Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій

УІАС НС призначена для  інформаційно-аналітичної підтримки  процесів підготовки, прийняття та контролю управлінських рішень стосовно надзвичайних ситуацій (НС).

За допомогою УІАС НС вирішуються  наступні завдання:

• інформування та моніторинг;
• аналіз та прогнозування;
• планування заходів і підготовка рішень;
• контроль за виконанням рішень та заходів.

 

2. Територіальний моніторинг НС

Органи виконавчої влади  України і місцевого самоврядування з метою запобігання НС здійснюють такі заходи:

• визначають найважливіші напрямки у сфері запобігання НС, які вимагають розробки нормативно-правових актів та внесення змін і доповнень до існуючих документів
• організовують моніторинг і прогнозування НС, аналіз та управління ризиком НС природного і техногенного характеру, розробку паспортів безпеки територій, потенційно небезпечних об’єктів (ПНО);
• створюють і здійснюють підготовку та утримання в готовності органів управління  сил і засобів до дій у НС;
• організовують розробку і реалізацію комплексу превентивних заходів за всіма напрямками запобігання НС;
• організовують підготовку керівного складу органів управління і населення до дій у разі загрози і виникнення НС;
• організовують систему оповіщення та інформування населення у НС;
• організовують взаємодію органів управління підсистем єдиної системи ЦЗ;
• створюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для запобігання і та ліквідації наслідків НС;
• організовують і здійснюють державний нагляд і контроль у сфері ЦЗ.

Мережа спостереження  і контролю уражуючих чинників техногенних НС

З метою своєчасного захисту  населення і території від  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання  та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до статей 9 та 15 Закону України "Про захист населення і територій від  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) і постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998р. № 1198 (1198-98 - п) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" наказом МНС за № 186 від 06.08.2002р. була введена в дію "Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки".

Ця методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної  обстановки та хімічної обстановки у  разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У межах цієї Методики введені  такі терміни:

• зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту;
• пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;
• диспетчерська служба - передбачений штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами однієї або декількох осіб (далі - черговий об'єкта);
• радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами;
• розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційного та хімічного становища.

Для ПРХС відповідно до конкретних завдань, які уточнюються на період спостережень, завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності.

Для виконання окремих  завдань ПРХС за рахунок суб’єкта можуть оснащуватися автомобілями, у  тому числі спеціально обладнаними.

З метою збирання та обробки  великого обсягу інформації, яка надходить  від диспетчерських служб і ПРХС у період посилення роботи у режимах  підвищеної готовності та діяльності у надзвичайних ситуаціях, за рішеннями  Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій  для роботи в Центрах управління в надзвичайних ситуаціях Автономної Республіки Крим, областей, сільських  районів, міст і міських районів  у порядку, відзначеному у пункті 17 Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного походження, створюються  РАГ.

Для роботи у РАГ залучаються  спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК , зв’язківці, тощо).

Для ведення радіаційного та хімічного спостереження використовуються:

• прилади радіаційної розвідки - для спостереження за радіаційною обстановкою (стаціонарні), з граничним рівнем інформації 0,05 мР/год (0,5 мкЗв/год), і визначення потужності експозиційної (поглинутої) дози в діапазоні від фонових значень до значень не менше 100 Р\год (1 Зв/год) (переносні);
• спеціальні прилади хімічної розвідки - для визначення типу або виду небезпечної хімічної речовини ( переносні автоматичні або ручні);

Усі прилади повинні бути в робочому стані та регулярно  перевірятися у встановлений для  них термін.

За періодичне обстеження приладів та підтримку їх у робочому стані з числа працівників  об’єкта призначаються відповідальні  особи.

На випадок виходу з  ладу приладів радіаційного та хімічного  контролю на об’єкті може створюватися запас таких приладів, які теж  підлягають повірці в установлені  терміни.

Методика якісного аналізу небезпек

Основні критерії, за якими  здійснюється якісна оцінка потенційних  наслідків для кожного небезпечного стану ОГ,  наступні:

- клас 1 – безпечний: не спричиняє незворотних наслідків, пошкодження обладнання та нещасних випадків з людьми; 
- клас 2  – граничний:  призводить до порушень в роботі, може бути компенсованим або взятим під контроль без ушкодження обладнання або нещасних випадків з персоналом;

- клас 3 – критичний – призводить до великих порушень у роботі, ушкодження обладнання або створення небезпечної ситуації, яка потребує негайних заходів для порятунку персоналу;

- клас 4 – катастрофічний – призводить до втрати обладнання та (чи) загибелі без масового травмування персоналу.

