Шляхи підвищення ліквідності підприємства та економічне обгрунтування їх ефективності

На вітчизняних підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях  балансу підприємства.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

Чому, практично, не приділили увагу звіту про фінансові результати, рух грошових коштів?

 

1.3. Особливості  методики аналізу показників  ліквідності та платоспроможності

Коефіцієнти (показники) це співвідношення одних статей (груп статей) балансу до інших. Співвідношення груп активів та пасивів балансу ліквідності утворюють два коефіцієнта ліквідності та один платоспроможності, які представлені у вигляді таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Показники ліквідності та платоспроможності

Показник	Порядок розрахунку	Економічний зміст показника
Коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності)		Показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити відразу або на протязі двох-трьох днів (реалізація цінних паперів)
Коефіцієнт проміжної ліквідності (швидкої, суворої)		Виражає здатність підприємства розраховуватись з кредиторами в найближчому майбутньому – близько 1 місяця (повернення дебіторської заборгованості або її реалізація)
Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)		Відображає здатність підприємства розраховуватись
		Продовження таблиці 1.1.
		зі своїми кредиторами шляхом перетворення в грошову форму усіх оборотних активів

Коефіцієнт платоспроможності (а не коефіцієнт абсолютної ліквідності, що є також досить вдалою назвою) названий так тому що саме він відображає здатність підприємства оплачувати свої зобов’язання реальними грошовими коштами, тобто здатність платити. Доречно зауважити, що саме тут виявляється важливість правильного розбиття на групи активів підприємства. Мається на увазі цінні папери – якщо це, наприклад, акції збиткового та фінансово нестійкого підприємства, то реалізувати їх практично неможливо і в групу А1 відносити недоцільно. Інші два показники виражають потенційну платоспроможність, тобто ліквідність, тому і названі коефіцієнтами ліквідності.

Усім цим показникам надаються так звані нормативні значення які свідчать про те що у підприємства ліквідність та платоспроможність перебувають у задовільному стані. Дані нормативи суттєво відрізняються у різних авторів (див. табл. 1.2). Але ж Ви про це вже говорили в п.1.1...

Таблиця 1.2.

Нормативи показників ліквідності та платоспроможності

Показник	Нормативне значення
Коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності)	0,2 – 0,25
Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжної, суворої)	0,7 – 0,8
Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	2 – 2,5

Вважається, що якщо грошові кошти покривають 20% поточних зобов’язань (причому ця цифра ніяк не обґрунтовується), то підприємство здатне провадити поточні розрахунки (тобто в межах кількох днів). Зрозуміло, що ймовірність пред’явлення вимог негайної оплати усіма кредиторами відразу малоймовірна (при умові проведення прогнозованої та виваженої політики). Важливо зазначити, що до показника платоспроможності (абсолютної ліквідності) необхідно ставитися з обережністю. Справа в тому, що грошові засоби мають найменші строки обороту які можуть обчислюватися навіть не днями, а годинами і, відповідно, баланс, як моментальний знімок на початок і кінець року, не відображає реального стану справ. В цьому випадку, можна розраховувати усереднені показники залишку грошових коштів в межах, скажімо, одного місяця (на початок і кінець року), що дозволить отримати реальну картину забезпеченості підприємства найбільш ліквідними засобами.

Високі нормативи коефіцієнту швидкої ліквідності зумовлені природою дебіторської заборгованості – уся вона ніколи не повертається на підприємство. Ця проблема особливо актуальна для України та інших країн СНД.

Коефіцієнт покриття вказує на раціональне співвідношення між поточними активами та пасивами. А оскільки запаси дуже часто важко перетворити в абсолютно ліквідні активи, то норматив сягає 2.

Мінімальною умовою ліквідності підприємства є наявність власного оборотний капіталу:

ВОК = ВК – НА

1.1

де, ВОК – власний оборотний капітал;

ВК – власний капітал (Ф.1, р.380+430+630);

НА – необоротні активи (Ф.1, р.080).

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Власний оборотний капітал

Для зручності можна все це представити у вигляді схеми (див. рис.1.1).

Не дуже вдала схема, хоча, напевно, з підручника

Існують різні підходи до визначення нормативу власного оборотного капіталу. У західній практиці  величина мінімально необхідного власного оборотного капіталу визначаться різницею між строками погашення кредиторської та дебіторської заборгованості. Інший  підхід вимагає  щоб власний оборотний капітал покривав все що необхідно виробництву (нормативні запаси), неліквідні (неякісні) оборотні засоби (тобто такі, реалізація яких неможлива) а також різницю між балансовою та ринковою вартістю ліквідних оборотних засобів (зрозуміло що балансова та ринкова вартість можуть суттєво відрізнятись). Решта оборотних активів покривається за рахунок поточних зобов’язань. В даному випадку забезпечується рівновага між ліквідними оборотними активами та поточними пасивами, тобто підприємство ліквідне та фінансово стійке.

