Мета та основні завдання аудиту ефективності

• планування;
• розподіл;
• використання;
• контроль.

Під гіпотезою аудиту слід розуміти припущення аудитора (здогад) щодо причини виникнення та існування  проблем, недосконалості певних позицій  в організації виконання бюджетної програми.

В якості гіпотез аудиту можливо також розглядати:

• недосконалість (недостатність, суперечливість) законодавчо-правової бази, нормативно-методологічного забезпечення;
• відсутність (недосконалість) звітності про виконання бюджетної програми.

За результатами проведеної роботи розробляється програма аудиту, у якій конкретизуються період, мета та процедури аудиту, зазначаються гіпотези аудиту та методи їх дослідження, або орієнтовні питання для опрацювання в ході аудиту ефективності.

Метою розробки програми аудиту є визначення заходів, які необхідно  виконати під час проведення аудиту ефективності, та надання детальної інструкції з роботи. Програма, як правило, узгоджується з головним розпорядником бюджетних коштів або з відповідальним виконавцем бюджетної програми.

Складання програми аудиту має на меті:

• зосередитися на зборі необхідних доказів/фактів;
• визначити межі аудиторської роботи;
• передати знання молодим спеціалістам;
• закласти основу для документування результатів роботи тощо.

Проведення аудиту ефективності (II етап) складається з таких стадій:

• збір даних, їх узагальнення та аналіз з метою підтвердження або спростування висунутих гіпотез аудиту;
• підготовка висновків та пропозицій, реалізація яких підвищила б рівень виконання бюджетної програми;
• обговорення результатів з учасниками аудиту ефективності.

Дослідженню підлягають такі документи:

• нормативно-правові акти, в тому числі внутрішні нормативні документи, які регламентують діяльність головного розпорядника та реалізацію бюджетної програми;
• стратегічний план (довгострокова/середньострокова програма);
• паспорт бюджетної програми та обґрунтування до неї, кошториси, розрахунки до кошторисів та укладені договори по виконанню програми;
• порядок проходження та використання бюджетних коштів;
• порядок звітування про результати;
• матеріали внутрішнього та зовнішнього контролю;
• бухгалтерська та статистична звітність;
• внутрішньовідомчі річні звіти за сферою діяльності.

У розпорядників бюджетних  коштів (відповідальних виконавців) аналіз зосереджується на механізмах, які дозволяють ефективно управляти бюджетними коштами, виконувати вказівки вищого керівництва та своєчасно надавати надійну фінансову, бухгалтерську та іншу інформацію.

На всіх етапах і стадіях  аудиту ефективності застосовуються такі методи порівняння:

• в динаміці показників діяльності галузі, міністерства, підприємства, установи (до і після затвердження програми);
• планових і звітних показників;
• відповідних показників у одержувачів бюджетних коштів і суб'єктів господарювання, які не брали участі у виконанні бюджетної програми;
• з кращим вітчизняним та зарубіжним досвідом у сфері реалізації бюджетної програми, технологічними та іншими нормами тощо. На всіх етапах та рівнях процесу дослідження може проводитися опитування у формі анкетування.

2.2. Оформлення  та реалізація результатів аудиту ефективності

Результати аудиторського  дослідження відображаються в аудиторському  звіті.

При проведенні аудиту ефективності бюджетної програми державного бюджету на регіональному рівні складається інформація про участь в аудиті ефективності, яка є складовою аудиторського звіту.

За результатами аудитів  ефективності програм місцевих бюджетів складається аудиторський звіт.

За результатами аудиту ефективності у одержувачів бюджетних коштів складається довідка про участь в аудиті ефективності, один примірник  якої залишається в одержувача бюджетних коштів. Рекомендується підписання довідки посадовою особою, що проводила збір інформації для аудиторського дослідження за місцезнаходженням одержувача бюджетних коштів, та посадовою особою одержувача бюджетних коштів.

Аудиторський звіт має  бути написаний відповідно до специфіки  користувачів, для яких він призначений.