Ця методика якісного аналізу  ризиків пропонує реалізовувати  його за відповідними етапами, а саме, через попередній аналіз небезпек, виявлення послідовності небезпечних  ситуацій, аналіз наслідків.

Попередній аналіз небезпек - це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в будь-якій системі, їх розвитку та рекомендацій щодо контролю.

Початкові дані для проведення розрахунків:

- місцезнаходження об’єкту  відносно джерела небезпеки;

- потужність аварійного  реактора, а у воєнний час - потужність ядерного боєприпасу  і виду вибуху; кількість НХР  на об’єкті та умови зберігання;

- метеорологічні умови;

- склад і характеристика  об’єкту (цеху);

- кількість сховищ та  їх місткість;

- чисельність найбільшої  працюючої зміни;

- забезпеченість засобами  індивідуального захисту;

- знання робітників та  службовців правил дій по забезпеченню  діяльності у надзвичайних ситуаціях,

- встановлена доза опромінення.

 

3. Галузевий моніторинг довкілля та його основні показники

Моніторинг довкілля  (екологічний моніторинг) здійснюють відповідні державні органи:

• Міністерство екології та природних ресурсів України;
• Міністерство з питань надзвичайних ситуацій;
• Міністерство охорони здоров'я;
• Міністерство аграрної політики та продовольства;
• Міністерство житлово-комунального господарства
• Державні комітети лісового господарства, водного господарства та  по земельних ресурсах України.

Об’єктами моніторингу є:

• атмосферне повітря та опади (вміст забруднюючих речовин (далі -ЗР), у тому числі радіонуклідів, транскордонне перенесення ЗР); джерела промислових викидів в атмосферу (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів);
• поверхневі і морські води (гідрохімічні та гідробіологічні визначення, вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів) та підземні води (гідрогеологічні та гідрохімічні визначення складу і властивостей, включаючи залишкову кількість пестицидів та агрохімікатів, оцінку ресурсів); джерела скидів стічних вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); водні об'єкти у межах природоохоронних територій (фонова кількість ЗР, включаючи радіонукліди); питна вода (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення);
• ґрунти різного призначення, у тому числі на природоохоронних територіях (вміст ЗР, включаючи радіонукліди; вміст агрохімікатів, пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення, прояви ерозійних та інших екзогенних процесів, просторове забруднення земель об'єктами промислового і сільськогосподарського виробництва);
• радіаційний стан на пунктах стаціонарної мережі та об'єктах захоронення радіоактивних відходів (вміст радіонуклідів),
• геофізичні поля (фонові та аномальні дослідження);
• стихійні та небезпечні природні явища: ендогенні та екзогенні геологічні процеси (їх видові і просторові характеристики, активність прояву), повені, паводки, снігові лавини, селі (у районах спостережних станцій); наземні і морські екосистем (фонова кількість ЗР, включаючи радіонукліди);
• звалища промислових і побутових відходів (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів).

Суб'єкти системи моніторингу  забезпечують удосконалення підпорядкованих  їм мереж спостережень за станом довкілля, уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, приладів і систем контролю, створення банків даних для їх багатоцільового колективного використання за допомогою (цінної комп'ютерної мережі, яка забезпечує автономне і спільне функціонування складових цієї системи та взаємозв'язок з іншими інформаційними системами, що діють в Україні і за кордоном.

Підприємста, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно надавати дані або узагальнену інформацію для її комплексного оброблення, з цією метою між суб'єктами системи моніторингу та постачальником інформації укладається угода, що підлягає реєстрації в Міністерство екології та природних ресурсів України або його органах на місцях.

Організація і  функціонування системи екологічного моніторингу

Організаційна інтеграція суб'єктів  системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Мінекоресурсів на основі:

• загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля,  що складаються з програм відповідних рівнів, поданих суб'єктами системи моніторингу;
• укладених між усіма суб'єктами системи моніторингу угод про спільну  
  діяльність під час здійснення моніторингу довкілля на відповідному рівні.

 

Методологічне забезпечення об'єднання складових і компонентів  системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів із залученням суб'єктів  цієї системи, а також Національної Академії наук, Української аграрної академії наук, Національного космічного агентства України, Мінтрансзв'язку тощо. Воно здійснюється на основі:

- єдиної науково-методичної  бази щодо вимірювання параметрів  і визначення показників стану  довкілля, біоти і джерел антропогенного  впливу на них;

- впровадження уніфікованих  методів аналізу і прогнозування  властивостей довкілля, комп'ютеризації процесів діяльності й інформаційної комунікації;

- загальних правил створення  і ведення розподілених баз,  банків даних і знань, картування  і картографування екологічної  інформації, стандартних технологій  з використанням географічних  інформаційних систем.