Розроблення заходів, направлених ні підвищення техніко-економічного рівня підприємства й економічної ефективності виробництва

 

ЗМІСТ

Вступ

1. Зміст та порядок розробки плану технічного і організаційного розвитку підприємства, підвищення ефективності підприємства.

1.2 Аналіз зовнішнього  середовища підприємства

1.3 Сегментація ринку

1.4 Вивчення ємності  ринку підприємства

1.5 Оцінка конкурентноздатності товару підприємства

1.6 Планування ціни  на товар підприємства

2. Виконання плану  технічного і організаційного  розвитку підприємства.

2.1 Планування виробничої  програми підприємства

2.2 Планування виробничої  потужності підприємства

2.3 Розрахунок балансу часу при плануванні

виробничої програми

2.4 Розрахунок завантаженості  виробничого обладнання

2.5 Планування матеріально-технічного  забезпечення

підприємства

2.5.1 Планування потреби  в матеріально-технічних

ресурсах

2.5.2 Баланс матеріальних ресурсів підприємства

2.6 Планування праці  і персоналу на підприємстві

2.6.1 Планування росту  продуктивності праці

2.6.2 Визначення планової  чисельності робітників та 
керівників для виконання виробничої програми

2.7 Планування фонду  заробітної плати на підприємстві

3. Розроблення заходів,  направлених ні підвищення техніко-економічного  рівня підприємства й економічної  ефективності виробництва.

3.1 Планування зниження  собівартості продукції

по окремим техніко-економічним  факторам

3.2 Планування доходів і надходжень

3.3 Фінансовий план  підприємства

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      

      ВСТУП

 

Можливість планування як конкретного виду діяльності обумовлена природою підприємства та визначається загальними умовами господарювання. Поняття "планування діяльності підприємства" має два аспекти. Перший — загальноекономічний, з точки зору загальної теорії підприємства. Другий — конкретно-управлінський, з погляду функцій менеджменту.

3 загальноекономічної точки зору планування розглядається як механізм, що замінює ціни та ринок у внутрішньому середовищі підприємства. У межах ринкової системи господарювання головним координатором дій її учасників є ціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців і покупців обсяги та способи виробництва й споживання товарів. Підприємство як учасник ринкової системи також вимушене підкорятися ціновому механізму, закону попиту і пропозиції, оскільки воно не має можливості скасувати їх дію. Але у внутрішньому середовищі кожного підприємства механізм цін витіснений свідомими діями та авторитетними рішеннями власників та менеджерів. Керівники свідомо визначають головні напрямки внутрішньої діяльності підприємства. Підприємство ґрунтується на системі планових рішень. Поведінка та діяльність працівників визначаються та контролюються керівництвом підприємства.

Характерною особливістю  планування як системи свідомих рішень є те, що воно витісняє ринок у внутрішній діяльності підприємства. Це зумовлено такими двома моментами.

По-перше, обмежена величина підприємства дає змогу контролювати дії, що відбуваються в ньому, і таким  чином максимально зменшувати невизначеність ринкового середовища та його негативні  наслідки.

По-друге, використовуючи планування, підприємство позбавляється тих витрат, які пов'язані з купівлею та продажем.

Управлінський аспект планування випливає безпосередньо з природи менеджменту. За його допомогою можна визначити реальність цілей підприємства, співвідносячи їх з наявними або необхідними для досягнення цих цілей ресурсами. Планування як "внутрішньо організаційна інституція" допомагає відповісти на такі важливі питання:

Один із класиків менеджменту  А. Файоль зазначав: "Управляти —  це передбачити", а "передбачити  — це вже майже діяти".

