Перспективи селекції Morus nigra L. на декоративність методом індукованої поліплоїдії

 Зараз виділяють два напрямки  добору в лісовій селекції:

  а) проведення добору в гетерогенних природних популяціях і добір насіння з кращих дерев для вирощування з них високопродуктивних утворювальних лісових насаджень, у визначених лісорослинних умовах. Цей напрям оснований на використанні відібраних форм у лісокультурній справі, при збереженні деяких лісових умов вирощування з обмеженим доглядом.

  б) створення високоякісних  і продуктивних сортів деревних  рослин з плантаційним схрещуванням  їх на високому агрофоні із скороченим оборотом рубки. Рубки на плантаціях проводяться в період промислової а не природної зрілості. При створенні промислових плантацій переважно застосовується вегетативне розмноження відселекційованих форм.

  Потрібно розрізняти  три види відбору:

       1 Масовий, або відбір кращих екотипів. Цей відбір можна назвати відбором за походженням.

       2 Груповий, або відбір кращих популяцій у кращих екотипах, інакше цей вид відбору можна назвати, популяційним відбором, або відбором плюсових популяцій.

        3 Індивідуальний, або відбір кращих біотипів, клонів в плюсових популяціях і екотипах: а) відбір по фенотипу (приблизно відповідає поняттю масового відбору в селекції с/г культур), б) відбір по генотипу, тобто відбір кращих біотипів, попередньо відібраних по фенотипу шляхом перевірки їх по потомству у випробовуваних посівах і культурах (відповідає поняттю індивідуального відбору в селекції с/г).

  Відбір проводять з виділенням  кращих географічних, кліматичних, високо-поясних екотипів, в межах  яких відбирають кращі едафотипи, ценотипи і інші менш крупні  екотипи. Це масовий добір, або  добір за походженням. Експериментальною основою цього виду добору являється апробація (випробовування) екотипів в умовах окремих природніх районів в дослідних географічних і кліматичних культурах.

    Серед відібраних екотипів  виявляються кращі популяції. Першочерговий  відбір їх по фенотипу контролюють апробацією, в дослідних популяційних культурах аналогічно екологічно-географічним і екологічним культурам. Це-груповий або популяційний відбір.

   Краще відібрані популяції  вони відрізняються, найбільш високою  продуктивністю в даних умовах  середовища, являються центром концентрації  кращих дерев (біотипів) в лісах. В результаті перехресного запилення між іншими деревами, отримують насіння і потомство підвищеної генетичної якості і продуктивності.

    Подальший більш інтенсивний  селекційний процес, складається  з відбору за фенотипом, найкращих  плюсових дерев (біотипів), перш за  все у виділених кращих популяціях. Перевіряють генотип плюсових  дерев(або їх клонів на плантаціях), по їх насіннєвому потомству, в контрольних посівах і дослідних культурах. Це другий етап індивідуального добору. Перевіряють наслідницьку закріпленість  цінних якостей плюсового дерева у потомства і комбінаційну здатність(гетерозис)при схрещуванні з іншими деревами.

    Останній етап-реконструкція  існуючих або закладка плантацій  другого порядку, тобто певних  насіннєвих плантацій щеплення  саджанцями тільки від елітних  дерев, або клонів. Вони повинні  забезпечити максимальне генетичне  покращення насіння.

    При відборі перевагу  віддають насадженням насіннєвого  походження, або з перевагою дерев  насіннєвого походження. Відбір  проводять в кращих за продуктивністю  лісах, для даної лісорослинної  зони

     Оптимальний вік відбору, коли з найбільшою достовірністю  і щільністю проявляється господарсько-технічні  і біологічні якості дерев. Абсолютний  вік для різних видів буде  різний.

1.3.Селекційні категорії дерев та їх характеристика.

   Робота по селекційній  інвентаризації лісових порід ведеться шляхом комплексно-масового, групового і індивідуального добору плюсових дерев за фенотипом. При огляді насаджень створюється попередня оцінка. Після цього закладаються пробні площі в найкращих насадження, для яких визначаються основні таксаційні і селекційні показники. В подальшому ці показники служать критерієм при відборі плюсових, нормальних і мінусових насаджень даного регіону.

    Окрім ширини і форми  крони, інвентаризація проводиться по формі стовбура, ступеня очищення стовбурів від сучків, по якості деревини, ступеню плодоношення.

    Плюсові дерева повинні  володіти підвищеними господарськими  показниками  у порівнянні з  іншими поруч ростучими в однакових  умовах одновіковими деревами даного виду. Плюсове дерево - це найкраще дерево за продуктивністю і господарською цінністю форми, виділеного в результаті генетично-селекційного аналізу, популяції даного виду в окремо взятих умовах. В обширних природних ареалах у видів лісоутворювачів знижується доля участі  цінних форм у загальному запасі насадження. Тому критерії для виділення плюсових дерев конкретизуються в залежності від внутрішньо видової таксономії даної деревної породи.

