Мета та основні завдання аудиту ефективності

Методичні рекомендації передбачають визначення періоду, мети та процедури аудиту ефективності у програмі аудиту, що охоплює оцінку досягнутих результатів за звітними даними, визначення проблем, які негативно вплинули на виконання запланованих завдань, висування гіпотез щодо причин проблем та  пропозицій щодо їх усунення. Однак в практиці аудиту ефективності доціль нішим було б погодження з розпорядником найсуттєвіших даних про виконані роботи, надані послуги, реалізований продукт або фінансовий результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми. 

Так, міжнародний досвід передбачає обговорення всіх питань перевірки з клієнтом здійснення перед початком аудиту та їх відображення не лише в програмі, ай, насамперед, у договорі та плані.

Особливої уваги потребує планування роботи,оскільки раціонально складений план допомагає ефективно виконати аудиторську перевірку.

Методичні рекомендації, на жаль, не приділяють належної уваги плануванню аудиту ефективності. 

Не відображено і такий  важливий елемент аудиторських досліджень, як допустимий аудиторський ризик, хоча він існує під час аудиту ефективності. Його рівень залежить від важливості питань, обсягу досліджень.  Що стосується документального оформлення аудиту ефективності, то Методичні рекомендації визначають лише вимоги до оформлення програми аудиту та типового аудиторського звіту.

Здійснення аудиту передбачає отримання різних результативних показників, складну методику їх розрахунку, оцінку відхилень від запланованого рівня, що вимагає документального підтвердження, а це практично неможливо розкрити у стислій формі аудиторського звіту. Міжнародні стандарти аудиту в цьому випадку чітко визначають, що аудитор повинен складати робочі документи у доволі повній та детальній формі, щоб забезпечити загальне розуміння аудиту. 

Структура аудиторського  звіту дещо відрізняється від  загальноприйнятого аудиторського висновку у фінансовому аудиті. Так, аудиторський звіт містить: резюме, вступ, структуру аудиту, опис досліджуваної бюджетної програми, результати аудиту, висновки аудиту, рекомендації та додатки.

Однак не беруться до уваги  основні критерії, які впливають на формування висновків. До складу таких критеріїв можна зарахувати: динаміку результативних показників бюджетної установи; внесення у поточному році коригувань за результатами попередніх аудиторських (ревізійних, контрольних) перевірок; фактичний розмір аудиторського ризику; виявлені відхилення та їхню істотність; обмеження в часі, документації; незгоду з методикою визначення результативних показників, з повнотою розкриття інформації в обліку та звітності тощо.

Однією з основних проблем упровадження аудиту ефективності у сучасну вітчизняну практику управління державними фінансами є незавершеність реформи бюджетного процесу. Необхідно удосконалити систему показників для кожного із завдань конкретної програми з урахуванням специфіки та сфери її реалізації. У результаті здебільшого проведення аудиту ефективності немає належної інформаційної бази, відсутня звітність про результати діяльності розпорядників бюджетних коштів та досягнення поставлених у програмі цілей і завдань, а також відомості про якість наданих уході її виконання державних послуг.

Не менш вагомою проблемою залишається недосконалість нормативно-правової бази. Сьогодні в Україні чинні окремі не пов’язані між собою нормативно-правові акти, які тією чи іншою мірою стосуються деяких питань застосування аудиту ефективності у державному фінансовому контролі. 

Досі залишається не визначеним суб’єкт аудиту ефективності та питання про те, чи можуть його здійснювати незалежні аудитори, що забезпечило більшу упевненість у його об’єктивності та неупередженості. 

Гальмує процес запровадження аудиту ефективності й фрагментарність методичної бази. Хоча більшість процедур аудиту ефективності запозичена з аудиту фінансової звітності, загалом розроблення його методології є складнішою. Передусім це стосується формування критеріїв оцінювання ефективності для сектору державного управління, де застосування універсальних критеріїв і показників комерційної діяльності є обмеженим або взагалі неможливим.

Проблемним залишається  і питання кадрового навчання державних службовців з питань контролю й аудиту. Недостатнім є рівень теоретичних і наукових знань з питань методології й організації аудиту ефективності, без яких неможливо якісно провести такі контрольні заходи та отримати ефективні результати. А розроблення теорії аудиту, ефективності та методології його застосування, на жаль, все ще на початковій стадії й характеризується фрагментарністю сприйняття накопиченого в цій галузі досвіду. 

3.2. Зарубіжний досвід аудиту ефективності

Необхідність дослідження  зарубіжного досвіду аудиту ефективності виконання бюджетних програм обумовлена новизною сучасних методів і технологій управління бюджетними видатками, з одного боку, та потребами застосування відповідних форм контролю за виконанням бюджетів, з іншого. Об'єктами контролю є видатки бюджетів, витрачання яких в сучасних умовах набуло формату державних (бюджетних) програм.

Складання та виконання бюджетних  програм спрямовується на створення  ефективної системи контролю й управління, підвищення підзвітності та фінансової відповідальності на всіх рівнях державної влади.