Планування — це не просто уміння передбачити усі необхідні дії. Це також спосіб передбачити проблеми, що можуть виникнути, а отже, і можливість їх успішно вирішити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗМІСТ ТА ПОРЯДОК РОЗРОБКИ ПЛАНУ ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

 

1.1 Аналіз зовнішнього середовища підприємства

 
Функціонування підприємства в ринкових умовах неможливе без комплексного аналізу факторів зовнішнього середовища, які впливають на його діяльність. До таких факторів, які не є контрольованими підприємством, відносять: технологічні (рівень розвитку НТП); міжнародні (вплив міжнародного ринку товарів); економічні (вплив інфляції, рівень зайнятості, стабільність національної валюти); політичні (законодавство країни ринку, урядові постанови укази президента); соціально-культурні (відношення до підприємства різних груп населення); ринкові (можливість проникнення на ринок, розподіл сегментів, перспектива розвитку ринку та його структури); конкуренти (умови, що домінують на ринку товарів, можливість співіснування, тощо).

Для оцінки загроз та можливостей  впливу перерахованих факторів М.Х. Мескон та М. Альберт пропонують перелік  загроз та можливостей, з якими підприємство зустрічається у зовнішньому  середовищі.

Вплив зовнішнього фактора  на підприємство розраховується за формулою:

(1);

де  - оцінка впливу зовнішнього фактора на діяльність підприємства;

kФ - коефіцієнт, який  враховує важливість впливу зовнішнього  фактора;

Y – значення впливу  зовнішнього фактора на діяльність  підприємства, обирається самостійно.

Значення “Y” М. Мескон рекомендує приймати в межах (-50...+50).

Вплив зовнішніх факторів на діяльність підприємства визначається по шкалі Ф. Хедоурі (рис 1.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1.2 Сегментація ринку

 

Підприємство при плануванні свого місця на ринку повинно  орієнтуватись на його окремий сегмент – групу споживачів, які зайняті пошуком однотипних товарів та згодні їх купити.

Сегментація здійснюється за наступними принципами: кожен із сегментів, що розглядається має  бути чітко вираженим; вибраний сегмент  має бути досить значимим, щоб забезпечити прибуток підприємству; сегмент має бути доступним для застосування ефективних методів збуту.

В першу чергу необхідно  визначитись, хто є споживачем товару: населення чи організації. Населення  є в основному споживачем товарів  широкого вжитку (ТШВ). Сегментація тоді здійснюється за такими ознаками:

Географічна – розташування регіону, чисельність та щільність  населення, структура комерційної  діяльності, клімат, динаміка розвитку регіону, рівень інфляції, тощо.

Демографічна – стать, вік, склад сім'ї та етап її життєвого циклу, сфера діяльності, освіта, релігійні переконання, національність, тощо.

Психографічна – суспільний клас (тобто стабільні групи суспільства, яким характерні споріднені цінності, уявлення, інтереси, поведінка), спосіб життя, тип особистості.

Поведінкова – рівень знань, взаємовідносини, норми споживання, ступінь використання товару, готовність купити товар, випадковість покупки, тощо.

Організації є в основному  споживачами товарів промислового призначення (ТПП). Ознаки сегментації  ринку ТПП подібні до ознак сегментації ринку ТШВ. Відмінність полягає в тому, що ринок ТПП сегментують в основному за географічними, а також за деякими соціально-економічними ознаками: розміри підприємств-покупців, структура каналів збуту, організаційні форми торгівлі, техніка і технологія закупівель. Другорядного значення набувають демографічні, культурні та поведінкові ознаки.

Спочатку необхідно  розділити покупців залежно від  концентрації їхніх складів. Чим  ближче вони розміщені до підприємства-виробника, тим більшою буде частота поставок і ширшим асортимент товарів, які поставляються в одній пакувальній одиниці.

Демографічні ознаки сегментації ринку ТПП можуть стосуватись кількості працюючих, галузі спеціалізації, наявних ресурсів, а також демографічних особливостей осіб, що беруть участь у прийнятті рішень про купівлю.

Здійснивши сегментацію, виробник може вибрати той сегмент, на якому він буде концентрувати  свої маркетингові зусилля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Визначення ємності ринку підприємства

 

Ємність ринку – можливий об’єм реалізації на ньому товару протягом певного проміжку часу. Ємність ринку характеризується потенційною ємністю (максимально можливою) та часткою ринку. Частка ринку визначається як відношення об’єму продажу товару даного підприємства до потенційно можливої ємності ринку.