Аудиторський звіт викладається в довільній формі і має  виключати можливість двоякого трактування та нечіткість і містити тільки ту інформацію, яка отримана з компетентних джерел, є об'єктивною та забезпечена надійними та достовірними фактами аудиторського дослідження.

При посиланні на документи, статистичні, бухгалтерські, аналітичні дані доцільно у тексті аудиторського звіту зазначати джерела інформації. З метою не загромадження текстової частини аудиторського звіту посилання на джерела інформації в тексті позначати цифрами, що відповідають порядковому номеру використаних документів, наведеному у переліку, який є додатком до аудиторського звіту.

Типовий аудиторський звіт (інформація про участь в аудиті ефективності) має таку структуру:

• Резюме (супровідний лист).
• Вступ:

- фонова інформація;

- причини проведення аудиту.

• Структура аудиту.
• Опис досліджуваної бюджетної програми.
• Результати аудиту.
• Висновки аудиту.
• Пропозиції.
• Джерела інформації
• Додатки.

"Резюме (супровідний лист)" - короткий зміст проведеного  аудиту ефективності (участі в аудиті ефективності) з описом найважливіших моментів (мети, методів, результатів, висновків аудиту ефективності), який призначено для тих, хто не має часу для вивчення всього звіту, але повинен зосередитись на найважливіших його аспектах.

"Вступ" може включати  коротку характеристику сфери  діяльності, в якій реалізується  досліджувана бюджетна програма, опис мети та механізму державного фінансування, результати попередніх контрольних заходів, причини проведення аудиту ефективності саме відібраної теми.

В розділі "Структура аудиту" описується процес організації та поетапне здійснення роботи аудиторів. Цей розділ має бути коротким і надавати інформацію щодо масштабності досліджень, методів збирання даних, учасників дослідження.

В розділі "Опис об'єкта аудиту" надається інформація щодо мети і  напрямів впровадження бюджетної програми, її учасників, запланованих і досягнутих результатів. У цьому розділі  надається оцінка ефективності програми, а також зазначається проблема аудиту.

У розділі "Результати" наводяться гіпотези аудиту щодо неефективного  управління ресурсами держави, які  досліджувались, стисло виписується  процедура дослідження та наводяться результати, які підтверджують або спростовують ці гіпотези.

Цей розділ аудиторського  звіту є найбільшим за обсягом. Зведені  розрахунки, анкети, аналітичні матеріали, які підтверджують результати аудиту ефективності, у разі необхідності залучаються до аудиторського звіту в якості додатків. В тексті цього розділу наводяться лише узагальнені дані, іноді з наведенням 1-2 прикладів.

У розділі "Висновки" підводяться  підсумки проведеного аудиту ефективності, а саме, надається висновок щодо ефективності бюджетної програми, коротко наводяться причини неефективного використання ресурсів держави.

У розділі "Пропозиції" пропонуються необхідні дії щодо проведення якісних змін в управлінні ресурсами держави, підвищення ефективності використання бюджетних коштів, які повинні ґрунтуватися на результатах аудиту ефективності.

Вимоги до пропозицій:

• мають ґрунтуватися на результатах роботи, фактах, висновках;
• зосереджуватися на тому, що треба змінити;
• залишити на розсуд користувачів аудиторського звіту способи проведення змін;
• повинні бути достатньо детальними і реальними, щоб їх можливо було впровадити;
• по можливості мають бути диференційовані за рівнями та виконавцями.

Під час складання пропозицій аудитор повинен передбачити  їх майбутній корисний вплив на виконання  бюджетної програми. При цьому  може очікуватися: зменшення витрат, досягнення аналогічних результатів за менших затратах ресурсів, чіткіше визначення програмних цілей, збільшення користі для юридичних і фізичних осіб, підвищення якості продукції, удосконалення процесів планування, управління, контролю тощо.

Розділ "Джерела інформації" містить перелік нормативно-інструктивних  документів, облікових і звітних форм, інформаційних та аналітичних матеріалів, на які аудитор посилається в аудиторському звіті.

