Шляхи підвищення ліквідності підприємства та економічне обгрунтування їх ефективності

АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ПАТ «РІВНЕНСЬКА ФАБРИКА НЕТКАНИХ МАТЕРІАЛІВ»

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Загальна характеристика  та завдання аналізу ліквідності  підприємства в умовах становлення ринкових відносин

1.2. Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства

1.3. Особливості методики аналізу показників ліквідності та платоспроможності.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2. Структурно-динамічний  аналіз балансу підприємства

2.3. Аналіз ліквідності  та платоспроможності підприємства

2.4. Факторний аналіз ефективності  використання основного та оборотного  капіталу підприємства

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Зарубіжний досвід покращення фінансової стійкості підприємства

3.2. Шляхи підвищення ліквідності підприємства та економічне обгрунтування їх ефективності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

1.1. Загальна характеристика  та завдання аналізу ліквідності  підприємства в умовах становлення  ринкових відносин

В умовах ринкових відносин питанню ліквідності суб’єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.

Керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Така інформація потрібна і для прогнозування фінансової діяльності на майбутнє.

В оцінці ліквідності зацікавлені й підприємства-партнери, які надають комерційний кредит або вирішують питання про відстрочення платежів, й установи банків при визначенні кредитоспроможності позичальників.

Ліквідність активів - це величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Що менше необхідно часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність.

Цей показник свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

Поняття платоспроможності та ліквідності за своїм змістом дуже близькі, але ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить платоспроможність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

Ліквідність балансу, або платоспроможність, забезпечується в тому разі, коли менш ліквідні активи покриваються відносно стійкими пасивами, а короткостроковим борговим зобов’язанням відповідає найбільш ліквідна частина активів.

Ліквідність характеризує не лише поточний стан розрахунків, а й їх перспективу.

Важливість ліквідності краще за все можна усвідомити лише тоді, коли оцінюються можливі результати недостатньої спроможності підприємства покрити свої короткострокові зобов’язання.

Розрізняють кілька ступенів ліквідності, зокрема - недостатню ліквідність та високий рівень недостачі ліквідності.

Недостатня ліквідність означає, що підприємство не в змозі скористатися перевагами надання йому знижок і вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що керівництво підприємства не має свободи вибору і це обмежує його дії.

Високий рівень недостачі ліквідності означає, що підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов’язання. Це може спричинити його неплатоспроможність і навіть банкрутство.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю, часткову або повну втрату вкладень капіталу.

Для кредиторів такий стан ліквідності в боржника може означати затримку в сплаті відсотків та основної суми боргу або часткову чи повну втрату позичених коштів. Стан ліквідності підприємства може вплинути на його взаємовідносини з партнерами, оскільки підприємство може бути неспроможним виконувати умови контрактів, а це, у свою чергу, призводить до втрат зв’язків підприємства з постачальниками. Ось чому аналізу ліквідності приділяється така велика увага.

Залежно від того, які зобов’язання підприємства приймають у розрахунок, розрізняють короткострокову і довгострокову платоспроможність.

Оцінка платоспроможності проводиться за даними балансу на основі розрахунку таких показників:

• розміру власного оборотного капіталу;
• коефіцієнтів ліквідності;
• співвідношення позикового та власного капіталу;
• коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів;
• коефіцієнта забезпеченості процентів за кредитами.

У складі показників ліквідності розрізняють:

• коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності;
• коефіцієнт поточної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття);
• коефіцієнт загальної ліквідності.

Розраховуючи всі ці показники, до уваги беруть один і той же знаменник - короткострокові зобов’язання: короткострокові кредити, позики, не погашені в строк, короткострокові позикові кошти та кредиторську заборгованість (III розділ пасиву балансу).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - це відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів грошових коштів та короткострокових   фінансових вкладень (швидкореалізовуваних цінних паперів) до поточних зобов’язань.

Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена за необхідності негайно. Його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3 %. Тобто, якщо підприємство на даний момент може на 20 - 30% погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною.

Коефіцієнт поточної ліквідності - це відношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, коштів, вкладених у дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав, та готової продукції до поточних зобов’язань (короткострокової заборгованості) Де формули?

Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта - 0,7 - 0,8, хоча світова практика і допускає значення 1,0.

Деякі фахівці рекомендують обчислювати коефіцієнт швидкої ліквідності (К. ш. л.) як відношення величини поточних активів мінус запаси і незавершене виробництво (Нз. в.) до величини поточних зобов’язань.

Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна задовольнитися його значенням 0,8 - 0,9.

Дати посилання на літературу...

Слід враховувати, що достовірність висновків за результатами розрахунків цього коефіцієнта значною мірою залежить від «якості» дебіторської заборгованості (термін її виникнення, фінансового стану боржників та інше). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити загрозу фінансовій стійкості підприємства.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є коефіцієнт загальної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (К. з.л.) - це відношення оборотного капіталу (II розділ активу балансу) до поточних зобов’язань (короткострокової заборгованості).

Він дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покривають короткострокові зобов’язання. Нормальним значенням для цього показника вважається 2-3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів. Деякі фахівці вважають задовільним значення коефіцієнта 1,5-2,0.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх:

• за минулий рік, а також за кілька попередніх років;
• з нормативами, які прийняті підприємством;
• з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів;
• з галузевими показниками.

Для внутрішньої оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов’язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:

• матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);
• кошториси витрат на виробництво;
• договори на поставку матеріальних ресурсів;
• строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);
• узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;
• кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;
• дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;
• витяги з банківських рахунків;
• оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період.

Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від’ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення) певних витрат, налагодження партнерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових ускладнень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів. Як правило, причинами неплатоспроможності бувають:

• невиконання плану з випуску та реалізації продукції;
• недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості;
• недовиконання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел самофінансування;
• високий процент оподаткування;
• відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції.

Отже,

 

1.2. Інформаційна  база аналізу фінансового стану  підприємства

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в основному, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р №87. Згідно з цим П(С)БО фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітності є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Баланс підприємства (форма №1), служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об’єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2  «Звіт про фінансові результати».

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та інші звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.