Давайте посилання на літературу

Крім окремих показників ліквідності та платоспроможності  вітчизняні автори наводять також методики розрахунків узагальнюючих (інтегральних) показників ліквідності, що є доволі суперечливими.

За даними балансу ліквідності можна розрахувати узагальнюючий показник (коефіцієнт) ліквідності (Кл):

1.2

де а1, а2, а3 – вагові коефіцієнти; А1, А2, А3; П1, П2, П3 – підсумки за першою, другою та третьою групами відповідно активів та пасивів.

Узагальнюючий коефіцієнт ліквідності відносний і показує, скільки ліквідних активів припадає на зобов’язання з урахуванням вагових коефіцієнтів за групами активів і пасивів. Ці коефіцієнти відображають значущість тієї чи іншої групи; задаються аналітиком з огляду на конкретні обставини. Наприклад, при видачі товарного кредиту увага акцентується на першій та другій групі активів та пасивів; за умов довгострокового кредитування більші вагові коефіцієнти надаються третій групі.

Залежно від конкретних обставин, під час проведення аналізу ліквідності та платоспроможності можливе залучення таких показників як оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості, (як розраховується ?) співвідношення короткострокової кредиторської та дебіторської заборгованості та інші, які з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства.

Загалом, кількість показників ліквідності та платоспроможності (а також інших, що характеризують фінансовий стан та фінансові результати) на сьогоднішній день є надмірною (наприклад, у підручнику Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств показників ліквідності та платоспроможності нараховується 25 і нераціональне їх використання може приховати основні фактори за другорядними деталями). У разі  необхідності комплексної та всебічної оцінки фінансового стану  підприємства та результатів діяльності доцільніше використовувати матричні моделі (які саме ?).

Таким чином, використовуючи основні показники (які ?), а також, залучаючи, у разі необхідності, додаткові, фінансовий аналітик може всебічно охарактеризувати  ліквідність та платоспроможність підприємства, задовольняючи інформаційні запити зовнішніх та внутрішніх користувачів.

 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

2.1. Загальна організаційно-економічна  характеристика підприємства 

Відкрите акціонерне товариство «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» засноване відповідно до рішення Рівненського відділення ФДМ України по Рівненській області від 15 липня 1994 року шляхом перетворення державного підприємства «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» – одного з найбільших підприємств по виготовленню нетканих полотен в Україні.

 На підприємстві встановлене  обладнання провідних фірм Чехії, Німеччини, Франції, Голландії, Італії  та країн СНД. Неткані полотна  виробляють по фізико-хімічній  та механічній технологіях, що  дозволяє використовувати натуральні і хімічні волокна та вторинну сировину текстильних виробництв.

ВАТ «РФНМ» являється єдиним підприємством в Україні, де застосовуються всі основні способи виробництва нетканих матеріалів: в’язально – прошивний, ниткопрошивний, голкопробивний, клеєвий, термоскріплений та поєднання усіх способів.

Асортимент фабрики складає близько 100 артикулів: утеплювачі, полотна для одягу, меблеві полотна, основа під лінолеум, клейонку, геотекстильні полотна, термоскріплені полотна, техсерветки, фільтрувальні матеріали та інше для різних галузей народного господарства: швейної, деревообробної, взуттєвої, будівельної, шкіргалантерейної.

Колектив фабрики неодноразово визнавався переможцем і був удостоєний як всеукраїнських так і міжнародних нагород в різних номінаціях.

1996 рік Отримали міжнародний приз у Мадриді за кращу торгову марку;

2001 рік - міжнародний приз під назвою Золотий приз «За якість»                  (Мадрид);

- грамоту за активну  участь у інноваційному форумі «Перспектива – 21 століття»;

2002 рік - міжнародну нагороду «Золотий лев» в номінації «Керівник і підприємство 21 століття» (Люксембург);

2003 рік - відзначено Всеукраїнським знаком якості «Вища проба» за 2003 рік.

2005 рік Підприємство стало  лауреатом Всеукраїнського конкурсу  якості продукції «100 кращих товарів України».

2006 рік Підприємство удостоєно Золотого призу Європи «За якість» - Призу Нового тисячоліття (New Millennium Award).

       Система управління якістю на ВАТ «РФНМ» впроваджена з 1.12.2004 року. У травні 2005 року вона сертифікована національним органом України з сертифікації УкрСЕПРО на відповідність стандарту ДСТУ ISO 9001-2001. Сертифікат зареєстрований 26 травня 2005 року під №UA 2.055.01496-05.

Крім цього система управління якістю сертифікована органом з сертифікації TÜV CERT TÜV NORD CERT згідно з методикою на відповідність міжнародному стандарту EN ISO 9001:2000.