Реалізація результатів  аудиту (ІІІ етап)

Проект аудиторського  звіту (інформації про участь в аудиті ефективності) передається для обговорення  розпоряднику бюджетних коштів (виконавцю). Не виключено, що оцінка стану виконання  бюджетної програми може стати предметом дискусії, за наслідками якої конструктивні зауваження мають бути враховані. Результати обговорення проекту звіту (інформації) оформляються протоколом.(Дод. А,Б,Д)

Рішення щодо оприлюднення аудиторського звіту (інформації про  участь в аудиті ефективності) приймається керівництвом органу ДКРС, що проводив аудит ефективності.

Аудиторський звіт (інформація про участь в аудиті ефективності) може направлятись Верховній Раді України, Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України, Мінфіну, відповідним органам державної влади та місцевого самоврядування, які причетні до виконання бюджетних програм, головному розпоряднику бюджетних коштів, а також зацікавленим науковцям, закладам освіти, підприємствам, установам та організаціям тощо.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ТЕНДЕНЦІЇ  РОЗВИТКУ АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ

3.1. Перспективи  розвитку та удосконалення методичного  забезпечення процедури аудиту ефективності

Аудит ефективності ґрунтується  на власній методологічній базі, в яку входять такі методи:

• аналіз нормативно-правових актів, планових розрахунків та пояснювальних записок до них, методичних документів, видань і публікацій про сферу діяльності, вибрану для дослідження; - аналіз результатів попередніх ревізій та перевірок, за допомогою яких можна зробити висновки щодо об’єктивних і суб’єктивних причин виникнення або існування проблеми аудиту;
• аналіз показників статистичної, фінансової та оперативної звітності;
• обстеження виробничих приміщень, хронометраж витрат робочого часу;
• опитування, інтерв’ювання, анкетування;
• збирання інформації у юридичних осіб.

Оскільки під час аналізу виконання бюджетної програми розпорядник або одержувач бюджетних коштів визначають основні результативні показники, здійснюють поточний контроль та аналіз, доцільно доповнити вищенаведені методи аудиту ефективності, а саме: вивченням та аналізом даних фінансової, оперативної, статистичної звітності. Ці показники є джерелом інформації, необхідної для подальшого аналізу результативних показників

бюджетної програми; вивчення повноти, доцільності та ефективності контролю та аналізу основнихрезультативних показників.

У зв’язку з тим, що сьогодні аудиторські послуги є доволі актуальними для підприємств усіх форм власності та організаційно-правових форм, виникає об’єктивна вимога щодо їхньої якості.

Методичні рекомендації та Концепція аудиту ефективності наголошують  на якості аудиторських послуг, однак  критерії перевірки якості, відповідальність за її недотримання, на жаль, відсутні. 

Серед основних внутрішніх чинників, що впливають на якість аудиторської роботи, виділяють такі:

• професійні вимоги (незалежність, чесність, об’єктивність, конфіденційність, професійна поведінка);
• розподіл обов’язків;
• залучення експертів;
• налагодження ділових зв’язків із суб’єктом, якого перевіряють;
• організація внутрішнього контролю якості робіт (забезпечення підвищення кваліфікації персоналу).

До чинників зовнішнього  середовища можна зарахувати:

• заплутаність та суперечливість законодавства;
• криміногенність економічної практики;
• високий рівень адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб, що підлягають аудиту;
• кримінальний ухил перевірок фіскальних органів;
• недосвідченість розпорядника або одержувача бюджетних коштів;
• відсутність етичних основ регулювання діяльності  у сфері господарської діяльності, в галузі контролю;
• відсутність дієвої системи покарань.

Безперечно, на перших етапах впровадження аудиту ефективності контроль якості аудиторських послуг є доволі актуальним, але нормативно забезпечити  відповідальність за його дотримання практично неможливо, оскільки немає  внутрішніх стандартів якості, бракує фахівців потрібної кваліфікації, не прийнято закону, який визначав би рівень відповідальності за порушення у сфері надання такого виду аудиторських послуг.