Розроблення заходів, направлених ні підвищення техніко-економічного рівня підприємства й економічної ефективності виробництва

В курсовій роботі рекомендується використати метод орієнтований на забезпечення максимального прибутку.

В першу чергу необхідно  встановити залежність між ціною на одиницю продукції та попитом на продукцію, тобто рівняння “кривої попиту”. Для встановлення рівняння “кривої попиту” доцільно використати канонічне рівняння прямої, оскільки, як видно з рис. 2, залежність має лінійний характер.

Канонічне рівняння прямої має вигляд: .

 

Таким чином, щоб встановити залежність між ціною і попитом  необхідно взяти дві точки  для побудови кривої попиту і визначити параметри лінійного рівняння.

Нехай була встановлена  залежність:

N = a*Ц + в (5);

Де N – попит на продукцію (обсяг реалізації), шт.;

Ц – ціна на одиницю  продукції, грн.;

а, в – параметри  лінійного рівняння.

Прибуток (П) визначається як різниця між доходом (Д) і витратами (В):

 

П = Д – В (6);

 

Доход (Д) розраховується як добуток обсягу реалізації (N) на ціну за одиницю продукції (Ц):

 

Д = N * Ц (7);

Витрати (В) складаються  з постійних та змінних затрат:

 

В = ВЗМПЛ * N + ВПОСТПЛ (8);

Де ВЗМПЛ – змінні затрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції в плановому році, грн;

N – обсяг реалізації, шт.;

ВПОСТПЛ - постійні затрати  підприємства в плановому році, грн.

 

З формул (6), (7), (8) отримаємо:

 

П = N * Ц – ВЗМПЛ * N –  ВПОСТПЛ (9);

Підставивши у (9) замість N вираз (5) отримаємо залежність прибутку від ціни:

 

П = f (Ц) = а * Ц2 + в * Ц –  ВЗМПЛ * а * Ц – ВЗМПЛ * в – ВПОСТПЛ =

а * Ц2 + (в – ВЗМПЛ * а)Ц  – (ВЗМПЛ * в + ВПОСТПЛ) (10);

 

Необхідно визначити, при якому  значенні Ц функція П = f (Ц) (10) досягне свого максимального значення. Тобто необхідно дослідити функцію П = f (Ц) на максимум. Для цього знайдемо похідну функції П = f (Ц):

 

П’ = 2аЦ + (в – ВЗМПЛ * а) (11);

 

Як відомо функція досягає своїх  максимальних і мінімальних значень  у точках (критичні точки), в яких похідна дорівнює нулю. Тому прирівняємо вираз (11) до нуля і відшукаємо значення Ц, при якому П набуває максимального значення:

2аЦ + (в – ВЗМПЛ * а) = 0

(12);

 

 

 

 

2. ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ТЕХНІЧНОГО І ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1 Планування виробничої  програми підприємства 

 

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Виробнича програма складається  з двох розділів: плану виробництва  продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції  в натуральному виразі приводить  показники випуску продукції  визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м2, м3, шт.).

План виробництва продукції  у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий  дохід); товарна продукція; валова продукція.

Реалізованою рахують продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції QРПЛ визначається за формулою:

 

, (13)

 

де QTіПЛ – обсяг товарної продукції і-го виду в оптових цінах підприємства, див. формула (15);

∆QПзіПЛ – сальдо залишків готової  продукції і-го виду на складі підприємства на початок і кінець планового  періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 7;

∆QПвіПЛ – сальдо залишків готової продукції і-го виду, відвантаженої, але не оплаченої споживачем на початок і кінець планового періоду;

n – кількість видів товарної  продукції.

 

Розрахуємо план випуску продукції  в натуральних показниках в плановому  році (QВіПЛ). Її величину приймаємо рівною на 10…15 % відсотків більшою за плановий обсяг реалізації продукції (N):

 

, (14);

де N – плановий обсяг  продажу продукції в натуральних показниках, див. параграф 1.6.;

n – кількість видів товарної  продукції (приймаємо 1).

 

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових  одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих, відправлених на склад готової продукції підприємства), призначених для капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції  розраховується за формулою:

 

, (15);

 

де QВіПЛ – план випуску  і-го виду продукції в натуральних  показниках, див. формула (14);

Ці – оптова ціна одиниці  і-го виду продукції, див. формула (12);

n – кількість видів  товарної продукції;

QП.Р.і – обсяг послуг  та робіт промислового характеру,  грн. Приймаємо рівним 20...25 % від  плану випуску продукції у  вартісних показниках (QВіПЛ * Ці);

m – кількість видів  робіт промислового характеру.

 

Валова продукція включає  вартість всієї виготовленої продукції і виконаних робіт чи послуг, в тому числі незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняних цінах.

