Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій

Зміст:

 

Вступ……………………………………………..………………………..3

1. Системи моніторингу небезпек: Мета і завдання………………..6

2. Територіальний моніторинг НС……………………………………11

3. Галузевий моніторинг довкілля та його основні показники……..15

4. Об’єкти підвищеної небезпеки: Паспортизація та Зонування….17

Висновки…………………………………………………………………..26

Список  літератури………………………………………………………29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Природно-техногенна ситуація в Україні залишається напруженою, а в ряді її складових і в  окремих регіонах країни – загрозливою. Моніторинг природної та техногенної безпеки впродовж останніх років підтверджує це. У цьому аспекті набувають своєї практичної ваги питання прогнозування та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Досвід підтверджує, що необхідно насамперед проводити постійний моніторинг найнебезпечніших об'єктів.

 Конституцією України визнано що найвищою соціальною цінністю є безпека людини її життя і здоров’я. Кожен громадянин України має конституційне право на безпечне для життя  і здоров’я довкілля. Дані конституційні права і свободи людини та суспільства в цілому є об’єктами національної безпеки держави.

Як свідчить багаторічний досвід, без урахування даних моніторингу  і прогнозування НС неможливо  планувати розвиток територій, приймати рішення на будівництво промислових  і соціальних об’єктів, розробляти програми і плани з попередження та ліквідації можливих НС.

Від ефективності і якості проведення моніторингу та прогнозування  залежить ефективність і якість програм, планів, прийняття рішень щодо запобігання  та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Необхідно підкреслити, що якість моніторингу і прогноз надзвичайних ситуацій значною мірою впливає  на ефективність діяльності у сфері  зниження ризиків їх виникнення і зменшення їх масштабів.

Указом Президента України  від 9 лютого 2001 року № 80 "Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" визначено: "Вважати, що запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ефективна ліквідація їх наслідків є одним з головних пріоритетів у діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади".

Діяльність із моніторингу  та прогнозування НС природного і техногенного характеру є багатоплановою. Вона здійснюється багатьма організаціями (установами) з використанням різноманітних методів і засобів. Наприклад, сейсмічні спостереження і прогноз землетрусів у країні здійснюється системою сейсмологічних спостережень і прогнозу землетрусів, до якої входять установи і системи спостереження Національної академії наук, МНС, Міністерство оборони України і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Моніторинг і прогноз  подій метеорологічного характеру  здійснюється установами Держкомгідромету, який, крім того, здійснює моніторинг  стану і забруднення атмосфери, води і ґрунту.

Важливу роль у справі моніторингу  відіграє Міністерство екології та природних ресурсів України, яке здійснює загальне керівництво державною системою екологічного моніторингу.

Організаційна інтеграція суб'єктів  системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Міністерство екології та природних ресурсів України.

З метою диференційованого  підходу до планування запобіжних заходів  здійснюється зонування територій  країни, регіонів, міст і населених  пунктів за територіями природного і техногенного ризиків.

До складу виконавців зазначених програм суб'єкти системи моніторингу  можуть залучати підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Суб'єкти системи моніторингу - центральні органи виконавчої влади погоджують з Мінекоресурсів розроблені ними проекти нормативно-правових актів та нормативних документів з питань проведення моніторингу довкілля.

Надзвичайна ситуація техногенного і природного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи будь-якому об’єкті. Розташованому на ній, або спричинене аварією, катастрофою, стихійним явищем чи іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело або може призвести до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Класифікація надзвичайних ситуацій на території України за походженням здійснюється відповідно до Державного класифікатора НС, затвердженого  в 2001 році.  Метою класифікації НС є створення ефективного механізму  оцінювання події, що відбулася чи може відбутися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Системи моніторингу небезпек: Мета і завдання

Сутність і призначення  моніторингу та прогнозування полягають  у спостереженні, контролі і передбаченні небезпечних процесів та явищ природи, техносфери, зовнішніх дестабілізуючих  чинників (збройних конфліктів, терористичних  актів тощо), які є джерелами  надзвичайних ситуацій, а також динаміки розвитку ситуацій, визначення їх масштабів з метою вирішення завдань щодо запобігання та організації ліквідації лиха.

Міністерство охорони  здоров'я через територіальні  санітарно-епідеміологічного нагляду  організовує та здійснює соціально-гігієнічний  моніторинг і прогнозування у  цій сфері.

Моніторинг стану техногенних  об'єктів і прогноз аварійності  здійснюють Держтехнагляд, Держатомрегулювання, а також наглядові органи у  складі центральних органів виконавчої влади, у тому числі і МНС.

