Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій

4. Об’єкти підвищеної небезпеки: Паспортизація та реєстрація

Потенційно небезпечний  об’єкт (ПНО) -  це об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

ПНО вважається об’єктом підвищеної небезпеки (ОПН) відповідного класу у випадку, якщо у ньому використовуються,  виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються одна або кілька небезпечних речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення НС.

 Нормативи порогових  мас небезпечних речовин встановлюються  Кабінетом міністрів України.

Ідентифікацію ОПН проводить  ОГД, у власності або користуванні яких є хоча б один ОПН або які  мають намір почати будівництво  такого об’єкту. У процесі ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса будь-якої небезпечної речовини з вказаних в нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин.

Держгірпромнагляд   веде Державний реєстр ОПН і видає  свідоцтво про державну реєстрацію ОПН.

Основні характеристики ризику об’єктів і територій відображаються в паспортах ризику. Ведення паспортів ризику потенційно небезпечних об’єктів, розміщених на визначений території та території в цілому, дозволяє враховувати всі джерела виникнення надзвичайних ситуацій і вторинних вражаючих факторів, оцінювати можливі втрати й збитки в результаті надзвичайних ситуацій і приймати ефективні превентивні й оперативні заходи з метою протидії їм.

Таким чином, паспорт ризику підприємства (об’єкта), що відображає поточний ступінь небезпеки об’єкта, формується з використанням ретроспективних  і поточних даних та результатів  їх аналізу. Його основна мета – підготовка всіх необхідних даних для складання ефективних превентивних і оперативних планів протидії надзвичайним ситуаціям на об’єктивному рівні.

Паспортизація ПНО – це процедура підготовки і представлення паспорта ПНО відповідно до вимог положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів, затвердженого наказом МНС.

Паспорт ПНО – документ певної форми, який містить структуровані дані про окремий ПНО. Форма паспорта ПНО повинна відповідати виду господарської діяльності окремого  об’єкту (1НС – підприємство, 2НС – вугільна шахта, 3НС – гідротехнічний об’єкт і т.п.). Форми паспортів потенційно небезпечних об’єктів розміщуються на офіційному сайті МНС України. Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п’ять років.

Під час реєстрації Державний  департамент страхового фонду документації надає кожному ПНО окремий  реєстраційний номер, який зберігається у Реєстрі до повної ліквідації небезпечного об’єкта, а також свідоцтво про  його реєстрацію.

Виключення ПНО з реєстру  проводиться у разі отримання  Держаним департаментом страхового фонду документації від осіб, які  зареєстрували небезпечні об’єкти, акта про їх ліквідацію.

Паспорт ПНО надає комплекс даних, який містить систему показників виробничої діяльності промислового підприємства. Паспорт складається із 21 розділу, розташованих у такій послідовності:

1. Довідкові дані – (назва потенційно небезпечного об’єкта, код за ЄДРПО України, галузь промисловості, відомча належність, вид діяльності, форма власності, адреса, телефон, факс, керівник (прізвище, ім’я, по батькові) тобто загальні відомості про підприємство та його реквізити.

2. Природні умови – особливості природно-кліматичних умов району, місце розташування, які можуть створювати потенційно небезпечний стан і виникнення НС, а саме:

2.1. Геологічні  явища – землетруси, виверження вулканів, зсуви, обвали, осипи, просідання лісових порід, просідання (провалля) земної поверхні, карстові провалля;

2.2. Гідрологічні  явища – високі рівні води (повінь), паводок, дощові паводки, селі, лавини, затори, вітрові нагони, низькі рівні води, ранній льодостав та поява криги на судноплавних водоймах і річках, підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення);

2.3. Морські небезпечні  явища – сильні хвилі у морі та водосховищах, зміни рівня моря, тягун у портах, ранній кригостав або припай, відрив при берегової криги;

2.4. Метеорологічні  небезпечні явища   – буревії, смерчі, шквали, сильний вітер, град, сильні дощі (зливи), снігопад, ожеледь, хуртовина, мороз, спека, туман, засуха, заморозки;

2.5. Природні пожежі -лісові, степові, польові,  торф’яні, підземні пожежі  горючих копалин;

3. Загальні дані  – площа підприємства (тис.кв.м)., вартість основних фондів підприємства, млн. грн.; загальна чисельність працівників, осіб; найбільша зміна, число осіб; санітарно-захисна зона, м; категорія з ЦЗ; ступінь хімічної небезпеки.