   Плюсове дерево повинно  значно перевищувати сусідні  дерева, по росту і діаметру  і в кінцевому висновку по  масі деревини. При обов'язковій  одновічності і однаковій площі  живлення з поряд ростучими  одновіковими екземплярами. Вони  повинні мати високий приріст  у висоту і по діаметру, хороше  самоочищення від гілок, без наростів  на стовбурі. Повнодеревний і  прямий стовбур, стійкість до  хвороб. Висота плюсового дерева  на 10% вища від середньої висоти  даного насадження, а діаметр  на 30%. Це дерева без будь яких  вад та пошкоджень з чудовою  очищеністю від сучків, з повною  згладжуваністю місць старих  мутовок. Безсучкова частина плюсового  дерева біля 3/5 висоти дерева (дуб). Крона рівномірно розвинена з  гарним облисненням. Плюсові дерева  зустрічаються рідко. Їх потрібно  виявляти в процесі польових  робіт, а не тільки на пробних  площах. Плюсові дерева потрібно  ретельно оберігати від будь  яких пошкоджень. На кожне плюсове  дерево заводиться спеціальна  облікова картка, в якій заноситься  попередній номер і детальний  опис, оточуючі дерева, а також  план місцезнаходження плюсового  дерева з прив'язкою до доріг.

     Відібрані плюсові  дерева відмічаються кільцем  білої фарби по окружності  стовбура, шириною 10 см. На кожне  плюсове дерево складається паспорт  з описанням всіх показників  і признаків з метою довшого  зберігання і більш ефективного  використання генетичного фонду  плюсових дерев, з них утворюються  колекційно-маточні плантації.

    Нормальні дерева характеризуються проміжними признаками між плюсовими і мінусовими деревами. Нормальні дерева діляться на дві групи:нормально кращі і нормально середні. Нормально кращі великого росту і середньої якості. По діаметру середній діаметр повинні перевищувати більше ніж на 1.2. Від плюсового нормально краще може відрізнятися відсутністю якого не будь позитивного признаку при наявності всіх інших.

   Нормальні середні дерева  не мають явних вад, пошкоджень  і хвороб,але мають 2-3 негативні  признака, наприклад:однобоку крону, невелику кривизну стовбура, невелике  потовщення у місцях мутовок. По діаметру повинна перевищувати середній діаметр насадження на 0.8-1.2.

    Мінусові дерева: низькоякісні, пошкоджені, хворі, кривостовбурові, сучковаті.

Збір насіння з мінусових дерев для лісовирощувння заборонений. Кількість в насадженні коливається в широких межах, але завжди їх участь у деревостані більш менш значна, особливо в тонкомірних деревостанах.

1.4 Вимоги які пред'являють до плюсових дерев дуба звичайного та описати критерії по яких проводять його добір.

У міжнародній практиці селекції виділяють кілька категорій плюсових дерев. Основними і загальними для більшості країн можна вважати три категорії: 1) високоякісні (плюсові дерева по якості, з високою добротністю), у яких якість стовбура і деревини поставлені на перше місце; 2) об'ємні (плюсові по продуктивності, високопродуктивні по масі); 3) комбіновані   (абсолютні, комплексні) — найкращі як по цінності деревини, так і по масі. Виділяють іноді ще одну категорію з високою стійкістю до впливу несприятливих факторів абіотичний (неживий) і біотичний (шкідники зі світу рослин і тварин) середовища. Однак цією властивістю обов'язково повинні володіти і дерева перших трьох категорій.

Вимоги до плюсових дерев при доборі на високу продуктивність і якість деревини такі: прямої і повнодеревний стовбур; діаметр стовбура на 30 % і більш перевищує середній діаметр у насадженні, а висота на 10 % і більш середню висоту (бажано більш значне перевищення, максимально можливе в зімкнутому одновіковому деревостані при слабких рубаннях по діаметру до 60—70%, по висоті до 15 %; ще цінніше, якщо ці показники виходять за зазначені вище верхні межі варіаційного ряду); гарний показник поточного приросту; гарне очищення стовбура від сучків, мінімум до 1/3 його довжини і заростання місць відпалих сучків; відсутність косошару; крона вузька чи середньої ширини, пагони першого порядку не товсті, кут їх зі стовбуром можливо більший, до прямого, гарний стан дерева, без захворювань і ушкоджень, чи відсутність слабкий розвиток водяних пагонів на стовбурі, нормальне плодоносіння.

Для обстеження і виявлення плюсових дерев, якщо ця робота виконується не при лісовпорядженні масиву, спочатку за даними таксаційних описів підбирають ділянки високопродуктивних насаджень відповідної породи (виду) і наносять їх на схематичний план масиву. Роблять виписки даних з таксаційних описів: середній діаметр, висоту, бонітет насаджень. Необхідно робити виправлення на термін давнини лісовпорядження. Потім по рівнобіжних ходових лініях і границям ділянки проводять візуальне обстеження насаджень, виявляють і відзначають у натурі і на плані кандидатів у плюсові дерева з заповненням карток попереднього добору. Дерева підбирають з урахуванням вимог, розроблених для даної породи і району.

