Перспективи селекції Morus nigra L. на декоративність методом індукованої поліплоїдії

 

 

Національний університет біоресурсів і природокористування  України

 

Навчально-науковий інститут лісового і

 садово-паркового господарства

 

Кафедра дендрології та лісової селекції

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ЛІСОВОЇ СЕЛЕЦІЇ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 2 курсу 2 групи

Гайворонська Олександра Ігорівна

Перевірив_____________________

Захист курсової роботи___________

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2014 
Зміст

Вступ 
РОЗДІЛ І.

Селекція Quercus robur L. на декоративність методом добору. 
1.1. Загальна характеристика виду і його внутрішньовидових таксонів та їх господарське значення…………………………………………………………………..5 
1.2. Добір як метод селекції, види добору та їх мета..…………………………...........9 
1.3. Селекційні категорії дерев та їх характеристика…………………………...........11 
1.4. Вимоги до плюсового дерева дуба звичайного і основні критерії по яких проводиться добір………………………………………………………………………13 
1.5. Складання документації на плюсове дерево і оформлення його в натурі..........15

1.6  Перевірка генотипу  плюсових дерев виду Quercus robur  L. за нащадками…..19 
РОЗДІЛ ІІ.

Селекція Acer platanoides L. на декоративність методом гібридизації. 
2.1. Загальна характеристика клена гостролистого, її форми і господарське значення…………………………………………………………………………………20 
2.2. Гібридизація як метод лісової селекції…………………………………………...22 
2.3. Короткий огляд літератури з гібридизації виду Acer platanoides……………...24 
2.4. Основні принципи добору батьківських особин для гібридизації……….…….25 
2.5. Особливості цвітіння і плодоношення батьківських особин. ……………….…27 
2.6. Технологія схрещування батьківських особин…………………………………..27 
2.7. Вирощування і випробовування гібридних нащадків…………………………...29 
РОЗДІЛ ІІІ.

Перспективи селекції Morus nigra L. на декоративність методом індукованої поліплоїдії. 
3.1. Коротка характеристика шовковиці чорної, її форми і господарське значення.31 
3.2 Теоретичні основи поліплоїдії як метод лісової селекції………………………..33 
3.3. Типи поліплоїдії, класифікація та її господарське значення…………………....35 
3.4. Характеристика каріотипу шовковиці чорної, методи і схеми отримання автополіплоїдів і алотетраплоїдів у шовковиці чорної……………………………....37 
Список використаної літератури.

 

 

Вступ

Лісова селекція і генетика - наука про покращення якості і підвищення продуктивності лісів шляхом, управління спадковістю й мінливістю деревних, і чагарникових рослин.

Селекцією називають процес виведення нових і покращення існуючих сортів рослин і порід тварин. Сучасна селекція застосовує добір, користуючись при створенні вихідного матеріалу гібридизацією, поліплоїдією й мутагенезом.

Наука, яка вивчає закономірності спадковості й мінливості називається генетикою. Закономірності спадковості і мінливості рослин, встановлені і розроблені генетикою, становлять основу селекційної роботи по виведенню нових сортів. Генетика використовує для узагальнення і встановлення закономірностей спадковості й мінливості фактичний матеріал, отриманий селекцією в процесі створення сортів.

Підвищення продуктивності, покращення якісного складу та прискорення росту лісів із широким використанням у лісівництві селекційно-генетичних методів стає головною задачею та програмою сучасної лісогосподарської діяльності. Розробки перспективного асортименту видів та сортів деревних рослин для лісів та озеленення сучасних і майбутніх індустріальних міст – одне з найактуальніших завдань сучасності.

Велике значення для вирішення цієї задачі має вирощування високопродуктивних насаджень дуба звичайного, клена гостролистого та шовковиці чорної.

Дуб звичайний має велике господарське значення. Особливу цінність представляє його важка і міцна деревина зі світлим чи темно-бурим ядром і вузькою світлою заболонню. Попит на неї практично необмежений. У меблевій промисловості високо цінується деревина дуба, що пролежала на дні лісових рік і відома за назвою чорного мореного дуба. Дуб досить стійкий в умовах промислового середовища і здавна цінується в озелененні. Тому в курсовій роботі я буду проводити селекцію дуба звичайного методом добору на декоративність.              