 Обсяг валової продукції  розраховується за формулою:

 

QВАЛ=QТі+(QЗ.К-QЗ.П)+(QІ.К-QІ.П) (16);

 

де QЗ.К., QЗ.П – залишки  незавершеного виробництва у вартісному виразі на кінець і початок періоду,;

QІ.К., QІ.П. – залишки  інструментів і оснастки власного  виробництва на кінець і початок  періоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Планування виробничої потужності підприємства

 

Виробнича потужність підприємства – це потенційно максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі, передбаченій на плановий період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відображає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом номенклатури.

Діючу потужність характеризують декілька показників: потужність на початок планового періоду (вхідна); потужність на закінчення планового періоду (вихідна); середньорічна потужність.

Середньорічна потужність (МС.Р.) обчислюється як середньозважена величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного  приросту і відніманням середньорічного вибуття потужностей, тобто за формулою:

 

, (17);

 

де МП – вхідна виробнича  потужність;

∆Мі – приріст (“+”) або вибуття (“–”) виробничих потужностей в і-му місяці;

і – номер місяця.

При цьому вихідна потужність (яка  буде вхідною в наступному році) розраховується за формулою:

 

(18);

 

2.3 Розрахунок балансу  часу при плануванні виробничої  програми

 

На виробничу програму в основному впливає фонд часу роботи виробничого обладнання, який залежить від режиму роботи підприємства. Планування фонду робочого часу (ФРЧ) здійснюється з метою визначення кількості робочих днів (годин), що будуть фактично відпрацьовані одним працівником або одиницею обладнання протягом планового року. Визначення планового ФРЧ здійснюється у табличній формі:

 

Таблиця 1 - Баланс робочого часу на  2012 рік

 

№ п/п	Показник	Фонд часу
		працівника	підприємства
1	2	3	4
1.	Загальна кількість  календарних днів	365	365
2.	Кількість неробочих  днів: в т. ч. святкових вихідних	10 104	10 104
3.	Кількість календарних робочих  днів (номінальний фонд робочого часу)	251	251
4.	Невиходи на роботу, всього: чергові і додаткові  відпустки відпустки по вагітності виконання державних  обов’язків через хворобу навчання неявка з дозволу  адміністрації прогули простої	38 26 - - 12 - - - -	1 1 -
5.	Корисний ФРЧ	213	250

 

Продовження таблиці 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Розрахунок завантаженості виробничого обладнання

 

Після розрахунку цехових планів виробництва визначають ступінь відповідності виробничій програмі кожного робочого місця та його виробничої потужності. Вирішення цієї задачі складається з розрахунку дійсного фонду часу роботи обладнання та часу, необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. В результаті порівняння цих величин визначають: коефіцієнт завантаження обладнання; пропускну спроможність обладнання; резерв або дефіцит обладнання.

Для галузей з безперервним процесом виробництва коефіцієнт завантаженості машин, обладнання визначається як відношення річного обсягу випуску продукції  до суми добутків добової продуктивності роботи одиниці обладнання на річний фонд часу роботи одиниці обладнання:

 

(19);

 

де QВПЛ – виробнича  програма по і-му агрегату в натуральних  показниках або річний обсяг випуску  продукції, див. формула (14);

МС.Р. – середньорічна  потужність, див. формула (17);

– коефіцієнт використання фонду робочого часу, розраховується як відношення корисного фонду робочого часу підприємства до номінального, див. табл. 1;

 

 

 

          2.5 Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

 

2.5.1 Планування потреби  в матеріально-технічних ресурсах

 

Основне виробництво - потреба  в сировині та матеріалах для випуску  готової продукції при встановлених нормах їх витрат розраховують методом прямого рахунку. Якщо один і той самий вид матеріалу використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в ньому обчислюється за формулою:

, (20);

 

де НQi – норма витрати  матеріалу на виготовлення одиниці  і-ї продукції,;

QВПЛ – обсяг виробництва  і-го виду продукції в плановому  періоді, див. формула (14);

n – кількість видів  продукції, для виготовлення якої  використовують даний матеріал.

Незавершене виробництво  – потреба в матеріалах для  виконання плану незавершеного  виробництва розраховується з врахуванням  тривалості виробничого циклу і  планового випуску продукції визначається за формулою:

 

, (21);

 

де QЗ.К.ПЛ – обсяг незавершеного  виробництва на кінець планового  періоду в натуральних показниках;

QЗ.П.ПЛ – очікуваний  обсяг незавершеного виробництва  на початок планового періоду  в натуральних показниках;

n – кількість найменувань  продукції незавершеного виробництва.

Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється з врахуванням специфіки їх використання за формулою:

 

(22);

 

де Нм – норма витрат мастильних матеріалів на одну станко-годину роботи даного обладнання;

Nо – кількість працюючих одиниць обладнання,;

ФРЧКОР.П.ПЛ – корисний фонд робочого часу підприємства в  плановому році, днів, див. табл. 1;

kз – коефіцієнт  змінності обладнання або кількість  змін роботи підприємства;

tз – тривалість  робочої зміни, год., див. вихідні  дані,.

 

При розрахунку потреби  в інструменті спочатку визначається їх номенклатура, а потім по кожному  виду необхідний час роботи.