4. Небезпечна  сировина, продукція, допоміжні матеріали  - перелік сировини, продукції, допоміжних матеріалів, які відносяться до шкідливих чи небезпечних речовин;

- фактична добова кількість  небезпечних речовин (тонн) надається  порівняно з її програмним  значенням.

5. Небезпечні  технологічні процеси виробництва – перелік усіх технологічних процесів виробництва, технологічного обладнання, пов’язаного з ними, стан обладнання, перевищення терміну його експлуатації, режим роботи з точки зору перевантаження, небезпечні параметри ведення технологічних процесів (тиск і температура, що різко відрізняються від навколишнього середовища, підвищена вібрація, корозійна агресивність тощо).

6. Основні виробничі  будівлі і споруди – перелік будівель, споруд з характеристикою їх загального стану, ступінь вогнестійкості споруд, а також категорія вибухо- та пожежонебезпеки виробництв, які розташовані в цих будівлях, ступінь зношеності основного обладнання.

7. Основні технологічні  трубопроводи та інженерні мережі – перелік трубопроводів, якими транспортуються небезпечні речовини, а також інженерних мереж з вказанням їх основних параметрів (діаметр, довжина, тиск, температура) і загального стану трубопроводів, порушень правил експлуатації.

8. Склади небезпечних речовин — перелік складів з вказанням небезпечних речовин, що зберігаються, максимальна добова кількість небезпечних речовин; умови зберігання;

9. Ємності з небезпечними речовинами — перелік стаціонарних і пересувних ємностей, кількість небезпечних речовин у них, параметри та умови зберігання

10. Технологічні викиди шкідливих речовин — якісні та кількісні показники складу речовини, які викидаються (скидаються) підприємством в атмосферу і водойми та забруднюють довкілля, фактична кількість і дозволена з посиланням на нормативний документ;

11. Відходи виробництва - заповнюється при наявності відходів виробництва; переробка або знищення їх, складування на території підприємства, чи транспортування на полігони за межами підприємства; їх фізико-хімічна характеристика,  клас небезпеки;

12. Захисні споруди цивільної оборони, їх характеристика — інформація шодо захисних споруд цивільної оборони, їх технічна характеристика.

Додаткова інформація — про інші небезпечні або шкідливі виробничі фактори та їх джерела, які не увійшли до розділів паспорта, проте можуть спричинити виникнення аварії або НС.

Відповідальні особи — підписи фахівців підприємства, відповідальних за повний обсяг і достовірність інформації, занесеної до цього паспорта, їх посади, прізвища, дата заповнення паспорта.

При складанні паспорта ризику території (області) необхідно послідовне виконання наступних робіт:

1. Виявлення і формування переліку джерел ризику у регіоні, що враховує впливзовнішніх чинників на підвищення ризику, в тому числі можливих комбінаційнадзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

2. Аналіз кожного виду ризику й розрахунок імовірності виникнення надзвичайної ситуації певного виду в розглянутий період часу на основі конкретних умові вихідних даних.

3. Підготовка інформації  для формування регіональних  сценаріїв розвитку надзвичайних  ситуацій у регіоні (на основі аналізу даних про реалізацію різних видів ризику і розробки планів дій місцевих органів управління у різних ситуаціях).

4. Оцінка ймовірних людських  і матеріальних втрат та впливу  на навколишнє середовище можливих  надзвичайних ситуацій (розраховуються  кількісні характеристики людських  втрат І можливий збиток від  надзвичайних ситуацій; розглядаються  можливі причини і варіанти  розвитку надзвичайних ситуацій, їх вплив на навколишнє середовище  і відповідні збитки).

5. Створення паспорта ризику території (області) і практичних рекомендацій із протидії надзвичайним ситуаціям.

Типовий  паспорт  ПНО складається з розділів, в яких подається наступна інформація:

1. Загальні положення.

2. Характеристика  техногенної безпеки.

3. Характеристика  небезпечних природних явищ.

4. Стан аварійності  будинків, що постраждали від небезпечних природних явищ.