            Клен звичайний - Медоносна, деревинна, харчова, кормова, фарбувальна й декоративна рослина. Попіл клена гостролистого містить багато поташу. 3 клена звичайного шляхом підсочки навесні добувають сік, з якого виготовляють безалкогольні напої, кленовий сироп. Клен є джерелом для добування таніну і галової кислоти, які використовують у науковій медицині. Він широко використовується в зеленому будівництві для створення масивів, груп, алей, вуличних насаджень, узлісь; його висаджують уздовж доріг. У клена звичайного відомі такі декоративні форми: строкатолиста, розсіченолиста, з кулястою і колоноподібною кроною та інші. Клен має важливе агролісомеліоративне значення. Він занесен в асортимент державних захисних лісосмуг і в асортимент порід для колгоспних і радгоспних полезахисних насаджень

             Шовковиця чорна - дуже цінне дерево. Деревина шовковиці чорної міцна та щільна, застосовується як будівельний матеріал. Також її використовують в рукоділлі і для виготовлення музичних інструментів . Дерево шовковиці чорної відрізняється довговічністю(до 300 років).

       Кожна з цих  рослин має свої господарські  та декоративні цінності, так, що  вивчення декоративність та ширше  використання цих порід може  суттєво вплинути на народне  господарство і вигляд населених  пунктів.

 

 

Розділ 1. Селекція дуба звичайного на декоративність методом добору

1.1.Загальна характеристика дуба звичайного і його господарські значення.

Дуб звичайний (Quercus robur L.) це  літнє, могутнє, красиве дерево із широкопірамідальною чи шатровидною кроною, міцними сучками і могутнім стовбуром. Звичайно живе 400—500 років, досягаючи понад 40 м висоту і 1— 1,5 (4) м у діаметрі стовбура. У насадженнях стовбури повнодеревні і високо очищаються від сучків. При рідкому чи одиночному стоянні крона широка, розкидиста, часто низькоопущенна з гілками, що йдуть у сторону. Кора товста (у старих дерев до 10 см), у коротких подовжніх тріщинах, темно-сіра. До 20-літнього віку кора звичайно залишається гладкою і називається дзеркальною. Однолітні пагони злегка п'ятигранні, зеленувато-червонуваті зі світлими цяточками. Бруньки яйцеподібні, темніше пагонів, багато лускові, бічні скупчені в кінцях пагонів, що завершується в центрі термінальною ростовою брунькою. Листки щорічно опадаючі, перистолопатеві, 7—15 (30) см довжиною з 5—7 парами бічних округлих лопатей і більш великої, теж округлою кінцевою лопаттю. При основі листки звужені в короткий (до 8 мм)  черешок. Листки, що розпускаються, часто червонуваті чи жовтуваті, м'які, але до середини літа вони стають шкірястими, щільними, з верхньої сторони темно-зеленими, блискучими, із нижньої — матовими і світліше; іноді засіяні короткими чи волосками мають у підстави жилок борідки. Восени жовтіють чи буріють, обпадаючи утворюють пухкий шар підстилки; через наявність танінів листи розкладаються повільно.

Цвіте дуб незабаром після або під час розпускання листя.

Розмножується насінням. В перші роки життя він росте досить повільно й часто кущиться. Однак при підгоні, коли дубки мають бічне притінення і добре освітлену верхню частину крони, ріст виявляється значно більш енергійним, і до 10 років рослини досягають 2—4 м висотою. Часто, особливо в молодому віці, дуб дає 1, 2 і навіть 3 генерації повторно зростаючих пагонів, у здатності до утворення яких виявляється генетичний зв'язок біологічного ритму дуба черешкового з ритмікою його тропічних предків, що характеризуються багато циклічним ростом. З 10—15 до 60—80 років дуб росте у висоту швидко, пізніше енергія росту трохи падає, а з 150—200 років приріст зосереджується на потовщенні стовбура й збільшенні крони. Починаючи з 100—150 років дуб щорічно скидає наприкінці літа частину гілок, регулюючи тим самим обсяг крони.

Дуб утворить могутню глибоку стрижневу кореневу систему, що проникає всередину до 5 м і більш на піщаних, супіщаних і суглинних свіжих ґрунтах. На ґрунтах підвищеного ґрунтового зволоження коренева система стає поверхневою. На ґрунтах із великим змістом каменів дуб утворить якірну кореневу систему.

Могутня коренева система забезпечує високу вітростійкість дуба. При зростанні на волі дуб починає плодоносити з 10—20 років, у насадженнях — з 40—60;плодоносить до глибокої старості. У кращих умовах місцезростання врожайні роки настають через 2—3(1) роки, у найменш через 10 років і більш. Хоча дуб - дерево однодомне, у нього зустрічаються типові чоловічі екземпляри, так само як біотипи з більш стійким і рясним плодоносінням.

Дуб добре відновляється поросллю від пня, і навіть у віці 150 років близько 70 % пнів здатні утворювати порослеві пагони. Дерева порослевого походження менш довговічні, чим насінного, але плодоносити починають раніш.

