбуваються між ними схрещування. В одній популяції схрещування між особинами нічим не обмежені. Чим більше починають розрізнятися форми дерев одного виду в зв’язку з їх географічною, чи едафічною ізоляцією, тим більше з’являється бар’єрів для схрещувань. Ще в більшій мірі це відноситься до різних видів однієї родини. Перешкоди для схрещувань можуть мати генетичний, фізіологічний, фенологічний, анатомічний, морфологічний характер. Подолання цих перешкод у різних порід має свої труднощі.

Взагалі ж гібридизацією називається схрещування особин, які відрізняються між собою щонайменше однією алеллю. Гібридами відповідно називають потомство, отримане внаслідок штучного чи спонтанного схрещування особин з різною спадковістю.

При гібридизації відбувається поєднання геномів батьківських форм у генотипі зиготи з наступною реалізацією їх у генотипі гібридного потомства. Тому неможливо одержати так звані вегетативні гібриди.

Гібридизація буває природною і штучною. Внаслідок гібридизації виникає гетерозиготність; при цьому утворюються нові комбінації генів, які забезпечують поширення спадкової мінливості в потомстві гібридів. Гібридизація, що супроводить статевий процес, поряд з мутаціями є основою еволюційного перетворення організмів при діянні природного добору та штучного добору.

Розрізняють внутрішньовидову, міжродову і міжвидову гібридизацію. Міжродову та міжвидову гібридизацію називають ще віддаленою гібридизацією. Результати тривалих досліджень внутрішньовидової гібридизації показали, що цим методом досить тяжко досягти позитивних результатів, а саме поєднати у гібридного потомства швидкість росту із зимостійкістю та посухостійкістю. Таким чином, для штучної гібридизації краще всього використовувати інші види гібридизації, які б забезпечували проявлення у гібридного потомства гетерозисного ефекту з одночасним поєднанням інших ознак і властивостей.

Гібридизацію застосовують у генетиці, як метод вивчення законів успадкування ознак (гібридологічний аналіз), та селекції, як метод, що включає комплекс заходів, направлених на отримання гібридних рослин із зміною спадковості та використанням її для виведення нових сортів рослин і порід тварин.

Гібридизація передбачає наступні етапи проведення робіт:

1. Розробка моделі майбутнього гібридного сорту.
2. Вивчення генетичного потенціалу вихідного матеріалу.
3. Підбір батьківських пар.
4. Підбір та зберігання пилку.
5. Підготовка жіночих квіток до запилення (ізоляція).
6. Проведення запилення.
7. Спостереження за розвитком гібридних шишок та догляд за материнськими рослинами.
8. Збір шишок, добування з них насіння та вирощування гібридного потомства.
9. Відбір кращих гібридних форм та виділення з них окремих рослин – кандидатів у сорти для порівнювального випробування на сортовипробувальних дільницях.
10. Розробка методів масового розмноження нового сорту для виробництва.

Зміна спадковості вихідного матеріалу для селекції при гібридизації здійснюється одноразовим, або простим, схрещуванням та багаторазовими схрещуваннями, які називаються складними або ступеневими.

Прості схрещування – це одноразові схрещування між двома батьківськими формами.