5. Перелік керівників небезпечних об’єктів, які наведені в паспорті.

6. Розподіл за  групами ризику небезпечних об’єктів, які наведені в паспорті.

Зонування територій  за ступенем небезпеки

Територія міста з урахуванням  переважного функціонального призначення  поділяється на селітебну, виробничу  і ландшафтно-рекреаційну.

Селітебна територія має таке призначення: розміщення житлового фонду, громадських будівель і споруд (в т.ч. науково-дослідних комплексів), а також окремих комунальних і промислових об’єктів, які не вимагають утворення санітарно-захисних зон; будівництво шляхів міського сполучення, вулиць, площ, парків, бульварів та інших місць загального користування.

Виробничу територію призначено для розміщення промислових підприємств і пов’язаних з ними об’єктів, комплексів наукових установ з дослідними виробництвами, комунально-складських об’єктів, споруд зовнішнього та приміського транспорту.

Ландшафтно-рекреаційна територія включає міські ліси, лісопарки, лісозахисні зони, водойми, сільськогосподарські угіддя, які разом з парками і скверами селітебної території формують систему відкритого простору.

Крім того, на територіях виділяються небезпечні  зони.

Зона можливого  небезпечного землетрусу – територія, в межах якої інтенсивність сейсмічного впливу становить сім і більше балів ( визначається за картами сейсмічного районування відповідно до ДБН).

Зона вірогідного  затоплення – територія, межі якої можуть бути вкриті водою внаслідок стихійного лиха або руйнування гідротехнічних споруд.

Зона вірогідного  катастрофічного затоплення – територія, на якій можлива загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин пошкодження або знищення матеріальних цінностей ( в першу чергу будівель і споруд), а також збитки навколишньому середовищу.

Зона можливих небезпечних геологічних явищ – територія, у межах якої передбачається виникнення небезпечних геологічних явищ, що становлять загрозу життю і здоров’ю людей, завдають збитків економіці.

Зона можливого  радіоактивного забруднення - територія або акваторія, на якій є можливим забруднення поверхні ґрунту, будівель і споруд, атмосфери, води. продуктів харчування радіоактивними речовинами, яке може викликати перевищення нижнього критичного значення доз опромінення населення.

Зона можливого  хімічного зараження – територія. В межах якої внаслідок пошкодження або руйнування ємностей з хімічно небезпечними речовинами можливий викид в довкілля цих речовин в концентраціях або кількостях, які становлять загрозу для людей , тварин і рослин впродовж певного періоду.

Зона можливих руйнувань – територія міст. Інших населених пунктів і ОГ, на якій можливе виникнення надмірного тиску у фронті повітряної ударної хвилі, який складає 30 кПа і більше, а також сейсмічний вплив, що спричиняє руйнування будівель, споруд, комунікацій.

Зона можливого  утворення завалів – частина зони можливих руйнувань, яка включає ділянки розташування будівель і споруд з прилеглою до них місцевістю, де слід очікувати обвалення будівельних конструкцій та утворення завалів.

Позаміська зона – територія, розташована за межами зон можливих руйнувань, можливого радіоактивного та хімічного забруднення, вірогідного кас трофічного затоплення,  і може бути використана для евакуації населення.

Можливе часткове або повне  накладання двох і більше зон можливої небезпеки. На такі території запобіжні  заходи проводяться від усіх видів  небезпек відповідно до накладених зон.

 

Висновки

Інфраструктура системи  моніторингу, її складові, системоутворюючі та уніфіковані компоненти створюються на підставі відповідних технічних завдань і проектів, затверджених у встановленому порядку. Такі технічні завдання і проекти підлягають реєстрації в Мінекоресурсів.

До причин, які породжують надзвичайні ситуації, слід віднести:

- стихійні явища, особливо  небезпечні інфекції;

- вплив зовнішніх природних чинників, які призводять до старіння або корозії матеріалів конструкцій, споруд, зниження їх фізико-механічних показників;

- проектно-виробничі дефекти  споруд (помилки при проведенні  пошукових робіт та проектуванні, неякісне виконання будівельних  робіт, низька якість будівельних  матеріалів та конструкцій, порушення  у технології виготовлення  та  будівництва).