Дуб звичайний також зростає в Карпатах, Криму . Таке поширення дуба вказує на те, що він є деревом помірного клімату. Дорослі особи досить зимостійкі й здатні переносити без ушкоджень зимові морози до —30 °С й нижче. Молоді дерева менш стійкі до морозів.

Розрізняють ранню й пізню форми дуба звичайного. Дуб пізній розпускається й цвіте в середньому на 2 тижні пізніше дуба раннього. Вегетацію він завершує також пізніше і нерідко зимує з не опалими відмерлими, бурими листами. У порівнянні з раннім дубом пізній рідше й слабкіше ушкоджується пізніми весняними заморозками, що на значній частині ареалу забезпечує його кращі ріст і плодоносіння. У дуба раннього молоді пагони й квітки навесні частіше ушкоджуються заморозками, але в цілому цей фенологічний різновид більш зимостійкий. У північній частині ареалу дуба найбільшої зимо - і морозостійкі, кращими показниками росту і плодоношення характеризується фенологічна форма, проміжна між типовою ранньою й пізньою. Ранній дуб тут звичайно страждає від весняних заморозків, пізній же частіше й сильніше ушкоджується зимовими морозами і, крім того, у цієї фенологічного різновиду систематично не визрівають жолуді. Тому як у природних насадженнях, так і в культурних посадках дуба в північної границі його ареалу ранній дуб зустрічається значно рідше проміжної фенологічної форми, а пізній узагалі представлений одиничними особинами.

Дуб — світлолюбний. Тому з'явившись під пологом насадження дубовий самосів уже у віці 2—3 років починає випробувати світлове голодування, припиняє ріст, перетворюється в так називані “стирчаки”, а потім у масі гине. Вирослі в насадженнях дорослі дерева при їхній освітленості звичайно утворять на стовбурах численні порослеві пагони (“вовчки”), що нерідко веде до суховершинності і відмирання крони.

Дуб дуже вимогливий до родючості ґрунту — типовий еутроф. Найбільш продуктивні деревостан із запасом деревини в 800 м3/га і більш він утворить тільки на ґрунтах родючих, нормального зволоження: на добре аерованих сірих лісових суглинках, деградованих чорноземах і на буроземах у горах, а також на алювіальних ґрунтах у заплавах великих рік, де він зосереджується на підвищених грядах.

Тому що ареал дуба характеризується великою різноманітністю лісорослинних умов, його популяції екологічно дуже різнорідні і дуб утворює цілий ряд екотипів — кліматипів і едатипів.

Дуб звичайний — основна лісоутворююча порода широколистяних і хвойно-широколистяні ліси України і Західної Європи. У своєму ареалі він утворить як чисті діброви, так може виростати спільно з багатьма деревними породами. Південніше по вододілах він утворить змішані ліси з ялиною європейської, а деревостан з ялиною сибірської, ялицею сибірської і модриною сибірської; ще південніше — створює смугу широколистяні лісів із своїм пануванням, а по південній границі ареалу утворить невеликі урочища по, ярам, балкам і в заплавах рік. На більшій частині ареалу до дуба звичайно домішано сосну звичайна, осика, береза повисла, липа дрібнолиста, ясен звичайний, клен гостролистий, в'язові. У степовій зоні дуб утворить низькопродуктивні, низькоповнотні дубняки з ярусом із терну, скумпії і вишні чагарникової. На солонцях і деградованих солонцях зустрічаються низькостовбурні дубняки за участю клена польового й татарського, в'яза граболистого і груші звичайної.

Господарське значення дуба звичайного винятково велике. Особливу цінність представляє його важка і міцна деревина зі світлим чи темно-бурим ядром і вузькою світлою заболонню. Попит на неї практично необмежений. У меблевій промисловості високо цінується деревина дуба, що пролежала на дні лісових рік і відома за назвою чорного мореного дуба. У дубовій корі містяться дубильні речовини, широко застосовувані для дублення шкір, жолуді йдуть на корм свиням і використовуються для виготовлення сурогату кави. Дуб є головною деревною породою в степовому й полезахисному лісорозведенні, у змішаних, широколистяних лісах і в лісостепу він широко використовується для створення лісових культур. Дуб досить стійкий в умовах промислового середовища і здавна цінується в озелененні.

 

1.2. Добір, як метод селекції.  Види штучного добору та їх мета.

   Покращення деревних порід  шляхом виявлення, відбору та  розмноження цінних популяцій  і форм являється основним  методом лісової селекції.

   Штучний добір дає добрі  результати, якщо він застосовується  до рослин, які до цього зовсім  не піддавалися, або мало піддавалися селекційній обробці, тобто у різно виражених диких популяцій. До таких рослин відноситься більшість видів лісових дерев.