Біотичні ресурси як основа туристсько-рекреаційного комплексу поліського регіону. Проблеми та перспективи розвитку туризму в регіоні

 

 

 

 

 

 

 

 

БІОТИЧНІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ  ПОЛІСЬКОГО РЕГІОНУ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В РЕГІОНІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………......3

РОЗДІЛ І. БІОТИЧНІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ ПОЛІСЬКОГО РЕГІОНУ...............................6

1. Біотичні ресурси України .........................................…………………….......6
2. Природо-ресурсний потенціал Полісся ...……………………………….....10
3. Природно-заповідні обєкти Українського Полісся......................................12

РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ПОЛІССІ.....................................................................................................................15

2.1. Характеристика сучасного стану та тенденцій розвитку рекреаційного господарства Полісся................................................................................................15

2.2. Оцінка потенціалу туристичної інфраструктури Поліського регіону...........33

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….......44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….....46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Важливою складовою  соціальної політики України є забезпечення конституційного права її громадян на відпочинок. Вирішенню цього та інших завдань підпорядкована діяльність рекреаційного господарства. Затяжна економічна криза в Україні негативно позначились на його розвиткові. Збереження практики фінансування галузі за залишковим принципом, різке падіння попиту на рекреаційні послуги в зв’язку із зубожінням населення, скрутна фінансова ситуація, а то й банкрутство підприємств, на балансі яких знаходились санаторно-курортні та інші заклади рекреаційної інфраструктури, нераціональне використання рекреаційних ресурсів, недосконала система управління сферою, – ці та інші процеси призвели до загального різкого спаду показників виробництва рекреаційних послуг, розбалансованості його компонентних та територіальних елементів, низького рівня ефективності їх функціонування. Це, у свою чергу, накладає негативний відбиток на соціально-економічний розвиток регіонів України, обумовлюючи недосконале відтворення продуктивних сил, суттєве зниження якості життя населення. 

Розвиток рекреаційної сфери вимагає зваженого, науково  обґрунтованого підходу, оскільки рекреаційна  діяльність, окрім позитивного впливу на економіку, соціум та навколишнє середовище, здатна спричиняти й негативний ефект. Так, виникнення економічної залежності від даної сфери, розбалансування економіки, локалізована інфляція, зростання цін на нерухомість у рекреаційних районах, розповсюдження небажаних соціальних явищ, виникнення напруги між місцевими громадами та туристами, небезпечне для довкілля втручання в природні процеси, використання шкідливих технологій – далеко не повний перелік наслідків непродуманого розвитку рекреаційного господарства, що вже починають даватися взнаки і в українських регіонах інтенсивного розвитку рекреаційної діяльності: Причорноморському, Карпатському та м. Київ. У зв’язку з цим необхідним вважається дослідження питань підвищення ефективності розвитку та оптимізації територіальної організації рекреаційного господарства в Україні. 

Особливо актуальним у цьому контексті є розвиток ефективного рекреаційного господарства на Поліссі. Аргументом, що говорить на користь цього твердження, є те, що даний регіон у складі Волинської, Рівненської, Житомирської та Чернігівської областей відноситься до депресивних територій. Не забезпечений достатньою мірою мінерально-сировинними ресурсами, на базі яких можна було б розвивати промислове виробництво, із занепадаючим сільським господарством та населенням, кількість якого стрімко скорочується, регіон має потенціал для розвитку: він зосереджує у своїх межах п’яту частину загальнодержавних рекреаційних ресурсів. Як свідчить світовий досвід, розвиток туристично-рекреаційного бізнесу міг би, з огляду на наявність потужної ресурсно-рекреаційної бази та спричинюваний рекреаційною господарською діяльністю мультиплікативний ефект, бути однією з пріоритетних сфер діяльності, що сприятимуть підвищенню ефективності розвитку його господарського комплексу. 

Не можна не брати  до уваги і наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що вилучила з господарського, у тому числі, і  рекреаційного користування значні площі призначених для цього  угідь та загострила потреби у лікуванні та відпочинку місцевого населення. 