Ємність ринку розраховується на основі аналізу тенденцій розвитку галузей, які використовують даний  товар, або на основі аналізу тенденцій  реалізації товару за попередній період та екстраполяції даних на попередній період.

Загальна ємність в  натуральних одиницях визначається за формулою:

 

QРИНКУ = n1 * n2 (2);

 

Де QРИНКУ – загальна ємність ринку в натуральних  показниках;

n1 – кількість покупців  товару, чол;

n2 – кількість покупок  здійснених середнім покупцем, шт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Оцінка конкурентоздатності  товару

 

Конкурентосздатність  – це сукупність якісних та вартісних  характеристик товару, які з точки  зору покупця є суттєвими і  забезпечують задоволення конкретних потреб.

Рівень конкурентноздатності можна оцінити за допомогою системи одиничних, групових (зведених) та інтегральних показників.

Одиничний показник –  відображає відсоткове відношення дійсної  величини параметру до його величини, при якому елемент потреби  повністю задовольняється.

Груповий показник –  поєднує одиничні показники та показує ступінь задоволення потреби взагалі.

Інтегральний показник – чисельна характеристика конкурентноздатності товару, що є відношенням групового  показника за технічними параметрами  до групового показника за економічними параметрами.

Визначивши інтегральний показник, його значення порівнюють із нормативним або із значенням інтегрального показника товару-зразка і роблять висновок про конкурентноздатність товару.

До технічних параметрів конкурентноздатності товару відносять: класифікаційні параметри, які визначають належність виробу до певного виду, класу, типу продукції; конструктивні (характеристики конструкторсько-технічних рішень); нормативні (що відповідають міжнародним стандартам, правилам); ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні тощо), які демонструють відповідність товару властивостям людського комплексу; естетичні, які характеризуються єдністю змісту і форми предмета.

До економічних параметрів відносять: енергомісткість та економічність  у споживанні сировини на одиницю продукції або здійснюваної роботи; вартість сировини та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології; надійність, періодичність та вартість ремонтів, вартість запасних частин; чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної плати.

Отже для визначення інтегрального показника конкурентноздатності необхідно:

1. Визначити груповий  параметричний показник за технічними  параметрами;

Визначити груповий параметричний  показник за економічними параметрами;

Визначити інтегральний показник конкурентноздатності;

Порівняти інтегральний показник з еталоном і зробити  висновок про рівень конкурентноздатності товару.

Груповий параметричний  індекс по технічних та економічних  параметрах визначається залежністю:

(3) ;

де аі – значення впливу одиничного показника, долі одиниці;

pi – параметричний індекс.

 

Аналогічно визначається груповий параметричний індекс за економічними параметрами.

 До економічних параметрів  відносять: енергомісткість виробу, вартість ремонтів, експлуатаційні  затрати, вартість запчастин,  сервісне обслуговування.

Розраховується інтегральний показник конкурентноздатності товару (К) за формулою

(4);

 

де  - груповий індекс конкурентноздатності товару за технічними параметрами;

- груповий індекс конкурентноздатності  товару за економічними параметрами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5 Планування ціни  на товар підприємства

 

Ціна є важливим фактором, який визначає об’єми продажу та виручку  від реалізації продукції.

При плануванні ціни необхідно  досягти такого її рівня, який би забезпечив максимальний прибуток при оптимальному випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під впливом попиту та пропозиції. Однак, не виключається участь держави у регулюванні цін на певні види продукції.

Головними факторами, що впливають на формування ціни є: собівартість продукції, особливості товару, що приваблюють покупця, кон’юнктура ринку.

Існують такі методи встановлення ціни на продукцію: на основі витрат виробництва  і реалізації продукції; забезпечення беззбитковості; середні витрати  плюс прибуток; встановлення ціни орієнтованої на рівень конкуренції; поточної ціни; з орієнтацією на споживача; параметричні методи ціноутворення.