Прибутковість підприємства та шляхи її підвищення

Економіко-правничий коледж

ДЕРЖАВНого ВИЩого НАВЧАЛЬНого  ЗАКЛАДу

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

“Запорізький національний університет”

 

 

 

 

 

Курсова робота

з Економіки підприємства

ТЕМА:

«Прибутковість  підприємства та шляхи її підвищення»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка групи  К35-9        

Прийняла:

к.е.н., доцент       Богма Олена Сергіївна

 

м.Запоріжжя 2010 ©

План:

РЕФЕРАТ

Вступ

1. Теоретично - методичні аспекти прибутку підприємства__
1. Сутність прибутку підприємства та його використання
2. Планування прибутку підприємства
3. Методи обчислення прибутковості

• види прибутку
• рентабельність

2. Аналіз прибутку та шляхи його підвищення

2.1 Організаційно - економічна характеристика

2.2 Аналіз прибутковості на прикладі ВАТ "Черкаський хлібкомбінат"

2.3 Пропозиції щодо підвищення прибутку на підприємстві

Висновки

Використана література

Додатки

 

 

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить 45 стор. основного тексту роботи, де є 2 розділи, 3 таблиці, висновки, використана література з 24 джерел та додатки: А і Б.

В курсовій роботі присутні  мета дослідження: дослідження теоретичних основ організації, розкриття діючої практики підприємств щодо підвищення прибутковості, а також пошук напрямків та шляхів вдосконалення цього процесу на основі систематизації наведених пропозицій щодо даного питання; методи дослідження:

• Аналіз
• Табличний аналіз
• Теоретичного узагальнення та формування висновків
• Коефіцієнтний аналіз;

об’єкт дослідження: об’єктом дослідження є прибуток підприємства та шляхи збільшення його розміру, а також предмет дослідження: Предметом дослідження є теоретичні та практичні підходи щодо дослідження прибутковості підприємств.

 

 

Вступ

Актуальність теми. Останнім часом в економіці та фінансовій системі України відбулись кардинальні зміни, що є наслідком досягнення країною економічної незалежності та соціальною спрямованістю ринкової економіки. Ці зміни мають значний вплив і на діяльність та стан підприємств на території України. Отже, актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що головною задачею сучасного етапу розвитку економіки є опанування підприємцями та керівниками ефективними методами управління підприємством, зокрема, прибутком в процесі здійснення підприємницької діяльності. Тобто дослідження питань підвищення прибутковості підприємств стає дуже нагальним, що зумовлює доцільність розгляду цього питання. Даному питанню приділяється значна увага з боку Міністерства Фінансів України, Міністерства Економіки, що знаходить своє відображення у законах, постановах та інструкціях.

 У дослідженні проблем прибутковості велику участь приймають такі автори як Бланк І. А., Кодацький В. П., Мочерний С. В., Бондар Н. М. та інші науковці. Але є такі, аспекти теми, котрі погано освітлені, тому й була обрана ця тема для курсової роботи.

Мета дослідження. Дослідження теоретичних основ організації, розкриття діючої практики підприємств щодо підвищення прибутковості, а також пошук напрямків та шляхів вдосконалення цього процесу на основі систематизації наведених пропозицій щодо даного питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

• Розглянути сутність прибутку підприємства
• Розглянути планування прибутку підприємства
• Розглянути методи обчислення прибутковості
• Розглянути організаційно-економічну характеристику підприємства
• Провести  аналіз прибутковості на прикладі ВАТ "Черкаський хлібкомбінат"
• Розробка пропозицій, щодо підвищення прибутку на підприємстві

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є прибуток підприємства та шляхи збільшення його розміру.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та

практичні підходи щодо дослідження прибутковості підприємств.

Методи дослідження. У своїй курсовій роботі я використовувала наступні методи дослідження:

• Аналіз
• Табличний аналіз
• Теоретичного узагальнення та формування висновків
• Коефіцієнтний аналіз

Інформаційна база.

Практичне значення.  Впровадження пропозицій та рекомендацій, наведених у роботі дозволить покращити та прискорити вирішення питань щодо прибутковості підприємств. Це дасть можливість організувати діяльність підприємств у відповідності з цілісною системою управління прибутком.

 

І. Теоретично - методичні аспекти прибутку підприємства

1.1 Сутність прибутку підприємства та його використання

У Законі України  «Про підприємства в Україні» записано:

«Підприємство — самостійний господарюючий  статутний суб'єкт, який ... здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)... На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)». Цими нормативними положеннями визначається роль і місце прибутку в економіці підприємства.

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.

На відміну  від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробницгва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів.

Законодавство України, яке регулює господарську діяльїність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибугку — з іншого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.

Згідно з  Законом України «Про оподаткування ирибугку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку.

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару — його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибугку до бюджету.

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони  роботи підприємства.

Розподіл та використання прибутку

Прибуток є  важливим показником ефективності виробі виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством  прибуток може бути використаний для  задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів '"самих" підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі Учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток ж економіки в цілому.

Пропорції розподілу  прибутку між державою (бюджетом) і  підприємством складаються під  впливом кількох чинників. Істотне  значення при цьому має податкова  політика держави щодо суб'єктів  господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні  підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат. Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання підприємствами чистого прибутку здійснюється зменшенням оподаткованого прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на І балансі підприємства й утримувались ним на час набуття чинності законом про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність (не більше 4 % від суми оподаткованого прибутку). За реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі та використанні прибутку підприємств.

Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається у повному розпорядженні  підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством. Завданням фінансового менеджменту є пошук оптимальних шляхів розподілу прибутку. Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга — на розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення резервних фондів підприємства, соціальні програми.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

• на виплату  дивідендів;

• на поповнення статутного капіталу;

• на поповнення резервного капіталу.

Нерозподілений  прибуток є однією з найважливіших  частин власного

капіталу.

Нерозподілений  прибуток — це частина чистого прибутку товариства, яка залишається у розпорядженні підприємства для виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та на інші потреби. В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності пізнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал. Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

• асигнована частина  має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

• неасигнована частина не має конкретного призначення [19].

У зарубіжних корпораціях  часто встановлюються обмеження, які  накладаються на суму нерозподіленого  прибутку. Такі обмеження тимчасово  виділяють певну суму нерозподіленого прибутку із суми, яка б могла бути сплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби. Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним із найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства.

Резервний капітал  створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства.

Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен складати не менше 25% величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотків (в акціонерних товариствах — не менше 5 % чистого прибутку).