Таким чином, метою курсової роботи стало дослідження теоретико методологічних засад розвитку та територіальної організації рекреаційного господарства регіону та огляд практичних рекомендацій по її удосконаленню на Поліссі. 

Для досягнення поставленої  мети необхідно виконати наступні завдання: 

- виявити, охарактеризувати та систематизувати фактори формування, розвитку та територіальної організації рекреаційного господарства; 

- застосувати методичні підходи до дослідження потенціальних можливостей розвитку рекреаційного господарства в регіоні; 

- виявити масштаби і характер рекреаційного потенціалу Поліського регіону та особливості його просторової локалізації; 

- на основі аналізу  регіональних особливостей формування рекреаційного господарства на Поліссі здійснити його комплексну оцінку та визначено позиції регіону на загальнодержавному ринку рекреаційних послуг;

- обґрунтувати шляхи оптимізації рекреаційної діяльності з урахуванням цілей рекреаційного відтворення в контексті регіонального розвитку та розроблено рекомендації щодо запровадження їх у практику рекреаційного господарювання; 

- виявити потенційні резерви та визначити пріоритети розвитку і стратегічні напрями удосконалення територіальної організації рекреаційного господарства Поліського регіону з метою всебічного задоволення різноманітних рекреаційних потреб населення. 

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи без урахування додатків та списку літератури складає 49 сторінок. Робота містить таблиці та рисунки. Список джерел та використаної літератури налічує 40 одиниць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

 

БІОТИЧНІ РЕСУРСИ  ЯК ОСНОВА ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНОГО  КОМПЛЕКСУ ПОЛІСЬКОГО РЕГІОНУ

 

1. Біотичні ресурси України

 

Україна має великі рекреаційні  ресурси, до яких належать географічні  об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси поділяють на природні та соціально-економічні. Природні рекреаційні ресурси – це природні умови, об'єкти, явища, які сприятливі для рекреації - відновлення духовних і фізичних сил, витрачених під час праці, навчання, творчості. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного та Азовського морів, водойм і річок, у Кримських горах та Українських Карпатах.

До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних учених, письменників, акторів, політичних діячів, викладачів, робітників, селян та ін.

Рекреаційні ресурси  України (природні національні парки, приміські смуги, історико-архітектурні, історико-культурні заповідники  і т.д.) охороняються. У межах рекреаційних територій заборонена діяльність, яка  призводить до негативних змін у навколишньому середовищі.

Досвід показує, що майже  в усіх областях України щорічно  проводять свій відпочинок тільки неорганізованим  способом кілька мільйонів чоловік. Але слід відмітити, що в результаті аварії на Чорнобильській АЕС якість рекреаційних ресурсів помітно знизилася. Разом з тим в Україні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування.

До біотичних ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світу. Рослинні ресурси представлені на територіях та акваторіях звитими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, які використовуються або можуть бути використані людиною, суспільством. Господарське значення мають лісові, степові, лугові, болотні, водні рослинні ресурси. Національним багатством України є її ліси. Нагадаємо, що загальна лісистість території країни невелика – всього 15,6%. Однак ліси як ландшафтні утворення виконують важливі захисні, природоохоронні, рекреаційні, естетичні та виховні функції. До лісового фонду належать власне лісові площі, а також ділянки, які не мають лісової рослинності, але можуть бути лісистих. В Україні всі ліси є державною власністю. На лісові ресурси багаті зона мішаних лісів, українські Карпати, Кримські гори, де зосереджено до 1,0 млрд. м3 загального запасу лісів. Ліси України мають досить високу продуктивність, середньорічний запас деревини становить 153 м3/га. Однак Україна забезпечує свою потребу в деревині лише на 20%. 