При великому обсязі робіт з обстеження і виявлення плюсових дерев використовують метод східчастого добору. Спочатку виявляють найбільш великі дерева. Для визначення їхньої відповідності вимогам використовують допоміжну таблицю максимальних діаметрів стовбурів, складену на підставі таблиць ходу росту для відповідної породи і класу бонітету. Мінусові дерева при цьому бракують. На другій ступені добору виділені дерева ще раз оглядають і з їхнього числа виключають незадовільний стан (суховершинні, з морозобійними тріщинами і т.п.). На третій ступені добору в кандидатів, що залишилися, визначають ряд показників якості стовбура і крони. Дерева, що не відповідають вимогам, виключають. Остання ступінь роботи — визначення плодоносіння. Після виключення незадовільних по плодоносінню дерев інші зараховують у плюсові.

Коштовні, але незадовільні по плодоносінню дерева варто також оформити і зберегти як плюсові для їхнього подальшого вивчення і можливості використання шляхом вегетативного розмноження при плантаційному лісовирощуванні і як запильників на лісонасіневих плантаціях.

У нагірних дібровах центрального лісостепу кращі для промислового розведення плюсові дерева відрізняються могутнім ростом з перевищенням середніх показників деревостану по діаметрі на 30—60 %, по висоті на 10—15 %; добре вираженим до самої вершини зовсім прямим повнодеревним стовбуром; із кроною рівномірно розвитий, утвореними нетовстими гілками; довжина живої крони 40—45 % і не більш 50 % від висоти дерева; середня ширина крони 30—40 % від висоти дерева, кут гілок зі стовбуром близький до прямого і не менш 50° на середині крони. Стовбур одиночний, строго вертикального росту, прямостовбурний, добре очищений від сучків; довжина безсучкової частини стовбура (з відмерлими і відпалими суками) не менш 40 % висоти дерева; з цілком зарослими відпалими гілками не менш 20 %. Водяні пагони по стовбурі відсутні чи незначно розвиті. Ушкодження і вади стовбура (морозобійна тріщина, гребінь, нарости, сухобокість та ін.) відсутні. Стан дерева відмінне, мінімум задовільне.

У зв'язку зі значним погіршенням стану дібров регіону від багатьох зовнішніх причин у ряді випадків погіршений і стан окремих дубів, що мали відмінні ріст і якість, дуже коштовних по генотипі. Такі дерева варто відібрати і зробити щеплення черешків від них, щоб врятувати від утрати носіїв кращого генофонду наших дібров. Дерево повинне добре плодоносити.

1.5 Складання документації на плюсове дерево дуба звичайного.

Добір, оформлення в натурі і складання документації плюсових дерев і насаджень роблять, керуючись “Указівками про порядок добору й обліку плюсових дерев і насаджень, постійних лісонасінневих ділянок і плантацій у лісовому господарстві”. Відповідно до Вказівок селекційну оцінку і добір роблять проектні організації і лісові науково-дослідні організації. У господарствах, де ці організації не працювали, виявлення і попередній добір кандидатів у плюсові дерева і насадження роблять фахівці лісогосподарських підприємств.

Виявлення плюсових дерев провадять постійно під час проведення всіх лісогосподарських заходів.  На кожне дерево, що є кандидатом до  плюсового,  заповнюють картку попереднього добору,  в якій вказують загальну характеристику кандидата, порядростучих дерев і всього насадження, де знайдено дерево-кандидат. Вказується місцезнаходження дерева у вигляді плану з прив’язкою до просік та доріг.

     Постійно діючою  комісією, яку очолює головний  лісничий об'єднання, проводиться  огляд та атестація  або  вибраковка  попередньо відібраних особин.  До складу комісії входять  п'ять членів: головний лісничий  об'єднання лісового господарства,  спеціалісти  зонального НДІ, лісонасінневої  станції, лісничий лісництва і  лісник даного обходу, які повинні  бути присутні на місці обстеження.

     На кожне  атестоване  дерево  заповнюється  паспорт у 5 екземплярах. Один екземпляр  паспорта залишається в лісництві. Решту екземплярів передають  у  Держкомлісгосп України,  У  НДІ лісного господарства і  лісомеліорації,  до відповідних  обласних об'єднань, і до контрольно-насінневої  станції.  Всі  плюсові  дерева,  які пройшли атестацію й отримали  паспорти,  вносяться до  державного  реєстру, складання якого  покладається  на УНДІЛГА.  Один екземпляр  реєстру знаходиться в Держкомлісгоспі  України,  а  виписки  направляються  до контрольно-насінневої станції.

           Картка попереднього добору плюсового  дерева