Методичне керівництво  та координація діяльності системи  моніторингу і прогнозування  НС на державному рівні здійснюється МНС, зокрема управлінням прогнозування, яке   в перспективі має перетворитися на Службу прогнозування. Прогноз ризиків НС на території країни в цілому здійснює МНС у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до викладеного  вище, основними завданнями центральних  і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, установ  і організацій, які беруть участь у моніторингу довкілля, несприятливих  та  небезпечних природних явищ і процесів, у прогнозуванні НС природного і техногенного характеру  є:

• створення, постійне удосконалення і розвиток на всіх рівнях відповідних систем (підсистем, комплексів) моніторингу навколишнього середовища, прогнозування НС природного і техногенного характеру;
• оснащення організацій та установ, які здійснюють моніторинг і прогнозування, сучасними технічними засобами для вирішення покладених на них завдань;
• координація робіт установ і організацій на всіх рівнях щодо збору та обліку інформації про результати спостереження та контролю за станом навколишнього середовища;
• координація робіт галузевих і територіальних органів нагляду щодо збору та обміну інформацією про результати спостереження та контролю за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах;
• створення інформаційно-комунікаційних систем для вирішення завдань моніторингу і прогнозування НС; 
• створення інформаційної бази про джерела НС та їх масштаби;
• удосконалення нормативно-правової бази моніторингу і прогнозування;
• визначення органів, уповноважених координувати роботу установ та організацій, які вирішують завдання моніторингу і прогнозування;
• забезпечення, із встановленою періодичністю, подання даних моніторингу і прогнозування НС, відповідних аналізів про зростання небезпеки і загрози та пропозицій щодо їх зниження;
• -своєчасний розгляд даних моніторингу і прогнозування НС, запровадження необхідних заходів щодо зниження небезпеки і загрози, відвернення НС, зменшення їх можливих масштабів, захист населення і територій у разі їх виникнення.

Державна система  екологічного моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) – це система спостережень, збору, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. 

Система моніторингу - це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої  є захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства; збереження природних екосистем; запобігання кризовим змінам екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям. Вона є складовою національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн.

Створення і функціонування системи моніторингу з метою  інтеграції екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, ґрунтується на таких принципах:

• узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових;
• систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об'єктами, що впливають на нього;
• своєчасності отримання, комплексності оброблення та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в системі моніторингу;
• об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозованої екологічної інформації та оперативності її доведення до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення України, зацікавлених міжнародних установ та світового співтовариства.

Систему моніторингу спрямовано на:

• підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;
• підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;
• підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;
• сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.   

Урядова інформаційно-аналітична система з питань надзвичайних ситуацій  ( УІАС НС)

 Урядова інформаційно-аналітична  система створена Постановою Кабінету Міністрів  України 7.04.1995. Її  метою    є вдосконалення заходів, що здійснюються органами виконавчої влади у галузі техногенно-екологічної  безпеки,  запобігання  надзвичайним ситуаціям.

УІАС НС вирішує завдання обробки, аналізу та надання керівництву  органів виконавчої влади повної та достовірної інформації щодо НС при ліквідації їх наслідків, а також  прогнозування та моделювання виникнення та розвитку НС.

     Основними   завданнями   Урядової    інформаційно-аналітичної системи є:

    - поліпшення організації державного  управління  надзвичайними ситуаціями, а саме:

     1)  своєчасне  забезпечення  Уряду достовірною  інформацією, необхідною для підготовки  рішень  Кабінету  Міністрів  України  з питань  запобігання,  пом'якшення,   локалізації   та   ліквідації наслідків  надзвичайних  ситуацій,  а  також  створення  умов  для оперативного координування ним дій  органів  державної  виконавчої влади у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

     2) об'єднання і вдосконалення існуючих відомчих  систем  щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

     3) проведення  регулярного  системного  аналізу  найважливіших подій, їх чинників та наслідків, а також багатомірної інтегрованої оцінки факторів і умов,  що  впливають  на  розвиток  надзвичайних ситуацій;

     4) створення  і  впровадження  нових  технологій  контролю за об'єктами  підвищеного  ризику  з  урахуванням  їх  взаємозв'язку, впливу гідрометеорологічних умов та стихійного лиха,  суб'єктивних та інших факторів;

     5)  розроблення   і   впровадження   територіальної   системи моделювання техногенно-екологічного  та     епідеміологічного навантаження на відповідну територію та  зменшення  невиправданого паралелізму у діях і програмах щодо надзвичайних ситуацій;

     6) систематизація існуючих  розробок  у галузі  надзвичайних ситуацій;

     7)  координація робіт у рамках   державного   моніторингу, пов'язаних  із  застосуванням єдиної  нормативної та  довідкової документації;

    - створення і впровадження на загальнодержавному, регіональному та  місцевому рівнях  геоінформаційних  систем  для   прогнозного моделювання надзвичайних ситуацій;

     - розроблення   та  впровадження  механізму   для   забезпечення надходження   до   Урядової    інформаційно-аналітичної    системи необхідних даних від   міністерств  та  інших  центральних   органів державної виконавчої  влади;