Лугові  ресурси зосереджені в долинах річок. Загальна площа лугів до 7,0 млн.га, вони використовуються переважно як пасовища, сіножаті, кормові угіддя. Ресурси болотної рослинності невеликі: болота займають до 1 млн.га. Найбільше їх у зоні мішаних лісів, поширені вони в долинах сучасних річок, давніх долинах лісостепової та степової зон. Використовуються їх кормові та лікарські рослинні ресурси. Болота мають важливе водорегулююче значення. Великі площі боліт меліорованих, тут створені високопродуктивні орні угіддя, сіножаті, пасовища. 

Лісові відносини регулюються Лісовим кодексом України, прийнятим у 1994 р. Всі ліси України охороняються. Лісові ділянки, цінні в природоохоронному, науковому, історичному аспектах, отримали статус заповідних. До заповідних відносяться також луки; впроваджені заходи, що запобігають їх заболочування, надмірному випасу, нераціональному розорювання, забудови та ін. Болота охороняються у Поліському та Розтоцько заповідниках. Цінні водно-болотні угіддя є в Каркинітському заказнику, Дунайських плавнях. Охороняється до 18% площі боліт України. 

Тваринні ресурси та їх охорона. В Україні прийнято Закон "Про тваринний світ" (13.12.2001.). У ньому наголошується, що тваринний світ - це важливий компонент навколишнього природного середовища, національне багатство держави, джерело духовної та естетичної сил і виховання її громадян. Як компонент природних умов його досліджують зоологи, біогеографії на суші, в повітрі, в морях і океанах різними методами (експедиційними, лабораторними, аерокосмічними та ін.). Охоронювані ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби, а також молюски, членистоногі, голошкірі та ін. Об'єктами раціонального використання та охорони також продукти життєдіяльності тварин - мед, віск, викопні залишки тварин, норки, мурашники, будиночки і греблі бобрів, місця гніздування і токування птахів, території, де тварини перебувають постійно або тимчасово. Державними ресурсами є також тварини, які живуть у територіальних водах морської та економічної зон України, водоймах, лісах, заповідниках. Однією з головних вимог охорони і раціонального використання тваринного світу є збереження природних умов існування видів тварин та їх популяцій, шляхів їх міграцій, місць розмноження. Всім потрібно пам'ятати про нормативи регулювання чисельності тварин у ході полювання, рибальства, при переселенні і розміщенні населених пунктів, підприємств, приміщень повинен враховуватися їх можливий вплив на умови проживання тварин. Це стосується також таких видів господарювання, як використання ріллі, луків, пасовищ, лісів, розвідка і видобуток корисних копалин, експлуатація гідротехнічних споруд, використання туристських стежок, місць відпочинку і лікування тощо. 

Особлива увага в Україні приділяється рідкісним і зникаючим рослинам і тваринам. Вони занесені до "Червоної книги України". Перша така книга видана в 1980 p., Друга - в 1994 - 1996 pp. Кожна цивілізована країна веде перелік рослин і тварин, що стали рідкісними або такими, яким загрожує зникнення під впливом природних чи господарських чинників. "Червона книга України" – основний офіційний документ, в якому це фіксується. До неї заносяться види рослин і тварин на підставі даних про зміну їх чисельності та ареалу розповсюдження та умов існування, доказовості того, що вони, якщо не вжити безстрокових заходів для їх охорони, не зможуть існувати. У "Червоній книзі України" при занесенні до неї видів рослин і тварин зазначаються: статус (рідкісний або рідкісний зникаючий вид), поширення (у зоні, адміністративної області) місцезнаходження (берег річки, водойма, заплава, субальпійські луки, гори, певний біотип, ліс, поле, сад, виноградник та ін.), чисельність у природі (дуже низька, незначна, в Україні налічується 100 – 150 особин, докладно вивчена, зрідка зустрічаються поодинокі рослини чи тварини), дані про розмноження або розведення та прийняті заходи щодо охорони (заповідника) необхідні заходи для охорони (створення заповідних ділянок, заказників, заборона збору рослин, розведення в ботанічних садах, дендропарках та ін.).