В основу розробки бюджетних  програм зарубіжні фахівці поклали  поділ діяльності за програмами і  визначення завдань для різних міністерств. Це передбачає з'ясування мети для кожної бюджетної програми і міністерства та обчислення необхідних ресурсів для реалізації програм і досягнення запланованих цілей як передумова ефективної діяльності.

У світовій практиці проглядаються  тенденції до зростання видатків з бюджетів країн, посилення актуальності ефективного використання бюджетних коштів, асигнованих на їх виконання, обумовлюють необхідність запровадження інструментів контролю та їх удосконалення, відповідних ускладненню механізмів розробки, ухвалення, виконання та з'ясування наслідків втілення програм.

У зарубіжній практиці існує  підхід до поділу суб'єктів контролю на ініціаторів та виконавців. Згідно з цим підходом гілки розподіленої державної влади мають розглядатися як ініціатори контролю, а створювана ними вертикаль контролюючих структур - як його виконавці.

Державний фінансовий контроль виконання державних програм, як правило, реалізується на всіх рівнях державного та місцевого управління. Оцінку виконання програм у відповідних формах здійснюють як вищі органи державного аудиту (рахункові суди, рахункові палати, національні управління аудиту), так і уповноважені органи державного контролю в системі виконавчої влади. У деяких країнах міністерства фінансів не лише відіграють головну роль у підготовці проектів бюджетів та розподілі бюджетних коштів, а й реалізують функцію наступного бюджетного контролю через централізовані ревізійні органи (Генеральна інспекція фінансів Франції, Відомство фінансового контролю Швейцарії, Служба Генерального контролера департаменту і рахівництва Індії, Головне управління фінансового контролю Міністерства фінансів Болгарії).

В різних країнах проглядаються  відмінності практики контролю ефективності діяльності. У деяких країнах, зокрема  Німеччині, Нідерландах, США орган  державного фінансового контролю організує  цю роботу через свій окремий департамент. В інших країнах контроль виконання програми інтегрований з фінансовим контролем.

Утворення та поступова автономізація  департаментів, відділів та груп аудиту адміністративної діяльності є важливою особливістю удосконалення структури зарубіжних органів державного фінансового контролю. Така практика застосовується у Великобританії, Ірландії, Бельгії, Нідерландах, Данії, Швеції, Ісландії, Іспанії, Норвегії, Австралії, Південній Кореї та інших країнах. В останні роки такі підрозділи створюються в країнах Східної Європи та Балтії.

У зарубіжній практиці аудиту адміністративної діяльності приділяється не менш важлива увага, ніж фінансовому  аудиту.

Вивчення зарубіжного досвіду засвічує еволюцію запровадження та удосконалення таких форм контролю по забезпеченню ефективності діяльності, як їх оцінювання та аудит. Необхідність удосконалення державного фінансового контролю на основі оцінювання ефективності вкладення державних ресурсів постала ще півстоліття тому, коли у США, Канаді, Великобританії, Швеції та деяких інших країнах впроваджувались відповідні дослідження.

В окремих країнах фінансові  аудитори здійснюють критичну оцінку виконання проектів та програм через тематичні дослідження. Наприклад, в Управлінні Головного контролера-аудитора Ірландії такі дослідження організовано у формі аудиту проектів (project audit), завданням якого є оцінка фінансових аспектів проекту та наслідків від його впровадження.

У різних країнах використовуються різні визначення аудиту ефективності. Використовується термін "аудит відповідності якості витраченим грошам" (value-for-money audit) чи "аудит ефективності та результативності" (effectiveness audit).

Результати узагальнення світової практики аудиту адміністративної діяльності, який в різних країнах відповідно має різні традиції, у той же час дозволяють розрізнити два основних підходи до його реалізації. У зарубіжній теорії і практиці державного фінансового контролю оцінювання діяльності розкривають через низку термінів: "вимірювання виконання" (performance measurement), "оцінювання програм" (program evaluation) та "аудит адміністративної діяльності" (performance auditing).

Різноманітність підходів до здійснення контролю та контролюючих суб'єктів, специфічність його організації та методичного інструментарію, неузгодженість термінології обумовили запровадження загальноузгоджених принципів контролю програм. У зв'язку з цим важливого значення набула потреба стандартизації контролю програм. Запровадження Світовою організацією вищих органів фінансового контролю (INTOSAI) Міжнародних стандартів стало свідченням винесення цієї проблематики на глобальний рівень.

Стандартами аудиту INTOSAI було визначено, що повний обсяг державного контролю реалізується через дві форми контролю:

1) фінансовий аудит правильності  та відповідності (regularity audit);

2) аудит адміністративної  діяльності (performance audit).

ВИСНОВОК

Отже, підсумовуючи все вище сказане, можна зробити такий висновок, що при впровадженні аудиту ефективності бюджетних програм треба враховувати ту низку особливостей, що не дають змоги на сьогодні відмовитися від проведення ревізій та перевірок і повністю зосередитися лише на впровадженні аудиту адміністративної діяльності. Це, зокрема:

• відсутність у державі достатньої нормативно-правової ба<span class="List_0020Paragraph__Char" sty